Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Про заселення території Василівки та її околиць у давні часи свідчать археологічні пам'ятки. Поблизу Заріччя виявлено поселення та багато курганів доби бронзи. В одному з них досліджено 2 поховання в дерев'яному ящику (III тисячоліття до Н. Є.)
Населений пункт виник на землях т. зв. дачі Азамат (7349 десятин), подарованої 178З року Катериною II графу Каховському. Місцевість заселили кріпаками, вивезеними із Псковської губернії. Поселення дістало назву Василівки (від імені першого жителя). 1853 року в ньому було тільки 28 дворів і 169 мешканців, які займалися садівництвом, тютюнництвом, овочівництвом та частково рільництвом. селі також видобували білий будівельний камінь - азаматський. 1860 року спадкоємці графа Каховського продали маєток поміщику Дульветову.
Після скасування кріпацтва селяни Василівки отримали наділи по 0,75 десятини ча душу, що викликало невдоволення жителів. Протягом весни і літа 1861 року вони майже не виходили на панщину і не відробили на поміщика чоловічих 539 і жіночих 659 днів. Крім того, 49 чоловік категорично відмовилися виконувати будь-яку роботу в поміщицькому господарстві. Спроба земського справника стягти з селян гроші на користь поміщика за невихід на роботу зустріла категоричну відсіч. Люди зачиняли хати й тікали в поле, в гори. «З великими труднощами земському справнику,- як доносив губернатор міністерству внутрішніх справ,-вдалося зібрати на панський двір близько 40 селян». Однак і вони заявили, що не платитимуть за невідроблені дні. Викликані поліцейські з допомогою сотських покарали 19 жителів і примусили їх працювати, а організатора «заколоту» І. Коновалова заарештували і відправили до феодосійської в'язниці. Незважаючи на це, наприкінці 1862 року селяни відмовились прийняти уставну грамоту й відбувати будь-які повинності, а поміщикові погрожували розправою. Для придушення виступів губернатор наказав ввести у Василівку військовий загін. Тільки в січні 1863 року силою зброї жителів змусили підписати уставну грамоту.
Про класову диференціацію села наприкінці XIX ст. свідчать дані земської статистики 1885 року: 46 господарств були безземельними, а 37 нічого не сіяли і наймитували у поміщика. 52 двори засівали по 5 десятин орендованої у поміщика землі, сплачували йому за це п'яту частину врожаю, крім того, потрібно було скосити десятину на поміщицькій землі, звезти 50 кіп хліба та відробити два дні в помісті. 24 селянські господарства засівали до 10 десятин орендованої землі і 9 господарств - до 25 десятин, причому 3 з них користувалися найманою робочою силою.
Із загальної кількості дворів 85 були безкінними, 34 мали по 2-3 голови робочої худоби і 3 господарства - понад 3. Особливо тяжко жилося робітникам тютюнових плантацій, які працювали від зорі до зорі. Навіть у неділю їх змушува ні годувати худобу, прибирати хлів. їх ображали, принижували, сікли різками. Поміщиця Сахарова, яка придбала землі Дульветових, обдурювала батраків при розрахунках, намагалася зменшити плату на всіх роботах.
Трудящі Василівки взяли активну участь у революції 1905-1907 рр. У травні 1905 року члени Феодосійської групи РСДРП розповсюджували тут звернення-листівку «До товаришів селян», яка роз'яснювала завдання революції і вказувала, що перемогу селяни можуть здобути тільки в союзі з робітничим класом шляхті збройного повстання проти царя і поміщиків. Влітку того ж року страйкували сільськогосподарські робітники маєтку поміщиці Сахарової. Вони вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення умов праці. Для збирання врожаю поміщиця попросила у губернатора солдатів.
У серпні 1905 року у Василівці часто відбувалися мітинги, на яких революціно настроєні селяни рішуче виступали за конфіскацію поміщицьких земель. За участь у революційній боротьбі шість сімей було вислано до Пермської губернії. Але й після цього заворушення не припинялися. Влітку й восени 1906 року Селяни самовільно рубали поміщицький ліс. Сільський сход вимагав від поміщиків збільшення плати за зжату копу, з Василівки по селах були послані роз'їзні з закликом підтримати це рішення.
30-31 травня 1906 року василівські селяни взяли участь у зборах робітників сусіднього маєтку Вишлера. Промовці вимагали конфіскації поміщицької
Василівка
Сторінка 1 з 6
Василівка - село, центр сільської Ради. Розташована в долині річки Малої Карасівки, за 12 км від районного центру, за З0 км від залізничної станції Краснофлотська. Населення - 2719 чоловік. Сільраді підпорядковані села Заріччя, Малинівка, Некрасове, Павлівка, Пролом, Сєверне. Населений пункт виник на землях т. зв. дачі Азамат (7349 десятин), подарованої 178З року Катериною II графу Каховському. Місцевість заселили кріпаками, вивезеними із Псковської губернії. Поселення дістало назву Василівки (від імені першого жителя). 1853 року в ньому було тільки 28 дворів і 169 мешканців, які займалися садівництвом, тютюнництвом, овочівництвом та частково рільництвом. селі також видобували білий будівельний камінь - азаматський. 1860 року спадкоємці графа Каховського продали маєток поміщику Дульветову.
Після скасування кріпацтва селяни Василівки отримали наділи по 0,75 десятини ча душу, що викликало невдоволення жителів. Протягом весни і літа 1861 року вони майже не виходили на панщину і не відробили на поміщика чоловічих 539 і жіночих 659 днів. Крім того, 49 чоловік категорично відмовилися виконувати будь-яку роботу в поміщицькому господарстві. Спроба земського справника стягти з селян гроші на користь поміщика за невихід на роботу зустріла категоричну відсіч. Люди зачиняли хати й тікали в поле, в гори. «З великими труднощами земському справнику,- як доносив губернатор міністерству внутрішніх справ,-вдалося зібрати на панський двір близько 40 селян». Однак і вони заявили, що не платитимуть за невідроблені дні. Викликані поліцейські з допомогою сотських покарали 19 жителів і примусили їх працювати, а організатора «заколоту» І. Коновалова заарештували і відправили до феодосійської в'язниці. Незважаючи на це, наприкінці 1862 року селяни відмовились прийняти уставну грамоту й відбувати будь-які повинності, а поміщикові погрожували розправою. Для придушення виступів губернатор наказав ввести у Василівку військовий загін. Тільки в січні 1863 року силою зброї жителів змусили підписати уставну грамоту.
Про класову диференціацію села наприкінці XIX ст. свідчать дані земської статистики 1885 року: 46 господарств були безземельними, а 37 нічого не сіяли і наймитували у поміщика. 52 двори засівали по 5 десятин орендованої у поміщика землі, сплачували йому за це п'яту частину врожаю, крім того, потрібно було скосити десятину на поміщицькій землі, звезти 50 кіп хліба та відробити два дні в помісті. 24 селянські господарства засівали до 10 десятин орендованої землі і 9 господарств - до 25 десятин, причому 3 з них користувалися найманою робочою силою.
Із загальної кількості дворів 85 були безкінними, 34 мали по 2-3 голови робочої худоби і 3 господарства - понад 3. Особливо тяжко жилося робітникам тютюнових плантацій, які працювали від зорі до зорі. Навіть у неділю їх змушува ні годувати худобу, прибирати хлів. їх ображали, принижували, сікли різками. Поміщиця Сахарова, яка придбала землі Дульветових, обдурювала батраків при розрахунках, намагалася зменшити плату на всіх роботах.
Трудящі Василівки взяли активну участь у революції 1905-1907 рр. У травні 1905 року члени Феодосійської групи РСДРП розповсюджували тут звернення-листівку «До товаришів селян», яка роз'яснювала завдання революції і вказувала, що перемогу селяни можуть здобути тільки в союзі з робітничим класом шляхті збройного повстання проти царя і поміщиків. Влітку того ж року страйкували сільськогосподарські робітники маєтку поміщиці Сахарової. Вони вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення умов праці. Для збирання врожаю поміщиця попросила у губернатора солдатів.
У серпні 1905 року у Василівці часто відбувалися мітинги, на яких революціно настроєні селяни рішуче виступали за конфіскацію поміщицьких земель. За участь у революційній боротьбі шість сімей було вислано до Пермської губернії. Але й після цього заворушення не припинялися. Влітку й восени 1906 року Селяни самовільно рубали поміщицький ліс. Сільський сход вимагав від поміщиків збільшення плати за зжату копу, з Василівки по селах були послані роз'їзні з закликом підтримати це рішення.
30-31 травня 1906 року василівські селяни взяли участь у зборах робітників сусіднього маєтку Вишлера. Промовці вимагали конфіскації поміщицької
Дивиться також інші населені пункти району:
- Білогірський район
- Цвіточне
- Русаківка
- Новожилівка
- Муромське
- Мічурінське
- Мельничне
- Курське
- Криничне
- Зибине
- Зеленогірське
- Вишенне
- Багате
- Ароматне
- Зуя