Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Войкове

Войкове - село, центр сільської Ради, розташоване за 60 км від районного центру та 4 км від залізничної станції Керч-ІІ. Населення - 3075 чоловік. Сільській Раді також підпорядковано населені пункти Бондаренкове, Єгорове, Курортне, Нове.
Місцевість, де стоїть Войкове, була заселена здавка. Ще у V ст. до н. е. греки заснували тут місто-колонію Мірмекій. Античне поселення та поховання виявлено біля селища Бондаренкового.
Вперше село згадується в описі фортеці Керч, що належить до 1771 року. Тоді в ньому налічувалося десять дворів. Село розміщувалося вздовж неве­ликої річки Катерлез. До російсько-турецької війни 1768-1774 рр. тут жили татари які займалися землеробством, скотарством, вирощуванням баштанних культур рибальством та візникуванням. Податків вони нікому не сплачували, але відбували повинність на користь султана, обслуговували фортецю і турецький військовий флот. Перед приходом російських військ усі жителі села емігрували до Туреччини.
1775 року в спустілому селі було поселено албанських греків, що служили в російському ополченні. Але після приєднання Криму до Росії греки переселилися на південний берег Криму. Вживаючи заходів до заселення півострова, царський уряд направляв сюди російських переселенців. 1778 року в фортецях Керч та Єнікале було поселено відставних солдатів. У результаті утворилися солдатська сло­бідка та слобідка Катерлез (Кадрілез).
Оскільки всі землі навколо селища належали поміщикам та Керч-Єнікальському градоначальству, мешканці Катерлеза змушені були орендувати їх. Обробляли землю сохою, дерев'яними боронами. Керченський півострів часто зазнавав стихійних - посух, нашестя сарани, внаслідок чого гинули посіви цілих воло­стей.
Навесні 1855 року, під час Кримської війни, місто Керч та населені пункти що прилягали до нього, в т. ч, і Катерлез, зайняв загін англійських та турецький військ, який дуже спустошив весь цей район. У 1864 році в Катерлезі, що імену­вався слобідкою міського відомства, налічувалося 98 дворів з 438 жителями. Селяни Катерлеза не мали надільної землі. У 1885 році 91 господарство орендувало 1596 десятин, з них 1032 десятини за гроші і 564 десятини з частки продукту (за четверту частину врожаю). Займалися вони переважно садівництвом, частково рільництвом. З 177 господарств 86 не мали посівів, у той же час 5 куркульських госпо­дарств, у кожному з яких було по 12 голів робочої худоби, засівали від 40 до 60 і більше десятин. Групу найбіднішого селянства становили 39 господарств, що не мали худоби, у 71 господарстві не було робочої худоби. У цей же час у селищі налічувалося 48 куркульських родин, що мали но 4 і більше голів робочої худоби. 17 господарств, які засівали від 10 до 25 десятин землі, мали великі отари овець и по 10 голів великої рогатої худоби. Серед цих господарств 5 мали найманих робітників.
Тримати селян у темряві та покорі властям допомагало духівництво. У 1858 році в Катерлезі відкрито Георгіївський чоловічий монастир, перетворений 1900 року на жіночий під назвою Катерлезька пустинь. Монастирю належало 200 десятин землі.
На початок 1900 року в селищі проживало 1674 чоловіка, в т. ч. 840 чоловіків та 834 жінки. Сполучення у 1898 році Керчі з Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею поліпшило умови збуту сільськогосподарських продуктів. Час­тина чоловічого населення Катерлеза (160 чоловік) ходила на заробітки до Керчі, на будівництво залізниці, на соляні промисли. Крім того, багато місцевих жителів працювало поблизу села на видобутку піску й глини.
Близькість Катерлеза до Керчі, одного з найбільших у Криму промислових центрів, сприяла не лише розвиткові економіки села, але й зростанню революційних настроїв селян. Керченські соціал-демократи проводили роз'яснювальну роботу серед населення навколишніх сіл. 19 лютого 1903 року вони розповсюдили листівку «Звільнення селян», надруковану нелегально робітниками керченської друкарні. Вказуючи на злиденне становище селянства, як наслідок царсько-поміщицького свавілля, листівка закликала до боротьби проти самодержавства, до захоплення поміщицьких і монастирських земель.
Коли почалася перша російська буржуазно-демократична революція 1905-1907 рр., соціал-демократична організація Керчі посилила роботу серед сезонних робітників і селян навколишніх населених пунктів. У Катерлезі та деяких інших селах було створено соціал-демократичні гуртки. Разом з робітниками міста селяни брали участь у мітингах і демонстраціях.
У травні 1905 року сезонні робітники і наймити Катерлеза оголосили страйк. Його учасниками було понад 200 чоловік, що вимагали встановити для сільсько­господарських робітників 12-годинний робочий день (з 5 ранку до 7 вечора) з двогодинною перервою на обід та відпочинок, а для жінок і підлітків - з чотиригодин­ною. та мінімальну поденну оплату не нижче 2 крб. Через місяць катерлезці  з'явилися до Тарханів - маєтку князя Трубецького - і примусили робітників при­пинити роботу. Вони запропонували також


.

Войкове - cучасна карта