Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Виникло село в останній чверті XIX ст. під час будівництва залізниці Лозова - Севастополь. Багато селян-бідняків у пошуках заробітку приходили на станцію Курман-Кемельчі з центральних губерній Росії й України. Частина з них наймалася до поміщика-колоніста на сезонні сільськогосподарські роботи, частина працювала на станції. Дехто осідав тут назавжди. Спершу будували землянки; згодом, у середині 90-х років, з'явилося кілька хат-мазанок. Таким чином, при станції утворилося невелике поселення, за яким згодом закріпилася назва Петрівка. Тривалий час вона була частиною Курман-Кемельчі, його околицею.
За Радянської влади 1925 року Петрівка стала самостійним населеним пунктом. На той час тут налічувалось 35 дворів і 193 жителі. Вони в основному займалися сільським господарством, частина працювала на залізниці. Село підпорядковувалось Курманській сільраді Джанкойеького району.
У серпні 1927 року селяни Петрівки за допомогою ініціативної групи з 8 осіб організували товариство спільного обробітку землі «Кооперативне життя». 1928 року в товаристві було 15 родин з 60 їдцями, з яких працездатних - 33. Вони обробляли 265 десятин землі. Держава подавала ТСОЗу допомогу насінням, грошовими кредитами, на які було придбано 6 коней та дрібний сільськогосподарський реманент.
На базі ТСОЗу у березні 1929 року виник колгосп «Трудова згода». Велику допомогу в чрй час йому надала тракторна колона Сімферопольського зернорадгоспу ім. М. І. Калініна, засіявши половину площ, відведених під ярові культури. На 1931 рік до нього вступило 32 господарства. В 30-і роки визначився основний напрям артілі: зернове господарство. Великого значення набуло насінництво. Колгоспники вирощували сортове насіння пшениці та ячменю для колгоспів Біюк-Онларського району (у 1930-1935 рр. Петрівка входила до складу цього району). Значні площі відводилися під баштанні культури, бавовник, сорго.
Колгоспи петрівський та «Світлий шлях» (село Кіят) у березні 1931 року об'єдналися. Тоді ж у господарстві створено партійну організацію з 4 осіб. Першими помічниками сільських комуністів у проведенні посівних кампаній, хлібозаготівель, у розповсюджгенні позик і культурно-освітній роботі стали комсомольці. 1932 року в Петрівці створено окремий комсомольський осередок з 12 осіб (до цього місцеві комсомольці входили до осередку селища Курман-Кемельчі).
Зміцнювалося господарство, підвищувалася врожайність сільськогосподарських культур. Після утворення Курманської МТС 1930 року зросла механізація сільськогосподарських робіт. Щороку на поля колгоспу виїздило 5-6 тракторів. Зернові в основному збирали комбайнами. Придбали 3 автомашини. 1932 року колгосп увійшов до числа дослідно-показових, на його прикладі селяни району вчилися колективному веденню господарства. Наслідки самовідданої праці колгоспників дістали високу оцінку. В 1939 і 1940 рр. за зразкову культуру землеробства колгосп завоював право брати участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці.
Із зростанням економіки колгоспу розвивалося село, підвищувався культурний рівень його населення. 1940 року в Петрівці мешкало 809 чоловік. Було розв'язано проблему забезпечення жителів села водою: на кошти колгоспу в 1938-1939 рр. вирито 2 шахтні колодязі й пробито 2 артезіанські свердловини. Петрівка стала впорядкованим населеним пунктом, на її вулицях і присадибних ділянках колгоспників з'явилося багато різних дерев. Медичну допомогу жителям села подавали в Курманській селищній лікарні. Відкрилися дитячі ясла. Діти навчались у середній школі Курман-Кемельчі. 1939 року село було радіофіковане.
Мирне життя радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну. В перші ж дні війни близько З0 чоловік пішли захищати Батьківщину, 17 чоловік записалося до винищувального батальйону, створеного в Курман-Кемельчі. Все життя села в той період підпорядкувалося інтересам фронту. Жителі Петрівки брали участь у спорудженні укріплень на Перекопі, рили окопи й траншеї навколо районного центру й залізничної станції, евакуювали громадську худобу.
1 листопада 1941 року Петрівку захопив ворог. Почалися страшні дні окупації. Фашисти заарештували, а потім розстріляли І. В. Абраменка, Е. М. Найговзину, М. Д. Найговзину, М. П. Олейникова, А. Е. Пономаренка та інших місцевих активістів. Усього в селі розстріляно 27 жителів, серед них жінки, діти, старі. На каторжні роботи до Німеччини вигнано 16 чоловік. Майже весь період окупації в Петрівці перебували ворожі військові частини. Солдати відбирали у людей масло, яйця, молоко, хліб та інші продукти. З селян стягували непосильні податки.
Петрівка
Сторінка 1 з 5
Петрівка - село, центр сільської Ради. Розташована за півкілометра на північ від районного центру й залізничної станції Урожайна. Дворів - 1327, населення - 4524 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Ближнє, Ізвесткове, Кар'єрне, Красна Поляна, Кремнівка, Миролюбівка, Новоестонія, Пушкіне. За Радянської влади 1925 року Петрівка стала самостійним населеним пунктом. На той час тут налічувалось 35 дворів і 193 жителі. Вони в основному займалися сільським господарством, частина працювала на залізниці. Село підпорядковувалось Курманській сільраді Джанкойеького району.
У серпні 1927 року селяни Петрівки за допомогою ініціативної групи з 8 осіб організували товариство спільного обробітку землі «Кооперативне життя». 1928 року в товаристві було 15 родин з 60 їдцями, з яких працездатних - 33. Вони обробляли 265 десятин землі. Держава подавала ТСОЗу допомогу насінням, грошовими кредитами, на які було придбано 6 коней та дрібний сільськогосподарський реманент.
На базі ТСОЗу у березні 1929 року виник колгосп «Трудова згода». Велику допомогу в чрй час йому надала тракторна колона Сімферопольського зернорадгоспу ім. М. І. Калініна, засіявши половину площ, відведених під ярові культури. На 1931 рік до нього вступило 32 господарства. В 30-і роки визначився основний напрям артілі: зернове господарство. Великого значення набуло насінництво. Колгоспники вирощували сортове насіння пшениці та ячменю для колгоспів Біюк-Онларського району (у 1930-1935 рр. Петрівка входила до складу цього району). Значні площі відводилися під баштанні культури, бавовник, сорго.
Колгоспи петрівський та «Світлий шлях» (село Кіят) у березні 1931 року об'єдналися. Тоді ж у господарстві створено партійну організацію з 4 осіб. Першими помічниками сільських комуністів у проведенні посівних кампаній, хлібозаготівель, у розповсюджгенні позик і культурно-освітній роботі стали комсомольці. 1932 року в Петрівці створено окремий комсомольський осередок з 12 осіб (до цього місцеві комсомольці входили до осередку селища Курман-Кемельчі).
Зміцнювалося господарство, підвищувалася врожайність сільськогосподарських культур. Після утворення Курманської МТС 1930 року зросла механізація сільськогосподарських робіт. Щороку на поля колгоспу виїздило 5-6 тракторів. Зернові в основному збирали комбайнами. Придбали 3 автомашини. 1932 року колгосп увійшов до числа дослідно-показових, на його прикладі селяни району вчилися колективному веденню господарства. Наслідки самовідданої праці колгоспників дістали високу оцінку. В 1939 і 1940 рр. за зразкову культуру землеробства колгосп завоював право брати участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці.
Із зростанням економіки колгоспу розвивалося село, підвищувався культурний рівень його населення. 1940 року в Петрівці мешкало 809 чоловік. Було розв'язано проблему забезпечення жителів села водою: на кошти колгоспу в 1938-1939 рр. вирито 2 шахтні колодязі й пробито 2 артезіанські свердловини. Петрівка стала впорядкованим населеним пунктом, на її вулицях і присадибних ділянках колгоспників з'явилося багато різних дерев. Медичну допомогу жителям села подавали в Курманській селищній лікарні. Відкрилися дитячі ясла. Діти навчались у середній школі Курман-Кемельчі. 1939 року село було радіофіковане.
Мирне життя радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну. В перші ж дні війни близько З0 чоловік пішли захищати Батьківщину, 17 чоловік записалося до винищувального батальйону, створеного в Курман-Кемельчі. Все життя села в той період підпорядкувалося інтересам фронту. Жителі Петрівки брали участь у спорудженні укріплень на Перекопі, рили окопи й траншеї навколо районного центру й залізничної станції, евакуювали громадську худобу.
1 листопада 1941 року Петрівку захопив ворог. Почалися страшні дні окупації. Фашисти заарештували, а потім розстріляли І. В. Абраменка, Е. М. Найговзину, М. Д. Найговзину, М. П. Олейникова, А. Е. Пономаренка та інших місцевих активістів. Усього в селі розстріляно 27 жителів, серед них жінки, діти, старі. На каторжні роботи до Німеччини вигнано 16 чоловік. Майже весь період окупації в Петрівці перебували ворожі військові частини. Солдати відбирали у людей масло, яйця, молоко, хліб та інші продукти. З селян стягували непосильні податки.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Янтарне
- Стахановка
- Рівне
- П’ятихатка
- Полтавка
- Олександрівка
- Новопокровка
- Найдьонівка
- Мар’янівка
- Ленінське
- Краснознам’янка
- Колодязне
- Клепініне
- Калініне
- Амурське