Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Уже в перші роки Радянської влади Сімферополь стає важливим центром художньої освіти. У технікумі образотворчого мистецтва викладав видатний художник-реаліст, один із основоположників радянського батального жанру М. С. Самокиш.
У створеному в лютому 1921 року Кримському державному видавництві вийшли поетичні збірники курсанта місцевої кавалерійської школи, згодом відомого радянського поета С. П. Щипачова. Почалося друкування багатотомної епопеї С. М. Сергєєва-Ценського «Перетворення Росії».
1921 року відкрилася велика бібліотека-читальня (нині бібліотека ім. І. Франка), працювали бібліотеки при клубах. Бібліотеки розширювалися і поповнювалися літераіурою. На кожному великому підприємстві, в клубах та школах створювалися колективи «синьої блузи» - живої газети. Діяло три кінотеатри.
У напруженій боротьбі за здійснення ленінської програми будівництва соціалізму зростала, міцніла й гартувалася міська партійна організація. У грудні 1920 року в Сімферополі налічувалося 275 комуністів, об'єднаних у 31 партійному осередку, а наприкінці 1921 року в лавах партійних організацій міста було 1121 комуністи.
Робота щодо створення основ нового, соціалістичного суспільства відбувалася в обстановці гострої класової боротьби. Колишні меншовики, есери й татарські буржуазні націоналісти проникли в Сімферопольську партійну організацію і сприяли виникненню антиленінських опортуністичних угруповань. Та незважаючи на їх протидію, комуністи схвалили рішення IX Кримської обласної партійної конференції (травень 1924 р,), яка поставила вимогу покінчити з троцькізмом і забезпечити ленінську єдність рядів партійної організації. Під час ленінського призову 151 сімфероцолець, у т. ч. 114 робітників від верстата, вступили до лав ВКП(б). Па кінець 1925 року міська партійна організація налічувала 1070 членів та 495 кандидатів у члени ВКП(б), об'єднаних у 32 партосередках. У жовтні-листопаді 1927 року комуністи міста рішуче засудили діяльність антипартійного троцькістсько-зінов'євського блоку.
Успішно розв'язувала завдання господарського та культурного будівництва Сімферопольська міська Рада. 1925 року до її складу обрано 339 депутатів - 164 комуністи, 10 комсомольців, 126 робітників (1924 року в складі депутатів було лише 28 робітників), 63 жінки. Значне оновлення складу міськради (200 депутатів обиралися вперше) пожвавило діяльність секцій та комісій міськради, які багато робили щодо відбудови комунального господарства, поліпшення медичної допомоги населенню, задоволення його культурно-соціальних потреб. Міський бюджет у 1925 році зріс до 2 813 тис. крб. проти 1937,9 тис. у попередньому році. Розширялася та зміцнювалася житлово-будівельна кооперація. Обороти споживчої кооперації уже в першій половині 1926 року досягли 866 681 карбованця. Депутат міськради комуністкаа. Ф. Красовська, кондуктор та вагоновод трамвайного парку, в листопаді 1927 року на XIII Кримській обласній партійній конференції обрана делегатом XV з'їзду ВКП(б).
Бурхливим піднесенням економіки та культури ознаменовані для міста кінець 20-х та 30-і роки. Швидко розвивалася консервна та харчова промисловість, будувалися нові підприємства легкої (особливо швейної, шкіряно-взуттєвої) та металообробної промисловості. Перший п'ятирічний план промисловість міста виконала за 4 роки; за другу п'ятирічку виробництво валової продукції на підприємствах зросло більш як у три рази.
За роки довоєнних п'ятирічок у Сімферополі споруджено консервний завод ім. 1 Травня, тютюно-ферментаційний завод, шкірвзуттєвий комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського, взуттєву фабрику ім. В. П. Чкалова, заводи електроремонтний та автомобільного обладнання, авторемонтний ім. В. В. Куйбишева та інші підприємства. У системі промкооперації на місці кустарних майстерень виросли сучасні механізовані підприємства: взуттєва фабрика промартілі ім. Ілліча, металообробний завод «Індустрія», деревообробний завод «Деревообробник», склозавод «Xімсилікат». На початок 1941 року в місті працювало 68 державних промислових підприємств та 61 промартіль.
До середини 1939 року на підприємствах державної промисловості було зайнято понад 12 тис. робітників, на підприємствах промкооперації - понад 8 тисяч. У передвоєнному, 1940 році, в Сімферополі випущено майже третину промислової продукції Криму. Сімферополь став значним залізничним вузлом, де працювало 2,5 тис. робітників і службовців. Тільки в 1937 році 56
Сімферополь
Сторінка 14 з 30
У міському симфонічному оркестрі партії віолончелі виконував уродженець міста композитора. Л. Стасевич, незабаром заслужений діяч мистецтв РРФСР. У першому Радянському театрі виступали відомі згодом майстри сцени - актори О. І. Зражевський, М. І. Царьов, Ф. Г. Раневська, М. М. Соснін, В. М. Халатов, В. Ф. Високов, І. С. Любич-Любушкін. Трупою театральної секції вірменського клубу ім. С. Г. Шаумяна керував відомий трагік В. К. Папазян. Уже в перші роки Радянської влади Сімферополь стає важливим центром художньої освіти. У технікумі образотворчого мистецтва викладав видатний художник-реаліст, один із основоположників радянського батального жанру М. С. Самокиш.
У створеному в лютому 1921 року Кримському державному видавництві вийшли поетичні збірники курсанта місцевої кавалерійської школи, згодом відомого радянського поета С. П. Щипачова. Почалося друкування багатотомної епопеї С. М. Сергєєва-Ценського «Перетворення Росії».
1921 року відкрилася велика бібліотека-читальня (нині бібліотека ім. І. Франка), працювали бібліотеки при клубах. Бібліотеки розширювалися і поповнювалися літераіурою. На кожному великому підприємстві, в клубах та школах створювалися колективи «синьої блузи» - живої газети. Діяло три кінотеатри.
У напруженій боротьбі за здійснення ленінської програми будівництва соціалізму зростала, міцніла й гартувалася міська партійна організація. У грудні 1920 року в Сімферополі налічувалося 275 комуністів, об'єднаних у 31 партійному осередку, а наприкінці 1921 року в лавах партійних організацій міста було 1121 комуністи.
Робота щодо створення основ нового, соціалістичного суспільства відбувалася в обстановці гострої класової боротьби. Колишні меншовики, есери й татарські буржуазні націоналісти проникли в Сімферопольську партійну організацію і сприяли виникненню антиленінських опортуністичних угруповань. Та незважаючи на їх протидію, комуністи схвалили рішення IX Кримської обласної партійної конференції (травень 1924 р,), яка поставила вимогу покінчити з троцькізмом і забезпечити ленінську єдність рядів партійної організації. Під час ленінського призову 151 сімфероцолець, у т. ч. 114 робітників від верстата, вступили до лав ВКП(б). Па кінець 1925 року міська партійна організація налічувала 1070 членів та 495 кандидатів у члени ВКП(б), об'єднаних у 32 партосередках. У жовтні-листопаді 1927 року комуністи міста рішуче засудили діяльність антипартійного троцькістсько-зінов'євського блоку.
Успішно розв'язувала завдання господарського та культурного будівництва Сімферопольська міська Рада. 1925 року до її складу обрано 339 депутатів - 164 комуністи, 10 комсомольців, 126 робітників (1924 року в складі депутатів було лише 28 робітників), 63 жінки. Значне оновлення складу міськради (200 депутатів обиралися вперше) пожвавило діяльність секцій та комісій міськради, які багато робили щодо відбудови комунального господарства, поліпшення медичної допомоги населенню, задоволення його культурно-соціальних потреб. Міський бюджет у 1925 році зріс до 2 813 тис. крб. проти 1937,9 тис. у попередньому році. Розширялася та зміцнювалася житлово-будівельна кооперація. Обороти споживчої кооперації уже в першій половині 1926 року досягли 866 681 карбованця. Депутат міськради комуністкаа. Ф. Красовська, кондуктор та вагоновод трамвайного парку, в листопаді 1927 року на XIII Кримській обласній партійній конференції обрана делегатом XV з'їзду ВКП(б).
Бурхливим піднесенням економіки та культури ознаменовані для міста кінець 20-х та 30-і роки. Швидко розвивалася консервна та харчова промисловість, будувалися нові підприємства легкої (особливо швейної, шкіряно-взуттєвої) та металообробної промисловості. Перший п'ятирічний план промисловість міста виконала за 4 роки; за другу п'ятирічку виробництво валової продукції на підприємствах зросло більш як у три рази.
За роки довоєнних п'ятирічок у Сімферополі споруджено консервний завод ім. 1 Травня, тютюно-ферментаційний завод, шкірвзуттєвий комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського, взуттєву фабрику ім. В. П. Чкалова, заводи електроремонтний та автомобільного обладнання, авторемонтний ім. В. В. Куйбишева та інші підприємства. У системі промкооперації на місці кустарних майстерень виросли сучасні механізовані підприємства: взуттєва фабрика промартілі ім. Ілліча, металообробний завод «Індустрія», деревообробний завод «Деревообробник», склозавод «Xімсилікат». На початок 1941 року в місті працювало 68 державних промислових підприємств та 61 промартіль.
До середини 1939 року на підприємствах державної промисловості було зайнято понад 12 тис. робітників, на підприємствах промкооперації - понад 8 тисяч. У передвоєнному, 1940 році, в Сімферополі випущено майже третину промислової продукції Криму. Сімферополь став значним залізничним вузлом, де працювало 2,5 тис. робітників і службовців. Тільки в 1937 році 56