Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На околицях міста збереглися залишки поселення і кургани з похованнями доби пізньої бронзи (кінець ІІ - початок І тисячоліття до н. е.). В урочищі Беркиній Балочці виявлено два могильники - скіфський і античного часу, знайдено також плиту III ст. н. е. з рельєфним зображенням Геракла.
Точну дату виникнення населеного пункту не встановлено. Відомо лише, то наприкінці XVIII ст. тут жили селяни - данники мурз Мансурських. Не маючи власної землі, вони змушені були орендувати її у феодалів. За це їм доводилось віддавати частину врожаю та обробляти землі пана. Сіяли сакські хлібороби ячмінь і овес, розводили овець. Восени, у вільний від польових робіт час, добували на озері сілі, а також візникували.
Влітку на Сакське озеро стікалася сила людей, які страждали через хворобу суглобів тв від інших захворювань. Лікування з давніх -давен було джерелом додаткових прибутків мулл служителів культу. Успіхи грязелікування вони пояснювали священнодійством.
Після приєднання Криму до Росії село у 1784 році увійшло до складу Євпаторійського повіту. Лікувальні властивості сакської мінеральної грязі привернули увагу російських мандрівників та дослідників. У 1799 і 1803 роках Саки відвідував академік П. І. Сумароков. Вчений описав це невелике поселення з низенькими майже без віком ватинами, складеними з дрібного каміння, скріпленого глиною. Всі жителі, а серед них і мулли, не знали грамоти. П. І. Сумароков сам лікувався сакською гряззю і описав метод лікування: «... Вода, що стікає і випаровується на сонці, лишає біля берегів рід мулу або грязі, де риють глибокі ями, схожі на могили, і в них закопують хворих ио саму шию так, що вони не можуть навіть ворухнутися. Над головою роблять з гілок щось на зразок шатра, щоб захистити її від пекучого проміння, сидять у ямі годину, а то й більше».
1816 року в селі налічувалося 47 дворів. Серед мешканців його, як і раніше, переважали хлібороби, скотарі. Зростало також значення соляного промислу. Якщо 1828 року на Сакському озері добуто 95 тис. пудів солі, то 1840 - 500 тис. пудів.
Важким тягарем на плечі трудящих лягали різні повинності. Лише з 1849 по 1851 рік селяни Сак надали адміністрації волості безплатно 491 підводу для перевезення різних вантажів, сплатили 697 крб. податків і 1811 крб. різних грошових зборів,
У 1837 році Саки стали центром волості. Тут відкрилися перші торговельні й ремісничі підприємства. Розширилася заснована 1827 року лікарня. У 1832 році побудувало готель для хворих на 20 номерів. 1835 року лікарню відвідав М. В. Гоголь (він повідомляв про це в листі до поета В. А. Жуковського в липні того ж року).
Поступово зростала популярність сакської лікувальної грязі. 1837 року тут відкрилося відділення Сімферопольського військового госпіталю, де, крім офіцерів, лікувались і «нижні чини», 1849 року на місці дерев'яних бараків звели кам'яну будівлю військового госпіталю. Відставні солдати, що споруджували госпіталь, росіяни і українці, осіли в селі.
Під час Кримської війни район Сакського озера в числі перших зазнав нападу ворога. У вересні 1854 року на морському березі між Сакським і Кизлярським озерами, на південь від села, висадився десант англо-французьких і турецьких військ. Загони англійців, французів і турків пограбували село, спалили будинки, забрали, худобу. На початку 1855 року Саки знову опинилися в зоні активних бойових дій. Зосереджені тут російські війська під командуванням генерала С. О. Xрульова в лютому спробували розгорнути наступ на Євпаторію. Під час цієї операції ворожі кораблі обрушили шалений вогонь на тили російських військ. У Саках було зруйновано всі будинки, в т. ч. лікарню, а також приміщення військового госпігалю.
Після Кримської війни населення села значно скоротилося: в ньому лишилось тільки 20 сімей - решта емігрувала до Туреччини. У 1858 році до села прибули переселенці: кілька сімей державних селян з Полтавської губернії. Минуло три роки, і тут з'явилося ще 24 сім'ї з Воронезької губернії, а в 1864 році в Саках оселилися греки - вихідці з Константинополя. 4865 року тут уже налічувалося 59 дворів, проживало 403 чоловіка. Село почали називати Саки-Олександрівка. Всі його жителі обробляли 2620,5 десятини землі, в т. ч. 806 десятин належало селянам-татарам, які наділялись на правах державних селян 8 десятинами на душу. Землекористування було общинним. У 1871 році, згідно з указами 1866-1867 рр. поземельний устрій державних селян, землю, за яку треба було сплачувати оброк поділили на 174 ревізькі душі по 7 десятин на кожну. Селяни сіяли озиму і ярову пшеницю, ячмінь, просо, овес, вирощували овочі на богарі. Особливо багато
Саки
Сторінка 1 з 10
Саки - місто районного підпорядкування, центр району, розташоване на березі Сакського озера, за 44 км від Сімферополя. Через Саки пролягає вітка Придніпровської залізниці Острякове - Євпаторія й автошлях Сімферополь - Євпаторія. Населення - 25,8 тис. чоловік. Точну дату виникнення населеного пункту не встановлено. Відомо лише, то наприкінці XVIII ст. тут жили селяни - данники мурз Мансурських. Не маючи власної землі, вони змушені були орендувати її у феодалів. За це їм доводилось віддавати частину врожаю та обробляти землі пана. Сіяли сакські хлібороби ячмінь і овес, розводили овець. Восени, у вільний від польових робіт час, добували на озері сілі, а також візникували.
Влітку на Сакське озеро стікалася сила людей, які страждали через хворобу суглобів тв від інших захворювань. Лікування з давніх -давен було джерелом додаткових прибутків мулл служителів культу. Успіхи грязелікування вони пояснювали священнодійством.
Після приєднання Криму до Росії село у 1784 році увійшло до складу Євпаторійського повіту. Лікувальні властивості сакської мінеральної грязі привернули увагу російських мандрівників та дослідників. У 1799 і 1803 роках Саки відвідував академік П. І. Сумароков. Вчений описав це невелике поселення з низенькими майже без віком ватинами, складеними з дрібного каміння, скріпленого глиною. Всі жителі, а серед них і мулли, не знали грамоти. П. І. Сумароков сам лікувався сакською гряззю і описав метод лікування: «... Вода, що стікає і випаровується на сонці, лишає біля берегів рід мулу або грязі, де риють глибокі ями, схожі на могили, і в них закопують хворих ио саму шию так, що вони не можуть навіть ворухнутися. Над головою роблять з гілок щось на зразок шатра, щоб захистити її від пекучого проміння, сидять у ямі годину, а то й більше».
1816 року в селі налічувалося 47 дворів. Серед мешканців його, як і раніше, переважали хлібороби, скотарі. Зростало також значення соляного промислу. Якщо 1828 року на Сакському озері добуто 95 тис. пудів солі, то 1840 - 500 тис. пудів.
Важким тягарем на плечі трудящих лягали різні повинності. Лише з 1849 по 1851 рік селяни Сак надали адміністрації волості безплатно 491 підводу для перевезення різних вантажів, сплатили 697 крб. податків і 1811 крб. різних грошових зборів,
У 1837 році Саки стали центром волості. Тут відкрилися перші торговельні й ремісничі підприємства. Розширилася заснована 1827 року лікарня. У 1832 році побудувало готель для хворих на 20 номерів. 1835 року лікарню відвідав М. В. Гоголь (він повідомляв про це в листі до поета В. А. Жуковського в липні того ж року).
Поступово зростала популярність сакської лікувальної грязі. 1837 року тут відкрилося відділення Сімферопольського військового госпіталю, де, крім офіцерів, лікувались і «нижні чини», 1849 року на місці дерев'яних бараків звели кам'яну будівлю військового госпіталю. Відставні солдати, що споруджували госпіталь, росіяни і українці, осіли в селі.
Під час Кримської війни район Сакського озера в числі перших зазнав нападу ворога. У вересні 1854 року на морському березі між Сакським і Кизлярським озерами, на південь від села, висадився десант англо-французьких і турецьких військ. Загони англійців, французів і турків пограбували село, спалили будинки, забрали, худобу. На початку 1855 року Саки знову опинилися в зоні активних бойових дій. Зосереджені тут російські війська під командуванням генерала С. О. Xрульова в лютому спробували розгорнути наступ на Євпаторію. Під час цієї операції ворожі кораблі обрушили шалений вогонь на тили російських військ. У Саках було зруйновано всі будинки, в т. ч. лікарню, а також приміщення військового госпігалю.
Після Кримської війни населення села значно скоротилося: в ньому лишилось тільки 20 сімей - решта емігрувала до Туреччини. У 1858 році до села прибули переселенці: кілька сімей державних селян з Полтавської губернії. Минуло три роки, і тут з'явилося ще 24 сім'ї з Воронезької губернії, а в 1864 році в Саках оселилися греки - вихідці з Константинополя. 4865 року тут уже налічувалося 59 дворів, проживало 403 чоловіка. Село почали називати Саки-Олександрівка. Всі його жителі обробляли 2620,5 десятини землі, в т. ч. 806 десятин належало селянам-татарам, які наділялись на правах державних селян 8 десятинами на душу. Землекористування було общинним. У 1871 році, згідно з указами 1866-1867 рр. поземельний устрій державних селян, землю, за яку треба було сплачувати оброк поділили на 174 ревізькі душі по 7 десятин на кожну. Селяни сіяли озиму і ярову пшеницю, ячмінь, просо, овес, вирощували овочі на богарі. Особливо багато