Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Місцевість, де стоїть Войкове, була заселена здавка. Ще у V ст. до н. е. греки заснували тут місто-колонію Мірмекій. Античне поселення та поховання виявлено біля селища Бондаренкового.
Вперше село згадується в описі фортеці Керч, що належить до 1771 року. Тоді в ньому налічувалося десять дворів. Село розміщувалося вздовж невеликої річки Катерлез. До російсько-турецької війни 1768-1774 рр. тут жили татари які займалися землеробством, скотарством, вирощуванням баштанних культур рибальством та візникуванням. Податків вони нікому не сплачували, але відбували повинність на користь султана, обслуговували фортецю і турецький військовий флот. Перед приходом російських військ усі жителі села емігрували до Туреччини.
1775 року в спустілому селі було поселено албанських греків, що служили в російському ополченні. Але після приєднання Криму до Росії греки переселилися на південний берег Криму. Вживаючи заходів до заселення півострова, царський уряд направляв сюди російських переселенців. 1778 року в фортецях Керч та Єнікале було поселено відставних солдатів. У результаті утворилися солдатська слобідка та слобідка Катерлез (Кадрілез).
Оскільки всі землі навколо селища належали поміщикам та Керч-Єнікальському градоначальству, мешканці Катерлеза змушені були орендувати їх. Обробляли землю сохою, дерев'яними боронами. Керченський півострів часто зазнавав стихійних - посух, нашестя сарани, внаслідок чого гинули посіви цілих волостей.
Навесні 1855 року, під час Кримської війни, місто Керч та населені пункти що прилягали до нього, в т. ч, і Катерлез, зайняв загін англійських та турецький військ, який дуже спустошив весь цей район. У 1864 році в Катерлезі, що іменувався слобідкою міського відомства, налічувалося 98 дворів з 438 жителями. Селяни Катерлеза не мали надільної землі. У 1885 році 91 господарство орендувало 1596 десятин, з них 1032 десятини за гроші і 564 десятини з частки продукту (за четверту частину врожаю). Займалися вони переважно садівництвом, частково рільництвом. З 177 господарств 86 не мали посівів, у той же час 5 куркульських господарств, у кожному з яких було по 12 голів робочої худоби, засівали від 40 до 60 і більше десятин. Групу найбіднішого селянства становили 39 господарств, що не мали худоби, у 71 господарстві не було робочої худоби. У цей же час у селищі налічувалося 48 куркульських родин, що мали но 4 і більше голів робочої худоби. 17 господарств, які засівали від 10 до 25 десятин землі, мали великі отари овець и по 10 голів великої рогатої худоби. Серед цих господарств 5 мали найманих робітників.
Тримати селян у темряві та покорі властям допомагало духівництво. У 1858 році в Катерлезі відкрито Георгіївський чоловічий монастир, перетворений 1900 року на жіночий під назвою Катерлезька пустинь. Монастирю належало 200 десятин землі.
На початок 1900 року в селищі проживало 1674 чоловіка, в т. ч. 840 чоловіків та 834 жінки. Сполучення у 1898 році Керчі з Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею поліпшило умови збуту сільськогосподарських продуктів. Частина чоловічого населення Катерлеза (160 чоловік) ходила на заробітки до Керчі, на будівництво залізниці, на соляні промисли. Крім того, багато місцевих жителів працювало поблизу села на видобутку піску й глини.
Близькість Катерлеза до Керчі, одного з найбільших у Криму промислових центрів, сприяла не лише розвиткові економіки села, але й зростанню революційних настроїв селян. Керченські соціал-демократи проводили роз'яснювальну роботу серед населення навколишніх сіл. 19 лютого 1903 року вони розповсюдили листівку «Звільнення селян», надруковану нелегально робітниками керченської друкарні. Вказуючи на злиденне становище селянства, як наслідок царсько-поміщицького свавілля, листівка закликала до боротьби проти самодержавства, до захоплення поміщицьких і монастирських земель.
Коли почалася перша російська буржуазно-демократична революція 1905-1907 рр., соціал-демократична організація Керчі посилила роботу серед сезонних робітників і селян навколишніх населених пунктів. У Катерлезі та деяких інших селах було створено соціал-демократичні гуртки. Разом з робітниками міста селяни брали участь у мітингах і демонстраціях.
У травні 1905 року сезонні робітники і наймити Катерлеза оголосили страйк. Його учасниками було понад 200 чоловік, що вимагали встановити для сільськогосподарських робітників 12-годинний робочий день (з 5 ранку до 7 вечора) з двогодинною перервою на обід та відпочинок, а для жінок і підлітків - з чотиригодинною. та мінімальну поденну оплату не нижче 2 крб. Через місяць катерлезці з'явилися до Тарханів - маєтку князя Трубецького - і примусили робітників припинити роботу. Вони запропонували також
Войкове
Сторінка 1 з 6
Войкове - село, центр сільської Ради, розташоване за 60 км від районного центру та 4 км від залізничної станції Керч-ІІ. Населення - 3075 чоловік. Сільській Раді також підпорядковано населені пункти Бондаренкове, Єгорове, Курортне, Нове. Вперше село згадується в описі фортеці Керч, що належить до 1771 року. Тоді в ньому налічувалося десять дворів. Село розміщувалося вздовж невеликої річки Катерлез. До російсько-турецької війни 1768-1774 рр. тут жили татари які займалися землеробством, скотарством, вирощуванням баштанних культур рибальством та візникуванням. Податків вони нікому не сплачували, але відбували повинність на користь султана, обслуговували фортецю і турецький військовий флот. Перед приходом російських військ усі жителі села емігрували до Туреччини.
1775 року в спустілому селі було поселено албанських греків, що служили в російському ополченні. Але після приєднання Криму до Росії греки переселилися на південний берег Криму. Вживаючи заходів до заселення півострова, царський уряд направляв сюди російських переселенців. 1778 року в фортецях Керч та Єнікале було поселено відставних солдатів. У результаті утворилися солдатська слобідка та слобідка Катерлез (Кадрілез).
Оскільки всі землі навколо селища належали поміщикам та Керч-Єнікальському градоначальству, мешканці Катерлеза змушені були орендувати їх. Обробляли землю сохою, дерев'яними боронами. Керченський півострів часто зазнавав стихійних - посух, нашестя сарани, внаслідок чого гинули посіви цілих волостей.
Навесні 1855 року, під час Кримської війни, місто Керч та населені пункти що прилягали до нього, в т. ч, і Катерлез, зайняв загін англійських та турецький військ, який дуже спустошив весь цей район. У 1864 році в Катерлезі, що іменувався слобідкою міського відомства, налічувалося 98 дворів з 438 жителями. Селяни Катерлеза не мали надільної землі. У 1885 році 91 господарство орендувало 1596 десятин, з них 1032 десятини за гроші і 564 десятини з частки продукту (за четверту частину врожаю). Займалися вони переважно садівництвом, частково рільництвом. З 177 господарств 86 не мали посівів, у той же час 5 куркульських господарств, у кожному з яких було по 12 голів робочої худоби, засівали від 40 до 60 і більше десятин. Групу найбіднішого селянства становили 39 господарств, що не мали худоби, у 71 господарстві не було робочої худоби. У цей же час у селищі налічувалося 48 куркульських родин, що мали но 4 і більше голів робочої худоби. 17 господарств, які засівали від 10 до 25 десятин землі, мали великі отари овець и по 10 голів великої рогатої худоби. Серед цих господарств 5 мали найманих робітників.
Тримати селян у темряві та покорі властям допомагало духівництво. У 1858 році в Катерлезі відкрито Георгіївський чоловічий монастир, перетворений 1900 року на жіночий під назвою Катерлезька пустинь. Монастирю належало 200 десятин землі.
На початок 1900 року в селищі проживало 1674 чоловіка, в т. ч. 840 чоловіків та 834 жінки. Сполучення у 1898 році Керчі з Курсько-Харківсько-Севастопольською залізницею поліпшило умови збуту сільськогосподарських продуктів. Частина чоловічого населення Катерлеза (160 чоловік) ходила на заробітки до Керчі, на будівництво залізниці, на соляні промисли. Крім того, багато місцевих жителів працювало поблизу села на видобутку піску й глини.
Близькість Катерлеза до Керчі, одного з найбільших у Криму промислових центрів, сприяла не лише розвиткові економіки села, але й зростанню революційних настроїв селян. Керченські соціал-демократи проводили роз'яснювальну роботу серед населення навколишніх сіл. 19 лютого 1903 року вони розповсюдили листівку «Звільнення селян», надруковану нелегально робітниками керченської друкарні. Вказуючи на злиденне становище селянства, як наслідок царсько-поміщицького свавілля, листівка закликала до боротьби проти самодержавства, до захоплення поміщицьких і монастирських земель.
Коли почалася перша російська буржуазно-демократична революція 1905-1907 рр., соціал-демократична організація Керчі посилила роботу серед сезонних робітників і селян навколишніх населених пунктів. У Катерлезі та деяких інших селах було створено соціал-демократичні гуртки. Разом з робітниками міста селяни брали участь у мітингах і демонстраціях.
У травні 1905 року сезонні робітники і наймити Катерлеза оголосили страйк. Його учасниками було понад 200 чоловік, що вимагали встановити для сільськогосподарських робітників 12-годинний робочий день (з 5 ранку до 7 вечора) з двогодинною перервою на обід та відпочинок, а для жінок і підлітків - з чотиригодинною. та мінімальну поденну оплату не нижче 2 крб. Через місяць катерлезці з'явилися до Тарханів - маєтку князя Трубецького - і примусили робітників припинити роботу. Вони запропонували також