Сімферополь - Кримська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сімферополь

Сімферополь - місто обласного підпорядкування, адміністративній!, економічний та культурний центр Кримської області, розташований у самій середині Кримського півострова, на кордоні його гірської та степової частин.
Залізничними, шосейними та повітряними шляхами Сімферополь зв'язаний з районами області, багатьма містами республіки й усього Радянського Союзу. Місто має три адміністративні райони - Центральний, Київський та Залізничний. Залізничному райвиконкому підпорядковані смт Гресівський та Аерофлотський. Населення - 268,5 тис. чоловік.
Місто розкинулося в долині річки Салгиру між Внутрішнім (Середнім) і Зов­нішнім (Північним) пасмами Кримських гір. Та частина долини Салгиру, де стоїть Сімферополь, була заселена з давніх часів. На східній околиці міста, на лівому березі Малого Салгиру, в печері Чокурча 1927 року розкопано стоянку епохи палео­літу. Тут жили люди понад 40 тис. років тому. Частково досліджено також три поселення епохи міді і кургани періоду бронзи на околиці міста.
У III ст. до н. е. на невеликому плато, площею близько 20 га, розташованому в південно-східній частині нинішнього Сімферополя, скіфи заснували місто Неаполь, що став центром пізньоскіфської держави. З півдня його оточували міцні оборонні стіни з баштами, з північного сходу - захищали неприступні кручі Петровських скель. Неаполь був центром ремесел, торгівлі, політичного й культурного життя. Під час розкопок знайдено залишки громадських житлових споруд тих часів: прямо­кутні приміщення з портиками, багаті житлові будинки з каменю, під черепицею, а також примітивні юрти та землянки - свідчення майнової нерівності у скіфському суспільстві.
Найвищого розквіту досягла Скіфська держава в II ст. до н. е. під час царювання Скілура. У 1946-1949 рр. радянські археологи дослідили мавзолей у центрі колиш­нього Неаполя, де в багатому вбранні поховані представники скіфської знаті. Вважають, що головне поховання в кам'яній гробниці належало Скілуру. На східній околиці міста в скелястих урвищах збереглися родові склепи багатих скіфів, прикрашені розписом із зображенням бойових сцен, полювання, різних орнаментів.
Групу скіфських курганів розкопано також на околиці Сімферополя. В одному з них відкрито поховання VII-VI ст. до н. е. з бронзовими та крем'яними наконеч­никами стріл, в іншому виявлено поховання IV-III ст. до н. е. з чорнолаковим та ліпним посудом, залізними наконечниками списів.
На рубежі II-III ст. н. е. починається поступовий занепад міста. Кілька пере­мог над скіфами в той період здобули підтримувані сарматами боспорські греки, у 3-4 ст. н. е. Неаполь занепав, ймовірно, під ударами кочових племен сарматів, аланів та готів, що наступали з північного заходу.
За раннього середньовіччя серед руїн Неаполя виникло і тривалий час існувало невелике грецьке поселення. Татари, що завоювали Крим у XIII-XIV ст, та посту­пово заселили долину Салгиру, називали його Керменчиком (у перекладі з татар­ської мови - мала кріпость). Залишки міської стіни та фундаменти будинків посе­лення зберігалися до середини XIX століття.
На початку XVI ст. з боку Петровської балки, на місці старої частини ниніш­нього Сімферополя, виникло татарське поселення Ак-Мечеть (Біла Мечеть). Засну­вання його пов'язане з переведенням столиці Кримського ханства в Бахчисарай. Саме тут збиралися татарські війська перед початком своїх грабіжницьких наскоків на Україну та Росію.
Ак-Мечеть була важливим адміністративним пунктом у Криму - центром кай­маканства, де жило багато беїв та мурз. За хана Менглі-Гірея поселення стало навіть резиденцією калги-султана - другої після хана особи в Криму. Ак-Мечеть часто згадується в «статейних списках» (щоденних записах) посланців росій­ського царя, які їздили в Крим.
На початку XVIII ст. місто мало 1800 будинків, де жило 10 тис. чоловік. Між житлами розміщувалися численні постоялі двори («хани») та кав'ярні. Найбіль­шими спорудами міста були мечеті (їх налічувалося 11) та оточений садом палац калги-султана.
Під час боротьби Росії з Туреччиною за вихід до Чорного моря російські вій­ська та запорізькі козаки не раз досягали Ак-Мечеті. У ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр., у другій половині червня 1771 року до міста підійшла 2-а російська армія під командуванням генерал-аншефа В. М. Долгорукова. За угодою, укладеною з ханом Шагін-Гіреєм, російські війська тривалий час залишалися в Ак- Мечеті та інших місцях півострова, щоб відвернути будь-які спроби турецького султана відновити свою владу над Кримським ханством, що стало незалежним від
Туреччини. Там, де стояв табір російських військ, які визволили Крим від турець­ких загарбників, у центрі Сімферополя в 1842 році споруджено пам'ятник - вісімнадцятиметровий чотиригранний обеліск з кримського діориту.
У грудні 1776 року до Криму прибув генерал-поручик О. В. Суворов, який уже на той час уславився своїми подвигами у війнах з Польщею й


.

Сімферополь - cучасна карта