Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Партійні й профспілкові організації міста неухильно впроваджували передові методи, боролися за високу продуктивність праці. У 1928-1929 рр. почали створюватися ударні бригади, між якими широко розгорнулося соціалістичне змагання. Сімферопольці палко відгукнулися на заклик «П'ятирічку - за чотири роки». Продовженням і розвитком чудових традицій комуністичних суботників та ударництва був рух новаторів виробництва. Почин донецького шахтаря О. Г. Стаханова дістав широкий відгук серед робітників
Сімферополя. На початок 1937 року на 45 підприємствах державної та кооперативної промисловості працювало 4,5 тис. стахановців, а на червень їх кількість зросла до 5 тис., що становило 40 проц. усіх робітників. На 1 січня 1941 року на З0 державних підприємствах працювало 5358 стахановців (із загальної кількості 9034 робітники), у промартілях - 4100 (із загальної кількості 6054 працюючих на виробництві). Найважливішим результатом соціалістичного змагання було підвищення продуктивності праці.
У боротьбі за перевиконання планів, поліпшення якості продукції, ефективне використання техніки особливо уславилися: робітниця консервного заводу К. Ф. Піхота, нагороджена в 1936 році орденом «Знак Пошани», кравчиня швейної фабрики А. А. Соколова, машиністи-кривоносівці Сімферопольського депо М. С. Авер'янов та І. М. Гладкий, якого нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Багато робітників Сімферополя, особливо комуністи і комсомольці, працювали одночасно на двох верстатах, суміщуючи професії, перевиконуючи норми в 2-3 рази. За перевиконання державних планів керуючий Кримським консервним трестом Ж. Г. Дуче та начальник Сімферопольського відділення паровозного господарства залізниці інженер О. К. Кімстач були нагороджені орденом Леніна. Партійні організації промислових підприємств послідовно вели боротьбу за чітку організацію виробництва, випуск високоякісної продукції. Досвід новаторів узагальнювався на виробничо-технічних конференціях. У травні 1940 року міськком партії провів нараду партійних, господарських та профспілкових працівників з питань руху багатоверстатників у міській промисловості.
Високі темпи розвитку промисловості, постійна потреба підприємств та будов у робітничих кадрах викликали бурхливе зростання населення міста. Вже 1930 року число жителів Сімферополя досягло 96,3 тис. (перевищивши рівень 1913 року), а 1939 року зросло до 143 тисяч. За роки першої п'ятирічки в Сімферополі покінчано з безробіттям. Здійснено було в основному технічне переозброєння праці на базі механізації трудових процесів і переведення переважної більшості промислових і транспортних робітників на 7-годинний робочий день.
Неухильно поліпшувався добробут, підвищувався культурний рівень трудящих. У державній промисловості середньодобова зарплата на одного робітника 1931 року становила 4 крб. 07 коп., 1934 - 5 крб. 12 коп., тобто зросла майже на 26 нроц., у кустарній промисловості вона досягла відповідно 5 крб. 27 коп. і 7 крб. 21 коп.- збільшилася на 35 проц. 1937 року заробіток одного робітника проти 1936 року зріс по групі державної промисловості на 11 проц., по групі кооперативної - на 10,5 процента. Великі кошти витрачалися державою на піднесення рівня культурно-побутового та медичного обслуговування трудящих, народної освіти. Рік у рік зростали асигнування на поліпшення умов праці, техніки безпеки в промисловості і на транспорті. Видаткова частина бюджету міської Ради депутатів трудящих 1940 року перевищувала 34 млн. крб., з них на соціально-культурні заходи витрачалося майже 27 млн. карбованців.
Велика увага приділялася впорядкуванню міста. До 1929 року на околиці Сімферополя, по Севастопольському шосе виросло ціле робітниче селище. Будувати його почали ще 1926 року на пустирі. Нові міські квартали утворили кілька рядів 6-ти і 8-квартирних будинків. Центральний комунальний банк видав на будівництво селища 100 тис. крб. позики. Із закладенням 1924 року бульвару ім. В. І. Леніна та у районі селища парку площею близько 5 га (тепер парк їм. Т. Г. Шевченка) почалося створення зеленої зони навколо Сімферополя. Загальна площа зелених насаджень становила 25,5 га. По вул. Горького були висаджені каштани та ясени, - вона стала однією з найкращих вулиць. Місто прикрасили десятки нових великих будинків. До кінця другої п'ятирічки його загальний житловий фонд становив 629 тис. кв. метрів. Багато вулиць вкрили бруківкою з діориту, тротуари - асфальтом.
Зростання Сімферополя, його населення й економіки в роки довоєнних п'ятирічок було тісно пов'язане із розв'язанням проблеми водопостачання міста. 11 листопада 1928 року відбувся урочистий пуск Аянського водопроводу. 1940 року місто одержувало 5 млн. куб. метрів води - в 16 разів більше, ніж у 1913 році. Водопровідна мережа становила 63 км (утричі
Сімферополь
Сторінка 15 з 30
підприємств державної та кооперативної промисловості освоїли капіталовкладень на 5,2 млн. крб.Партійні й профспілкові організації міста неухильно впроваджували передові методи, боролися за високу продуктивність праці. У 1928-1929 рр. почали створюватися ударні бригади, між якими широко розгорнулося соціалістичне змагання. Сімферопольці палко відгукнулися на заклик «П'ятирічку - за чотири роки». Продовженням і розвитком чудових традицій комуністичних суботників та ударництва був рух новаторів виробництва. Почин донецького шахтаря О. Г. Стаханова дістав широкий відгук серед робітників
У боротьбі за перевиконання планів, поліпшення якості продукції, ефективне використання техніки особливо уславилися: робітниця консервного заводу К. Ф. Піхота, нагороджена в 1936 році орденом «Знак Пошани», кравчиня швейної фабрики А. А. Соколова, машиністи-кривоносівці Сімферопольського депо М. С. Авер'янов та І. М. Гладкий, якого нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Багато робітників Сімферополя, особливо комуністи і комсомольці, працювали одночасно на двох верстатах, суміщуючи професії, перевиконуючи норми в 2-3 рази. За перевиконання державних планів керуючий Кримським консервним трестом Ж. Г. Дуче та начальник Сімферопольського відділення паровозного господарства залізниці інженер О. К. Кімстач були нагороджені орденом Леніна. Партійні організації промислових підприємств послідовно вели боротьбу за чітку організацію виробництва, випуск високоякісної продукції. Досвід новаторів узагальнювався на виробничо-технічних конференціях. У травні 1940 року міськком партії провів нараду партійних, господарських та профспілкових працівників з питань руху багатоверстатників у міській промисловості.
Високі темпи розвитку промисловості, постійна потреба підприємств та будов у робітничих кадрах викликали бурхливе зростання населення міста. Вже 1930 року число жителів Сімферополя досягло 96,3 тис. (перевищивши рівень 1913 року), а 1939 року зросло до 143 тисяч. За роки першої п'ятирічки в Сімферополі покінчано з безробіттям. Здійснено було в основному технічне переозброєння праці на базі механізації трудових процесів і переведення переважної більшості промислових і транспортних робітників на 7-годинний робочий день.
Неухильно поліпшувався добробут, підвищувався культурний рівень трудящих. У державній промисловості середньодобова зарплата на одного робітника 1931 року становила 4 крб. 07 коп., 1934 - 5 крб. 12 коп., тобто зросла майже на 26 нроц., у кустарній промисловості вона досягла відповідно 5 крб. 27 коп. і 7 крб. 21 коп.- збільшилася на 35 проц. 1937 року заробіток одного робітника проти 1936 року зріс по групі державної промисловості на 11 проц., по групі кооперативної - на 10,5 процента. Великі кошти витрачалися державою на піднесення рівня культурно-побутового та медичного обслуговування трудящих, народної освіти. Рік у рік зростали асигнування на поліпшення умов праці, техніки безпеки в промисловості і на транспорті. Видаткова частина бюджету міської Ради депутатів трудящих 1940 року перевищувала 34 млн. крб., з них на соціально-культурні заходи витрачалося майже 27 млн. карбованців.
Велика увага приділялася впорядкуванню міста. До 1929 року на околиці Сімферополя, по Севастопольському шосе виросло ціле робітниче селище. Будувати його почали ще 1926 року на пустирі. Нові міські квартали утворили кілька рядів 6-ти і 8-квартирних будинків. Центральний комунальний банк видав на будівництво селища 100 тис. крб. позики. Із закладенням 1924 року бульвару ім. В. І. Леніна та у районі селища парку площею близько 5 га (тепер парк їм. Т. Г. Шевченка) почалося створення зеленої зони навколо Сімферополя. Загальна площа зелених насаджень становила 25,5 га. По вул. Горького були висаджені каштани та ясени, - вона стала однією з найкращих вулиць. Місто прикрасили десятки нових великих будинків. До кінця другої п'ятирічки його загальний житловий фонд становив 629 тис. кв. метрів. Багато вулиць вкрили бруківкою з діориту, тротуари - асфальтом.
Зростання Сімферополя, його населення й економіки в роки довоєнних п'ятирічок було тісно пов'язане із розв'язанням проблеми водопостачання міста. 11 листопада 1928 року відбувся урочистий пуск Аянського водопроводу. 1940 року місто одержувало 5 млн. куб. метрів води - в 16 разів більше, ніж у 1913 році. Водопровідна мережа становила 63 км (утричі