Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Алушта Феодосія. Населення - 968 чоловік. Малоріченській сільській Раді инорядковані села Генеральське, Рибаче та Сонячногірське.
Територия нинішнього Малоріченського і прилеглих до нього сіл була заселена ще в добу неоліту. Про це свідчать численні знахідки кремінних знарядь. На околиці Сонячногірського зберігся могильник таврів. У ІХ-Х ст. на ці землі
прийшли вихідці з Візантії. Вони й заснували тут перші поселення. Спочатку село мало грецьку назву Мікропотамос (в перекладі - Мала Річка), пізніше - Кучук-Узень. На околицях і поблизу сіл Генеральського і Сонячногірського до нашого часу уціліли залишки 5 середньовічних поселень, замку, монастиря й могильника.
У XIII ст., коли Крим захопили монголо-татари, місцеві жителі сплачували їм данину. В XIV ст. село опинилося під владою генуезців, а після загарбання півострова турками, протягом трьох століть (з 1475 по 1774 рік) воно входило до коронних володінь турецького султана.
Після того, як Крим став незалежним від Туреччини, кримський хан ввідав Кучук-Узень разом з іншими 18 селами на відкуп своїм близьким. Це ще більше погіршило становище жителів. Крім ханських податків, вони повинні були сплачувати побори ще й відкупникам. 1779 року значна частина християн переселилася в Приазов'я і на Дон. На той час у селі було 11, а на початку XIX ст.-27 дворів, де проживало 106 чоловік. У середині XIX ст. власником земель, розташованих у долині річки Кучук-Узені, став поміщик Княжевич. У селі тоді налічувалося 43 двори і 268 жителів. Наприкінці XIX ст. поміщику належало понад 2 тис. десятин землі, а селяни (645 чоловік, 98 дворів) мали 97 десятин. У 50-60 роках ХIX- ст. землевласник з допомогою Російського товариства пароплавства й торгівлі встановив широкі зв'язки з ринками країни. Великі прибутки давали йому виноградники, щорічно з винограду вироблялося понад 7 тис. відер вина.
З розвитком капіталістичних відносин у селі поглиблювалася класова диференціація. На початку XX ст. з 118 селянських дворів 17 господарств були безземелі, ними, 52 -не мали робочої, а 36 - ніякої худоби. Бідняки наймитували в поміщиків і куркулів, їх визискували крамарі й комісіонери, в яких селянам доводилося брати на кабальних умовах кредит у рахунок нового врожаю. Сільські багатії прибрали до своїх рук розкладку податків.
Класові суперечності на селі особливо загострилися в період першої російської революції. На початку 1906 року селяни Кучук-Узені прийшли в маєток поміщика, щоб умовити управителя здати в оренду землю на прийнятних для них умовах. Коли управитель відмовив селянам, вони самовільно переорали панські землі.
Хоч Кучук-Узень була центром волості, вона лишалася глухим селом Ялтинського повіту. З Алуштою його зв'язувала така вузька дорога, що по ній могли проїхати лише татарські мажари (гарби). У 1899 році на всю Кучук-Узенську лікарську дільницю, куди входило 5 сіл, був лише один лікар. Тільки перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією в селі відкрилася земська лікарня на 9 ліжок, в якій працювали три лікарі і фельдшер. Цей медичний заклад обслуговав понад 7 тис. чоловік. З 1895 року в селі відкрилася земська школа. В 1901 році в ній навчалося 48 дітей, але закінчили школу всього троє.
Лихоліття першої світової війни не минуло й загублену в горах Кучук-Узень. Десять чоловіків повернулися з війни інвалідами. 1915 року тут налічувалося 82 безземельні господарства (42 проц. від загальної кількості дворів).
Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила широкі можливості для докорінного поліпшення життя трудового населення. В січні 1918 року в Кучук-Узені було встановлено Радянську владу. Волосна Рада робітничих і поселянських депутатів негайно взялася за вирішення земельного питання. Бідноті вона допомогла
продовольством.
Але ці перші заходи Радянської влади були перервані вторгненням у Крим німецьких військ. Кайзерівцям всіляко сприяли колишні царські офіцери і татарські буржуазні націоналісти. Вони закатували й розстріляли десятки трудящих - росіян, греків та представників інших національностей. Після вигнання німецьких окупантів у листопаді 1918 року владу в Криму захопили білогвардійці, які спиралися на допомогу військ англо-французьких інтервентів. В квітні 1919 року село визволила Червона Армія, а в червні Кучук-Узень опинилася під владою денікінців, з квітня 1920 року - врангелівців. Білогвардійці відновили старі порядки, запровадили режим терору й насильства. Головною фігурою в селі знову став поміщик Княжевич. У волосному земстві лише він та ще кілька місцевих куркулів мали право голосу. Врангелівці, як і денікінці, забирали у жителів продукти,
Малоріченське
Сторінка 1 з 7
Малоріченське - село, центр сільської Ради. Розташоване на Південному березі Криму, в долині гірської річки Кучук-Узені (Мала Річка), яка впадає Чорне море. Відстань до Алушти- 25 км. Через село проходить автошлях Територия нинішнього Малоріченського і прилеглих до нього сіл була заселена ще в добу неоліту. Про це свідчать численні знахідки кремінних знарядь. На околиці Сонячногірського зберігся могильник таврів. У ІХ-Х ст. на ці землі
прийшли вихідці з Візантії. Вони й заснували тут перші поселення. Спочатку село мало грецьку назву Мікропотамос (в перекладі - Мала Річка), пізніше - Кучук-Узень. На околицях і поблизу сіл Генеральського і Сонячногірського до нашого часу уціліли залишки 5 середньовічних поселень, замку, монастиря й могильника.
У XIII ст., коли Крим захопили монголо-татари, місцеві жителі сплачували їм данину. В XIV ст. село опинилося під владою генуезців, а після загарбання півострова турками, протягом трьох століть (з 1475 по 1774 рік) воно входило до коронних володінь турецького султана.
Після того, як Крим став незалежним від Туреччини, кримський хан ввідав Кучук-Узень разом з іншими 18 селами на відкуп своїм близьким. Це ще більше погіршило становище жителів. Крім ханських податків, вони повинні були сплачувати побори ще й відкупникам. 1779 року значна частина християн переселилася в Приазов'я і на Дон. На той час у селі було 11, а на початку XIX ст.-27 дворів, де проживало 106 чоловік. У середині XIX ст. власником земель, розташованих у долині річки Кучук-Узені, став поміщик Княжевич. У селі тоді налічувалося 43 двори і 268 жителів. Наприкінці XIX ст. поміщику належало понад 2 тис. десятин землі, а селяни (645 чоловік, 98 дворів) мали 97 десятин. У 50-60 роках ХIX- ст. землевласник з допомогою Російського товариства пароплавства й торгівлі встановив широкі зв'язки з ринками країни. Великі прибутки давали йому виноградники, щорічно з винограду вироблялося понад 7 тис. відер вина.
З розвитком капіталістичних відносин у селі поглиблювалася класова диференціація. На початку XX ст. з 118 селянських дворів 17 господарств були безземелі, ними, 52 -не мали робочої, а 36 - ніякої худоби. Бідняки наймитували в поміщиків і куркулів, їх визискували крамарі й комісіонери, в яких селянам доводилося брати на кабальних умовах кредит у рахунок нового врожаю. Сільські багатії прибрали до своїх рук розкладку податків.
Класові суперечності на селі особливо загострилися в період першої російської революції. На початку 1906 року селяни Кучук-Узені прийшли в маєток поміщика, щоб умовити управителя здати в оренду землю на прийнятних для них умовах. Коли управитель відмовив селянам, вони самовільно переорали панські землі.
Хоч Кучук-Узень була центром волості, вона лишалася глухим селом Ялтинського повіту. З Алуштою його зв'язувала така вузька дорога, що по ній могли проїхати лише татарські мажари (гарби). У 1899 році на всю Кучук-Узенську лікарську дільницю, куди входило 5 сіл, був лише один лікар. Тільки перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією в селі відкрилася земська лікарня на 9 ліжок, в якій працювали три лікарі і фельдшер. Цей медичний заклад обслуговав понад 7 тис. чоловік. З 1895 року в селі відкрилася земська школа. В 1901 році в ній навчалося 48 дітей, але закінчили школу всього троє.
Лихоліття першої світової війни не минуло й загублену в горах Кучук-Узень. Десять чоловіків повернулися з війни інвалідами. 1915 року тут налічувалося 82 безземельні господарства (42 проц. від загальної кількості дворів).
Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила широкі можливості для докорінного поліпшення життя трудового населення. В січні 1918 року в Кучук-Узені було встановлено Радянську владу. Волосна Рада робітничих і поселянських депутатів негайно взялася за вирішення земельного питання. Бідноті вона допомогла
продовольством.
Але ці перші заходи Радянської влади були перервані вторгненням у Крим німецьких військ. Кайзерівцям всіляко сприяли колишні царські офіцери і татарські буржуазні націоналісти. Вони закатували й розстріляли десятки трудящих - росіян, греків та представників інших національностей. Після вигнання німецьких окупантів у листопаді 1918 року владу в Криму захопили білогвардійці, які спиралися на допомогу військ англо-французьких інтервентів. В квітні 1919 року село визволила Червона Армія, а в червні Кучук-Узень опинилася під владою денікінців, з квітня 1920 року - врангелівців. Білогвардійці відновили старі порядки, запровадили режим терору й насильства. Головною фігурою в селі знову став поміщик Княжевич. У волосному земстві лише він та ще кілька місцевих куркулів мали право голосу. Врангелівці, як і денікінці, забирали у жителів продукти,
Дивиться також інші населені пункти району: