Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В околицях селища трапляються сліди перебування людини давніх часів: поблизу Судака знайдено знаряддя праці доби палеоліту, виявлено залишки кількох посилень доби бронзи (II тис. до н. е.), а також таврських поселень і могильників (І тис. до н. е.). У районі Судацької фортеці археологами знайдені залишки поселення ІV ст. до н. е., скарби боспорських монет IV ст. до н. е. - початку IV н. е. п. Біля підніжжя гори Сокола виявлено античне поселення III- IV ст. нашої ори.
Заснований Судак на початку III ст. У писемних джерелах є згадка про те, що тут збудовано фортецю під назвою Сугдея (212 рік нової ери). Сугдея згадується також під 997, 1026, 1087 рр. Донині в Судаку збереглися фундамент і стіни великої башти VI ст., збудованої візантійцями. В VII-VIII ст. місто було залежним від хозар.
На рубежі VIII-IX ст. Сугдея стала значним для тих часів приморським портом, одним з осередків гончарного виробництва. В першій половині IX ст. новгородський князь Бравлін, вирушивши з дружиною в похід у Крим, здобув Судак.
У X-XI ст. місто - центр архієпіскопства Сугдейського. 1059 року Сугдея, очевидно, входила до складу Херсонеської феми, а в другій половині XI ст. її підкорили половці, яким вона платила данину. В цей період населення міста підтримувало торговельні зв'язки з Київською Руссю. В давньоруських джерелах, зокрема у «Слові о полку Ігоревім», Судак згадується як Сурож. Під час розкопок біля стін Сугдеї археологи знайшли кіотний хрест роботи кінця XII - початку XIII ст. Деякі дослідники вважають, що в Судаку існувала руська слобода. 1288 року купці з Судака побували у Володимирі-Волинському, а 1356 року - в Москві.
Арабський письменник Ібн-аль-Асір, розповідаючи про Судак початку ХІІІ ст. писав, що до цього міста «...пристають кораблі з одягом, який продається, а купують дівчат і невільників, буртаське хутро, бобри та інші речі». Перський автор Ібн-аль-Бібі писав, що під час облоги Сугдеї турками-сельджуками у 1222 році місто захищав тисячний загін воїнів, що вартість подарунків, вручених послом Судака турецькому полководцю, сягала 50 тис. золотих. Такий великий для тих часів загін і такі дарунки могло виставити лише значне й багате місто.
Населення Сугдеї (італійці називали її Солдайєю) торгувало з Венецією і Генуєю. Перша згадка про перебування тут венеціанських купців припадає на 1206 рік. З 1287 року в місті постійно перебував венеціанський консул. У писемних джерелах тих часів Чорне море часто називають Судацьким, що є свідченням великої ролі міста як одного з центрів міжнародної торгівлі. До Судацького порту причалювали кораблі багатьох країн. У середині XIII ст. населення Сугдеї становило 8300 чоловік. Місто продовжувало торгувати з Візантією. На це вказує і знайдений в околицях Сугдеї скарб візантійських монет, датованих 1261-1328 роками.
У першій половині XIII ст. Судак пограбували монголо-татарські завойовники. 27 січня 1223 року вони захопили його. Напад татар повторився 1239 року. Проте через десять років монголо-татарам довелося, можливо, через народне повстання залишити місто та його околиці. Залежність міста від монголо-татар тепер виявлялася в сплаті данини. Посол французького короля Гільйом де Рубрук, направляючись до хана Батия і проїжджаючи в 1253 році через Сугдею, писав, що він не застав тут міських начальників - вони повезли хану данину. Місто у другій половині XIII ст. карбувало власну срібну монету.
1298 року Судак захопила орда Ногая. Завойовники нападали на місто також у 1322, 1327, 1338 роках. Місто було дуже спустошене, скоротилася кількість населення, економічне життя занепало. Арабський мандрівник Ібн-Баттута, відвідавши 1333 року Сугдею, писав, що «місто це (раніше) було велике, але більша частина його... зруйнована». Скориставшись цим, 1365 року місто захопили генуезці, які ще з середини століття закріпилися на східному узбережжі Криму. Містом керував генуезький консул (він же комендант і скарбник).
З місцевого населення генуезькі власті стягували різні податки та побори, що супроводжувалося жорстокими репресіями. Деякі податки віддавалися на відкуп. Документальні джерела XV ст. відтворюють картину продажності й свавілля генуезьких властей. Жителі міста в одному з листів у Геную писали: «Нами (вже) давно керують несправедливо і тяжко карають ... настійно просимо і благаємо прислати до нас для керівництва містом таких генуезьких громадян, які б ненавиділи користолюбство». У другій половині XV ст. значні земельні угіддя в Солдайському консульстві захопили генуезькі феодали Гуаско, у володіннях яких були встановлені шибениці й ганебні
Судак
Сторінка 1 з 7
Судак - селище міського типу, центр селищної Ради. Розташований у південно-східній частині Криму, на березі Чорного моря, в широкій Судацькій долині. Вістань до Феодосії - 57 км. З Феодосією, Алуштою і Сімферополем зв'язаний автомобільними шляхами. Населення -11,1 тис. чоловік. Судацькій селищній Раді підпорядковані також села Новий Світ і Сосновий Бір. Заснований Судак на початку III ст. У писемних джерелах є згадка про те, що тут збудовано фортецю під назвою Сугдея (212 рік нової ери). Сугдея згадується також під 997, 1026, 1087 рр. Донині в Судаку збереглися фундамент і стіни великої башти VI ст., збудованої візантійцями. В VII-VIII ст. місто було залежним від хозар.
На рубежі VIII-IX ст. Сугдея стала значним для тих часів приморським портом, одним з осередків гончарного виробництва. В першій половині IX ст. новгородський князь Бравлін, вирушивши з дружиною в похід у Крим, здобув Судак.
У X-XI ст. місто - центр архієпіскопства Сугдейського. 1059 року Сугдея, очевидно, входила до складу Херсонеської феми, а в другій половині XI ст. її підкорили половці, яким вона платила данину. В цей період населення міста підтримувало торговельні зв'язки з Київською Руссю. В давньоруських джерелах, зокрема у «Слові о полку Ігоревім», Судак згадується як Сурож. Під час розкопок біля стін Сугдеї археологи знайшли кіотний хрест роботи кінця XII - початку XIII ст. Деякі дослідники вважають, що в Судаку існувала руська слобода. 1288 року купці з Судака побували у Володимирі-Волинському, а 1356 року - в Москві.
Арабський письменник Ібн-аль-Асір, розповідаючи про Судак початку ХІІІ ст. писав, що до цього міста «...пристають кораблі з одягом, який продається, а купують дівчат і невільників, буртаське хутро, бобри та інші речі». Перський автор Ібн-аль-Бібі писав, що під час облоги Сугдеї турками-сельджуками у 1222 році місто захищав тисячний загін воїнів, що вартість подарунків, вручених послом Судака турецькому полководцю, сягала 50 тис. золотих. Такий великий для тих часів загін і такі дарунки могло виставити лише значне й багате місто.
Населення Сугдеї (італійці називали її Солдайєю) торгувало з Венецією і Генуєю. Перша згадка про перебування тут венеціанських купців припадає на 1206 рік. З 1287 року в місті постійно перебував венеціанський консул. У писемних джерелах тих часів Чорне море часто називають Судацьким, що є свідченням великої ролі міста як одного з центрів міжнародної торгівлі. До Судацького порту причалювали кораблі багатьох країн. У середині XIII ст. населення Сугдеї становило 8300 чоловік. Місто продовжувало торгувати з Візантією. На це вказує і знайдений в околицях Сугдеї скарб візантійських монет, датованих 1261-1328 роками.
У першій половині XIII ст. Судак пограбували монголо-татарські завойовники. 27 січня 1223 року вони захопили його. Напад татар повторився 1239 року. Проте через десять років монголо-татарам довелося, можливо, через народне повстання залишити місто та його околиці. Залежність міста від монголо-татар тепер виявлялася в сплаті данини. Посол французького короля Гільйом де Рубрук, направляючись до хана Батия і проїжджаючи в 1253 році через Сугдею, писав, що він не застав тут міських начальників - вони повезли хану данину. Місто у другій половині XIII ст. карбувало власну срібну монету.
1298 року Судак захопила орда Ногая. Завойовники нападали на місто також у 1322, 1327, 1338 роках. Місто було дуже спустошене, скоротилася кількість населення, економічне життя занепало. Арабський мандрівник Ібн-Баттута, відвідавши 1333 року Сугдею, писав, що «місто це (раніше) було велике, але більша частина його... зруйнована». Скориставшись цим, 1365 року місто захопили генуезці, які ще з середини століття закріпилися на східному узбережжі Криму. Містом керував генуезький консул (він же комендант і скарбник).
З місцевого населення генуезькі власті стягували різні податки та побори, що супроводжувалося жорстокими репресіями. Деякі податки віддавалися на відкуп. Документальні джерела XV ст. відтворюють картину продажності й свавілля генуезьких властей. Жителі міста в одному з листів у Геную писали: «Нами (вже) давно керують несправедливо і тяжко карають ... настійно просимо і благаємо прислати до нас для керівництва містом таких генуезьких громадян, які б ненавиділи користолюбство». У другій половині XV ст. значні земельні угіддя в Солдайському консульстві захопили генуезькі феодали Гуаско, у володіннях яких були встановлені шибениці й ганебні
Дивиться також інші населені пункти району: