Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поблизу Золотого Поля виявлено поселення епохи бронзи, скіфського періоду та часів раннього середньовіччя.
Село засновано 1805 року німцями-переселенцями з швейцарського кантону Цюріх. Колоністи (31 домогосподар) одержали земельні наділи по 60 десятин та ряд позичок. Крім того, вони на З0 років звільнялися від натуральних та грошових повинностей, від служби в царській армії (рекрутчини) та військових поcтоїв. 1820 року в Цюріхталі - так називалося село - налічувалося вже 79 домогосподарів. Займалися вони рільництвом, вівчарством та садівництвом. Швидко розбагатівши, колоністи орендували та докуповували до своїх наділів землі у російських поміщиків. У селі було також 17 дворів державних селян-татар.
1856 року з 82 родин (386 душ), що проживали в Цюріхталі, лише 31 (280 душ) мала землю. У разі смерті колоніста-землевласника батькову спадщину діставав один із синів. Решта залишалася без наділу. Частина жителів займалася торгівлею та ремеслами. Після Кримської війни приплив іноземних колоністів до Криму збільшився.
На середину 80-х років XIX ст. в селі визначилися дві категорії поселенців власників: колишні державні селяни та колишні іноземні колоністи, т. зв. вільні хлібороби. З 91 двору 65 володіли 1968 десятинами надільної землі. 25 дворів (з них 10 не мали землі) підробляли на стороні, 31 куркульське господарство орендувало землю у поміщиків та збіднілих селян (майже 1600 десятин). Куркулі вели інтенсивне господарство: використовували сільськогосподарські машини, розводили високопродуктивні породи худоби. Їм належало 140 плугів та букерів (лише 12 плугів припадало на решту господарств), 9 косарок і жниварок, 195 диліжансів. У кожному з куркульських господарств було по 4 і більше голів робочої та по 10-30 великої рогатої худоби. В них широко застосовувалася праця місцевих наймитів та сезонних робітників, що у великій кількості приходили на заробітки з інших губерній Росії.
У 1908-1909 рр. усі надільні землі в Цюріхталі було передано за викуп в особисту власність селянам. Але придбати їх змогли лише багаті домогоснодарі. Тоді ж
відкрилося Цюріхтальське волосне кредитне товариство, що й обслуговувало заможних селян.
Напередодні першої світової війни в селі налічувалося 70 господарств (641 чоловік). Працювали цегельня і паровий млин. Тут було 2 кам'яні і 60 саманних житлових будинків, аптека, 3 крамниці, кінна земська станція - всього 68 будівель. Усі вони розташовувалися на двох вулицях, по обидва боки яких були прокладені тротуари з кам'яних плит. Діти колоністів навчалися в початковій школі, відкритій ще 1814 року. В 1908 році почало працювати вище початкове училище.
З початком першої світової війни частина німців - великих власників - виїхала з Росії, ліквідувавши свої господарства. Ті, хто залишився, як правило, не буди мобілізовані на військову службу і продовжували працювати на своїх наділах. Збільшилися тільки поставки сільськогосподарської продукції для армії. 1916 року в Святогір'ї (так було названо Цюріхталь в 1915 році) проживало 565 чоловік. Їм належали 2032 десятини землі, в т. ч. під ріллею та посівами було 1427 десятин. 70 господарств села сіяли пшеницю та ячмінь, і лише 6 дворів вирощували виноград на площі 2 десятини. 13 господарств землі не мали.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в селі з числа багатих колоністів було створено місцевий орган Тимчасового уряду - волосний громадський комітет. Він захищав інтереси куркульства.
Біднота Цюріхталя вітала перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. У середині січня 1918 року в селі з допомогою червоногвардійського загону, папразленого сюди Феодосійським військово-революційним комітетом, встановлено Радянську владу. До складу волревкому увійшли К. Ісаев (голова), Д. Ачкасов, В. Майборода, П. Панченко, П. Бухман, М. Римша, Аблякімов, І. М. Кутафін. Свою діяльність ревком спрямував насамперед на придушення опору контрреволюції. Наприкінці квітня 1918 року, коли кайзерівські війська, що вдерлися до Криму, були за 12 км від Цюріхталя, німецьке куркульство схопило всіх ревкомівців і вчинило над ними звірячу розправу. Врятуватися вдалося лише І. М. Кутафіну. Німецькі окупанти, що захопили село, відновили буржуазно-поміщицькі порядки. На зміну кайзерівцям у листопаді 1918 року прийшли нові інтервенти - імперіалісти Антанти, не менш жадібні й хижі. Вони пограбували все те, що не встигли вивезти німецькі загарбники. На кінець квітня 1919 року Червона Армія вигнала інтервентів з Криму, і в Цюріхталі було відновлено Радянську владу. Проте в червні білогвардійці захопили
Золоте Поле
Сторінка 1 з 6
Золоте Поле - село, центр сільської Ради. Розташоване в мальовничій долині річки Мокрого Індолу, на північ від гори Агармиш. До районного центру та найближчої залізничної станції - 23 км. Населення - 2930 чоловік. Сільській Раді підпорядковане село Відродження. Село засновано 1805 року німцями-переселенцями з швейцарського кантону Цюріх. Колоністи (31 домогосподар) одержали земельні наділи по 60 десятин та ряд позичок. Крім того, вони на З0 років звільнялися від натуральних та грошових повинностей, від служби в царській армії (рекрутчини) та військових поcтоїв. 1820 року в Цюріхталі - так називалося село - налічувалося вже 79 домогосподарів. Займалися вони рільництвом, вівчарством та садівництвом. Швидко розбагатівши, колоністи орендували та докуповували до своїх наділів землі у російських поміщиків. У селі було також 17 дворів державних селян-татар.
1856 року з 82 родин (386 душ), що проживали в Цюріхталі, лише 31 (280 душ) мала землю. У разі смерті колоніста-землевласника батькову спадщину діставав один із синів. Решта залишалася без наділу. Частина жителів займалася торгівлею та ремеслами. Після Кримської війни приплив іноземних колоністів до Криму збільшився.
На середину 80-х років XIX ст. в селі визначилися дві категорії поселенців власників: колишні державні селяни та колишні іноземні колоністи, т. зв. вільні хлібороби. З 91 двору 65 володіли 1968 десятинами надільної землі. 25 дворів (з них 10 не мали землі) підробляли на стороні, 31 куркульське господарство орендувало землю у поміщиків та збіднілих селян (майже 1600 десятин). Куркулі вели інтенсивне господарство: використовували сільськогосподарські машини, розводили високопродуктивні породи худоби. Їм належало 140 плугів та букерів (лише 12 плугів припадало на решту господарств), 9 косарок і жниварок, 195 диліжансів. У кожному з куркульських господарств було по 4 і більше голів робочої та по 10-30 великої рогатої худоби. В них широко застосовувалася праця місцевих наймитів та сезонних робітників, що у великій кількості приходили на заробітки з інших губерній Росії.
У 1908-1909 рр. усі надільні землі в Цюріхталі було передано за викуп в особисту власність селянам. Але придбати їх змогли лише багаті домогоснодарі. Тоді ж
відкрилося Цюріхтальське волосне кредитне товариство, що й обслуговувало заможних селян.
Напередодні першої світової війни в селі налічувалося 70 господарств (641 чоловік). Працювали цегельня і паровий млин. Тут було 2 кам'яні і 60 саманних житлових будинків, аптека, 3 крамниці, кінна земська станція - всього 68 будівель. Усі вони розташовувалися на двох вулицях, по обидва боки яких були прокладені тротуари з кам'яних плит. Діти колоністів навчалися в початковій школі, відкритій ще 1814 року. В 1908 році почало працювати вище початкове училище.
З початком першої світової війни частина німців - великих власників - виїхала з Росії, ліквідувавши свої господарства. Ті, хто залишився, як правило, не буди мобілізовані на військову службу і продовжували працювати на своїх наділах. Збільшилися тільки поставки сільськогосподарської продукції для армії. 1916 року в Святогір'ї (так було названо Цюріхталь в 1915 році) проживало 565 чоловік. Їм належали 2032 десятини землі, в т. ч. під ріллею та посівами було 1427 десятин. 70 господарств села сіяли пшеницю та ячмінь, і лише 6 дворів вирощували виноград на площі 2 десятини. 13 господарств землі не мали.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в селі з числа багатих колоністів було створено місцевий орган Тимчасового уряду - волосний громадський комітет. Він захищав інтереси куркульства.
Біднота Цюріхталя вітала перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. У середині січня 1918 року в селі з допомогою червоногвардійського загону, папразленого сюди Феодосійським військово-революційним комітетом, встановлено Радянську владу. До складу волревкому увійшли К. Ісаев (голова), Д. Ачкасов, В. Майборода, П. Панченко, П. Бухман, М. Римша, Аблякімов, І. М. Кутафін. Свою діяльність ревком спрямував насамперед на придушення опору контрреволюції. Наприкінці квітня 1918 року, коли кайзерівські війська, що вдерлися до Криму, були за 12 км від Цюріхталя, німецьке куркульство схопило всіх ревкомівців і вчинило над ними звірячу розправу. Врятуватися вдалося лише І. М. Кутафіну. Німецькі окупанти, що захопили село, відновили буржуазно-поміщицькі порядки. На зміну кайзерівцям у листопаді 1918 року прийшли нові інтервенти - імперіалісти Антанти, не менш жадібні й хижі. Вони пограбували все те, що не встигли вивезти німецькі загарбники. На кінець квітня 1919 року Червона Армія вигнала інтервентів з Криму, і в Цюріхталі було відновлено Радянську владу. Проте в червні білогвардійці захопили
Дивиться також інші населені пункти району: