Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
авіалінією з Сімферополем, Красноперекопськом і Каховкою. Населення - 5,8 тис. чоловік.
Територія сучасного селища була заселена в III-І тисячолітті до н. е. Про це- нідчать виявлені тут і частково вивчені залишки поселень епохи ранньої і пізньої бронзи та кургани. Поблизу Роздольного відкрито також скіфське поселення і ранньосередньовічний могильник (кінець І тисячоліття н. е.).
Виникло Роздольне на початку 60-х років XIX ст., коли переселенці, вихідці з Німеччини, заснували тут село Ак-Шеїх (так називався найближчий населений пункт). У малонаселених широких степах цієї місцевості були сприятливі умови для розвитку вівчарства. Царський уряд, заохочуючи переселенців, наділяв їх земельними володіннями, надавав грошові позики, знижував податки. Багаті колоністи тримали величезні отари овець. Згодом, коли в Криму було споруджено залізницю, вигіднішим став збут зерна, вони почали засівати великі площі землі пшеницею.
На початку XX ст. німецькі господарства Ак-Шеїха стали великими сільсько- господарськими капіталістичними підприємствами. 1914 року сім колоністів мали 2304 десятини землі, 240 коней, 35 волів, 50 корів, 140 свиней і овець. Землевласники збували сільськогосподарську продукцію в різні райони країни. До пристані Сари-Булат (тепер село Портове) часто прибували торгові кораблі, і там кілька разів на рік влаштовувалися ярмарки. Ак-Шеїх був з'єднаний дорогою з Перекопом, через який хліб з Кримського півострова відправляли у внутрішні губернії Росії.
1914 року земські статистики зареєстрували в Ак-Шеїсі 63 чоловіка «стороннього населення», що не мало землі. Це були постійні робітники-наймити. Колоністи використовували також працю сезонників, які одержували убогі хазяйські харчі й мізерну плату. Жили вони в бараках без стелі й підлоги. Під пекучим сонцем трудилися сезонники весь день, харчуючись солониною, воду їм привозили здалека в брудних бочках. Все це спричинювало часті захворювання. За час хвороби робітникам нічого не платили. До найближчої лікарні було понад 60, а до аптеки - 23 км. У 1901 році колоністи побудували в селі початкову школу, діти наймитів у ній не вчилися.
У роки першої світової війни куркулі не тільки експлуатували бідняків в Ак-Шеїсі, але і збагачувалися за рахунок селян інших сіл, продаючи їм втридорога хліб і зерно для посіву.
Після встановлення Радянської влади в Криму в середині січня 1918 року володіння куркулів-колоністів були обмежені. Відібрані в них землі передавалися селянам навколишніх сіл, новим переселенцям. Але в квітні 1918 року революційні перетворення були перервані вторгненням німецьких окупантів. У листопаді Ак-Шеїх вдерлися англо-французькі інтервенти. У квітні 1919 року село визволили частини Червоної Армії. Проте в червні того ж року Ак-Шеїх захопили білогвардійці. У роки громадянської війни та іноземної інтервенції куркулі села стали опорою контрреволюції. Вони служили в каральних загонах білих, брали участь у розстрілах червоноармійців і радянських активістів.
Остаточно Радянську владу в Ак-Шеїсі відновлено після вигнання врангелівців у середині листопада 1920 року. Політвідділ Латиської стрілецької дивізії створив тут ревком, який у перші ж дні організував із місцевого населення народну міліцію для охорони порядку, взяв під свій контроль паровий млин, щоб забезпечити борошном селян, а також частини Червоної Армії, які проходили через Ак-Шеїх.
Після громадянської війни в Ак-Шеїх переселилося ще кілька німецьких родин, які одержали тут земельні наділи. Проте в куркулів залишалася ще значна кількість землі, вони продовжували використовувати працю наймитів. У 1922-1923 рр. сім німецьких господарств мали по 160 і більше десятин землі, чотири - по 150, чотири - по 50-75, два - по 45 десятин. Колоністи володіли удосконаленим сільськогосподарським інвентарем, у шести з них були молотарки. Органи Радянської влади, спираючись на трудове селянство, вели активну боротьбу проти економічного засилля куркулів. У серпні 1921 року в Ак-Шеїсі створено партійну організацію, в якій налічувалося 8 комуністів. Вона спиралася на групу сільських активістів у складі 19 чоловік. Комітет взаємодопомоги, до якого увійшли комуністи, розподіляв серед бідноти продовольство, посівний матеріал, сільськогосподарський реманент, худобу. 1923 року бідняки й середняки Ак-Шеїха одержали понад 1 тис. пудів насіннєвої позики, 1924 року - близько 2 тис. пудів. Допомога тим, хто бідував, подавалася за рахунок підвищеного оподаткування куркулів.
До громадського життя залучалися все ширші верстви населення. Протягом 1922-1923 рр. в Ак-Шеїсі було проведено «тиждень допомоги голодуючим»,
Роздольне
Сторінка 1 з 5
Роздольне - селище міського типу, районний центр. Розташоване у степах північно-західної частини Криму, за 7 км від узбережжя Каркінітської затоки Чорного моря. Відстань до обласного центру - 134 км. Зв'язане автошляхами з Сімферополем, Євпаторією, Чорноморськом, Красноперекопськом; Територія сучасного селища була заселена в III-І тисячолітті до н. е. Про це- нідчать виявлені тут і частково вивчені залишки поселень епохи ранньої і пізньої бронзи та кургани. Поблизу Роздольного відкрито також скіфське поселення і ранньосередньовічний могильник (кінець І тисячоліття н. е.).
Виникло Роздольне на початку 60-х років XIX ст., коли переселенці, вихідці з Німеччини, заснували тут село Ак-Шеїх (так називався найближчий населений пункт). У малонаселених широких степах цієї місцевості були сприятливі умови для розвитку вівчарства. Царський уряд, заохочуючи переселенців, наділяв їх земельними володіннями, надавав грошові позики, знижував податки. Багаті колоністи тримали величезні отари овець. Згодом, коли в Криму було споруджено залізницю, вигіднішим став збут зерна, вони почали засівати великі площі землі пшеницею.
На початку XX ст. німецькі господарства Ак-Шеїха стали великими сільсько- господарськими капіталістичними підприємствами. 1914 року сім колоністів мали 2304 десятини землі, 240 коней, 35 волів, 50 корів, 140 свиней і овець. Землевласники збували сільськогосподарську продукцію в різні райони країни. До пристані Сари-Булат (тепер село Портове) часто прибували торгові кораблі, і там кілька разів на рік влаштовувалися ярмарки. Ак-Шеїх був з'єднаний дорогою з Перекопом, через який хліб з Кримського півострова відправляли у внутрішні губернії Росії.
1914 року земські статистики зареєстрували в Ак-Шеїсі 63 чоловіка «стороннього населення», що не мало землі. Це були постійні робітники-наймити. Колоністи використовували також працю сезонників, які одержували убогі хазяйські харчі й мізерну плату. Жили вони в бараках без стелі й підлоги. Під пекучим сонцем трудилися сезонники весь день, харчуючись солониною, воду їм привозили здалека в брудних бочках. Все це спричинювало часті захворювання. За час хвороби робітникам нічого не платили. До найближчої лікарні було понад 60, а до аптеки - 23 км. У 1901 році колоністи побудували в селі початкову школу, діти наймитів у ній не вчилися.
У роки першої світової війни куркулі не тільки експлуатували бідняків в Ак-Шеїсі, але і збагачувалися за рахунок селян інших сіл, продаючи їм втридорога хліб і зерно для посіву.
Після встановлення Радянської влади в Криму в середині січня 1918 року володіння куркулів-колоністів були обмежені. Відібрані в них землі передавалися селянам навколишніх сіл, новим переселенцям. Але в квітні 1918 року революційні перетворення були перервані вторгненням німецьких окупантів. У листопаді Ак-Шеїх вдерлися англо-французькі інтервенти. У квітні 1919 року село визволили частини Червоної Армії. Проте в червні того ж року Ак-Шеїх захопили білогвардійці. У роки громадянської війни та іноземної інтервенції куркулі села стали опорою контрреволюції. Вони служили в каральних загонах білих, брали участь у розстрілах червоноармійців і радянських активістів.
Остаточно Радянську владу в Ак-Шеїсі відновлено після вигнання врангелівців у середині листопада 1920 року. Політвідділ Латиської стрілецької дивізії створив тут ревком, який у перші ж дні організував із місцевого населення народну міліцію для охорони порядку, взяв під свій контроль паровий млин, щоб забезпечити борошном селян, а також частини Червоної Армії, які проходили через Ак-Шеїх.
Після громадянської війни в Ак-Шеїх переселилося ще кілька німецьких родин, які одержали тут земельні наділи. Проте в куркулів залишалася ще значна кількість землі, вони продовжували використовувати працю наймитів. У 1922-1923 рр. сім німецьких господарств мали по 160 і більше десятин землі, чотири - по 150, чотири - по 50-75, два - по 45 десятин. Колоністи володіли удосконаленим сільськогосподарським інвентарем, у шести з них були молотарки. Органи Радянської влади, спираючись на трудове селянство, вели активну боротьбу проти економічного засилля куркулів. У серпні 1921 року в Ак-Шеїсі створено партійну організацію, в якій налічувалося 8 комуністів. Вона спиралася на групу сільських активістів у складі 19 чоловік. Комітет взаємодопомоги, до якого увійшли комуністи, розподіляв серед бідноти продовольство, посівний матеріал, сільськогосподарський реманент, худобу. 1923 року бідняки й середняки Ак-Шеїха одержали понад 1 тис. пудів насіннєвої позики, 1924 року - близько 2 тис. пудів. Допомога тим, хто бідував, подавалася за рахунок підвищеного оподаткування куркулів.
До громадського життя залучалися все ширші верстви населення. Протягом 1922-1923 рр. в Ак-Шеїсі було проведено «тиждень допомоги голодуючим»,
Дивиться також інші населені пункти району: