Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У документах про поселення Перекопського повіту Біюк-Онлар (так називалося Октябрське) вперше згадується 1805 року. Тоді село, в якому було 18 дворів і 130 чоловік жителів, належало до Кучук-Кабацької волості. На початку 70-х років, у зв'язку із спорудженням залізниці Лозова-Севастополь, поблизу Біюк-Онлара виросла станція з тією ж назвою. У другій половині XIX ст. тут уже було 25 будинків, у яких проживало 155 чоловік. Частина з них працювала на залізниці. Більшість населення займалася хліборобством. Землю жителі села орендували у сусіднього поміщика.
Перша російська революція 1905-1907 рр. мала великий револіоціонізуючиіі вплив на пробудження свідомості бідняків Біюк-Онлара. Вони підтримали загальний страйк на залізничній станції Джанкой, що розпочався 13 грудня 1905 року, протестуючи проти експлуатації й утисків з боку землевласників, не корилися місцевим властям.
Напередодні першої світової війни єдиним промисловим підприємством у Біюк- Онлар і був невеликий паровий млин, збудований місцевим багатієм 1909 року.
Поруч з селом, де налічувалося З0 дворів і мешкало 232 чоловіка, виросло селище при залізничній станції (40 дворів і 338 чоловік). Усі жителі села мали 1098 десятин землі, 230 голів робочої худоби, 70 корів. У залізничному селищі 33 господарства були безземельними. Люди жили в глиняних халупах під солом'яною стріхою. Навіть таврійський губернатор у листі до міністра внутрішніх справ віл 22 серпня 1892 року зазначав, що в деяких пристанційних селищах Лозово-Севастопольської залізниці, у т. ч. і при станції Біюк-Онлар, «будівництво... здійснюється без будь-якої системи і дотримання бодай елементарних будівельних, пожежних і санітарних правил... Тому вони являють собою потворну масу таких скупчених будівель, котрі дуже важко підпорядкувати санітарним вимогам, особливо важливих тепер, коли є небезпека поширення холери». Тривалий час у селі не було медичного пункту, хворий мусив іти до волосного центру або долати 25 км до Курман-Кемельчицької лікарні. 1910 року відкрилася лікарська дільниця, штат якої - лікар і фельдшер,- повинні були обслуговувати понад 50 населених пунктів, де проживало 6300 чоловік.
Більшість жителів не знала грамоти. Лише 1900 року почало працювати однокласне земське училище, але через нестачу місць у ньому, а також бідність селян
більшість дітей не мала змоги вчитися: із 60 дітей шкільного віку училище відвідували лише 28і.
Па га го лиха завдала бідноті перша світова війна. Уже восени 1014 року відчувалася гостра нестача робочих рук, господарства занепадали. Зростало незадоволення політикою царизму.
Після повалення самодержавства під впливом Тимчасового кримського мусульманського комітету в селищі активізувалися татарські буржуазні націоналісти, які жорстоко придушували будь-які революційні виступи селянства.
Корінні змінив житті трудящих Біюк-Онлара сталися після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року з участю революційного загону чорноморських моряків під командуванням О. В. Мокроусова, який рухався з Феодосії до Севастополя, тут встановлено Радянську владу. Земельний комітет узяв на облік конфісковані у поміщиків землі й сільськогосподарський реманент.
Але вже у квітні 1918 року село захопили німецькі окупанти. З листопада 1918 року тут хазяйнували англо-французькі інтервенти й денікінці, які грабували й убивали населення. У квітні 1919 року в селищі було відновлено Радянську владу. Розгорнулося господарське і культурне будівництво. Але в червні владу знову захопили денікінці. Лютував голод. Ціни на продукти зросли в середньому в 20 разів, а на хліб і дрова - в З0 разів.
15 січня 1919 року поміщики й куркулі Криму, зібравшись у Біюк-Онларі на т. зв. з'їзд, вирішили створити свої озброєні каральні загони. Ці загони, що грабували у селян хліб, худобу, майно, відзначалися надзвичайною жорстокістю і допомагали білогвардійцям придушувати революційні виступи. У той час на околицях Біюк-Онлара діяла контрреволюційна банда, очолювана місцевим поміщиком. Вона чинила звірячі розправи над прихильниками Радянської влади. Так, 1919 року бандити закатували місцевих жителів: колишнього чорноморського матроса Г. Коваленка, селянина Ф. Єрмоленка, матір червоноармійця Різниченка. Влітку 1919 року в Біюк-Онларі було розстріляно трьох радянських патріотів (батька і двох його синів) за організацію диверсій на залізничній дільниці Біюк-Онлар-
Октябрське
Сторінка 1 з 6
Октябрське - селище міського типу, розташоване в степовій частині Кримського півострова, за 25 км на південь від районного центру. Залізнична станція Елеваторна на лінії Москва-Сімферополь. Населення - 8,8 тис. чоловік. Перша російська революція 1905-1907 рр. мала великий револіоціонізуючиіі вплив на пробудження свідомості бідняків Біюк-Онлара. Вони підтримали загальний страйк на залізничній станції Джанкой, що розпочався 13 грудня 1905 року, протестуючи проти експлуатації й утисків з боку землевласників, не корилися місцевим властям.
Напередодні першої світової війни єдиним промисловим підприємством у Біюк- Онлар і був невеликий паровий млин, збудований місцевим багатієм 1909 року.
Поруч з селом, де налічувалося З0 дворів і мешкало 232 чоловіка, виросло селище при залізничній станції (40 дворів і 338 чоловік). Усі жителі села мали 1098 десятин землі, 230 голів робочої худоби, 70 корів. У залізничному селищі 33 господарства були безземельними. Люди жили в глиняних халупах під солом'яною стріхою. Навіть таврійський губернатор у листі до міністра внутрішніх справ віл 22 серпня 1892 року зазначав, що в деяких пристанційних селищах Лозово-Севастопольської залізниці, у т. ч. і при станції Біюк-Онлар, «будівництво... здійснюється без будь-якої системи і дотримання бодай елементарних будівельних, пожежних і санітарних правил... Тому вони являють собою потворну масу таких скупчених будівель, котрі дуже важко підпорядкувати санітарним вимогам, особливо важливих тепер, коли є небезпека поширення холери». Тривалий час у селі не було медичного пункту, хворий мусив іти до волосного центру або долати 25 км до Курман-Кемельчицької лікарні. 1910 року відкрилася лікарська дільниця, штат якої - лікар і фельдшер,- повинні були обслуговувати понад 50 населених пунктів, де проживало 6300 чоловік.
Більшість жителів не знала грамоти. Лише 1900 року почало працювати однокласне земське училище, але через нестачу місць у ньому, а також бідність селян
більшість дітей не мала змоги вчитися: із 60 дітей шкільного віку училище відвідували лише 28і.
Па га го лиха завдала бідноті перша світова війна. Уже восени 1014 року відчувалася гостра нестача робочих рук, господарства занепадали. Зростало незадоволення політикою царизму.
Після повалення самодержавства під впливом Тимчасового кримського мусульманського комітету в селищі активізувалися татарські буржуазні націоналісти, які жорстоко придушували будь-які революційні виступи селянства.
Корінні змінив житті трудящих Біюк-Онлара сталися після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року з участю революційного загону чорноморських моряків під командуванням О. В. Мокроусова, який рухався з Феодосії до Севастополя, тут встановлено Радянську владу. Земельний комітет узяв на облік конфісковані у поміщиків землі й сільськогосподарський реманент.
Але вже у квітні 1918 року село захопили німецькі окупанти. З листопада 1918 року тут хазяйнували англо-французькі інтервенти й денікінці, які грабували й убивали населення. У квітні 1919 року в селищі було відновлено Радянську владу. Розгорнулося господарське і культурне будівництво. Але в червні владу знову захопили денікінці. Лютував голод. Ціни на продукти зросли в середньому в 20 разів, а на хліб і дрова - в З0 разів.
15 січня 1919 року поміщики й куркулі Криму, зібравшись у Біюк-Онларі на т. зв. з'їзд, вирішили створити свої озброєні каральні загони. Ці загони, що грабували у селян хліб, худобу, майно, відзначалися надзвичайною жорстокістю і допомагали білогвардійцям придушувати революційні виступи. У той час на околицях Біюк-Онлара діяла контрреволюційна банда, очолювана місцевим поміщиком. Вона чинила звірячі розправи над прихильниками Радянської влади. Так, 1919 року бандити закатували місцевих жителів: колишнього чорноморського матроса Г. Коваленка, селянина Ф. Єрмоленка, матір червоноармійця Різниченка. Влітку 1919 року в Біюк-Онларі було розстріляно трьох радянських патріотів (батька і двох його синів) за організацію диверсій на залізничній дільниці Біюк-Онлар-
Дивиться також інші населені пункти району:
- Янтарне
- Стахановка
- Рівне
- П’ятихатка
- Полтавка
- Олександрівка
- Новопокровка
- Найдьонівка
- Мар’янівка
- Ленінське
- Краснознам’янка
- Колодязне
- Клепініне
- Калініне
- Амурське
- Петрівка