Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
(Узень-Баш) і Демерджі-Узень. Відстань до Сімферополя - 45 км. Населення 23,5 тис. чоловік. Алуштинській міській Раді підпорядковані Фрунзенська селшциа Рада та сільські Ради - Ізобільненська, Лучистівська, Маломаяцька, Малоріченська і Привітненська.
Про перебування тут людини ще в V -IV тисячолітті до н. е. свідчать кілька мисливських стоянок епохи неоліту, знайдених у навколишніх горах. Збереглися сліди поселень доби бронзи, а також таврські поселення і могильники IX-VI ст. до н. е.- перших століть н. ери.
Перша писемна згадка про Алушту належить до VI ст., коли Південний Крим перебував під владою Візантійської імперії. Тоді на території теперішнього міста було збудовано приморську фортецю Алустон, яка захищала узбережжя від кочівників.
Населення середньовічного Алустона займалося землеробством, скотарством, рибальством. Розвивалися також ремесла. Тут жили ковалі, ювеліри, каменярі, гончарі, чинбарі, теслярі, шевці, муляри. Велася жвава торгівля з Близьким Сходом. Арабський географ Едрізі згадує Алустон (Шалушту) серед інших важливих приморських міст.
У 1239 році монголо-татари зруйнували Алустон. На початку 80-х років XІV ст. місто захопили генуезькі купці, що оселилися в Кафі (Феодосії). В італійських нотаріальних актах і на картах XV-XVII ст. Алушта позначена як Алуста, Луста, чи Луска. До нас дійшла легенда про героїчний опір, який чинили жителі Алустона загарбникам. Війська генуезців багато разів йшли на приступ, поки захопили місто.
«Чоловіки, жінки і діти,- розповідає легенда,- всі були на укріпленнях, мечами,
віллям, сокирами ... киплячими смолою й маслом боронились від обложників, кидали в них камінням».
1475 року війська турецького султана захопили Південний берег Криму, в т. ч. й Алушту. Деякий час вона входила до Судацького кадилику, залишаючись християнським поселенням. Жителі Алушти платили великі податки султанові. 4757 року Алушту віддано силяхтару (чиновникові другого розряду) Ісламу, який жорстоко визискував місцеве населення. В середині XVIII ст. тут налічувалося близько 40 хаток, побудованих з решток зруйнованого фортечного муру, що тулилися на крутих схилах горбів навколо руїн середньовічної фортеці.
Внаслідок російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Алушту було визволено від турецького панування. Порушивши Кючук-Кайнарджійський мирний договір, 22 липня 1774 року турки висадили в Алушті 50-тисячний десант, якому вдалося просунутися в бік Чатирдага і захопити села Шуми (тепер Верхня Кутузовка) і Демерджі (тепер Лучисте). Проти десанту вирушили російські війська (2550 чоловік) на чолі з гелерал-поручиком графом Мусіним-Пушкіним. Гренадерський батальйон Тульського піхотного полку під командуванням 29-річного підполковника М. І. Голенищева-Кутузова наступав на село Шуми. 23 липня під час штурму ворожих позицій поблизу села М. І. Кутузова було тяжко поранено. Незважаючи на шалений опір ворога і його переважаючі сили, російські війська розбили турків, заопивши 2 батареї і 4 прапори. На місці, де був поранений М. І. Кутузов, під час будівництва дороги Сімферополь - Алушта в 20-х роках XIX ст. встановлено пам'ятник-фомтан, відомий під назвою Кутузовського.
У складних політичних умовах, що склалися після Кючук-Кайнарджійського мирного договору, О. В. Суворов (у той час командуючий російськими військами
м Криму) створив укріплення в районі Алушти, щоб попередити несподівану висадку туруцьких десантів. Полководець відвідав Алушту в квітні 1777 і в травні 1778 років.
Після приєднання Криму до Росії (1783 рік) Алушта стала центром волості, до якої ввійшли всі поселення узбережжя від Сімеїза на південному заході і до Ускута (село Привітне) на сході. Частина алуштинських земель перейшла у власність генерал-ад'ютанта Попова. 1798 року в Алушті налічувалося 48 дворів, проживало 218 чоловік, у т. ч. 189 поселян і 29 осіб духовного звання. Велике значення для її економічного розвитку мало будівництво шосейної дороги що з'єднала Південний берег Криму з Сімферополем. З 1838 року Алуштинська волость увійшла до Ялтинського повіту. Збільшувалася кількість населення в самій Алушті. Поблизу села з'явилися великі поміщицькі маєтки.
Мальовнича природа Криму і багата подіями його історія приваблювали сюди письменників і учених.
У 1825 році Алушту відвідав польський поет А. Міцкевич, на якого мальовничі околиці Алушти справили глибоке враження. «Алушта,- писав А. Міцкевич.- - одне з найчарівніших місць Криму». Їй він присвятив сонети «Алушта вдень» і «Алушта вночі». 1837 року тут побував поет В. А.
Алушта
Сторінка 1 з 14
Алушта - місто обласного підпорядкування, розташоване на березі Чорного моря, у великій долині, оточеній горами Кастель, Бабуган, Чатирдаг, Демерджі. Через місто протікають дві невеликі Прські річки - Улу-Узош Про перебування тут людини ще в V -IV тисячолітті до н. е. свідчать кілька мисливських стоянок епохи неоліту, знайдених у навколишніх горах. Збереглися сліди поселень доби бронзи, а також таврські поселення і могильники IX-VI ст. до н. е.- перших століть н. ери.
Перша писемна згадка про Алушту належить до VI ст., коли Південний Крим перебував під владою Візантійської імперії. Тоді на території теперішнього міста було збудовано приморську фортецю Алустон, яка захищала узбережжя від кочівників.
Населення середньовічного Алустона займалося землеробством, скотарством, рибальством. Розвивалися також ремесла. Тут жили ковалі, ювеліри, каменярі, гончарі, чинбарі, теслярі, шевці, муляри. Велася жвава торгівля з Близьким Сходом. Арабський географ Едрізі згадує Алустон (Шалушту) серед інших важливих приморських міст.
У 1239 році монголо-татари зруйнували Алустон. На початку 80-х років XІV ст. місто захопили генуезькі купці, що оселилися в Кафі (Феодосії). В італійських нотаріальних актах і на картах XV-XVII ст. Алушта позначена як Алуста, Луста, чи Луска. До нас дійшла легенда про героїчний опір, який чинили жителі Алустона загарбникам. Війська генуезців багато разів йшли на приступ, поки захопили місто.
«Чоловіки, жінки і діти,- розповідає легенда,- всі були на укріпленнях, мечами,
віллям, сокирами ... киплячими смолою й маслом боронились від обложників, кидали в них камінням».
1475 року війська турецького султана захопили Південний берег Криму, в т. ч. й Алушту. Деякий час вона входила до Судацького кадилику, залишаючись християнським поселенням. Жителі Алушти платили великі податки султанові. 4757 року Алушту віддано силяхтару (чиновникові другого розряду) Ісламу, який жорстоко визискував місцеве населення. В середині XVIII ст. тут налічувалося близько 40 хаток, побудованих з решток зруйнованого фортечного муру, що тулилися на крутих схилах горбів навколо руїн середньовічної фортеці.
Внаслідок російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Алушту було визволено від турецького панування. Порушивши Кючук-Кайнарджійський мирний договір, 22 липня 1774 року турки висадили в Алушті 50-тисячний десант, якому вдалося просунутися в бік Чатирдага і захопити села Шуми (тепер Верхня Кутузовка) і Демерджі (тепер Лучисте). Проти десанту вирушили російські війська (2550 чоловік) на чолі з гелерал-поручиком графом Мусіним-Пушкіним. Гренадерський батальйон Тульського піхотного полку під командуванням 29-річного підполковника М. І. Голенищева-Кутузова наступав на село Шуми. 23 липня під час штурму ворожих позицій поблизу села М. І. Кутузова було тяжко поранено. Незважаючи на шалений опір ворога і його переважаючі сили, російські війська розбили турків, заопивши 2 батареї і 4 прапори. На місці, де був поранений М. І. Кутузов, під час будівництва дороги Сімферополь - Алушта в 20-х роках XIX ст. встановлено пам'ятник-фомтан, відомий під назвою Кутузовського.
У складних політичних умовах, що склалися після Кючук-Кайнарджійського мирного договору, О. В. Суворов (у той час командуючий російськими військами
м Криму) створив укріплення в районі Алушти, щоб попередити несподівану висадку туруцьких десантів. Полководець відвідав Алушту в квітні 1777 і в травні 1778 років.
Після приєднання Криму до Росії (1783 рік) Алушта стала центром волості, до якої ввійшли всі поселення узбережжя від Сімеїза на південному заході і до Ускута (село Привітне) на сході. Частина алуштинських земель перейшла у власність генерал-ад'ютанта Попова. 1798 року в Алушті налічувалося 48 дворів, проживало 218 чоловік, у т. ч. 189 поселян і 29 осіб духовного звання. Велике значення для її економічного розвитку мало будівництво шосейної дороги що з'єднала Південний берег Криму з Сімферополем. З 1838 року Алуштинська волость увійшла до Ялтинського повіту. Збільшувалася кількість населення в самій Алушті. Поблизу села з'явилися великі поміщицькі маєтки.
Мальовнича природа Криму і багата подіями його історія приваблювали сюди письменників і учених.
У 1825 році Алушту відвідав польський поет А. Міцкевич, на якого мальовничі околиці Алушти справили глибоке враження. «Алушта,- писав А. Міцкевич.- - одне з найчарівніших місць Криму». Їй він присвятив сонети «Алушта вдень» і «Алушта вночі». 1837 року тут побував поет В. А.
Дивиться також інші населені пункти району: