Красногвардійське - Кримська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красногвардійське

Красногвардійське - селище міського типу, центр району. Розташоване в центральній частині степового Криму, за 68 км на північ від Сімферополя. на території селища - залізнична станція Урожайна. Через селище прохо­дить автошлях Сімферополь-Москва. Населення - 7,9 тис. чоловік. Селищній Раді піпорядковане селище Видне.
Поб лизу Красно гвардійського відомі поселення доби неоліту й бронзи, а також кургани періоду бронзи і скіфські.
Вірогідних відомостей про час заснування Курман-Кемельчі (так називалося Красногвардійське) не виявлено. На початку 60-х років XIX ст. село входило до складу Перекопського повіту. В ньому й сусідньому селі Царевичах (Цареквичах) налічувалося 18 дворів і 94 жителі. Землі не вистачало, і селяни змушені були орендувати її у поміщиків.
У 1874-1875 рр. неподалік села пролягла Лозово-Севастопольська залізниця. Було споруджено станцію, яка невдовзі стала важливим пунктом збуту пшениці - звідси на початку XX ст. вивозилося понад 1 млн. пудів зерна на рік. Поблизу станції копали собі землянки заробітчани, які приходили сюди в пошуках шматка хліба. Вони наймалися до місцевих поміщиків, працювали вантажниками у хліботоргівців.
Хазяї і посередники, які нажилися з праці безземельних селян і робіеників у 80-х роках почали зводити промислові підприємства. Було споруджено млин, лісний склад. На початку 80-х років у селі діяли кілька напівкустарних майстерень що виготовляли чавунний кухонний посуд і легкі плуги. На цих підприємствах працювало по 3-10 чоловік.
Революційну роботу в селі в роки першої російської революції проводив житель села Айбари (тепер Войкове) Перекопського повіту, учасник повстання на броненосці «Потемкин» більшовик Л. А. Василенко. Через Д. М. Гаврилова, його сина К. Д. Гаврилова він розповсюджував революційні листівки. Слюсар май­стерень Ю. В. Разгулін одверто закликав до організованих виступів. 1907 року пою було заарештовано. Покарання революціонер відбував у Севастопольській фортеці.
1907 року в Курман-Кемельчі налічувалося 37 жителів, а 1913 року - 72. Всі вони були безземельними, мали 10 корів і 20 голів дрібної худоби. Місцеві класи зовсім не дбали про поліпшення побутових умов життя населення, нро внорядкування села, яке взимку, навесні й восени перетворювалося на непролазне болото звідси й назва Курман-Кемельчі, що в перекладі з татарської означає «невисихаюче».
Хоч у селі діяла лікарня на 8 ліжок, в якій працювали лікар і 2 акушерки, трудовий люд насправді лишався без медичної допомоги, тому що курманська лі­карська дільниця обслуговувала 36 сіл, 15 хуторів і економій з населенням 4200 чоловік. Були випадки, коли лікар відмовлявся допомогти убогим людям навіть у разі гострої потреби. Так, у березні 1900 року замість того, щоб подати невідкладну до­помогу породіллі, він поїхав до багатого поміщика, а молода, 23-річна жінка померла від зараження крові. 1900 року в селі відкрилася аптека. З 1908 року тут діяли церковнопарафіяльна школа, в якій навчалося 37 дітей з Курман-Кемельчі й сусід­ніх сіл.
Перша світова війна завдала трудовому народові незчисленних страждань. Багато чоловіків мобілізували до армії» Не вистачало робочих рук, особл иво під час осінніх польових робіт. Загострилися класові суперечності на селі.
У березні 1917 року після Лютневої буржуазно-демократичної революції н се. п створено органи буржуазного Тимчасового уряду - комітет громадської безпеки та міліцію, що проявили себе справжніми ворогами інтересів трудящих. Уже влітку в селах Криму розповсюджувалися накази Тимчасового уряду, в яких власті погрожували розправитися з тими, хто захопив поміщицькі землі й реманент.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Курман-Кемельчі відбувся стихійний мітинг, його учасники вітали Радянську владу й гаряче під­тримували ленінські декрети про землю і мир.
Але робітникам і селянам довелося переборювати жорстокий опір місцевих багатіїв і татарських буржуазних націоналістів. На початку січня 1918 року за допомогою Л. А. Василенка, який прибув у село, створено ревком у складі 3 чоловік
під головуванням М. П. Христича. Він наділив бідняків конфіскованою у поміщиків землею. Водночас сформовано червоногвардійський загін з 32 бійців, на чолі якого став К. Д. Гаврилов.
Невдовзі червоногвардійський загін об'єднався з Джанкойським і Феодосійським робітничими загонами. Спільними зусиллями червоногвардійців під командуванням О. В. Мокроусова 11 січня 1918 року поблизу Джанкоя був розбитий великий загін курултаївців. Пізніше загін К. Д. Гаврилова ввійшов до 1-го Чорноморського загону під командуванням І. Ф. Федька.
10 квітня 1918 року німецькі окупанти захопили Курман-Кемельчі. У травні на околиці села вони розстріляли 5 полонених червоноармійців.
незлічених бідувань зазнали трудящі під час хазяйнування в селі білогвардій­ців з листопада 1918 до квітня 1919 року. Вдруге денікінці


Красногвардійське - cучасна карта

.