Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Рік у рік підвищувалася політична активність трудівників міста. Лави комуністів поповнювали передовики виробництва, інженери, лікарі, працівники культури та мистецтва. На початок 1940 року Сімферопольська партійна організація об'єднувала 4350 членів ВКП(б) та 1300 кандидатів у члени партії. У 224 первинних комсомольських організаціях було 9735 юнаків і дівчат, у піонерській - близько 12 тис. піонерів, об'єднаних у 418 загонів. Профспілкові організації налічували майже 60 тис. чоловік.
У Сімферопольській міськраді наприкінці 1938 року в числі депутатів було комуністів. При міськраді працювало 15 секцій, 38 депутатських груп, 87
вуличних комітетів. Щорічно зростав бюджет міста: 1935 року він становив 10,5 млн., 1938 - 30,1 млн. крб., з них на охорону здоров'я витрачено 10,3 млн., освіту - 10 млн., на комунально-житлове господарство - 8,2 млн. карбованців.
Дедалі ширші маси трудящих залучалися до державного управління. 26 червня 1938 року відбулися вибори до Верховних Рад РРФСР та Кримської АРСР. Серед депутатів Верховної Ради РРФСР була стахановка Сімферопольської швейної фабрики ім. Н. К. Крупської комсомолка А. А. Соколова - перша парашутистка Криму. Депутатами Верховної Ради Кримської АРСР стали комуніст І. М. Гладкий, робітниця-стахановка консервного заводу «Трудовий Жовтень» Н. І. Сачова та інші.
У травні 1938 року в Сімферополі утворено 3 адміністративні райони: Центральний, Залізничний та Новоміський (у квітні 1940 року перейменовано на Міський, нині - Київський). 24 грудня 1939 року відбулися вибори до Сімферопольської міської Ради депутатів трудящих і трьох районних Рад. У голосуванні приймало участь близько 99 тис. чоловік - 99,75 проц. виборців. За кандидатів блоку комуністів і безпартійних віддали свої голоси 99,18 проц. тих, що брали участь у голосуванні. Вибори стали новою демонстрацією єдності Комуністичної партії і Радянського народу. До Сімферопольської міськради було обрано 273 депутати, серед яких 142 комуністи.
У листопаді 1940 року, в дні святкування 20-річчя визволення Криму від білогвардійців та іноземних інтервентів, Сімферопольці установили в міському саду за проектом скульптора М. Г. Манізера монументальний пам'ятник засновнику Комуністичної партії і Радянської держави В. І. Леніну, із здійсненням заповітів якого пов'язували вони усі успіхи в господарському та культурному житті.
За 20 років соціалістичного будівництва Сімферополь перетворився на великий промисловий і культурний центр Криму. Мирною працею закінчили сімферцпольці день 21 червня 1941 року. Затихали цехи, робітники йшли па відпочинок. Юнаки та дівчата, що закінчили середню школу, збиралися на площах і в парках, на набережній Салгиру, щоб зустрінути світанок, вступити в нове, щасливе життя. Мир і спокій оповивав місто.
Та коли надійшла грізна звістка про напад гітлерівської Німеччини на Радянську країну, сімферопольці, як і всі радянські люди, негайно перебудували всю роботу па воєнний лад. Більшість підприємств переключилася на випуск продукції, необхідної для фронту: мінометів, протитанкових мін, гранат. Робітники ставали па трудові вахти, викопували по дві-три норми за зміну. До фонду оборони вносили свої заощадження, коштовності трудівники міста. Вже в перші два дні війни тільки від комсомольців надійшло 4 тис. заяв із просьбою відправити на фронт.
У липні було сформовано два полки народного ополчення та два винищувальні батальйони для боротьби з ворожими парашутистами і диверсантами. 1500 комуністів і комсомольців, що не підлягали призову в армію, утворили комуністичний загін. Населення оволодівало правилами протихімічної та протиповітряної оборони.
Коли ворог наближався до Криму, у липні-серпні, Сімферопольський міськком ВКП(б) під керівництвом обкому партії приступив до формування партизанських загонів. До кінця вересня перший сімферопольський загін налічував 170, другий - 168, третій т. зв. сільський, 238 - бійців.
Формування загонів відбувалося на строго добровільних засадах. До них вступили партійні і радянські працінники міста - С. В. Мартинов, Г. Л. Сєвєрський, Ф. О. Якустіді, М. М. Щучкіна, В. І. Никаноров, І. Д. Третяк, В. І. Філіпов, керівники підприємств та установ - Н. В. Роганкова, X. К. Чуссі, П. В. Макаров, Я. Я. Казакевич, П. В. Михайленко, робітники й службовці - Г. К. Рябошапко, А. А. Сермуль, Д. Д. Кособродов, К. М. Падаулов, В. М. Ходоренко та їн. Для роботи в підпіллі залишилися 50 комуністів, комсомольців та безпартійних, у т. ч. Ф. І. Беленков, І. Г. Лексін та ін., які мали досвід організаційної і партійної роботи. 1 листопада 1941 року радянскі війська залишили Сімферополь. Уже через кілька днів після загарбання міста гітлерівські недолюдки розстріляли у Петровській балці сотні мирних громадян. 450 хворих, що перебували на лікуванні в обласній психоневрологічній лікарні, фашисти по-злодійському умертвили в
Сімферополь
Сторінка 17 з 30
радіостанції ім. М. В. Фрунзе, було обладнано потужний радіотрансляційний вузол, що обслуговував десятки тисяч абонентів.Рік у рік підвищувалася політична активність трудівників міста. Лави комуністів поповнювали передовики виробництва, інженери, лікарі, працівники культури та мистецтва. На початок 1940 року Сімферопольська партійна організація об'єднувала 4350 членів ВКП(б) та 1300 кандидатів у члени партії. У 224 первинних комсомольських організаціях було 9735 юнаків і дівчат, у піонерській - близько 12 тис. піонерів, об'єднаних у 418 загонів. Профспілкові організації налічували майже 60 тис. чоловік.
У Сімферопольській міськраді наприкінці 1938 року в числі депутатів було комуністів. При міськраді працювало 15 секцій, 38 депутатських груп, 87
Дедалі ширші маси трудящих залучалися до державного управління. 26 червня 1938 року відбулися вибори до Верховних Рад РРФСР та Кримської АРСР. Серед депутатів Верховної Ради РРФСР була стахановка Сімферопольської швейної фабрики ім. Н. К. Крупської комсомолка А. А. Соколова - перша парашутистка Криму. Депутатами Верховної Ради Кримської АРСР стали комуніст І. М. Гладкий, робітниця-стахановка консервного заводу «Трудовий Жовтень» Н. І. Сачова та інші.
У травні 1938 року в Сімферополі утворено 3 адміністративні райони: Центральний, Залізничний та Новоміський (у квітні 1940 року перейменовано на Міський, нині - Київський). 24 грудня 1939 року відбулися вибори до Сімферопольської міської Ради депутатів трудящих і трьох районних Рад. У голосуванні приймало участь близько 99 тис. чоловік - 99,75 проц. виборців. За кандидатів блоку комуністів і безпартійних віддали свої голоси 99,18 проц. тих, що брали участь у голосуванні. Вибори стали новою демонстрацією єдності Комуністичної партії і Радянського народу. До Сімферопольської міськради було обрано 273 депутати, серед яких 142 комуністи.
У листопаді 1940 року, в дні святкування 20-річчя визволення Криму від білогвардійців та іноземних інтервентів, Сімферопольці установили в міському саду за проектом скульптора М. Г. Манізера монументальний пам'ятник засновнику Комуністичної партії і Радянської держави В. І. Леніну, із здійсненням заповітів якого пов'язували вони усі успіхи в господарському та культурному житті.
За 20 років соціалістичного будівництва Сімферополь перетворився на великий промисловий і культурний центр Криму. Мирною працею закінчили сімферцпольці день 21 червня 1941 року. Затихали цехи, робітники йшли па відпочинок. Юнаки та дівчата, що закінчили середню школу, збиралися на площах і в парках, на набережній Салгиру, щоб зустрінути світанок, вступити в нове, щасливе життя. Мир і спокій оповивав місто.
Та коли надійшла грізна звістка про напад гітлерівської Німеччини на Радянську країну, сімферопольці, як і всі радянські люди, негайно перебудували всю роботу па воєнний лад. Більшість підприємств переключилася на випуск продукції, необхідної для фронту: мінометів, протитанкових мін, гранат. Робітники ставали па трудові вахти, викопували по дві-три норми за зміну. До фонду оборони вносили свої заощадження, коштовності трудівники міста. Вже в перші два дні війни тільки від комсомольців надійшло 4 тис. заяв із просьбою відправити на фронт.
У липні було сформовано два полки народного ополчення та два винищувальні батальйони для боротьби з ворожими парашутистами і диверсантами. 1500 комуністів і комсомольців, що не підлягали призову в армію, утворили комуністичний загін. Населення оволодівало правилами протихімічної та протиповітряної оборони.
Коли ворог наближався до Криму, у липні-серпні, Сімферопольський міськком ВКП(б) під керівництвом обкому партії приступив до формування партизанських загонів. До кінця вересня перший сімферопольський загін налічував 170, другий - 168, третій т. зв. сільський, 238 - бійців.
Формування загонів відбувалося на строго добровільних засадах. До них вступили партійні і радянські працінники міста - С. В. Мартинов, Г. Л. Сєвєрський, Ф. О. Якустіді, М. М. Щучкіна, В. І. Никаноров, І. Д. Третяк, В. І. Філіпов, керівники підприємств та установ - Н. В. Роганкова, X. К. Чуссі, П. В. Макаров, Я. Я. Казакевич, П. В. Михайленко, робітники й службовці - Г. К. Рябошапко, А. А. Сермуль, Д. Д. Кособродов, К. М. Падаулов, В. М. Ходоренко та їн. Для роботи в підпіллі залишилися 50 комуністів, комсомольців та безпартійних, у т. ч. Ф. І. Беленков, І. Г. Лексін та ін., які мали досвід організаційної і партійної роботи. 1 листопада 1941 року радянскі війська залишили Сімферополь. Уже через кілька днів після загарбання міста гітлерівські недолюдки розстріляли у Петровській балці сотні мирних громадян. 450 хворих, що перебували на лікуванні в обласній психоневрологічній лікарні, фашисти по-злодійському умертвили в