Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території, де розташований Старий Крим, у II тисячолітті до н. е. було поселення доби бронзи. Відомі також кургани цього часу. На горі Агармиш поблизу міста вбереглися руїни пізньоскіфського городища. Виявлено залишки античних поселень IV-IIІ ст. до н. е. перших століть н. е. Знайдено фрагменти написів давньогрецькою мовою, зокрема напис 222 року н. е. на мармуровій плиті п'єдєсталу пам'ятника одному з боспорських царів, а також пантікапейські та римські монети. Розміщений на людному шляху з Європи в Індію, Солхат - так називався Старий Крим - у 5-7 ст. вів жваву торгівлю з сусідніми країнами.
Татари, що захопили півострів у XIII ст., почали називати Солхат Кримом, бо він був оточений, ровом (татарською мовою «кирим» - «рів», «окоп», «фортеця»). На початку XIV ст. Крим став головним адміністративним центром Кримського Юрту (уділу) Золотої Орди, великим ремісничим містом, одним з важливих пунктів міжнародної торгівлі, зокрема невільниками. Тут схрещувалися два торговельні шляхи - один із Середньої Азії через столицю Золотої Орди - Сарай, другий - з північного заходу, від Дніпра. У місті жили татари, вірмени, половці, караїми, руські, алани. Вірменське населення мало свої квартали, де діяли 9 церков, кілька вірменських шкіл. 1338 року споруджено монастир Сурб-Хач (Святого Хреста).
У XIV-XV ст. при ньому працювала школа, де викладали вчені, поети, живописці,
що прибули з Вірменії та інших місць.
Місто Крим було відоме і як центр поширення на півострові мусульманської релігії - ісламу. У медресе (вища духовка школа у мусульман) в XIV ст. готували служителів релігійного культу. Ще 1277 року єгипетський султан Ал-Мелик Бейбарс, бижаючи увічнити своє ім'я й прославити місце свого народження, надіслав кримському ханові Берке 2 тис. динарів на будівництво мечеті в місті Криму. Цю мечеть, названу ім'ям Бейбарса, споруджено в 1287-1288 рр. Стіни її покривив мармур, стелю - порфір. До наших днів збереглася мечеть з пишним різьбленим кам'яним порталом, збудованим 1314 року під час правління Узбек-хана. Площа, яку займало місто, становила близько 200 десятин. На шість верст навколо нього простягалися його кріпосні стіни. Розвитку набуло гончарство, що підтверджується знайденими тут залишками гончарних майстерень з випалювальними печами. У середині 80-х років XIX ст. виявлено давнє підземне водоймище, прокладене від гори Агармиш до руїн караван-сараю (заїжджий двір); гончарні труби водогону добре збереглися. У місті, оточеному садами, було багато фонтанів. Розвивалося шовківництво.
У другій половині XIV ст. генуезці припинили торгівлю з Солхатом (так вони називали місто Крим), що призвело до занепаду його економіки. 1395 року місто прим, за свідченнями арабських і перських істориків, захопив і пограбував Тімур (Тамерлан), У 40-х роках XV ст. - Саіід Ахмед, син Тохтамиша-хана. З перенесенням столиці Кримського ханства у Бахчисарай місто, що одержало назву Ескі Крим, (Старий Крим), стало швидко втрачати своє колишнє значення. 1578 року посол польського короля Стефана Баторія М. Броневський застав майже самі руїні; цього в минулому «першорядного міста». 1650 року тут було близько 100 будинків. При останньому кримському хані Шагін-Гіреї Ескі-Крим входив до складу Ескі-Кримського кадилику Кефінського каймаканства.
На час включення Криму до складу Росії Ескі-Крим являв собою невеличке містечко. Російський уряд перейменував його на Левкополь (у перекладі з грецької - «тихе місто»). 1786 року тут оселилася частина болгар - вихідців із Турецької імперії. У наступному році Левкополь увійшов до новоствореного Феодосійського повіту, йому було повернуто попередню назву - Старий Крим. В останній чверті XVIII ст. більшість татар залишила місто, емігрувавши в Туреччину.
Чимало вірмен, що жили тоді в Армянському Базарі (на Перекопському перешийку), почали переїжджати до Старого Крима. Частина з них, як і болгари були вихідцями з Турецької імперії. Царський уряд, прагнучи заселити Кримський півострів, всіляко заохочував іноземних колоністів. Жалуваною грамотою від 28 жовтня 1799 року вірменській громаді в Старому Криму надавалося у володіння «12 тис. десятин придатної землі з водами й лісом». Вірменам дозволялося споруджпати тут будинки, крамниці, амбари, фабрики, церкви, розводити сади і виноградники. Жителі всіх звань звільнялися на 10 років від державних податків і служб, військових постоїв, внутрішніх торгових мит; їм надавалося право вільної торгівлі. Але рішення про відведення вірменам 12 тис. десятин землі призвело до великих земельних позовів із власниками-поміщиками, які встигли
Старий Крим
Сторінка 1 з 8
Старий Крим - місто районного підпорядкування. Розташований на південному сході Кримського півострова під горою Агармиш, у долині невеликої гірської річки Чурук-Су. Місцевість, на якій розкинулося місто, підноситься на 350 метрів лад рівнем моря і входить до зони гірських лісів і лугів. Відстань до районного центру - 29 км. Населення - 9200 чоловік. Татари, що захопили півострів у XIII ст., почали називати Солхат Кримом, бо він був оточений, ровом (татарською мовою «кирим» - «рів», «окоп», «фортеця»). На початку XIV ст. Крим став головним адміністративним центром Кримського Юрту (уділу) Золотої Орди, великим ремісничим містом, одним з важливих пунктів міжнародної торгівлі, зокрема невільниками. Тут схрещувалися два торговельні шляхи - один із Середньої Азії через столицю Золотої Орди - Сарай, другий - з північного заходу, від Дніпра. У місті жили татари, вірмени, половці, караїми, руські, алани. Вірменське населення мало свої квартали, де діяли 9 церков, кілька вірменських шкіл. 1338 року споруджено монастир Сурб-Хач (Святого Хреста).
У XIV-XV ст. при ньому працювала школа, де викладали вчені, поети, живописці,
що прибули з Вірменії та інших місць.
Місто Крим було відоме і як центр поширення на півострові мусульманської релігії - ісламу. У медресе (вища духовка школа у мусульман) в XIV ст. готували служителів релігійного культу. Ще 1277 року єгипетський султан Ал-Мелик Бейбарс, бижаючи увічнити своє ім'я й прославити місце свого народження, надіслав кримському ханові Берке 2 тис. динарів на будівництво мечеті в місті Криму. Цю мечеть, названу ім'ям Бейбарса, споруджено в 1287-1288 рр. Стіни її покривив мармур, стелю - порфір. До наших днів збереглася мечеть з пишним різьбленим кам'яним порталом, збудованим 1314 року під час правління Узбек-хана. Площа, яку займало місто, становила близько 200 десятин. На шість верст навколо нього простягалися його кріпосні стіни. Розвитку набуло гончарство, що підтверджується знайденими тут залишками гончарних майстерень з випалювальними печами. У середині 80-х років XIX ст. виявлено давнє підземне водоймище, прокладене від гори Агармиш до руїн караван-сараю (заїжджий двір); гончарні труби водогону добре збереглися. У місті, оточеному садами, було багато фонтанів. Розвивалося шовківництво.
У другій половині XIV ст. генуезці припинили торгівлю з Солхатом (так вони називали місто Крим), що призвело до занепаду його економіки. 1395 року місто прим, за свідченнями арабських і перських істориків, захопив і пограбував Тімур (Тамерлан), У 40-х роках XV ст. - Саіід Ахмед, син Тохтамиша-хана. З перенесенням столиці Кримського ханства у Бахчисарай місто, що одержало назву Ескі Крим, (Старий Крим), стало швидко втрачати своє колишнє значення. 1578 року посол польського короля Стефана Баторія М. Броневський застав майже самі руїні; цього в минулому «першорядного міста». 1650 року тут було близько 100 будинків. При останньому кримському хані Шагін-Гіреї Ескі-Крим входив до складу Ескі-Кримського кадилику Кефінського каймаканства.
На час включення Криму до складу Росії Ескі-Крим являв собою невеличке містечко. Російський уряд перейменував його на Левкополь (у перекладі з грецької - «тихе місто»). 1786 року тут оселилася частина болгар - вихідців із Турецької імперії. У наступному році Левкополь увійшов до новоствореного Феодосійського повіту, йому було повернуто попередню назву - Старий Крим. В останній чверті XVIII ст. більшість татар залишила місто, емігрувавши в Туреччину.
Чимало вірмен, що жили тоді в Армянському Базарі (на Перекопському перешийку), почали переїжджати до Старого Крима. Частина з них, як і болгари були вихідцями з Турецької імперії. Царський уряд, прагнучи заселити Кримський півострів, всіляко заохочував іноземних колоністів. Жалуваною грамотою від 28 жовтня 1799 року вірменській громаді в Старому Криму надавалося у володіння «12 тис. десятин придатної землі з водами й лісом». Вірменам дозволялося споруджпати тут будинки, крамниці, амбари, фабрики, церкви, розводити сади і виноградники. Жителі всіх звань звільнялися на 10 років від державних податків і служб, військових постоїв, внутрішніх торгових мит; їм надавалося право вільної торгівлі. Але рішення про відведення вірменам 12 тис. десятин землі призвело до великих земельних позовів із власниками-поміщиками, які встигли
Дивиться також інші населені пункти району:
- Токареве
- Синицине
- Привітне
- Первомайське
- Льговське
- Журавки
- Грушівка
- Владиславівка
- Берегове
- Ярке Поле
- Золоте Поле