Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Місцевість, де розташований Сімеїз, була заселена ще в IV тисячолітті до н. е. Біля вершини гори Ат-Баш виявлене неолітичне поселення, а на горі Кішці - двоє поселень періодів ранньої і пізньої бронзи. Перед в'їздом до Сімеїза збереглися залишки античного поселення І-ІІІ ст. У районі Сімеїза, а також біля Голубої Затоки і Оползневого досліджено двоє таврських поселень та шість могильників, що датуються 1 тисячоліттям до н. е. і першими століттями нашої ери.
На території згаданих сіл у період середньовіччя виникло кілька фортець, укріплених сховищ і могильників. Два поселення розташовувалися на горі Кішці та біля скелі Крило Лебедя (VIII-XI ст.). На території нинішнього парку було поселення Ай-Панда. На горі Панеа, навпроти скелі Діви, археологи дослідили монастир (залишки базілики X ст. з мозаїчною підлогою) і кам'яний склеп з тридцятьма візантійськими похованнями (VIII-X ст.). Генуезці, які в ХІІІ-XV ст. захопили весь Південний берег Криму перебудували фортецю Панеа. Їй протистояли незахоплені фортеці на горі Кішці, укріплення біля Голубої Затоки та Оползневого. Вони й затримували проникнення генуезців углиб узбережжя.
1475 року Сімеїз захопили турки. У складі турецьких коронних володінь він перебував до Кючук-Кайнарджійського миру (1774 р.). 1778 року з Сімеїза, як і з інших поселень Криму, було переселено в Приазов'я грецьке християнське населення, що займалося хліборобством, садівництвом і виноградарством. Через 20 років після того в поселенні налічувалось 148 чоловік. Один із дослідників Криму XVIII ст. Габліц писав, що, незважаючи на сповідування населенням Сімеїза мусульманської релігії, розмовляло воно переважно грецькою мовою.
На початку XIX ст. Сімеїз входив до складу Махулдурської волості Сімферопольського повіту. Село складалось із двох частин: власницької дачі (т. зв. Старий Сімеїз) і казенного татарського села, де проживали державні селяни. 1805 року в 22 дворах мешкало 85 чоловіків і 63 жінки. 1828 року заводчик і землевласник І. Мальцов купив у Сімеїзі 30 десятин землі. Згодом ця площа була розширена. Своє господарство Мальцови вели на капіталістичних засадах. Значну частину їх земель (всього вони мали 567 десятин) було відведено під виноградники. На винограднику, в саду і виноробні з ранку до ночі гнули спину селяни-кріпаки з Калузької, Орловської та інших російських губерній, місцеві бідняки, а також прийшлі з України заробітчани.
На початку 60-х років XIX ст. у 38 дворах села проживало 157 чоловік. Кріпаків було відпущено на волю без землі, державні селяни, що стали «вільними десятин никами», на кабальних умовах орендували поміщицьку землю. У 80-х роках XIX ст, орендар платив 200 крб. за десятину поливної землі.
У той час як поміщики розширювали площі, зайняті під виноградом, і збагачувалися за рахунок експлуатації прийшлих робітників та місцевих наймитів, становище переважної більшості селян погіршувалося. У 80-х роках XIX ст. в Сімеїзі з 77 дворів без землі було 15. 25 господарств не мали худоби, 38 - робочої, лише по одній голові робочої худоби мали 22 двори. Тільки куркулі багатіли і вели інтенсивне господарство, маючи по 4 голови робочої худоби та сільськогосподарський інвентар. Таких у Сімеїз і було 17 господарств.
1887 року в 77 дворах Сімеїза проживало 249 чоловік. Село входило до Де рекойської волості Ялтинського повіту. Вже в другій половині XIX ст. Сімеїз привертав увагу не лише тих, хто хотів розводити виноград, а й курортників та дачників.
На всьому Південному узбережжі Криму це найбільш тепле й тихе місце. Середньорічна температура повітря досягає тут + 13,6°, вода біля берега протягом
6,5 місяця тепліша від температури суші. Від північних вітрів Сімеїз надійно захищає Головне пасмо Кримських гір. Ще в середині XIX ст. тут насаджено парк з південною рослинністю -лавровими деревами, цілими дібровами ялівця, кипарисами, мигдалем.
На початку XX ст., крім села і т. зв. Старого Сімеїза, виник Новий Сімеїз – буржуазно -аристократичний курорт, де поселялися і куди приїздили розважатися головним чином багатії.
1900 року на замовлення власників дач інженери розробили план Нового Сімеїза, який передбачав спорудження водогону, каналізації, доріг тощо. Створене 1905 року товариство благоустрою Сімеїза упорядковувало нові вулиці, тротуари, прокладало водопровід тощо. Щоб одержати якомога
Сімеїз
Сторінка 1 з 8
Сімеїз - селище міського типу, підпорядковане Ялтинській міській Раді, центр селищної Ради. Розташований на Південному березі Криму, за 20 км від Ялти, за 99 км від обласного центру. Через селище пролягає автошлях. На березі моря - пристань для теплоходів. Населення - 5,5 тис. чоловік. Сімеїзькій селищній Раді підпорядковані населені пункти Берегове, Голуба Затока, Оползневе, Паркове, Понизівка. На території згаданих сіл у період середньовіччя виникло кілька фортець, укріплених сховищ і могильників. Два поселення розташовувалися на горі Кішці та біля скелі Крило Лебедя (VIII-XI ст.). На території нинішнього парку було поселення Ай-Панда. На горі Панеа, навпроти скелі Діви, археологи дослідили монастир (залишки базілики X ст. з мозаїчною підлогою) і кам'яний склеп з тридцятьма візантійськими похованнями (VIII-X ст.). Генуезці, які в ХІІІ-XV ст. захопили весь Південний берег Криму перебудували фортецю Панеа. Їй протистояли незахоплені фортеці на горі Кішці, укріплення біля Голубої Затоки та Оползневого. Вони й затримували проникнення генуезців углиб узбережжя.
1475 року Сімеїз захопили турки. У складі турецьких коронних володінь він перебував до Кючук-Кайнарджійського миру (1774 р.). 1778 року з Сімеїза, як і з інших поселень Криму, було переселено в Приазов'я грецьке християнське населення, що займалося хліборобством, садівництвом і виноградарством. Через 20 років після того в поселенні налічувалось 148 чоловік. Один із дослідників Криму XVIII ст. Габліц писав, що, незважаючи на сповідування населенням Сімеїза мусульманської релігії, розмовляло воно переважно грецькою мовою.
На початку XIX ст. Сімеїз входив до складу Махулдурської волості Сімферопольського повіту. Село складалось із двох частин: власницької дачі (т. зв. Старий Сімеїз) і казенного татарського села, де проживали державні селяни. 1805 року в 22 дворах мешкало 85 чоловіків і 63 жінки. 1828 року заводчик і землевласник І. Мальцов купив у Сімеїзі 30 десятин землі. Згодом ця площа була розширена. Своє господарство Мальцови вели на капіталістичних засадах. Значну частину їх земель (всього вони мали 567 десятин) було відведено під виноградники. На винограднику, в саду і виноробні з ранку до ночі гнули спину селяни-кріпаки з Калузької, Орловської та інших російських губерній, місцеві бідняки, а також прийшлі з України заробітчани.
На початку 60-х років XIX ст. у 38 дворах села проживало 157 чоловік. Кріпаків було відпущено на волю без землі, державні селяни, що стали «вільними десятин никами», на кабальних умовах орендували поміщицьку землю. У 80-х роках XIX ст, орендар платив 200 крб. за десятину поливної землі.
У той час як поміщики розширювали площі, зайняті під виноградом, і збагачувалися за рахунок експлуатації прийшлих робітників та місцевих наймитів, становище переважної більшості селян погіршувалося. У 80-х роках XIX ст. в Сімеїзі з 77 дворів без землі було 15. 25 господарств не мали худоби, 38 - робочої, лише по одній голові робочої худоби мали 22 двори. Тільки куркулі багатіли і вели інтенсивне господарство, маючи по 4 голови робочої худоби та сільськогосподарський інвентар. Таких у Сімеїз і було 17 господарств.
1887 року в 77 дворах Сімеїза проживало 249 чоловік. Село входило до Де рекойської волості Ялтинського повіту. Вже в другій половині XIX ст. Сімеїз привертав увагу не лише тих, хто хотів розводити виноград, а й курортників та дачників.
На всьому Південному узбережжі Криму це найбільш тепле й тихе місце. Середньорічна температура повітря досягає тут + 13,6°, вода біля берега протягом
6,5 місяця тепліша від температури суші. Від північних вітрів Сімеїз надійно захищає Головне пасмо Кримських гір. Ще в середині XIX ст. тут насаджено парк з південною рослинністю -лавровими деревами, цілими дібровами ялівця, кипарисами, мигдалем.
На початку XX ст., крім села і т. зв. Старого Сімеїза, виник Новий Сімеїз – буржуазно -аристократичний курорт, де поселялися і куди приїздили розважатися головним чином багатії.
1900 року на замовлення власників дач інженери розробили план Нового Сімеїза, який передбачав спорудження водогону, каналізації, доріг тощо. Створене 1905 року товариство благоустрою Сімеїза упорядковувало нові вулиці, тротуари, прокладало водопровід тощо. Щоб одержати якомога