Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Василівка

Василівка - село, центр сільської Ради. Розташована в долині річки Малої Карасівки, за 12 км від районного центру, за З0 км від залізничної станції Краснофлотська. Населення - 2719 чоловік. Сільраді підпорядковані села Заріччя, Мали­нівка, Некрасове, Павлівка, Пролом, Сєверне.
Про заселення території Василівки та її околиць у давні часи свідчать архео­логічні пам'ятки. Поблизу Заріччя виявлено поселення та багато курганів доби бронзи. В одному з них досліджено 2 поховання в дерев'яному ящику (III тися­чоліття до Н. Є.)
Населений пункт виник на землях т. зв. дачі Азамат (7349 десятин), подарова­ної 178З року Катериною II графу Каховському. Місцевість заселили кріпаками, вивезеними із Псковської губернії. Поселення дістало назву Василівки (від імені першого жителя). 1853 року в ньому було тільки 28 дворів і 169 мешканців, які займалися садівництвом, тютюнництвом, овочівництвом та частково рільництвом.  селі також видобували білий будівельний камінь - азаматський. 1860 року спад­коємці графа Каховського продали маєток поміщику Дульветову.
Після скасування кріпацтва селяни Василівки отримали наділи по 0,75 десятини ча душу, що викликало невдоволення жителів. Протягом весни і літа 1861 року вони майже не виходили на панщину і не відробили на поміщика чоловічих 539 і жіночих 659 днів. Крім того, 49 чоловік категорично відмовилися виконувати будь-яку роботу в поміщицькому господарстві. Спроба земського справника стягти з селян гроші на користь поміщика за невихід на роботу зустріла категоричну відсіч. Люди зачиняли хати й тікали в поле, в гори. «З великими труднощами земському справнику,- як доносив губернатор міністерству внутрішніх справ,-вдалося зібрати на панський двір близько 40 селян». Однак і вони заявили, що не платитимуть за невідроблені дні. Викликані поліцейські з допомогою сотських покарали 19 жителів і примусили їх працювати, а організатора «заколоту» І. Коновалова заарештували і відправили до феодосійської в'язниці. Незважаючи на це, наприкінці 1862 року селяни відмовились прийняти уставну грамоту й відбувати будь-які повинності, а поміщикові погрожували розправою. Для придушення виступів губернатор наказав ввести у Василівку військовий загін. Тільки в січні 1863 року силою зброї жителів змусили підписати уставну грамоту.
Про класову диференціацію села наприкінці XIX ст. свідчать дані земської статистики 1885 року: 46 господарств були безземельними, а 37 нічого не сіяли і наймитували у поміщика. 52 двори засівали по 5 десятин орендованої у поміщика землі, сплачували йому за це п'яту частину врожаю, крім того, потрібно було ско­сити десятину на поміщицькій землі, звезти 50 кіп хліба та відробити два дні в помісті. 24 селянські господарства засівали до 10 десятин орендованої землі і 9 гос­подарств - до 25 десятин, причому 3 з них користувалися найманою робочою силою.
Із загальної кількості дворів 85 були безкінними, 34 мали по 2-3 голови робо­чої худоби і 3 господарства - понад 3. Особливо тяжко жилося робітникам тютю­нових плантацій, які працювали від зорі до зорі. Навіть у неділю їх змушува ні годувати худобу, прибирати хлів. їх ображали, принижували, сікли різками. Помі­щиця Сахарова, яка придбала землі Дульветових, обдурювала батраків при розра­хунках, намагалася зменшити плату на всіх роботах.
Трудящі Василівки взяли активну участь у революції 1905-1907 рр. У травні 1905 року члени Феодосійської групи РСДРП розповсюджували тут звернення-листівку «До товаришів селян», яка роз'яснювала завдання революції і вказувала, що перемогу селяни можуть здобути тільки в союзі з робітничим класом шляхті збройного повстання проти царя і поміщиків. Влітку того ж року страйкували сільськогосподарські робітники маєтку поміщиці Сахарової. Вони вимагали підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення умов праці. Для збирання врожаю поміщиця попросила у губернатора солдатів.
У серпні 1905 року у Василівці часто відбувалися мітинги, на яких революціно настроєні селяни рішуче виступали за конфіскацію поміщицьких земель. За участь у революційній боротьбі шість сімей було вислано до Пермської губернії. Але й після цього заворушення не припинялися. Влітку й восени 1906 року Селяни самовільно рубали поміщицький ліс. Сільський сход вимагав від поміщиків збіль­шення плати за зжату копу, з Василівки по селах були послані роз'їзні з закликом підтримати це рішення.
30-31 травня 1906 року василівські селяни взяли участь у зборах робітників сусіднього маєтку Вишлера. Промовці вимагали конфіскації поміщицької


.

Василівка - cучасна карта