Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
І. А. Козлов зумів згуртувати діючі в місті підпільні групи в одну міцну організацію. Вірними його помічниками стали колишній педагог Є. Л. Лазарєва, яка виявилася здібним організатором політичної роботи серед населення, та енергійний керівник бойових дій підпільників молодий комуніст А. М. Косухін. По закінченні війни І. А. Козлов у своїй книзі «У Кримському підпіллі» подав широку картину підпільної боротьби в
Сімферополі проти фашистських окупантів у 1943-1944 рр.
Командування Червоної Армії та партизанів сімферопольські підпільники повідомляли про рух поїздів, розташування та переміщення ворожих військ. Вони попереджували партизанів про підготовку проти них каральних експедицій. Крім того, здійснивши 63 напади на фашистські об'єкти, патріоти підірвали
11 військових ешелонів, у т. ч. 7 з боєприпасами, 4 цистерни, 4 вагони з пальним, 28 вагонів з різними військовими вантажами.
За вказівкою підпільних організацій робітники порушували виробничий процес, знищували сировину та готову продукцію, затягували ремонтно-відбудовні роботи па тих промислових підприємствах, що їх спромоглися пустити окупанти.
Багато зробили підпільники для врятування радянських людей від насильного вигнання до фашистської Німеччини, для визволення з полону радянських бійців. У січні 1944 року Б. І. Бабій, А. М. Косухін, В. І. Енджеяк та інші члени СПО, здійснивши сміливий збройний напад на німецький госпіталь, визволили 8 радянських офіцерів і переправили їх до партизанського загону. І. М. Полошинов підробляв гітлерівські печатки, різні документи.
Підпільники розповсюджували листівки румунською, німецькою та словацькою мовами. Особливий відгук знаходили вони у словацьких та румунських солдатів, багато з яких йшло до партизанів. Невтомними партизанськими розвідниками стали словаки Войтех Якобчик, Штефан Малик, Віктор Хренко, румун М. Михайлеску, поляк Щербицький, які здобували цінну інформацію про окупаційні війська в Криму, зокрема в Сімферополі.
У боротьбі з ворогами підпільники зазнавали важких втрат. У катівнях гестапо загинули О. А. Волошинова, І. М. Волошинов, С. М. Кусакін, Б. І. Хохлов, 3. М. Рухадзе, А. С. Дагджі, В. В. Ланський, В. К. Єфремов, І. І. Носенко, М. А. Баришев, О. Ф. Перегонець та багато інших. Їх жорстоко катували; Зої Руладзе гітлерівські кати перед розстрілом викололи очі, вирвали волосся, поламали пальці, але фашисти не добилися від неї жодного слова. Жахливих катувань зазнав Н. К. Єфремов, якому гітлерівці перебили ноги та виламали руки.
Два з половиною роки зазнавав страждань, але боровся Сімферополь. 13 квітня 1944 року війська 4-го Українського фронту, переслідуючи ворога, що тікав від Перекопу та Джанкоя, наблизилися до міста. У боях за визволення Сімферополя брали участь частини 51-ї та 2-ї гвардійської армій. Особливо відзначився 19-й танковий корпус, частини якого підійшли до міста вранці 13 квітня. Об 11 годині до північної частини Сімферополя прорвалась 79-а танкова бригада полковника П. С. Архипова, а слідом за нею - 26-а мотострілецька бригада. 101-а танкова оригада підполковника М. Ф. Хромченка, обійшовши місто, о 13 годині увірвалася в нього по шосе зі сходу. В боях за Сімферополь брали участь також воїни 63-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора П. К. Кошового, 77-а, 79-а стрілецькі, 265-а винищувальна авіаційна дивізії тощо.
Разом а військами Червоної Армії фашистських загарбників гнали з рідної землі партизани та підпільники. 13 квітня о 14 годині на околиці Сімферополя вийшли партизани 1-ї бригади (командир Ф. І. Федоренко) Північного з'єднання. У самому місті діяли підпільники під керівництвом А. М. Косухіна та В. І. Бабія. Спільно з передовими частинами Червоної Армії вони зайняли залізничну станцію та вокзал, телеграф, радіостанцію. Здійснюючи напади на ворожих підривників
та факельників, бойові групи партизанів врятували від знищення багато підприємств, мости, драматичний театр, адміністративні та житлові споруди.
До 16 години 13 квітня місто було повністю очищене від противника. Наказом Верховного Головнокомандуючого військам, що визволили найбільше місто Криму, оголошувалася подяка. Москва салютувала 77-й стрілецькій дивізії, 21-у мінометному полку, 85-у та 207-у гвардійським гаубичним артилерійським полкам, 52-у окремому мотоциклетному полку, 11 частинам присвоєно найменування «Сімферопольських».
А 14 травня 1944 року на Комсомольській площі (нині стадіон «Локомотив») відбувся мітинг трудящих, присвячений визволенню Криму від гітлерівських загарбників. З великою промовою перед його учасниками виступив
Сімферополь
Сторінка 19 з 30
підпільної роботи за царизму він примножив па посту секретаря Кримського підпільного обкому партії у початковий період фашистської окупації.І. А. Козлов зумів згуртувати діючі в місті підпільні групи в одну міцну організацію. Вірними його помічниками стали колишній педагог Є. Л. Лазарєва, яка виявилася здібним організатором політичної роботи серед населення, та енергійний керівник бойових дій підпільників молодий комуніст А. М. Косухін. По закінченні війни І. А. Козлов у своїй книзі «У Кримському підпіллі» подав широку картину підпільної боротьби в
Командування Червоної Армії та партизанів сімферопольські підпільники повідомляли про рух поїздів, розташування та переміщення ворожих військ. Вони попереджували партизанів про підготовку проти них каральних експедицій. Крім того, здійснивши 63 напади на фашистські об'єкти, патріоти підірвали
11 військових ешелонів, у т. ч. 7 з боєприпасами, 4 цистерни, 4 вагони з пальним, 28 вагонів з різними військовими вантажами.
За вказівкою підпільних організацій робітники порушували виробничий процес, знищували сировину та готову продукцію, затягували ремонтно-відбудовні роботи па тих промислових підприємствах, що їх спромоглися пустити окупанти.
Багато зробили підпільники для врятування радянських людей від насильного вигнання до фашистської Німеччини, для визволення з полону радянських бійців. У січні 1944 року Б. І. Бабій, А. М. Косухін, В. І. Енджеяк та інші члени СПО, здійснивши сміливий збройний напад на німецький госпіталь, визволили 8 радянських офіцерів і переправили їх до партизанського загону. І. М. Полошинов підробляв гітлерівські печатки, різні документи.
Підпільники розповсюджували листівки румунською, німецькою та словацькою мовами. Особливий відгук знаходили вони у словацьких та румунських солдатів, багато з яких йшло до партизанів. Невтомними партизанськими розвідниками стали словаки Войтех Якобчик, Штефан Малик, Віктор Хренко, румун М. Михайлеску, поляк Щербицький, які здобували цінну інформацію про окупаційні війська в Криму, зокрема в Сімферополі.
У боротьбі з ворогами підпільники зазнавали важких втрат. У катівнях гестапо загинули О. А. Волошинова, І. М. Волошинов, С. М. Кусакін, Б. І. Хохлов, 3. М. Рухадзе, А. С. Дагджі, В. В. Ланський, В. К. Єфремов, І. І. Носенко, М. А. Баришев, О. Ф. Перегонець та багато інших. Їх жорстоко катували; Зої Руладзе гітлерівські кати перед розстрілом викололи очі, вирвали волосся, поламали пальці, але фашисти не добилися від неї жодного слова. Жахливих катувань зазнав Н. К. Єфремов, якому гітлерівці перебили ноги та виламали руки.
Два з половиною роки зазнавав страждань, але боровся Сімферополь. 13 квітня 1944 року війська 4-го Українського фронту, переслідуючи ворога, що тікав від Перекопу та Джанкоя, наблизилися до міста. У боях за визволення Сімферополя брали участь частини 51-ї та 2-ї гвардійської армій. Особливо відзначився 19-й танковий корпус, частини якого підійшли до міста вранці 13 квітня. Об 11 годині до північної частини Сімферополя прорвалась 79-а танкова бригада полковника П. С. Архипова, а слідом за нею - 26-а мотострілецька бригада. 101-а танкова оригада підполковника М. Ф. Хромченка, обійшовши місто, о 13 годині увірвалася в нього по шосе зі сходу. В боях за Сімферополь брали участь також воїни 63-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора П. К. Кошового, 77-а, 79-а стрілецькі, 265-а винищувальна авіаційна дивізії тощо.
Разом а військами Червоної Армії фашистських загарбників гнали з рідної землі партизани та підпільники. 13 квітня о 14 годині на околиці Сімферополя вийшли партизани 1-ї бригади (командир Ф. І. Федоренко) Північного з'єднання. У самому місті діяли підпільники під керівництвом А. М. Косухіна та В. І. Бабія. Спільно з передовими частинами Червоної Армії вони зайняли залізничну станцію та вокзал, телеграф, радіостанцію. Здійснюючи напади на ворожих підривників
та факельників, бойові групи партизанів врятували від знищення багато підприємств, мости, драматичний театр, адміністративні та житлові споруди.
До 16 години 13 квітня місто було повністю очищене від противника. Наказом Верховного Головнокомандуючого військам, що визволили найбільше місто Криму, оголошувалася подяка. Москва салютувала 77-й стрілецькій дивізії, 21-у мінометному полку, 85-у та 207-у гвардійським гаубичним артилерійським полкам, 52-у окремому мотоциклетному полку, 11 частинам присвоєно найменування «Сімферопольських».
А 14 травня 1944 року на Комсомольській площі (нині стадіон «Локомотив») відбувся мітинг трудящих, присвячений визволенню Криму від гітлерівських загарбників. З великою промовою перед його учасниками виступив