Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Про заселення місцевості, де розташований Джанкой, уже в IV тисячолітті до н. е. свідчать виявлені в його околицях знаряддя праці доби неоліту й міді, а також залишки поселення доби пізньої бронзи. Досліджені, крім того, кургани з похованнями часів бронзи, скіфів і середньовіччя.
Писемні згадки про Джанкой (у перекладі з тюркської - миле село) зустрічаються в документах з 1855 року. Після еміграції татар до Туреччини в 1856-1863 рр. на цій території поселилися німці-колоністи. 1865 року в Джанкої, що входив до складу Перекопського повіту, налічувалося 20 дворів, жило 114 чоловік (53 чоловіки і 61 жінка).
Населення займалося переважно хліборобством і тваринництвом. Наділи колоністів становили пересічно 60-65 десятин землі на двір. Уміло використовуючи великий приплив робочої сили з сусідніх і центральних губерній царської Росії наживаючись на експлуатації чужої праці й скуповуючи кращі землі, частина колоністів ставала великими землевласниками. Робітників наймали вони на сезон, найчастіше від весни до осені. Робочий день тривав від зорі до зорі, з невеликою перервою на обід. Хазяйським харчем для робітників найчастіше була мамалига. На початку 70-х років, під час прокладання залізниці Лозова-Севастополь, у Джанкої почали селитися будівельники, які прибували з різних кінців Росії. Жили вони у надзвичайно тяжких умовах: постійними їхніми супутниками були голод, злидні, масові хвороби. Житлами для будівельників правили дерев'яні бараки й землянки, що тулилися біля залізничного полотна. Вони й утворили одну з перших у Джанкої вулиць - Кримську, що зберегла цю назву до наших днів.
15 листопада 1873 року Лозово-Севастопольська залізниця стала до ладу. Отже, Джанкой - одна з її станцій - уже мав зв'язок з Сімферополем і центральними районами Росії. У Джанкої був споруджений один з найбільших у Криму млинів.
З кожним роком зростав вантажооборот станції, збільшувалися пасажирські перевезення. Так, 1886 року було відправлено зерна 1 млн. пудів - у 30 разів більше, ніж 1876 року. У 1892 році, після завершення будівництва лінії від Джанкоя до Феодосії, станція стала вузловою. У наступні роки до неї з Таганаша переведено паровозне депо, дистанцію колії, вагоноремонтний пункт і залізничні майстерні. Значно розширилися за ці роки межі селища. Тут жили залізничники, ремісники, зв'язківці, торговці. На 1892 рік у Джанкої діяло близько 50 дрібних торговельних підприємств.
Хоч кількість жителів зростала, та й приїжджих тут завжди було багато, селище не впорядковувалося. Все у куряві, майже без зелені влітку, в дощову погоду воно потопало в болоті. На кривих вуличках лише подекуди росли чахлі кущі акації. Через недоброякісну воду, яку добували з артезіанських свердловин, часто спалахували епідемії. Хворих обслуговував лише один земський лікар, 1892 року почав діяти лікарняний пункт. Початкову школу відкрито 1898 року, церковнопарафіяльну - через чотири роки; залізничну засновано 1908 року. Та більшість дітей трудящих залишалася поза школою.
Тяжкі умови життя й праці спричинялися до зростання незадоволення трудящих існуючими порядками. Революційна хвиля, що охопила на початку 900-х років більшість міст Росії, дійшла їдо Джанкоя. Звістку про «Криваву неділю» 1905 року трудящі зустріли масовими мітингами й демонстраціями, протесту, які проходили під лозунгом «Геть самодержавство!». Робітники й службовці станції взяли активну участь у Жовтневому всеросійському політичному страйкові 1905 року. 10 жовтня припинили роботу телеграфісти й нижчі чини служби руху, вимагаючи підвищення заробітної плати на 25 проц. і поліпшення побутових умов.
Учасники мітингу, який відбувся на початку листопада, різко критикуючи політику царського уряду, висунули вимоги - розподілити між селянами всі державні, церковні
й монастирські землі, вимагали загальної різної участі всіх станів у виборах до Державної думи, звільнення з-під арешту всіх звинувачених у політичній неблагонадійності. Більшість із присутніх підписалася під петицією з цими вимогами, направивши її губернським властям. 21 листопада на зборах учителів Перекопського повіту, які проходили в приміщенні земської школи, було ухвалено приєднатися до всеросійської спілки вчителів, навчати дітей у дусі передових ідей.
На заклик Харківського страйкового комітету 10 грудня 1905 року піднялися на боротьбу робітники й службовці Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. На станції Джанкой було створено страйковий комітет. Зібравшись на мітинг у приміщенні вокзалу, залізничники ухвалили боротися за скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення житлово-побутових умов. Учасники мітингу під червоними прапорами, із співом революційних пісень пройшли вулицями селища. Занепокоєні місцеві
Джанкой
Сторінка 1 з 10
Джанкой - місто обласного підпорядкування, розташоване на півночі півострова, за 90 км від Сімферополя. Важливий залізничний вузол на лініях Москва-Сімферополь і Херсон-Керч. Населення - 45,5 тис. чоловік. Писемні згадки про Джанкой (у перекладі з тюркської - миле село) зустрічаються в документах з 1855 року. Після еміграції татар до Туреччини в 1856-1863 рр. на цій території поселилися німці-колоністи. 1865 року в Джанкої, що входив до складу Перекопського повіту, налічувалося 20 дворів, жило 114 чоловік (53 чоловіки і 61 жінка).
Населення займалося переважно хліборобством і тваринництвом. Наділи колоністів становили пересічно 60-65 десятин землі на двір. Уміло використовуючи великий приплив робочої сили з сусідніх і центральних губерній царської Росії наживаючись на експлуатації чужої праці й скуповуючи кращі землі, частина колоністів ставала великими землевласниками. Робітників наймали вони на сезон, найчастіше від весни до осені. Робочий день тривав від зорі до зорі, з невеликою перервою на обід. Хазяйським харчем для робітників найчастіше була мамалига. На початку 70-х років, під час прокладання залізниці Лозова-Севастополь, у Джанкої почали селитися будівельники, які прибували з різних кінців Росії. Жили вони у надзвичайно тяжких умовах: постійними їхніми супутниками були голод, злидні, масові хвороби. Житлами для будівельників правили дерев'яні бараки й землянки, що тулилися біля залізничного полотна. Вони й утворили одну з перших у Джанкої вулиць - Кримську, що зберегла цю назву до наших днів.
15 листопада 1873 року Лозово-Севастопольська залізниця стала до ладу. Отже, Джанкой - одна з її станцій - уже мав зв'язок з Сімферополем і центральними районами Росії. У Джанкої був споруджений один з найбільших у Криму млинів.
З кожним роком зростав вантажооборот станції, збільшувалися пасажирські перевезення. Так, 1886 року було відправлено зерна 1 млн. пудів - у 30 разів більше, ніж 1876 року. У 1892 році, після завершення будівництва лінії від Джанкоя до Феодосії, станція стала вузловою. У наступні роки до неї з Таганаша переведено паровозне депо, дистанцію колії, вагоноремонтний пункт і залізничні майстерні. Значно розширилися за ці роки межі селища. Тут жили залізничники, ремісники, зв'язківці, торговці. На 1892 рік у Джанкої діяло близько 50 дрібних торговельних підприємств.
Хоч кількість жителів зростала, та й приїжджих тут завжди було багато, селище не впорядковувалося. Все у куряві, майже без зелені влітку, в дощову погоду воно потопало в болоті. На кривих вуличках лише подекуди росли чахлі кущі акації. Через недоброякісну воду, яку добували з артезіанських свердловин, часто спалахували епідемії. Хворих обслуговував лише один земський лікар, 1892 року почав діяти лікарняний пункт. Початкову школу відкрито 1898 року, церковнопарафіяльну - через чотири роки; залізничну засновано 1908 року. Та більшість дітей трудящих залишалася поза школою.
Тяжкі умови життя й праці спричинялися до зростання незадоволення трудящих існуючими порядками. Революційна хвиля, що охопила на початку 900-х років більшість міст Росії, дійшла їдо Джанкоя. Звістку про «Криваву неділю» 1905 року трудящі зустріли масовими мітингами й демонстраціями, протесту, які проходили під лозунгом «Геть самодержавство!». Робітники й службовці станції взяли активну участь у Жовтневому всеросійському політичному страйкові 1905 року. 10 жовтня припинили роботу телеграфісти й нижчі чини служби руху, вимагаючи підвищення заробітної плати на 25 проц. і поліпшення побутових умов.
Учасники мітингу, який відбувся на початку листопада, різко критикуючи політику царського уряду, висунули вимоги - розподілити між селянами всі державні, церковні
й монастирські землі, вимагали загальної різної участі всіх станів у виборах до Державної думи, звільнення з-під арешту всіх звинувачених у політичній неблагонадійності. Більшість із присутніх підписалася під петицією з цими вимогами, направивши її губернським властям. 21 листопада на зборах учителів Перекопського повіту, які проходили в приміщенні земської школи, було ухвалено приєднатися до всеросійської спілки вчителів, навчати дітей у дусі передових ідей.
На заклик Харківського страйкового комітету 10 грудня 1905 року піднялися на боротьбу робітники й службовці Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці. На станції Джанкой було створено страйковий комітет. Зібравшись на мітинг у приміщенні вокзалу, залізничники ухвалили боротися за скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення житлово-побутових умов. Учасники мітингу під червоними прапорами, із співом революційних пісень пройшли вулицями селища. Занепокоєні місцеві
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ярке Поле
- Цілинне
- Стальне
- Рощине
- Розкішне
- Просторне
- Новокримське
- Медведівка
- Маслове
- Лобанове
- Зарічне
- Завіт-Ленінське
- Дніпровка
- Майське
- Азовське