Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія селища була заселена ще за доби бронзи III-II тис. до н. е. Про це свідчать знахідки кремінних знарядь праці та матеріали розкопок 15 курганів, розташованих у найближчих околицях Азовського. Тут же трапляються поховання ранніх скіфів (V-IV ст. до н. е.) та кочівників-половців, які жили в степах Північного Криму у X-XII століттях.
На час приєднання Криму до Росії (1783 р.) на місці сучасного населеного пункту було невелике татарське село Кялей, Колай (в перекладі - зручне). 1798 року в Колаї налічувалося 16 чоловік населення, а 1865 року - 8 дворів з 25 жителями.
Біднота Колая змушена була орендувати землю у поміщиків з половини врожаю. Крім того, зерно разом з соломою скіпщик-селянин доставляв у вказане господарем місце, найчастіше туди, де його можна було збути (Джанкой, Курман та ін. пункти). Більшість селян не мала робочої худоби для обробітку землі.
На початок XX ст. в селі налічувалося 26 дворів з населенням 124 чоловіка. 8 дворів зовсім перестали займатися сільським господарством і працювали на промислах. Решта орендувала у поміщиків 396,6 десятини землі (за гроші або з частини врожаю). 7 з них засівали по 15-20, а деякі до 40 десятин. У супрязі обробляли ниву 14 дворів (232 десятини), своєю худобою - 4 (115 десятин), 4 господарства використовували найману робочу силу. Про розшарування селянства свідчить і нерівка забезпеченість господарств Колая робочою худобою. Безкорівними були З родини, без робочої худоби - 4, у 2 господарствах було по 9 голів робочої худоби. Щодо реманенту, то в Колаї 1900 року його мали лише 17 господарств.
Коли відкрився залізничний рух на Феодосію (1892 р.), Колай став залізничною станцією і входив до 4-ї дільниці Лозово-Севастопольської залізниці.
Робітники станції Колай підтримували зв'язки з джанкойськими залізничниками. Разом з джанкойцями вони приєдналися до Жовтневого всеросійського полінічного страйку. Того ж 1905 року місцеві жителі подали матеріальну допомогу страйкуючим портовим робітникам Феодосії.
Страйки робітників, виступи солдатів та матросів, агітація революційно настроєної інтелігенції сприяли пробудженню свідомості селян. У травні 1905 року селяни Колая та інших сіл вимагали землі та ліквідації системи кабальної оренди. Багато мешканців села вступило до місцевого відділення всеросійської селянської спілки. 20 листопада 1905 року делегати від колайських селян взяли участь у зборах селян у Джанкої, що висунули губернським властям як економічні, так і політичні вимоги.
На початку XX століття значно збільшився вантажооборот станції Колай. Так, 1910 року він досяг 1 млн. пудів хліба. Тут з'явилося до десяти торговельних підприємств. Розросталося й село, зводилися нові будинки багатіїв та з'явилися халупи, де тулилися біднота й сезонники. 1904 року відкрилася двокласна церковнопарафіяльна школа, в якій один учитель навчав 33 учнів. Лікарні не було, Колай входив до Джанкойської лікарської дільниці (у числі 46 сіл, селищ,
економій).
Про повалення самодержавства першими дізналися в Колаї станційні телеграфісти й розповіли про це населенню. Та даремними були сподівання бідноти одержати землю. Нова буржуазна влада не вживала будь-яких заходів до поліпшення становища трудящих.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Колая прилучилися до активного політичного життя. Радянську владу їм допомогли встановити феодосійські червоногвардійці, що розгромили ешелон з ескадронцями (солдачами Кримського кінного полку), який прямував до Феодосії. 14 січня 1918 року створено Колайський ревком. Проте він не встиг багато зробити: Крим захопили війська кайзерівської Німеччини. У другій половині квітня 1918 року на станції Колай вів бої 1-й чорноморський загін під командуванням І. Ф. Федька, що відступав під натиском кайзерівців та загонів татарських буржуазних націоналістів. Німецьких окупантів змінили англо-французькі інтервенти. Вони та білогвардійці, що з'явилися з ними, запровадили режим кривавих насильств, катувань і розстрілів. Після вигнання Червоною Армією англо-французьких загарбників трудящі Колая, як і трудящі всього Криму, боролися проти білогвардійських військ Денікіна та Врангеля.
Азовське
Сторінка 1 з 6
Азовське - селище міського типу, центр селищної Ради. Розташоване за 20 км на південний схід від районного центру, залізнична станція на лінії Джанкой - Керч-Феодосія. Населення - 4,4 тис. чоловік. На час приєднання Криму до Росії (1783 р.) на місці сучасного населеного пункту було невелике татарське село Кялей, Колай (в перекладі - зручне). 1798 року в Колаї налічувалося 16 чоловік населення, а 1865 року - 8 дворів з 25 жителями.
Біднота Колая змушена була орендувати землю у поміщиків з половини врожаю. Крім того, зерно разом з соломою скіпщик-селянин доставляв у вказане господарем місце, найчастіше туди, де його можна було збути (Джанкой, Курман та ін. пункти). Більшість селян не мала робочої худоби для обробітку землі.
На початок XX ст. в селі налічувалося 26 дворів з населенням 124 чоловіка. 8 дворів зовсім перестали займатися сільським господарством і працювали на промислах. Решта орендувала у поміщиків 396,6 десятини землі (за гроші або з частини врожаю). 7 з них засівали по 15-20, а деякі до 40 десятин. У супрязі обробляли ниву 14 дворів (232 десятини), своєю худобою - 4 (115 десятин), 4 господарства використовували найману робочу силу. Про розшарування селянства свідчить і нерівка забезпеченість господарств Колая робочою худобою. Безкорівними були З родини, без робочої худоби - 4, у 2 господарствах було по 9 голів робочої худоби. Щодо реманенту, то в Колаї 1900 року його мали лише 17 господарств.
Коли відкрився залізничний рух на Феодосію (1892 р.), Колай став залізничною станцією і входив до 4-ї дільниці Лозово-Севастопольської залізниці.
Робітники станції Колай підтримували зв'язки з джанкойськими залізничниками. Разом з джанкойцями вони приєдналися до Жовтневого всеросійського полінічного страйку. Того ж 1905 року місцеві жителі подали матеріальну допомогу страйкуючим портовим робітникам Феодосії.
Страйки робітників, виступи солдатів та матросів, агітація революційно настроєної інтелігенції сприяли пробудженню свідомості селян. У травні 1905 року селяни Колая та інших сіл вимагали землі та ліквідації системи кабальної оренди. Багато мешканців села вступило до місцевого відділення всеросійської селянської спілки. 20 листопада 1905 року делегати від колайських селян взяли участь у зборах селян у Джанкої, що висунули губернським властям як економічні, так і політичні вимоги.
На початку XX століття значно збільшився вантажооборот станції Колай. Так, 1910 року він досяг 1 млн. пудів хліба. Тут з'явилося до десяти торговельних підприємств. Розросталося й село, зводилися нові будинки багатіїв та з'явилися халупи, де тулилися біднота й сезонники. 1904 року відкрилася двокласна церковнопарафіяльна школа, в якій один учитель навчав 33 учнів. Лікарні не було, Колай входив до Джанкойської лікарської дільниці (у числі 46 сіл, селищ,
економій).
Про повалення самодержавства першими дізналися в Колаї станційні телеграфісти й розповіли про це населенню. Та даремними були сподівання бідноти одержати землю. Нова буржуазна влада не вживала будь-яких заходів до поліпшення становища трудящих.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції трудівники Колая прилучилися до активного політичного життя. Радянську владу їм допомогли встановити феодосійські червоногвардійці, що розгромили ешелон з ескадронцями (солдачами Кримського кінного полку), який прямував до Феодосії. 14 січня 1918 року створено Колайський ревком. Проте він не встиг багато зробити: Крим захопили війська кайзерівської Німеччини. У другій половині квітня 1918 року на станції Колай вів бої 1-й чорноморський загін під командуванням І. Ф. Федька, що відступав під натиском кайзерівців та загонів татарських буржуазних націоналістів. Німецьких окупантів змінили англо-французькі інтервенти. Вони та білогвардійці, що з'явилися з ними, запровадили режим кривавих насильств, катувань і розстрілів. Після вигнання Червоною Армією англо-французьких загарбників трудящі Колая, як і трудящі всього Криму, боролися проти білогвардійських військ Денікіна та Врангеля.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ярке Поле
- Цілинне
- Стальне
- Рощине
- Розкішне
- Просторне
- Новокримське
- Медведівка
- Маслове
- Лобанове
- Зарічне
- Завіт-Ленінське
- Дніпровка
- Майське