Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Охотниче.
Місцевість, де знаходиться Лівадія (в перекладі з грецької - луг), була заселена у далекій давнині. Про це свідчать знайдені поблизу Ореанди залишки поселень - доби міді (III тисячоліття до н. е.) і таврського, біля якого є могильник (І тисячоліття до н. е.). Рештки великого гончарного виробництва, досліджені на території Лівадії, й виявлене в Ореанді середньовічне поселення з храмом і могильником підтверджують, що тут жили люди в VIII-X ст. Руїни феодального замку (X-XII ст.) збереглися в Ореанді на скелі Хачла-Каяси.
У XVIII ст. на місці сучасної Лівадії було невелике грецьке поселення Ай-Ян. 1778 року його жителів за розпорядженням царського уряду переселено до Маріупольського округу.
Після приєднання Криму до Росії частину земель на його південному березі роздали грекам Балаклавського батальйону, командир якого Ф. Ревеліоті скупив у своїх підлеглих кращі землі, в т. ч. й Лівадію. У 1834 році він продав маєток польському магнату графу Л. Потоцькому.
Наприкінці 30-х років XIX ст. новий власник Лівадії заклав тут виноградник, площа якого 1860 року становила 19 десятин. Почалося виробництво вин, був побудований виноробний підвал. 1848 року одержано 2,5 тис. відер вина, а 1853 - 4 тис. Тоді в Лівадії спорудили два панські будинки, церкву, житлові й господарські приміщення. На 40 десятинах землі було закладено парк з цінними породами субтропічних рослин - вічнозеленими миртами, лаврами, кедрами, пініями, магноліями, кримськими соснами. Парк прикрасили фонтанами і статуями, виготовленими італійськими майстрами. Посадили фруктовий сад, влаштували оранжерею. Для побутових потреб та поливання насаджень від джерел, розташованих на території маєтку, проведено водопровід. 1859 року в Лівадії налічувалося З0 будинків, в них мешкало 140 чоловік.
1860 року удільне відомство придбало Лівадію у спадкоємців Потоцького для царської сім'ї. Вже у 1862-1866 рр. під керівництвом придворного архітектора І. А. Монігетті будинок Потоцького перебудовано на палац. Крім того, зведено Малий палац у східному стилі, 2 церкви, житло для почту, службовців та робітників маєтку. Всього тут побудовано чи перебудовано близько 60 приміщень. їх споруджували з місцевого каменю, решта матеріалів для будівництва доставлялась з різних місць країни та з-за кордону. 1863 року в маєтку побудовано нову систему водопроводу, а для зберігання запасів води - резервуар на 700 тис. відер. З середини 70-х ро ків на лівадійській метеостанції постійно провадились спостереження за атмосфер ними явищами та за джерелами води. На початку 90-х років встановлено телефонний зв'язок між Лівадією та іншими удільними маєтками, розташованими в Криму. Після спорудження в Ялті урядової телефонної мережі маєток підключено до неї. Для будівельних робіт у маєтку підрядчики вербували безземельних селян у Калузькій, Курській, Орловській, Таврійській та Херсонській губерніях. Удільне відомство наймало також бідняків на сільськогосподарські та інші роботи. Декотрі з прибулих на заробітки залишалися тут працювати постійно.
Робочий день у маєтку тривав улітку (червень-серпень) - 12, взимку (грудень-січень) - 9 годин. На деяких роботах, зокрема в садівництві й на збиранні винограду, використовувалась дитяча праця, оплачувана значно нижче, ніж праця дорослих. Так, на збиранні винограду у 1905-1906 рр. чоловіки одержували 60 коп. за день, жінки - 50, а діти 40 коп. і менше. 1862 року в маєтку було 60 постійних робітників та службовців, а 1913- 2263. У 80-х і 90-х роках розширення площі виноградників і заміна старих ліз здійснювалась за рекомендаціями відомого спеціалі ста вітчизняного виноробства Л. С. Голіцина. З 90-х років у Лівадії працювали визначні російські винороби О. В. Келлер, І. А. Біанкі, К. П. Поляков. Вони створили перші марки вітчизняних високоякісних десертних вин.
Царський маєток був добре налагодженим капіталістичним господарством. Якщо в 1861 році виноградники займали площу 19 десятин, то в 1917 році - 40. Лівадійські вина вважались кращими серед нівденнобережних вин. Вироблялось їх у 1893-1917 рр. від 6 до 10 тис. відер на рік. 1877 року спорудили другий виноробний підвал. Вина продавались купцям з Петербурга, Києва та багатьох інших міст. Більшу частину червоного вина закупала Києво-Печерська лавра. Із 106,1 тис. крб. доходу маєтку в 1913 році від виноробства одержано 89,2 тис. крб. Ще 1869 року в Лівадії створено молочну ферму, для якої з Швейцарії доставили породисту худобу. Були розширені фруктові сади, оранжереї, обладнано парники, розплано вано город.
Лівадія
Сторінка 1 з 6
Лівадія - селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована на узбережжі Чорного моря. Відстань до Ялти - 3 км. Через селище проходить автошлях Ялта-Севастополь. Населення - 2,2 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Виноградне, Високогірне, Гірне, Куйбишеве, Курпати, Ореанда,Охотниче.
У XVIII ст. на місці сучасної Лівадії було невелике грецьке поселення Ай-Ян. 1778 року його жителів за розпорядженням царського уряду переселено до Маріупольського округу.
Після приєднання Криму до Росії частину земель на його південному березі роздали грекам Балаклавського батальйону, командир якого Ф. Ревеліоті скупив у своїх підлеглих кращі землі, в т. ч. й Лівадію. У 1834 році він продав маєток польському магнату графу Л. Потоцькому.
Наприкінці 30-х років XIX ст. новий власник Лівадії заклав тут виноградник, площа якого 1860 року становила 19 десятин. Почалося виробництво вин, був побудований виноробний підвал. 1848 року одержано 2,5 тис. відер вина, а 1853 - 4 тис. Тоді в Лівадії спорудили два панські будинки, церкву, житлові й господарські приміщення. На 40 десятинах землі було закладено парк з цінними породами субтропічних рослин - вічнозеленими миртами, лаврами, кедрами, пініями, магноліями, кримськими соснами. Парк прикрасили фонтанами і статуями, виготовленими італійськими майстрами. Посадили фруктовий сад, влаштували оранжерею. Для побутових потреб та поливання насаджень від джерел, розташованих на території маєтку, проведено водопровід. 1859 року в Лівадії налічувалося З0 будинків, в них мешкало 140 чоловік.
1860 року удільне відомство придбало Лівадію у спадкоємців Потоцького для царської сім'ї. Вже у 1862-1866 рр. під керівництвом придворного архітектора І. А. Монігетті будинок Потоцького перебудовано на палац. Крім того, зведено Малий палац у східному стилі, 2 церкви, житло для почту, службовців та робітників маєтку. Всього тут побудовано чи перебудовано близько 60 приміщень. їх споруджували з місцевого каменю, решта матеріалів для будівництва доставлялась з різних місць країни та з-за кордону. 1863 року в маєтку побудовано нову систему водопроводу, а для зберігання запасів води - резервуар на 700 тис. відер. З середини 70-х ро ків на лівадійській метеостанції постійно провадились спостереження за атмосфер ними явищами та за джерелами води. На початку 90-х років встановлено телефонний зв'язок між Лівадією та іншими удільними маєтками, розташованими в Криму. Після спорудження в Ялті урядової телефонної мережі маєток підключено до неї. Для будівельних робіт у маєтку підрядчики вербували безземельних селян у Калузькій, Курській, Орловській, Таврійській та Херсонській губерніях. Удільне відомство наймало також бідняків на сільськогосподарські та інші роботи. Декотрі з прибулих на заробітки залишалися тут працювати постійно.
Робочий день у маєтку тривав улітку (червень-серпень) - 12, взимку (грудень-січень) - 9 годин. На деяких роботах, зокрема в садівництві й на збиранні винограду, використовувалась дитяча праця, оплачувана значно нижче, ніж праця дорослих. Так, на збиранні винограду у 1905-1906 рр. чоловіки одержували 60 коп. за день, жінки - 50, а діти 40 коп. і менше. 1862 року в маєтку було 60 постійних робітників та службовців, а 1913- 2263. У 80-х і 90-х роках розширення площі виноградників і заміна старих ліз здійснювалась за рекомендаціями відомого спеціалі ста вітчизняного виноробства Л. С. Голіцина. З 90-х років у Лівадії працювали визначні російські винороби О. В. Келлер, І. А. Біанкі, К. П. Поляков. Вони створили перші марки вітчизняних високоякісних десертних вин.
Царський маєток був добре налагодженим капіталістичним господарством. Якщо в 1861 році виноградники займали площу 19 десятин, то в 1917 році - 40. Лівадійські вина вважались кращими серед нівденнобережних вин. Вироблялось їх у 1893-1917 рр. від 6 до 10 тис. відер на рік. 1877 року спорудили другий виноробний підвал. Вина продавались купцям з Петербурга, Києва та багатьох інших міст. Більшу частину червоного вина закупала Києво-Печерська лавра. Із 106,1 тис. крб. доходу маєтку в 1913 році від виноробства одержано 89,2 тис. крб. Ще 1869 року в Лівадії створено молочну ферму, для якої з Швейцарії доставили породисту худобу. Були розширені фруктові сади, оранжереї, обладнано парники, розплано вано город.