Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
13 листопада 1920 року 51-а стрілецька дивізія 6-ї армії, 4-а кавалерійська дивізія Першої Кінної армії та частини Другої Кінної армії визволили Сімферополь і вирушили на Севастополь та Алушту, переслідуючи білогвардійські війська.
З0 листопада на загальних зборах Сімферопольської партійної організації з доповіддю про чергові завдання Кримської організації РКП(б) виступила перший секретар обласного комітету партії Р. С. Землячка. Член обкому Д. І. Ульянов доповів про розгром білогвардійців та інтервентів на півдні країни.
Сімферополь переживав глибоку господарську розруху. 1921 року його населення зменшилося до 79 тис. чоловік, проти 91,5 тис. у 1914 році. Через відсутність палива, сировини та коштів більшість промислових підприємств стояла, з великими перебоями працювала електростанція. На консервації перебувала фабрика «Трудовий Жовтень» (колишня Абрикосова). Контрреволюційні елементи не припиняли шаленої боротьби проти Радянської влади.
Створений 20 листопада 1920 року Сімферопольський повітово-міський революційний комітет запровадив на підприємствах та в установах восьмигодинний робочий день. Відділ праці ревкому обліковував та розподіляв робочу силу. В грудні 1920 року 304 сім'ї робітників переселилися в будинки багатіїв. Продзагони з робітників, в основному комуністів та комсомольців, направлялися в села для вилучення лишків хліба у куркульства.
У відкритому листі, опублікованому в газеті «Красный Крым» 1 грудня 1920 року, Кримський обком РКП(б) закликав усіх комуністів самовіддано трудитися під прапором соціалістичного будівництва, боротися з розрухою. Заклик палко підтримала міська конференція правлінь профспілок, фабрично-заводських та місцевих комітетів. Перша конференція кримських профспілок, що відбулася у Сімферополі наприкінці січня 1921 року, зосередила увагу на відбудові виробництва, організації робітничих мас та кустарів-ремісників. На той час у місті в різних галузях ремісничої промисловості працювало багато кустарів (навіть на почаїку 1925 року майже четверта частина всіх кустарів Криму - 1295 чоловік - перебувала в Сімферополі). Зростали ряди профспілкових організацій - на початок листопада 1921 року в місті налічувалося 12 тис. членів профспілок.
З весни 1921 року почалася підготовка виборів до Ради. На профспілковоч зборах та безпартійних конференціях трудящі Сімферополя заявляли, що в Ралах немає місця прибічникам буржуазії - меншовикам та есерам. До першої міської Ради в липні 1921 року вони обрали 187 депутатів, серед них 143 комуністи, у т. ч. 94 робітники від верстата, 39 воїнів Червоної Армії. Головою Ради став заступник наркома освіти Кримської АРСР, член партії з 1915 року Л. Л. Паперний. У складі міськради було створено секції: народної освіти, паливну, комунального господарства, транспортну, продовольчого забезпечення, поліпшення побуту червоноармійців та охорони здоров'я, РСІ.
28 листопада 1920 року в Сімферополі на залізниці відбувся перший комуністичний суботник, у якому взяло участь 350 чоловік, у т. ч. 120 комуністів. У листопаді 1920 та в лютому 1921 рр. на залізничній станції проведено 14 суботників і недільників, під час яких 14 525 чоловік відпрацювали 48 500 робочих годин, у т, ч. 2614 - на своїх робочих місцях.
Яскравим свідченням зміцнення дружби народів нашої багатонаціональної країни було проведення у Сімферополі в першій половині березня 1921 року «тижня постачання Донбасу». Трудящі міста збирали для донецьких шахтарів одяг, взуття, продукти харчування, передали їм також 16 тис. крб.
Тяжко позначився на економіці міста голод 1921-1922 рр. На 15 березня 1923 року тут налічувалося 76 тис. жителів. Діяло тільки 19 підприємств державної
промисловості металообробної, харчової, шкіряної та тютюнової, на яких працювало 1143 робітники та 155 службовців. Багато робітників, залишивши місто, пішли в села. Аероплапоскладальний завод (кол. Анатра), пограбований окупантами в роки війни, довелося закрити, бо відбудувати його було неможливо. Ще значною була питома вага приватного сектора, де переважали дрібні ремісничі та торговельно-промислові підприємства.
Відродженню економіки міста сприяла нова економічна політика Радянської держави. Посилення особистої заінтересованості селян у розвитку сільського господарства зумовило піднесення сільськогосподарського виробництва в Сімферопольському повіті. Поліпшилося постачання міста продовольством. Робітники поверталися на підприємства.
Сімферополь
Сторінка 12 з 30
У листопаді 1920 року, коли війська Червоної Армії під командуванням М. В. Фрунзе прорвали врангелівські укріплення на Перекопі, Чонгарі та Ішуні, Сімферопольські підпільники, озброївши робітників заводу Анатра, звільнили за їх допомогою з тюрми політичних в'язнів. Сформовані підпільним міськкомом партії та ревкомом дружини перешкодили білогвардійцям пограбувати й зруйнувати підприємства та магазини міста. 13 листопада 1920 року 51-а стрілецька дивізія 6-ї армії, 4-а кавалерійська дивізія Першої Кінної армії та частини Другої Кінної армії визволили Сімферополь і вирушили на Севастополь та Алушту, переслідуючи білогвардійські війська.
З0 листопада на загальних зборах Сімферопольської партійної організації з доповіддю про чергові завдання Кримської організації РКП(б) виступила перший секретар обласного комітету партії Р. С. Землячка. Член обкому Д. І. Ульянов доповів про розгром білогвардійців та інтервентів на півдні країни.
Сімферополь переживав глибоку господарську розруху. 1921 року його населення зменшилося до 79 тис. чоловік, проти 91,5 тис. у 1914 році. Через відсутність палива, сировини та коштів більшість промислових підприємств стояла, з великими перебоями працювала електростанція. На консервації перебувала фабрика «Трудовий Жовтень» (колишня Абрикосова). Контрреволюційні елементи не припиняли шаленої боротьби проти Радянської влади.
Створений 20 листопада 1920 року Сімферопольський повітово-міський революційний комітет запровадив на підприємствах та в установах восьмигодинний робочий день. Відділ праці ревкому обліковував та розподіляв робочу силу. В грудні 1920 року 304 сім'ї робітників переселилися в будинки багатіїв. Продзагони з робітників, в основному комуністів та комсомольців, направлялися в села для вилучення лишків хліба у куркульства.
У відкритому листі, опублікованому в газеті «Красный Крым» 1 грудня 1920 року, Кримський обком РКП(б) закликав усіх комуністів самовіддано трудитися під прапором соціалістичного будівництва, боротися з розрухою. Заклик палко підтримала міська конференція правлінь профспілок, фабрично-заводських та місцевих комітетів. Перша конференція кримських профспілок, що відбулася у Сімферополі наприкінці січня 1921 року, зосередила увагу на відбудові виробництва, організації робітничих мас та кустарів-ремісників. На той час у місті в різних галузях ремісничої промисловості працювало багато кустарів (навіть на почаїку 1925 року майже четверта частина всіх кустарів Криму - 1295 чоловік - перебувала в Сімферополі). Зростали ряди профспілкових організацій - на початок листопада 1921 року в місті налічувалося 12 тис. членів профспілок.
З весни 1921 року почалася підготовка виборів до Ради. На профспілковоч зборах та безпартійних конференціях трудящі Сімферополя заявляли, що в Ралах немає місця прибічникам буржуазії - меншовикам та есерам. До першої міської Ради в липні 1921 року вони обрали 187 депутатів, серед них 143 комуністи, у т. ч. 94 робітники від верстата, 39 воїнів Червоної Армії. Головою Ради став заступник наркома освіти Кримської АРСР, член партії з 1915 року Л. Л. Паперний. У складі міськради було створено секції: народної освіти, паливну, комунального господарства, транспортну, продовольчого забезпечення, поліпшення побуту червоноармійців та охорони здоров'я, РСІ.
28 листопада 1920 року в Сімферополі на залізниці відбувся перший комуністичний суботник, у якому взяло участь 350 чоловік, у т. ч. 120 комуністів. У листопаді 1920 та в лютому 1921 рр. на залізничній станції проведено 14 суботників і недільників, під час яких 14 525 чоловік відпрацювали 48 500 робочих годин, у т, ч. 2614 - на своїх робочих місцях.
Яскравим свідченням зміцнення дружби народів нашої багатонаціональної країни було проведення у Сімферополі в першій половині березня 1921 року «тижня постачання Донбасу». Трудящі міста збирали для донецьких шахтарів одяг, взуття, продукти харчування, передали їм також 16 тис. крб.
Тяжко позначився на економіці міста голод 1921-1922 рр. На 15 березня 1923 року тут налічувалося 76 тис. жителів. Діяло тільки 19 підприємств державної
промисловості металообробної, харчової, шкіряної та тютюнової, на яких працювало 1143 робітники та 155 службовців. Багато робітників, залишивши місто, пішли в села. Аероплапоскладальний завод (кол. Анатра), пограбований окупантами в роки війни, довелося закрити, бо відбудувати його було неможливо. Ще значною була питома вага приватного сектора, де переважали дрібні ремісничі та торговельно-промислові підприємства.
Відродженню економіки міста сприяла нова економічна політика Радянської держави. Посилення особистої заінтересованості селян у розвитку сільського господарства зумовило піднесення сільськогосподарського виробництва в Сімферопольському повіті. Поліпшилося постачання міста продовольством. Робітники поверталися на підприємства.