Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
П'ятиозерна на лінії Джанкой-Херсон. Автошлях з'єднує Краспонерекопськ з Сімферополем, Армянськом і Джанкоєм. Населення - 10 тис. чоловік.
Про давнє заселення місцевості навколо Красноперекопська свідчать знайдені на берегах Красного і Старого соляних озер близько 10 поселень доби неоліту, міді
й ранньої бронзи (V- ІІІ тис. до н. е.). Виявлено кілька курганів із захороненнями періодів ранньої і пізньої бронзи, скіфського і середньовічного часів.
Красноперекопськ - один з молодих населених пунктів країни, дітище перших п'ятирічок. У Перекопських озерах і Сиваші містяться величезні запаси різних солей (кухонної, бромистої і сірчанокислих - натрію, калію, магнію, хлористого калію та ін.). До революції тут добувалася тільки кухонна сіль.
У дослідженні соляних озер у різний час (90-і рр. XIX ст., початок і 20-30-і рр. XX ст.) брали участь визначні вчені нашої країни - академіки М. С. Курнаков, І. О. Каблуков, Є. С. Бурксер та інші.
1931 року, щоб вивчити місцевість для можливого спорудження тут хімічного підприємства, на озера прибула геологорозвідувальна експедиція. А у вересні 1932 року біля озера Старого, в степу, порослому полином, почалося будівництво заводу, що мав виробляти бром.
Перші загони будівельників приїхали сюди з Сімферополя, Керчі, Феодосії, Ішуні й Одеси. У грудні 1932 року на будівництві трудилось уже понад 350 робітників, переважно молодих ентузіастів, що прибули за путівками комсомолу. Їх згуртовували в бригади і навчали будівельних професій.
Скоро тут виросло і робітниче селище. Партійний осередок, створений ще в серпні, налічував 17 чоловік. Того ж року виникли профспілкова і комсомольська організації. Діяла будівельна організація Бромбуд.
Працювати доводилося у тяжких умовах. Бракувало кваліфікованих кадрів, будівельних матеріалів, техніки. Партійна, профспілкова і комсомольська організації допомагали молодим робітникам переборювати труднощі, опановувати нову техніку. 1933 року частину їх направили на курси при Сакському хімзаводі для набування нових спеціальностей: апаратників, бромників, хлорників та ін. До 1935 року технічним навчанням і професійною підготовкою були охоплені всі комсомольці й половина неспілкової молоді заводу. Поповнювався склад інженерно-технічних працівників.
Багато уваги приділялося питанням соціалістичного змагання, ударництва,
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості будівельних робіт. В авангарді боротьби за спорудження бромзаводу в найкоротший строк йшли комуністи і комсомольці. Бригада мулярів комуніста Г. О. Стуканова в 1933-1934 рр. виконувала норму на 120-130 проц., а сам бригадир - на 400 проц. Багато сил і вміння віддали будівництву комсомольці В. С. Харченко, О. Савицький, П. Сакулін, М. Литвиненко та ін. 8 січня 1934 року комуністи бромзаводу рапортували 3-й Ішунський районній партконференції про завершення спорудження першої черги заводу потужністю 118 тонн брому на рік. Завод будували росіяни, посланці України, Білорусії, Кавказу і Середньої Азії. Лише в першій половині 1934 року сюди прибуло 537 робітників з України та центральних областей РРФСР. З Москви, Ленінграда, Уралу, промислових міст України надходило устаткування.
Включившись у соціалістичне змагання за виконання другої п'ятирічки: за чотири роки, колектив заводу виробив 1936 року 347 тонн брому, замість намічених планом 225. Широко розгорнувся стахановський рух, в якому 1938 року з 500 робітників брали участь близько 200. Першими стахановцями стали комуніст П. П. Ткаченко й комсомольці К. М. Ломако, що виконувала норми на 200-250 проц., Г. О. Стуканов, К. Г. Ляшко та ін. Колектив заводу здобув першість у всесоюзному змаганні підприємств хімії, а група робітників була удостоєна урядових нагород, у т. ч. директор заводу Г. С. Верещагін і муляр П. П. Ткаченко нагороджені орденом
Трудового Червоного Прапора. Під керівництвом партійної організації, що налічувала 1938 року 23 комуністи, трудівники підприємства домагалися дальших успіхів. Ставали до ладу нові цехи й об'єкти, 1940 року виробництво брому досягло 900 тонн на рік.
Разом із заводом зростало робітниче селище. Його будівництво почалося із дерев'яних бараків та їдальні. 1933 року з'явилися перші кам'яні будівлі. 1941 року и селищі налічувалося 103 двоповерхові й одноповерхові будинки. 1935 року його електрифіковано, через два роки почалося прокладання тротуарів. У центрі було закладено сад, розбито сквери, озеленювалися вулиці. До початку 1938 року в Красноперекопську (так назвали селище 1936 року на честь героїв громадянської війни, які штурмували Перекоп) проживало понад дві тисячі робітників, хіміків і
Красноперекопськ
Сторінка 1 з 6
Краспоперекопськ - місто районного підпорядкування, центр району, розташований південній частині Перекопського перешийка на березі озера Старого, за 120 км від Сімферополя. У межах міста - залізнична станція Про давнє заселення місцевості навколо Красноперекопська свідчать знайдені на берегах Красного і Старого соляних озер близько 10 поселень доби неоліту, міді
й ранньої бронзи (V- ІІІ тис. до н. е.). Виявлено кілька курганів із захороненнями періодів ранньої і пізньої бронзи, скіфського і середньовічного часів.
Красноперекопськ - один з молодих населених пунктів країни, дітище перших п'ятирічок. У Перекопських озерах і Сиваші містяться величезні запаси різних солей (кухонної, бромистої і сірчанокислих - натрію, калію, магнію, хлористого калію та ін.). До революції тут добувалася тільки кухонна сіль.
У дослідженні соляних озер у різний час (90-і рр. XIX ст., початок і 20-30-і рр. XX ст.) брали участь визначні вчені нашої країни - академіки М. С. Курнаков, І. О. Каблуков, Є. С. Бурксер та інші.
1931 року, щоб вивчити місцевість для можливого спорудження тут хімічного підприємства, на озера прибула геологорозвідувальна експедиція. А у вересні 1932 року біля озера Старого, в степу, порослому полином, почалося будівництво заводу, що мав виробляти бром.
Перші загони будівельників приїхали сюди з Сімферополя, Керчі, Феодосії, Ішуні й Одеси. У грудні 1932 року на будівництві трудилось уже понад 350 робітників, переважно молодих ентузіастів, що прибули за путівками комсомолу. Їх згуртовували в бригади і навчали будівельних професій.
Скоро тут виросло і робітниче селище. Партійний осередок, створений ще в серпні, налічував 17 чоловік. Того ж року виникли профспілкова і комсомольська організації. Діяла будівельна організація Бромбуд.
Працювати доводилося у тяжких умовах. Бракувало кваліфікованих кадрів, будівельних матеріалів, техніки. Партійна, профспілкова і комсомольська організації допомагали молодим робітникам переборювати труднощі, опановувати нову техніку. 1933 року частину їх направили на курси при Сакському хімзаводі для набування нових спеціальностей: апаратників, бромників, хлорників та ін. До 1935 року технічним навчанням і професійною підготовкою були охоплені всі комсомольці й половина неспілкової молоді заводу. Поповнювався склад інженерно-технічних працівників.
Багато уваги приділялося питанням соціалістичного змагання, ударництва,
підвищення продуктивності праці, зниження собівартості будівельних робіт. В авангарді боротьби за спорудження бромзаводу в найкоротший строк йшли комуністи і комсомольці. Бригада мулярів комуніста Г. О. Стуканова в 1933-1934 рр. виконувала норму на 120-130 проц., а сам бригадир - на 400 проц. Багато сил і вміння віддали будівництву комсомольці В. С. Харченко, О. Савицький, П. Сакулін, М. Литвиненко та ін. 8 січня 1934 року комуністи бромзаводу рапортували 3-й Ішунський районній партконференції про завершення спорудження першої черги заводу потужністю 118 тонн брому на рік. Завод будували росіяни, посланці України, Білорусії, Кавказу і Середньої Азії. Лише в першій половині 1934 року сюди прибуло 537 робітників з України та центральних областей РРФСР. З Москви, Ленінграда, Уралу, промислових міст України надходило устаткування.
Включившись у соціалістичне змагання за виконання другої п'ятирічки: за чотири роки, колектив заводу виробив 1936 року 347 тонн брому, замість намічених планом 225. Широко розгорнувся стахановський рух, в якому 1938 року з 500 робітників брали участь близько 200. Першими стахановцями стали комуніст П. П. Ткаченко й комсомольці К. М. Ломако, що виконувала норми на 200-250 проц., Г. О. Стуканов, К. Г. Ляшко та ін. Колектив заводу здобув першість у всесоюзному змаганні підприємств хімії, а група робітників була удостоєна урядових нагород, у т. ч. директор заводу Г. С. Верещагін і муляр П. П. Ткаченко нагороджені орденом
Трудового Червоного Прапора. Під керівництвом партійної організації, що налічувала 1938 року 23 комуністи, трудівники підприємства домагалися дальших успіхів. Ставали до ладу нові цехи й об'єкти, 1940 року виробництво брому досягло 900 тонн на рік.
Разом із заводом зростало робітниче селище. Його будівництво почалося із дерев'яних бараків та їдальні. 1933 року з'явилися перші кам'яні будівлі. 1941 року и селищі налічувалося 103 двоповерхові й одноповерхові будинки. 1935 року його електрифіковано, через два роки почалося прокладання тротуарів. У центрі було закладено сад, розбито сквери, озеленювалися вулиці. До початку 1938 року в Красноперекопську (так назвали селище 1936 року на честь героїв громадянської війни, які штурмували Перекоп) проживало понад дві тисячі робітників, хіміків і