Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поблизу Армянська виявлено крем'яні знаряддя праці доби неоліту. На околицях селища і берегах солоних озер до наших днів збереглася велика кількість курганів з почованням доби бронзи і скіфосарматських часів. Виявлено також залишки античного і середньовічного поселень. Неподалік Армянська, через весь Перекопський перешийок від Каркінітської затоки до Сиваша, проходять рів та вал довжиною 8 км, завширшки 40-45 метрів, висотою близько 20 метрів, споруджені, ймовірно, в далекі скіфські часи. Існує думка, що в давнину рів був каналом, який з'єднував Чорне й Азовське моря.
Виникнення Армянська зв'язане з історією заснування міста Перекопа, яке мало важливе стратегічне й торговельне значення як єдиний пункт сухопутного зв'язку між Кримським півостровом і материком. Точна дата заснування міста невідома. Згадки про місто Тафгрос (Перекоп), що було розташоване в найвужчому місті перешийка, зустрічаються в письмових документах І ст. Місто було укріплене великим ровом (звідси й назва його) і високим оборонним валом. Ще римський учений Пліній Старший (23 або 24-79 рр.) згадував про існування тут корабельної пристані.
Ведучи тривалу і запеклу боротьбу проти турецько-татарської агресії, біля стін Перекопа не раз бували запорізькі козаки. Про один з таких походів розповідав у Москві 1620 року посланець гетьмана Сагайдачного: «Було їх близько 5000 чоловік, була їм з кримськими людьми справа по цей бік Перекопа під самою стіною... татар було в Перекопі 7000 чоловік, а на заставі 11 000... Татар вони багато побили і багато християнського люду з рук татарських визволили». У травні 1736 року російські війська кзяли штурмом Перекопський вал і зруйнували фортецю. У 1754 році хан Крим-Гірей знову відбудував її. Після приєднання Криму до Росії Перекоп став повітовим містом Таврійської губернії.
За 5 верст на південь від Перекопа ще в XVII ст. існував перевалочний торговельний пункт, де чумаки міняли різні товари на сіль. Цей пункт містився на т. зв. Чумацькому шляху. Сюди й переселилася в 30-х роках XVIII ст. значна частина жителів Перекопа, переважно вірмени й греки, які терпіли від утисків татарських беїв. 1736 року це поселення назвали Армянським Базаром. Згодом воно стало значним центром збуту овечих шкур і вовни, перепродажу солі, яку добували в навколишніх озерах.
У 1789 році в Перекопі разом з Армянським Базаром налічувалося 1190 жителів. більшість яких займалася торгівлею, а також добуванням і транспортуванням солі. Продукти харчування, насамперед хліб і овочі, довозили сюди з сіл Перекопського і Дніпровського повітів. Невелике салотопне підприємство виникло в Армянському Базарі лише на початку 40-х років XIX ст. Місто набувало все більшою значення і як пункт заготівлі зерна для кримських портів. Разом з тим значного розвитку дістало і скотарство. Щоб забезпечити кормами худобу (а її
в середині XIX ст. в Перекопі й Армійському Базарі налічувалося близько 2 тис. голів), жителі орендували земельні угіддя в поміщиків - власників навколишніх маєтків.
На 1842 рік у Перекопі разом з Армянським Базаром налічувалося 8 дерев'яних і 675 кам'яних та саманних будинків. Тут було 5 казарм, діяв готель. Кращі будинки належали купцям, дворянам і духівництву. Більшість жителів тіснилися в саманних чи із земляної цегли хатинах, вкритих черепицею, а здебільшого морською травою і землею. Важким тягарем лягали на їхні плечі державні повинності - квартирна, підводна, шляхова та інші.
Керував усіма справами в місті магістрат, що складався з багатіїв. Злидні, антісанітарія призводили до частих епідемічних захворювань, високої смертності серед населення, насамперед дітей. Лише за один 1841 рік у Перекопі й Армянському Базарі померло 200 чоловік. Початковий навчальний заклад було відкрито 1837 року - фактично тут вчилися лише діти чиновників, торговців, духівництва.
У післяреформений час, 1860 року в Армянському Базарі й Перекопі прожинало понад 530 державних і 70 тимчасовозобов'язаних селян, що прибули сюди на заробітки, а також 418 дворян, які служили в установах і війську, 70 чоловік духівництва. Певного розвитку набуло дрібне виробництво - працювало 8 миловарних і свічкових майстерень, маслоробня, а також салотопний, вапняний та два цегельні заводи. Ремісники, які жили в Армянському Базарі, займалися вичинкою овечих шкур, виготовляли упряж, взуття й одяг. Наприкінці XIX ст. посилився процес розшарування ремісників, багато з них, розорившись, ставали ноденни калій.
Армянськ
Сторінка 1 з 7
Армянськ - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на Перекопському перешийку. Відстань до районного центру - 20 км. Залізнична станція на лінії Херсон-Джанкой. Через селище пролягає автошлях Каховка-Сімферополь. Населення 12,4 тис. чоловік. Армянській селищній Раді підпорядковане село Ісходне. Виникнення Армянська зв'язане з історією заснування міста Перекопа, яке мало важливе стратегічне й торговельне значення як єдиний пункт сухопутного зв'язку між Кримським півостровом і материком. Точна дата заснування міста невідома. Згадки про місто Тафгрос (Перекоп), що було розташоване в найвужчому місті перешийка, зустрічаються в письмових документах І ст. Місто було укріплене великим ровом (звідси й назва його) і високим оборонним валом. Ще римський учений Пліній Старший (23 або 24-79 рр.) згадував про існування тут корабельної пристані.
Ведучи тривалу і запеклу боротьбу проти турецько-татарської агресії, біля стін Перекопа не раз бували запорізькі козаки. Про один з таких походів розповідав у Москві 1620 року посланець гетьмана Сагайдачного: «Було їх близько 5000 чоловік, була їм з кримськими людьми справа по цей бік Перекопа під самою стіною... татар було в Перекопі 7000 чоловік, а на заставі 11 000... Татар вони багато побили і багато християнського люду з рук татарських визволили». У травні 1736 року російські війська кзяли штурмом Перекопський вал і зруйнували фортецю. У 1754 році хан Крим-Гірей знову відбудував її. Після приєднання Криму до Росії Перекоп став повітовим містом Таврійської губернії.
За 5 верст на південь від Перекопа ще в XVII ст. існував перевалочний торговельний пункт, де чумаки міняли різні товари на сіль. Цей пункт містився на т. зв. Чумацькому шляху. Сюди й переселилася в 30-х роках XVIII ст. значна частина жителів Перекопа, переважно вірмени й греки, які терпіли від утисків татарських беїв. 1736 року це поселення назвали Армянським Базаром. Згодом воно стало значним центром збуту овечих шкур і вовни, перепродажу солі, яку добували в навколишніх озерах.
У 1789 році в Перекопі разом з Армянським Базаром налічувалося 1190 жителів. більшість яких займалася торгівлею, а також добуванням і транспортуванням солі. Продукти харчування, насамперед хліб і овочі, довозили сюди з сіл Перекопського і Дніпровського повітів. Невелике салотопне підприємство виникло в Армянському Базарі лише на початку 40-х років XIX ст. Місто набувало все більшою значення і як пункт заготівлі зерна для кримських портів. Разом з тим значного розвитку дістало і скотарство. Щоб забезпечити кормами худобу (а її
в середині XIX ст. в Перекопі й Армійському Базарі налічувалося близько 2 тис. голів), жителі орендували земельні угіддя в поміщиків - власників навколишніх маєтків.
На 1842 рік у Перекопі разом з Армянським Базаром налічувалося 8 дерев'яних і 675 кам'яних та саманних будинків. Тут було 5 казарм, діяв готель. Кращі будинки належали купцям, дворянам і духівництву. Більшість жителів тіснилися в саманних чи із земляної цегли хатинах, вкритих черепицею, а здебільшого морською травою і землею. Важким тягарем лягали на їхні плечі державні повинності - квартирна, підводна, шляхова та інші.
Керував усіма справами в місті магістрат, що складався з багатіїв. Злидні, антісанітарія призводили до частих епідемічних захворювань, високої смертності серед населення, насамперед дітей. Лише за один 1841 рік у Перекопі й Армянському Базарі померло 200 чоловік. Початковий навчальний заклад було відкрито 1837 року - фактично тут вчилися лише діти чиновників, торговців, духівництва.
У післяреформений час, 1860 року в Армянському Базарі й Перекопі прожинало понад 530 державних і 70 тимчасовозобов'язаних селян, що прибули сюди на заробітки, а також 418 дворян, які служили в установах і війську, 70 чоловік духівництва. Певного розвитку набуло дрібне виробництво - працювало 8 миловарних і свічкових майстерень, маслоробня, а також салотопний, вапняний та два цегельні заводи. Ремісники, які жили в Армянському Базарі, займалися вичинкою овечих шкур, виготовляли упряж, взуття й одяг. Наприкінці XIX ст. посилився процес розшарування ремісників, багато з них, розорившись, ставали ноденни калій.