Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Планерське
Планерське - селище міського типу, центр селищної Ради, кліматичний приморський курорт. Розташоване на узбережжі Коктебельської бухти, біля підніжжя вулканічного гірського
масиву Карадаг, за 20 км від залізничної станції Феодосія, Через селище проходить автошлях Феодосія - Ялта. Населення -2400 чоловік. Селищній Раді підпорядковане село Курортне. У Планерському міститься відділок винорадгоспу «Коктебель». Є винозавод, який переробляє 3,3 тис. тонн винограду, тунелі для збереження 12 млн. дкл вина и виноматеріалів, кулінарно-заготівельний цех на 1,5 тонни напівфабрикатів щодоби.
У селищі є будинок відпочинку «Голуба затока», найбільша на Україні турбаза «Примор'я», будинок творчості Союзу письменників СРСР «Коктебель», декілька піонерських таборів.
У восьмирічній школі 26 учителів навчають 347 учнів, є літній кінотеатр, будинок культури із залом на 450 місць, будинок побуту, 2 поштових відділення, 6 магазинів, їдальня, 2 кафе,
2 ресторани.
У селищі - 173 комуністи й 65 комсомольців.
Коктебельська долина була заселена ще в давні часи. У 8 ст. на березі бухти був порт. У X ст. це поселення зруйнували печеніги, життя в ньому відновилося тільки в XIIІ ст. Радянську владу в Коктебелі (стара назва селища) встановлено в січні 1918 року. 5 травня 1920 року тут була проведена обласна партійна конференція, яка ухвалила рішення про створення партизанських загонів у Кримських горах. У З0-ї роки в Коктебелі знаходилася школа планеризму (звідси нова назва селища), тут відбувалися всесоюзні змагання планеристів. У цій школі вчилися льотчик-випробовувач Герой Радянського Союзу С. Н. Анохін, конструктор космічних кораблів С. П. Корольов, відомі авіаконструктори О. К. Литонов, А. М. Туполєв, О. С. Яковлєв та інші.
У роки Великої Вітчизняної війни 44 жителі селища билися з ворогом, з них 18 - загинуло. Всі учасники війни удостоєні бонових нагород. На честь підпільників, які загинули в роки громадянської війни, моряків-десантників, полеглих смертю хоробрих у нерівному бою з німецько-фашистськими загарбниками 1941 року, і односельців- воїнів Червоної Армії, що віддали життя за Батьківщину у 1941-1945 рр., встановлено обеліски вічної слави.
1913 року Коктобель відвідали члени сім'ї Ульянових: брат В. І. Леніна - Д. І. Ульянов
з дружиною, сестра Анна Ілліпічна і мати Марія Олександрівна.
Засновником місцевого курорту був лікар-офтальмолог, професор 3. А. Юнге (1833-1898).
Довгий час у Коктебелі жив і працював російський поет, критик і художник М. А. Полонин. У різний час тут побували А. П. Чехов, О. М. Горький, В. Д. Брюсов, В. В. Вересаєв, К. А. Треньов, О. М. Толстой, композитор
О. М. Скрябін, співак Ф. І. Шаляпін та багато інших. У довоєнні роки сюди приїздили В. В. Вишневський, А. П. Гайдар, М. І. Зощенко, К. Г. Паустовський, Я. О. Галан, В. П. Бєляєв. Літо і осінь 1961 року провів тут турецький письменник Назим Хікмет.
Справжньою мінеральною перлиною є давній вулкан Карадаг. Він сформувався понад 160 млн. років тому. Тепер ця вулканічна група, яка складається з ланцюга гірських хребтів, є лише уламком грандіозного вулкана, більша частина якого вкрита водними товщами Чорного моря. Гірські хребти Карадагу мають оригінальні форми рельєфу. Неначе з легенд прийшли сюди скелі Шайтан, Маяк, Шапка Мономаха, Золоті Ворота.
Район Карадагу є геологічним заповідником. У гірських породах трапляються сердолік, багатокольорові агати, халцедон та інші напівдорогоцінні мінерали.
На березі моря за 6 км від автошляху Феодосія-Судак розташована Карадазька наукова біологічна станція, побудована у 1907-1914 рр. приват-доцентом Московського університету лікарем-невропатологом Т. І. Вяземським і названа його ім'ям.
Поблизу Планерського знайдено крем'яні знаряддя праці доби міді, виявлено кілька поселень доби бронзи, таврський могильник, а також городище і могильник VII-XII ст.; зберігся вірменський монастир XIII-XIV століть.
У селищі є будинок відпочинку «Голуба затока», найбільша на Україні турбаза «Примор'я», будинок творчості Союзу письменників СРСР «Коктебель», декілька піонерських таборів.
У восьмирічній школі 26 учителів навчають 347 учнів, є літній кінотеатр, будинок культури із залом на 450 місць, будинок побуту, 2 поштових відділення, 6 магазинів, їдальня, 2 кафе,
2 ресторани.
У селищі - 173 комуністи й 65 комсомольців.
Коктебельська долина була заселена ще в давні часи. У 8 ст. на березі бухти був порт. У X ст. це поселення зруйнували печеніги, життя в ньому відновилося тільки в XIIІ ст. Радянську владу в Коктебелі (стара назва селища) встановлено в січні 1918 року. 5 травня 1920 року тут була проведена обласна партійна конференція, яка ухвалила рішення про створення партизанських загонів у Кримських горах. У З0-ї роки в Коктебелі знаходилася школа планеризму (звідси нова назва селища), тут відбувалися всесоюзні змагання планеристів. У цій школі вчилися льотчик-випробовувач Герой Радянського Союзу С. Н. Анохін, конструктор космічних кораблів С. П. Корольов, відомі авіаконструктори О. К. Литонов, А. М. Туполєв, О. С. Яковлєв та інші.
У роки Великої Вітчизняної війни 44 жителі селища билися з ворогом, з них 18 - загинуло. Всі учасники війни удостоєні бонових нагород. На честь підпільників, які загинули в роки громадянської війни, моряків-десантників, полеглих смертю хоробрих у нерівному бою з німецько-фашистськими загарбниками 1941 року, і односельців- воїнів Червоної Армії, що віддали життя за Батьківщину у 1941-1945 рр., встановлено обеліски вічної слави.
1913 року Коктобель відвідали члени сім'ї Ульянових: брат В. І. Леніна - Д. І. Ульянов
з дружиною, сестра Анна Ілліпічна і мати Марія Олександрівна.
Засновником місцевого курорту був лікар-офтальмолог, професор 3. А. Юнге (1833-1898).
Довгий час у Коктебелі жив і працював російський поет, критик і художник М. А. Полонин. У різний час тут побували А. П. Чехов, О. М. Горький, В. Д. Брюсов, В. В. Вересаєв, К. А. Треньов, О. М. Толстой, композитор
О. М. Скрябін, співак Ф. І. Шаляпін та багато інших. У довоєнні роки сюди приїздили В. В. Вишневський, А. П. Гайдар, М. І. Зощенко, К. Г. Паустовський, Я. О. Галан, В. П. Бєляєв. Літо і осінь 1961 року провів тут турецький письменник Назим Хікмет.
Справжньою мінеральною перлиною є давній вулкан Карадаг. Він сформувався понад 160 млн. років тому. Тепер ця вулканічна група, яка складається з ланцюга гірських хребтів, є лише уламком грандіозного вулкана, більша частина якого вкрита водними товщами Чорного моря. Гірські хребти Карадагу мають оригінальні форми рельєфу. Неначе з легенд прийшли сюди скелі Шайтан, Маяк, Шапка Мономаха, Золоті Ворота.
Район Карадагу є геологічним заповідником. У гірських породах трапляються сердолік, багатокольорові агати, халцедон та інші напівдорогоцінні мінерали.
На березі моря за 6 км від автошляху Феодосія-Судак розташована Карадазька наукова біологічна станція, побудована у 1907-1914 рр. приват-доцентом Московського університету лікарем-невропатологом Т. І. Вяземським і названа його ім'ям.
Поблизу Планерського знайдено крем'яні знаряддя праці доби міді, виявлено кілька поселень доби бронзи, таврський могильник, а також городище і могильник VII-XII ст.; зберігся вірменський монастир XIII-XIV століть.