Красноперекопськ - Кримська область у складі УРСР | Інформаційно-пізнавальний портал
Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красноперекопськ

Краспоперекопськ - місто районного підпорядкування, центр району, розташований південній частині Перекопського перешийка на березі озера Старого, за 120 км від Сімферополя. У межах міста - залізнична станція
П'ятиозерна на лінії Джанкой-Херсон. Автошлях з'єднує Краспонерекопськ з Сімферополем, Армянськом і Джанкоєм. Населення - 10 тис. чоловік.
Про давнє заселення місцевості навколо Красноперекопська свідчать знайдені на берегах Красного і Старого соляних озер близько 10 поселень доби неоліту, міді
й ранньої бронзи (V- ІІІ тис. до н. е.). Виявлено кілька курганів із захороненнями періодів ранньої і пізньої бронзи, скіфського і середньовічного часів.
Красноперекопськ - один з молодих населених пунктів країни, дітище перших п'ятирічок. У Перекопських озерах і Сиваші містяться величезні запаси різних солей (кухонної, бромистої і сірчанокислих - натрію, калію, магнію, хлористого калію та ін.). До революції тут добувалася тільки кухонна сіль.
У дослідженні соляних озер у різний час (90-і рр. XIX ст., початок і 20-30-і рр. XX ст.) брали участь визначні вчені нашої країни - академіки М. С. Курнаков, І. О. Каблуков, Є. С. Бурксер та інші.
1931 року, щоб вивчити місцевість для можливого спорудження тут хімічного підприємства, на озера прибула геологорозвідувальна експедиція. А у вересні 1932 року біля озера Старого, в степу, порослому полином, почалося будівництво заводу, що мав виробляти бром.
Перші загони будівельників приїхали сюди з Сімферополя, Керчі, Феодосії, Ішуні й Одеси. У грудні 1932 року на будівництві трудилось уже понад 350 робітників, переважно молодих ентузіастів, що прибули за путівками комсомолу. Їх згуртовували в бригади і навчали будівельних професій.
Скоро тут виросло і робітниче селище. Партійний осередок, створений ще в серпні, налічував 17 чоловік. Того ж року виникли профспілкова і комсомольська організації. Діяла будівельна організація Бромбуд.
Працювати доводилося у тяжких умовах. Бракувало кваліфікованих кадрів, будівельних матеріалів, техніки. Партійна, профспілкова і комсомольська організації допомагали молодим робітникам переборювати труднощі, опановувати нову тех­ніку. 1933 року частину їх направили на курси при Сакському хімзаводі для набу­вання нових спеціальностей: апаратників, бромників, хлорників та ін. До 1935 року технічним навчанням і професійною підготовкою були охоплені всі комсомольці й половина неспілкової молоді заводу. Поповнювався склад інженерно-технічних працівників.
Багато уваги приділялося питанням соціалістичного змагання, ударництва,
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості будівельних робіт. В аван­гарді боротьби за спорудження бромзаводу в найкоротший строк йшли комуністи і комсомольці. Бригада мулярів комуніста Г. О. Стуканова в 1933-1934 рр. вико­нувала норму на 120-130 проц., а сам бригадир - на 400 проц. Багато сил і вміння віддали будівництву комсомольці В. С. Харченко, О. Савицький, П. Сакулін, М. Литвиненко та ін. 8 січня 1934 року комуністи бромзаводу рапортували 3-й Ішунський районній партконференції про завершення спорудження першої черги заводу потужністю 118 тонн брому на рік. Завод будували росіяни, посланці України, Білорусії, Кавказу і Середньої Азії. Лише в першій половині 1934 року сюди прибуло 537 ро­бітників з України та центральних областей РРФСР. З Москви, Ленінграда, Уралу, промислових міст України надходило устаткування.
Включившись у соціалістичне змагання за виконання другої п'ятирічки: за чо­тири роки, колектив заводу виробив 1936 року 347 тонн брому, замість намічених планом 225. Широко розгорнувся стахановський рух, в якому 1938 року з 500 робіт­ників брали участь близько 200. Першими стахановцями стали комуніст П. П. Ткаченко й комсомольці К. М. Ломако, що виконувала норми на 200-250 проц., Г. О. Стуканов, К. Г. Ляшко та ін. Колектив заводу здобув першість у всесоюзному змаганні підприємств хімії, а група робітників була удостоєна урядових нагород, у т. ч. директор заводу Г. С. Верещагін і муляр П. П. Ткаченко нагороджені орденом
Трудового Червоного Прапора. Під керівництвом партійної організації, що налічу­вала 1938 року 23 комуністи, трудівники підприємства домагалися дальших успіхів. Ставали до ладу нові цехи й об'єкти, 1940 року виробництво брому досягло 900 тонн на рік.
Разом із заводом зростало робітниче селище. Його будівництво почалося із дере­в'яних бараків та їдальні. 1933 року з'явилися перші кам'яні будівлі. 1941 року и селищі налічувалося 103 двоповерхові й одноповерхові будинки. 1935 року його електрифіковано, через два роки почалося прокладання тротуарів. У центрі було закладено сад, розбито сквери, озеленювалися вулиці. До початку 1938 року в Красноперекопську (так назвали селище 1936 року на честь героїв громадянської війни, які штурмували Перекоп) проживало понад дві тисячі робітників, хіміків і


.

Красноперекопськ - cучасна карта