Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
29-30 квітня 1919 року на з'їзді селянських делегатів від сільських Рад, ревкомів, комітетів і товариств Сімферопольського повіту створено повітовий тимчасовий військово-революційний комітет, який вирішив ліквідувати повітову земську Управу.
Газета «Таврический коммунист» опублікувала «Тимчасове положення про організацію місцевих органів Радянської влади та порядок управління», що ним
мали керуватися всі Ради до одержання інструкції Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Проте вибори Рад у Сімферополі та повіті завершити не довелося. У першій половині червня 1919 року на Керченському півострові при підтримці інтервентів знову перейшли в наступ денікінці. Для поповнення Червоної Армії в Сімферополі формувалися запасні частини. Всі комуністи і комсомольці, здатні носити зброю, утворили Комуністичний полк особливого призначення. На підступах до міста найбільше відзначилися у боях з білими курсанти піхотної школи, організованої в травні 1919 року при штабі Задніпровської дивізії. Але 24 червня Червона Армія під натиском переважаючих сил ворога змушена була залишити місто.
25 червня тут з'явилися перші каральні загони білих. Білогвардійці жорстоко розправлялися з усіма, кого запідозрювали в приналежності до більшовицької партії, та тими, хто працював у радянських установах чи служив у Червоній Армії. На початку вересня відбулися вибори до нової міської думи, куди увійшли 72 представники від буржуазно-поміщицьких партій, 6 меншовиків та есерів, що вірою і правдою служили Денікіну. У місті лютував особливий каральний загін Шнейдера, створений з білих офіцерів (німців і татар, вихідців з поміщицького та куркульського середовища). Військово-польовий суд виносив смертні вироки. На 1 жовтня 1919 року в сімферопольській тюрмі налічувалося 353 політв'язні. Щоночі їх розстрілювали без суду і слідства. Незадовго до своєї втечі з Криму карателі, щоб залякати населення, повісили на телеграфних стовпах 8 революціонерів.
Незважаючи на білогвардійський терор, свавілля й переслідування, комуністи поступово згуртовували свої лави. Підпільну роботу в місті за дорученням ЦК КП(б)У очолив робітник Б. А. Горелік - учасник Жовтневого збройного повстання в Петрограді, який до приїзду в Крим працював у Катеринославській надзвичайній комісії. У серпні він став секретарем підпільного Сімферопольського комі тету партії, до складу якого увійшли також І. А. Ананьєв та Ю. А. Дражинський (М. І. Ашевський). На початок осені міська підпільна організація встановила зв'язки з Альмінським і Тавельським партизанськими загонами.
У грудні 1919 року на партійну роботу до міста, згідно з рішенням Кримського підпільного обкому партії, з різних кінців Криму прибули комуністи К. І. Григорович, С. І. Разумова, А. І. Федорова. Активізувалися підпільні партійні та комсомольські групи. Успішно діяв створений Кримським обкомом партії па при кінці 1919 року підпільний військово-революційний комітет. Очолював його С. Я. Бабаханян (М. Бабахан). Член цього комітету В. С. Васильєв керував формуванням бойових п'ятірок, за кожною з яких закріплювався певний район міста.
У середині грудня 1919 року нелегальна міська комсомольська конференція обрала міський комітет комсомолу на чолі з О. С. Тархановим. Активними комсомольцями були Г. А. Шацький, М. А. Москальов, К. К. Максимова («Патя»). М. Г. Славний. У лютому 1920 року організація налічувала в своїх лавах 140 чоловік, у т. ч. 120 членів бойових п'ятірок.
Підпільники, очолювані комуністами, здійснили ряд сміливих диверсій на залізниці, нападів на тюрму та поліцейські дільниці. Особливо активно діяла груш залізничників на чолі з секретарем партійного осередку Я. П. Чорним. У підпільних друкарнях друкувалися прокламації та листівки, що розповсюджувалися серел населення. Під впливом агітації підпільників у травні почався страйк на шкірзаводі Свирського, де виконувалися замовлення білогвардійської армії.
Денікінське командування намагалося будь-що ліквідувати більшовицьке підпілля. У травні 1920 року в сімферопольській тюрмі перебувало 400 ув'язнених.
Від рук контррозвідників загинули І. А. Ананьєв, Г. Волович, Є. Л. Жигаліна, С. Я. Просмунжін, П. М. Карпов, С. Т. Мигачов, П. І. Михалютин, Ф. Шполянська та багато інших комуністів і комсомольців.
Незважаючи на провали, Сімферопольський підпільний міськком партії посилював зв'язки з партизанами, постачав їм зброю, боєприпаси, продукти. 26 жовтня оовона група підпільників висадила в повітря північну стрілку на станції Сімферополь.
Сімферополь
Сторінка 11 з 30
молоді, відкритими Кримським обкомом РКП(б). Міська комсомольська організація, що об'єднувала 100 чоловік, стала вірним помічником партії. У 7 з 40 профспілок створено партійні осередки. Сімферопольська профспілка металістів організувала майстерню для ремонту реманенту селян-бідняків.29-30 квітня 1919 року на з'їзді селянських делегатів від сільських Рад, ревкомів, комітетів і товариств Сімферопольського повіту створено повітовий тимчасовий військово-революційний комітет, який вирішив ліквідувати повітову земську Управу.
Газета «Таврический коммунист» опублікувала «Тимчасове положення про організацію місцевих органів Радянської влади та порядок управління», що ним
мали керуватися всі Ради до одержання інструкції Всеукраїнського з'їзду Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Проте вибори Рад у Сімферополі та повіті завершити не довелося. У першій половині червня 1919 року на Керченському півострові при підтримці інтервентів знову перейшли в наступ денікінці. Для поповнення Червоної Армії в Сімферополі формувалися запасні частини. Всі комуністи і комсомольці, здатні носити зброю, утворили Комуністичний полк особливого призначення. На підступах до міста найбільше відзначилися у боях з білими курсанти піхотної школи, організованої в травні 1919 року при штабі Задніпровської дивізії. Але 24 червня Червона Армія під натиском переважаючих сил ворога змушена була залишити місто.
25 червня тут з'явилися перші каральні загони білих. Білогвардійці жорстоко розправлялися з усіма, кого запідозрювали в приналежності до більшовицької партії, та тими, хто працював у радянських установах чи служив у Червоній Армії. На початку вересня відбулися вибори до нової міської думи, куди увійшли 72 представники від буржуазно-поміщицьких партій, 6 меншовиків та есерів, що вірою і правдою служили Денікіну. У місті лютував особливий каральний загін Шнейдера, створений з білих офіцерів (німців і татар, вихідців з поміщицького та куркульського середовища). Військово-польовий суд виносив смертні вироки. На 1 жовтня 1919 року в сімферопольській тюрмі налічувалося 353 політв'язні. Щоночі їх розстрілювали без суду і слідства. Незадовго до своєї втечі з Криму карателі, щоб залякати населення, повісили на телеграфних стовпах 8 революціонерів.
Незважаючи на білогвардійський терор, свавілля й переслідування, комуністи поступово згуртовували свої лави. Підпільну роботу в місті за дорученням ЦК КП(б)У очолив робітник Б. А. Горелік - учасник Жовтневого збройного повстання в Петрограді, який до приїзду в Крим працював у Катеринославській надзвичайній комісії. У серпні він став секретарем підпільного Сімферопольського комі тету партії, до складу якого увійшли також І. А. Ананьєв та Ю. А. Дражинський (М. І. Ашевський). На початок осені міська підпільна організація встановила зв'язки з Альмінським і Тавельським партизанськими загонами.
У грудні 1919 року на партійну роботу до міста, згідно з рішенням Кримського підпільного обкому партії, з різних кінців Криму прибули комуністи К. І. Григорович, С. І. Разумова, А. І. Федорова. Активізувалися підпільні партійні та комсомольські групи. Успішно діяв створений Кримським обкомом партії па при кінці 1919 року підпільний військово-революційний комітет. Очолював його С. Я. Бабаханян (М. Бабахан). Член цього комітету В. С. Васильєв керував формуванням бойових п'ятірок, за кожною з яких закріплювався певний район міста.
У середині грудня 1919 року нелегальна міська комсомольська конференція обрала міський комітет комсомолу на чолі з О. С. Тархановим. Активними комсомольцями були Г. А. Шацький, М. А. Москальов, К. К. Максимова («Патя»). М. Г. Славний. У лютому 1920 року організація налічувала в своїх лавах 140 чоловік, у т. ч. 120 членів бойових п'ятірок.
Підпільники, очолювані комуністами, здійснили ряд сміливих диверсій на залізниці, нападів на тюрму та поліцейські дільниці. Особливо активно діяла груш залізничників на чолі з секретарем партійного осередку Я. П. Чорним. У підпільних друкарнях друкувалися прокламації та листівки, що розповсюджувалися серел населення. Під впливом агітації підпільників у травні почався страйк на шкірзаводі Свирського, де виконувалися замовлення білогвардійської армії.
Денікінське командування намагалося будь-що ліквідувати більшовицьке підпілля. У травні 1920 року в сімферопольській тюрмі перебувало 400 ув'язнених.
Від рук контррозвідників загинули І. А. Ананьєв, Г. Волович, Є. Л. Жигаліна, С. Я. Просмунжін, П. М. Карпов, С. Т. Мигачов, П. І. Михалютин, Ф. Шполянська та багато інших комуністів і комсомольців.
Незважаючи на провали, Сімферопольський підпільний міськком партії посилював зв'язки з партизанами, постачав їм зброю, боєприпаси, продукти. 26 жовтня оовона група підпільників висадила в повітря північну стрілку на станції Сімферополь.