Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
порізаній численними бухтами. Вузол морських, автомобільних та місцевих залізничних шляхів. Відстань до Москви - 1550 км, до Києва - 1060 км. Населення - 251,5 тис. чоловік,
У місті - три райони: Ленінський, Нахімовський та Балаклавський. Севастопольській міській: Раді депутатів трудящих підпорядковано також Качинську і а Комишево-Бухтинську селищні Ради, Верхньосадівську та Орлинівську сільскі Ради.
Територія Севастополя та його найближчих околиць була заселена вже на початку 1 тисячоліття до н. е. Залишки укріплень таврського поселення IX ст. до н. є. виявлено на околиці Інкермана (підвищення Уч-баш), а в долині річки Чорної, що впадає у Північну бухту, крім поселень, відкрито також поховання. На місці нинішньої Балаклави були таврські (VII-VI ст. до н. е.), а згодом - грецькі поселення. Її вузькогорла бухта, надійно захищена з моря високими стрімчаками, відповідає описові порту Лестригонів, куди нібито потрапив під час своїх далеких мандрів герой давньогрецького епосу Одіссей.
На півострові, між Карантинною та Піщаною бухтами, збереглися руїни давньогрецького міста-колонії Херсонеса Таврійського, заснованого на місці таврського поселення вихідцями з Гераклеї Понтійської наприкінці V ст. до н. е. Залишки кількох античних поселень і могильників збереглися на т. зв. Гераклейському півострові та Сапун-горі. Тут же були садиби громадян Херсонеса - широко відомі клерк. До підпорядкованого місту сільськогосподарського округу входила розташована на північний захід від нього велика територія, де були залежні від Херсонеса міста Керкінітіда (сучасна Євпаторія), Прекрасна Гавань, а також ряд приморських фортець та укріплених садиб.
Внутрішнії суперечності рабовласницького ладу, а також1 військовий натиск з боку Боспорського царства та скіфів призвели наприкінці II ст. до н. е. до того, що Херсонес потрапляє у залежність від Понтійського царства, а згодом від Риму.
В 5-6 ст. н. е. Херсонес стає оплотом Візантійської імперії на північному березі
Чорного моря. На початку IX ст. територія, що оточувала його, входила до Херсонеської феми (свого роду військово-адміністративний округ у Візантії), а в XII- XIII ст. - до т. зв. феми кліматів (гірські укріплення візантійської частини Тавріки).
У IX- X ст Херсонес (в давньоруських літописах відомий під назвою Корсуня) відігравав значну роль в економічних та політичних зв'язках Криму з Київською Руссю. Судячи з відомостей, що їх містить «Житіє» Кирила - відомого провідника християнства серед слов'ян (60-і роки IX ст.), у місті було чимало жителів слов'янського походження. У договорі між Київською Руссю та Візантією, укладеному 944 року, обмовлено безперешкодне для «корсунян» право ловити рибу в гирлі Дніпра. 988 року, в зв'язку з порушенням візантійським імператором Василієм II угоди про дружні взаємини з Руссю, Херсонес обложили і взяли дружини київського князя Володимира Святославича. Ця перемога змусила Візантію укласти з київським князем рівноправний політичний і торговельний союз.
У XIII ст., коли з півночі на Крим посунули монголо-татарські орди, на його південно-західне узбережжя настійливо претендували два суперники - італійські торговельні міста республіки - Венеція та Генуя. У XIII-XIV ст. в багатьох місцях півострова виросли могутні генуезькі фортеці. Руїни однієї з них - Чембало - і нині підносяться над Балаклавою. Поруч Інкермана збереглися залишки єдиної стародавньої (спорудженої в VI ст.) фортеці Каламіти, яку генуезці не змогли взяти під свій контроль і в XV столітті.
Херсонес на той час зазнає цілковитого занепаду. 1229 року його пограбував і зруйнував Ногай, а на рубежі XIV-XV ст.- золотоординський хан Едигей.
В 70-х роках XVIII ст., зі вступом у Крим російських військ, зручна для укриття суден Балаклавська бухта стала базою частини кораблів Азовської військової флотилії. Звідси восени 1773 року за розпорядженням командуючого флоти лією віце-адмірала О. Н. Сенявіна з корабля «Модон», яким командував лейтенант Ф. Ф. Ушаков (згодом видатний флотоводець), була направлена команда штурмана Івана Патурина для обстеження Ахтіарської гавані. Так спершу, за назвою маленького татарського села Ахтіар (точніше Ак-Яр - Білий стрімчак), що складалося з дев'яти будиночків, іменувалась найбільша севастопольська бухта - Північна.
Високо оцінив чудові якості навколишніх бухт для базування флоту і спорудження морської фортеці О. В. Суворов. Командуючи в 1778 році російськими військами в Криму, він ще за 5 років до заснування Севастополя звів тут перші військові укріплення. Згодом полководець
Севастополь
Сторінка 1 з 42
Севастополь - місто республіканського підпорядкування, великий мирський порт, важливий промисловий, науковий та культурний центр півдня України. Розташований у південно-західній частині Криму, на горбистій місцевості, У місті - три райони: Ленінський, Нахімовський та Балаклавський. Севастопольській міській: Раді депутатів трудящих підпорядковано також Качинську і а Комишево-Бухтинську селищні Ради, Верхньосадівську та Орлинівську сільскі Ради.
Територія Севастополя та його найближчих околиць була заселена вже на початку 1 тисячоліття до н. е. Залишки укріплень таврського поселення IX ст. до н. є. виявлено на околиці Інкермана (підвищення Уч-баш), а в долині річки Чорної, що впадає у Північну бухту, крім поселень, відкрито також поховання. На місці нинішньої Балаклави були таврські (VII-VI ст. до н. е.), а згодом - грецькі поселення. Її вузькогорла бухта, надійно захищена з моря високими стрімчаками, відповідає описові порту Лестригонів, куди нібито потрапив під час своїх далеких мандрів герой давньогрецького епосу Одіссей.
На півострові, між Карантинною та Піщаною бухтами, збереглися руїни давньогрецького міста-колонії Херсонеса Таврійського, заснованого на місці таврського поселення вихідцями з Гераклеї Понтійської наприкінці V ст. до н. е. Залишки кількох античних поселень і могильників збереглися на т. зв. Гераклейському півострові та Сапун-горі. Тут же були садиби громадян Херсонеса - широко відомі клерк. До підпорядкованого місту сільськогосподарського округу входила розташована на північний захід від нього велика територія, де були залежні від Херсонеса міста Керкінітіда (сучасна Євпаторія), Прекрасна Гавань, а також ряд приморських фортець та укріплених садиб.
Внутрішнії суперечності рабовласницького ладу, а також1 військовий натиск з боку Боспорського царства та скіфів призвели наприкінці II ст. до н. е. до того, що Херсонес потрапляє у залежність від Понтійського царства, а згодом від Риму.
В 5-6 ст. н. е. Херсонес стає оплотом Візантійської імперії на північному березі
Чорного моря. На початку IX ст. територія, що оточувала його, входила до Херсонеської феми (свого роду військово-адміністративний округ у Візантії), а в XII- XIII ст. - до т. зв. феми кліматів (гірські укріплення візантійської частини Тавріки).
У IX- X ст Херсонес (в давньоруських літописах відомий під назвою Корсуня) відігравав значну роль в економічних та політичних зв'язках Криму з Київською Руссю. Судячи з відомостей, що їх містить «Житіє» Кирила - відомого провідника християнства серед слов'ян (60-і роки IX ст.), у місті було чимало жителів слов'янського походження. У договорі між Київською Руссю та Візантією, укладеному 944 року, обмовлено безперешкодне для «корсунян» право ловити рибу в гирлі Дніпра. 988 року, в зв'язку з порушенням візантійським імператором Василієм II угоди про дружні взаємини з Руссю, Херсонес обложили і взяли дружини київського князя Володимира Святославича. Ця перемога змусила Візантію укласти з київським князем рівноправний політичний і торговельний союз.
У XIII ст., коли з півночі на Крим посунули монголо-татарські орди, на його південно-західне узбережжя настійливо претендували два суперники - італійські торговельні міста республіки - Венеція та Генуя. У XIII-XIV ст. в багатьох місцях півострова виросли могутні генуезькі фортеці. Руїни однієї з них - Чембало - і нині підносяться над Балаклавою. Поруч Інкермана збереглися залишки єдиної стародавньої (спорудженої в VI ст.) фортеці Каламіти, яку генуезці не змогли взяти під свій контроль і в XV столітті.
Херсонес на той час зазнає цілковитого занепаду. 1229 року його пограбував і зруйнував Ногай, а на рубежі XIV-XV ст.- золотоординський хан Едигей.
В 70-х роках XVIII ст., зі вступом у Крим російських військ, зручна для укриття суден Балаклавська бухта стала базою частини кораблів Азовської військової флотилії. Звідси восени 1773 року за розпорядженням командуючого флоти лією віце-адмірала О. Н. Сенявіна з корабля «Модон», яким командував лейтенант Ф. Ф. Ушаков (згодом видатний флотоводець), була направлена команда штурмана Івана Патурина для обстеження Ахтіарської гавані. Так спершу, за назвою маленького татарського села Ахтіар (точніше Ак-Яр - Білий стрімчак), що складалося з дев'яти будиночків, іменувалась найбільша севастопольська бухта - Північна.
Високо оцінив чудові якості навколишніх бухт для базування флоту і спорудження морської фортеці О. В. Суворов. Командуючи в 1778 році російськими військами в Криму, він ще за 5 років до заснування Севастополя звів тут перші військові укріплення. Згодом полководець