Морське - Кримська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Морське

Морське - село, центр сільської Ради, підпорядкованої Феодосійській міськраді. Розташоване у долині річки Шелен та на березі Чорного моря, за 70 км від Феодосії, за 80 км від залізничної станції Айвазовська. Через село проходить автошлях Алушта-Феодосія. Населення - 1518 чоловік. Сільській Раді підпорядковане село Громівка.
Морське має багатовікову історію. На схід від нього на мисі виявлені сліди поселення VIII-XV ст., а на західній околиці біля шляху, що йде вздовж берега моря, - залишки керамічної печі VIII-IX ст., у якій обпалювалися переважно амфори. За 6 км на захід від села на прилеглому до моря береговому стрімчаку зна­ходяться руїни середньовічної фортеці Чабан-Кале. До нашого часу збереглися кругла башта, фундамент оборонних стін, цистерна. Дослідники гадають, що у XV ст. фортеця була замком генуезьких феодалів братів Гуаско.
У писемних джерелах кінця XVIII - першої половини XIX ст. засвідчено кілька назв села: Хапсхор, Капсхор, Капскхор, Камусхор, Камусхур, Капсохор, найбільш вживаною була Капсіхор (у перекладі з грецької - згоріле село). На думку дослідника Криму О. Л. Бертьє-Делагарда, населений пункт існував ще до 1380-1381 рр. За документами XVIII ст. він входив до Судацького кадилику (судово-адміністративного округу), що належав безпосередньо турецьким султа­нам. Християнське населення кадилику, в т. ч. Капсіхора, щороку привозило до Кафи (Феодосії) і здавало турецькій адміністрації ушур - десяту частину всього врожаю. Воно також сплачувало замість військової повинності харач - особливий податок на немусульманське населення.
Капсіхор мав характерний вигляд для християнських поселень південного іі півдепіто-східного узбережжя Криму. Плескаті дахи кам'яних хатин споруджува­лися з колод і дубових дощок, а зверху засипалися глиною, яка після утрамбування не пропускала води. У теплу погоду мешканці влаштовувалися на них на ночівку. Всередині хати біля однієї з стін з каміння робилося невелике підвищення для постелі. Навпроти знаходилося вогнище, в якому завжди тлів вогонь. Гли­няна долівка вкривалася повстю. У будинку вкопувалися в землю і покривалися плитами піфоси - великі глиняні посудини, в яких зберігалися зерно й вино. Тут же тримали знаряддя праці, в т. ч. коси та вардуки (дволезі сокири). Маленький круглий столик та полиці, де зберігався мідний посуд різних форм і розмірів - оце й усі меблі. Перед хатою під навісом ставили піч для випікання хліба. Жителі називали себе греками, хоч вони були нащадками корінного населення, яке в середні віки прийняло християнство, а з ним і грецьку мову. Займалися вони виноградарством. землеробством, скотарством.
Згідно з Кючук-Кайнарджійським договором 1774 року Капсіхор увійшов до складу Кримського ханства. У 1778 році, коли царський уряд переселяв християн з Криму в Приазов'я, звідси виїхало 97 чоловік. Ймовірно, що християн тут було більше, але, не бажаючи кидати рідні місця, частина з них прийняла мусульманство.
За ханського панування на жителів Капсіхора звалився ще більший тягар, ніж за султанського. 1780 року останній кримський хан Шагін-Гірей віддав оби­рання податків по всьому ханству на відкуп. Селяни сплачували ушур з хлібних посівів та садів, зекят - сорокову частину з прибутків та власності, а крім того, по 2 пара з вівці, по 6 пара з голови великої рогатої худоби та по 340 акча з тягла (пара та акча - грошові одиниці в Османській імперії).
З 1783 року Капсіхор - у складі Росії. 1787 року кращі землі було відмежо­вано генерал-майору Попову. Наприкінці XVIII ст. (1798 року) сади й виноград­ники займали 110 десятин, рілля - 16, ліс - 8, під садами було 6 десятин. 1805 року в 42 дворах мешкало 125 жителів. 1808 року проведено оцінку кримських земель, землі Капсіхорської долини, багатої на виноградники і сади, віднесені до «5-ї доброти», оцінювалися 400 крб. за десятину. Капсіхорська долина, що про­стяглася обабіч річки Шелен, була багата на воду і відзначалася родючими грунтами. На поливній і старанно угноєній землі біля берега моря в 90-х роках XVIII ст. селяни вирощували льон та огірки. Сільськогосподарську продукцію вони збували на Карасубазарському ринку.
1884 року в Капсіхорі, що входив до Тарактаської волості Феодосійського повіту, налічувалося 262 двори, в яких мешкало 1142 чоловіка. Власну землю у кількості 2031 десятини (в т. ч. 40 десятин непридатної) мали 256 дворів. Пасовища, сіножаті й ліс були в громадському користуванні. Жителі села вирощували зернові в невеликій кількості, розводили баштани, садили тютюн. Головним заняттям були виноградарство та виноробство. Згідно з шаріатом, мусульмани не могли самі продавати вироблене вино і тому залежали від скупників, з якими домовлялися про продажну ціну вина ще до збирання винограду. Великі садовласники та вино торговці самі встановлювали ціни залежно від якості вина та попиту на нього в даному році. З 80-х років XIX ст. багато хто з господарів став замінювати винні сорти винограду ягідними. Скуповували такий виноград московські купці.



.

Морське - cучасна карта