Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Залізничними, шосейними та повітряними шляхами Сімферополь зв'язаний з районами області, багатьма містами республіки й усього Радянського Союзу. Місто має три адміністративні райони - Центральний, Київський та Залізничний. Залізничному райвиконкому підпорядковані смт Гресівський та Аерофлотський. Населення - 268,5 тис. чоловік.
Місто розкинулося в долині річки Салгиру між Внутрішнім (Середнім) і Зовнішнім (Північним) пасмами Кримських гір. Та частина долини Салгиру, де стоїть Сімферополь, була заселена з давніх часів. На східній околиці міста, на лівому березі Малого Салгиру, в печері Чокурча 1927 року розкопано стоянку епохи палеоліту. Тут жили люди понад 40 тис. років тому. Частково досліджено також три поселення епохи міді і кургани періоду бронзи на околиці міста.
У III ст. до н. е. на невеликому плато, площею близько 20 га, розташованому в південно-східній частині нинішнього Сімферополя, скіфи заснували місто Неаполь, що став центром пізньоскіфської держави. З півдня його оточували міцні оборонні стіни з баштами, з північного сходу - захищали неприступні кручі Петровських скель. Неаполь був центром ремесел, торгівлі, політичного й культурного життя. Під час розкопок знайдено залишки громадських житлових споруд тих часів: прямокутні приміщення з портиками, багаті житлові будинки з каменю, під черепицею, а також примітивні юрти та землянки - свідчення майнової нерівності у скіфському суспільстві.
Найвищого розквіту досягла Скіфська держава в II ст. до н. е. під час царювання Скілура. У 1946-1949 рр. радянські археологи дослідили мавзолей у центрі колишнього Неаполя, де в багатому вбранні поховані представники скіфської знаті. Вважають, що головне поховання в кам'яній гробниці належало Скілуру. На східній околиці міста в скелястих урвищах збереглися родові склепи багатих скіфів, прикрашені розписом із зображенням бойових сцен, полювання, різних орнаментів.
Групу скіфських курганів розкопано також на околиці Сімферополя. В одному з них відкрито поховання VII-VI ст. до н. е. з бронзовими та крем'яними наконечниками стріл, в іншому виявлено поховання IV-III ст. до н. е. з чорнолаковим та ліпним посудом, залізними наконечниками списів.
На рубежі II-III ст. н. е. починається поступовий занепад міста. Кілька перемог над скіфами в той період здобули підтримувані сарматами боспорські греки, у 3-4 ст. н. е. Неаполь занепав, ймовірно, під ударами кочових племен сарматів, аланів та готів, що наступали з північного заходу.
За раннього середньовіччя серед руїн Неаполя виникло і тривалий час існувало невелике грецьке поселення. Татари, що завоювали Крим у XIII-XIV ст, та поступово заселили долину Салгиру, називали його Керменчиком (у перекладі з татарської мови - мала кріпость). Залишки міської стіни та фундаменти будинків поселення зберігалися до середини XIX століття.
На початку XVI ст. з боку Петровської балки, на місці старої частини нинішнього Сімферополя, виникло татарське поселення Ак-Мечеть (Біла Мечеть). Заснування його пов'язане з переведенням столиці Кримського ханства в Бахчисарай. Саме тут збиралися татарські війська перед початком своїх грабіжницьких наскоків на Україну та Росію.
Ак-Мечеть була важливим адміністративним пунктом у Криму - центром каймаканства, де жило багато беїв та мурз. За хана Менглі-Гірея поселення стало навіть резиденцією калги-султана - другої після хана особи в Криму. Ак-Мечеть часто згадується в «статейних списках» (щоденних записах) посланців російського царя, які їздили в Крим.
На початку XVIII ст. місто мало 1800 будинків, де жило 10 тис. чоловік. Між житлами розміщувалися численні постоялі двори («хани») та кав'ярні. Найбільшими спорудами міста були мечеті (їх налічувалося 11) та оточений садом палац калги-султана.
Під час боротьби Росії з Туреччиною за вихід до Чорного моря російські війська та запорізькі козаки не раз досягали Ак-Мечеті. У ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр., у другій половині червня 1771 року до міста підійшла 2-а російська армія під командуванням генерал-аншефа В. М. Долгорукова. За угодою, укладеною з ханом Шагін-Гіреєм, російські війська тривалий час залишалися в Ак- Мечеті та інших місцях півострова, щоб відвернути будь-які спроби турецького султана відновити свою владу над Кримським ханством, що стало незалежним від
Туреччини. Там, де стояв табір російських військ, які визволили Крим від турецьких загарбників, у центрі Сімферополя в 1842 році споруджено пам'ятник - вісімнадцятиметровий чотиригранний обеліск з кримського діориту.
У грудні 1776 року до Криму прибув генерал-поручик О. В. Суворов, який уже на той час уславився своїми подвигами у війнах з Польщею й
Сімферополь
Сторінка 1 з 30
Сімферополь - місто обласного підпорядкування, адміністративній!, економічний та культурний центр Кримської області, розташований у самій середині Кримського півострова, на кордоні його гірської та степової частин. Місто розкинулося в долині річки Салгиру між Внутрішнім (Середнім) і Зовнішнім (Північним) пасмами Кримських гір. Та частина долини Салгиру, де стоїть Сімферополь, була заселена з давніх часів. На східній околиці міста, на лівому березі Малого Салгиру, в печері Чокурча 1927 року розкопано стоянку епохи палеоліту. Тут жили люди понад 40 тис. років тому. Частково досліджено також три поселення епохи міді і кургани періоду бронзи на околиці міста.
У III ст. до н. е. на невеликому плато, площею близько 20 га, розташованому в південно-східній частині нинішнього Сімферополя, скіфи заснували місто Неаполь, що став центром пізньоскіфської держави. З півдня його оточували міцні оборонні стіни з баштами, з північного сходу - захищали неприступні кручі Петровських скель. Неаполь був центром ремесел, торгівлі, політичного й культурного життя. Під час розкопок знайдено залишки громадських житлових споруд тих часів: прямокутні приміщення з портиками, багаті житлові будинки з каменю, під черепицею, а також примітивні юрти та землянки - свідчення майнової нерівності у скіфському суспільстві.
Найвищого розквіту досягла Скіфська держава в II ст. до н. е. під час царювання Скілура. У 1946-1949 рр. радянські археологи дослідили мавзолей у центрі колишнього Неаполя, де в багатому вбранні поховані представники скіфської знаті. Вважають, що головне поховання в кам'яній гробниці належало Скілуру. На східній околиці міста в скелястих урвищах збереглися родові склепи багатих скіфів, прикрашені розписом із зображенням бойових сцен, полювання, різних орнаментів.
Групу скіфських курганів розкопано також на околиці Сімферополя. В одному з них відкрито поховання VII-VI ст. до н. е. з бронзовими та крем'яними наконечниками стріл, в іншому виявлено поховання IV-III ст. до н. е. з чорнолаковим та ліпним посудом, залізними наконечниками списів.
На рубежі II-III ст. н. е. починається поступовий занепад міста. Кілька перемог над скіфами в той період здобули підтримувані сарматами боспорські греки, у 3-4 ст. н. е. Неаполь занепав, ймовірно, під ударами кочових племен сарматів, аланів та готів, що наступали з північного заходу.
За раннього середньовіччя серед руїн Неаполя виникло і тривалий час існувало невелике грецьке поселення. Татари, що завоювали Крим у XIII-XIV ст, та поступово заселили долину Салгиру, називали його Керменчиком (у перекладі з татарської мови - мала кріпость). Залишки міської стіни та фундаменти будинків поселення зберігалися до середини XIX століття.
На початку XVI ст. з боку Петровської балки, на місці старої частини нинішнього Сімферополя, виникло татарське поселення Ак-Мечеть (Біла Мечеть). Заснування його пов'язане з переведенням столиці Кримського ханства в Бахчисарай. Саме тут збиралися татарські війська перед початком своїх грабіжницьких наскоків на Україну та Росію.
Ак-Мечеть була важливим адміністративним пунктом у Криму - центром каймаканства, де жило багато беїв та мурз. За хана Менглі-Гірея поселення стало навіть резиденцією калги-султана - другої після хана особи в Криму. Ак-Мечеть часто згадується в «статейних списках» (щоденних записах) посланців російського царя, які їздили в Крим.
На початку XVIII ст. місто мало 1800 будинків, де жило 10 тис. чоловік. Між житлами розміщувалися численні постоялі двори («хани») та кав'ярні. Найбільшими спорудами міста були мечеті (їх налічувалося 11) та оточений садом палац калги-султана.
Під час боротьби Росії з Туреччиною за вихід до Чорного моря російські війська та запорізькі козаки не раз досягали Ак-Мечеті. У ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр., у другій половині червня 1771 року до міста підійшла 2-а російська армія під командуванням генерал-аншефа В. М. Долгорукова. За угодою, укладеною з ханом Шагін-Гіреєм, російські війська тривалий час залишалися в Ак- Мечеті та інших місцях півострова, щоб відвернути будь-які спроби турецького султана відновити свою владу над Кримським ханством, що стало незалежним від
Туреччини. Там, де стояв табір російських військ, які визволили Крим від турецьких загарбників, у центрі Сімферополя в 1842 році споруджено пам'ятник - вісімнадцятиметровий чотиригранний обеліск з кримського діориту.
У грудні 1776 року до Криму прибув генерал-поручик О. В. Суворов, який уже на той час уславився своїми подвигами у війнах з Польщею й