Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення. а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,- аланське поселення салтово-маяцької культури VIII- IX ст. Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776-1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу Ак-Мечетського каймананства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.
Після приєднання Криму до Росії Зуя стала одним з перших російських державних сіл, якому відвели 3780 десятин землі. У 1796 році тут мешкало 252 душі чоловічої статі. На початку XIX ст. у Зуї відкрили поштову станцію. Наприкінці 1805 року в ній налічувалося 92 будинки, 549 жителів.
Населення займалося городництвом, хліборобством, садівництвом, тютюнництвом, візникуванням. У господарстві переважала перелогова система. Суху, кам'янисту, малопродуктивну землю важко було обробляти. Навіть в офіційних виданнях зазначалося, що державні селяни Зуї не відзначалися особливим матеріальним достатком. У бідноти не вистачало хліба до нового врожаю.
Розвиток капіталізму на селі після реформи 1861 року супроводжувався поглибленням класового розшарування селян. За даними перепису 1885 року, в Зуї налічувалося 126 дворів, 731 чоловік населення. 22 господарства були безземельними, 23 - не сіяли зернових, 74 - засівали приблизно 485, а 29 - 1246,2 десятини землі. 25 проц. сімей не мали робочої худоби, 71 господарство - реманенту. Багато жителів бідувало. Безземельні і малоземельні наймитували в маєтках сусідніх земйлевласників. Зуйській сільській общині належало 20 десятин саду і 40 десятин городів. З підприємств у селі було 2 млини і 2 пекарні, з торговельних закладів 4 бакалійні й пивна лавки, чайна, 4 трактири, винарня.
До кінця XIX ст. в Зуї з 118 селянських господарств 75 засівали лише близько 400 десятин, майже стільки, скільки 4 куркульські господарства. Більшість земельних ділянок була такою малою, що не могла прогодувати сім'ю. 17 господарств зовсім не мали землі. Багато жителів орендували землю за гроші або за долю урожаю, яка іноді досягала половини його. Обезземелення бідноти тривало і в наступні роки. даними 1906 року Зуя належала до тих населених пунктів губернії, де на душу населення припадало найменше землі.
Власті не дбали про охорону здоров'я селян. Всю Зуйську волость обслуговувала одна лікарня, де працювали лікар і фельдшер-акушер.
Переважна більшість жителів не знала грамоти. 1885 року з 126 родин ліше в 74 дехто вмів читати й писати. У 1900 році серед мешканців віком старше б років письменні й малописьменні становили третину. Початкова школа, відкрита на кошти громади в 1845 році, після утворення земства стала називатися початковим училищем. У ній викладали три вчителі. 1885 року в трьох відділеннях школи навчалося 116 дітей із Зуї й навколишніх сіл. У Зуї на 16 жителів припадав один учень. Працювала подільна школа, була невелика бібліотека. У 1887 році відкрилася однокласна реміснича школа, до учнів навчали ковальсько-слюсарної й колісно-токарної справи. Проте школу відвідувало небагато дітей. 1900 року, наприклад, з 12 учнів її закінчило лише З. У 1909 році збудовано нове приміщення початкової школи з трьома класними кімнатами. 1910 року навчалося 97 хлопчиків і 56 дівчаток. Але не всі з них змогли закінчити школу. Під час неврожайних років навіть діти йшли на заробітки. 1910 року, наприклад, до закінчення навчального курсу вибули з школи 53 учні.
Перша світова імперіалістична війна принесла населенню Зуї багато нових злигоднів. Більшість чоловіків мобілізували до армії, багато з них не повернулися додому. До розорення селянських сімей спричинилися численні реквізиції хліба, худоби для потреб фронту. Все це посилювало незадоволення трудящих існуючим ладом.
Тільки перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції докорінно поліпшила життя трудящих Зуї. Сформований в січні 1918 року з бідняків і колишніх солдатів-фронтовиків Зуйський червоногвардійський загін допоміг встановити Радянську владу в селі і волості. З утворенням Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди було обрано Зуйський волвиконком. Він вжив заходів щодо зміцнення Радянської влади. Біднякам подали допомогу продовольством, виділили землю для посіву.
Зуя
Сторінка 1 з 7
Зуя - селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована в передгір'ї півострова, на річці Зуї, за 21 км від райцентру і найближчої залізничної станції Сімферополь. Через селище проходить автошлях Сімферополь-Феодосія. Населення - 4400 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Баланове, Барабанове, Верхні Орішники, Вишневе, Володимирівка, Кримська Роза, Литвиненкове, Нижні Орішники, Петрове, Українське, селище Лісне. Після приєднання Криму до Росії Зуя стала одним з перших російських державних сіл, якому відвели 3780 десятин землі. У 1796 році тут мешкало 252 душі чоловічої статі. На початку XIX ст. у Зуї відкрили поштову станцію. Наприкінці 1805 року в ній налічувалося 92 будинки, 549 жителів.
Населення займалося городництвом, хліборобством, садівництвом, тютюнництвом, візникуванням. У господарстві переважала перелогова система. Суху, кам'янисту, малопродуктивну землю важко було обробляти. Навіть в офіційних виданнях зазначалося, що державні селяни Зуї не відзначалися особливим матеріальним достатком. У бідноти не вистачало хліба до нового врожаю.
Розвиток капіталізму на селі після реформи 1861 року супроводжувався поглибленням класового розшарування селян. За даними перепису 1885 року, в Зуї налічувалося 126 дворів, 731 чоловік населення. 22 господарства були безземельними, 23 - не сіяли зернових, 74 - засівали приблизно 485, а 29 - 1246,2 десятини землі. 25 проц. сімей не мали робочої худоби, 71 господарство - реманенту. Багато жителів бідувало. Безземельні і малоземельні наймитували в маєтках сусідніх земйлевласників. Зуйській сільській общині належало 20 десятин саду і 40 десятин городів. З підприємств у селі було 2 млини і 2 пекарні, з торговельних закладів 4 бакалійні й пивна лавки, чайна, 4 трактири, винарня.
До кінця XIX ст. в Зуї з 118 селянських господарств 75 засівали лише близько 400 десятин, майже стільки, скільки 4 куркульські господарства. Більшість земельних ділянок була такою малою, що не могла прогодувати сім'ю. 17 господарств зовсім не мали землі. Багато жителів орендували землю за гроші або за долю урожаю, яка іноді досягала половини його. Обезземелення бідноти тривало і в наступні роки. даними 1906 року Зуя належала до тих населених пунктів губернії, де на душу населення припадало найменше землі.
Власті не дбали про охорону здоров'я селян. Всю Зуйську волость обслуговувала одна лікарня, де працювали лікар і фельдшер-акушер.
Переважна більшість жителів не знала грамоти. 1885 року з 126 родин ліше в 74 дехто вмів читати й писати. У 1900 році серед мешканців віком старше б років письменні й малописьменні становили третину. Початкова школа, відкрита на кошти громади в 1845 році, після утворення земства стала називатися початковим училищем. У ній викладали три вчителі. 1885 року в трьох відділеннях школи навчалося 116 дітей із Зуї й навколишніх сіл. У Зуї на 16 жителів припадав один учень. Працювала подільна школа, була невелика бібліотека. У 1887 році відкрилася однокласна реміснича школа, до учнів навчали ковальсько-слюсарної й колісно-токарної справи. Проте школу відвідувало небагато дітей. 1900 року, наприклад, з 12 учнів її закінчило лише З. У 1909 році збудовано нове приміщення початкової школи з трьома класними кімнатами. 1910 року навчалося 97 хлопчиків і 56 дівчаток. Але не всі з них змогли закінчити школу. Під час неврожайних років навіть діти йшли на заробітки. 1910 року, наприклад, до закінчення навчального курсу вибули з школи 53 учні.
Перша світова імперіалістична війна принесла населенню Зуї багато нових злигоднів. Більшість чоловіків мобілізували до армії, багато з них не повернулися додому. До розорення селянських сімей спричинилися численні реквізиції хліба, худоби для потреб фронту. Все це посилювало незадоволення трудящих існуючим ладом.
Тільки перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції докорінно поліпшила життя трудящих Зуї. Сформований в січні 1918 року з бідняків і колишніх солдатів-фронтовиків Зуйський червоногвардійський загін допоміг встановити Радянську владу в селі і волості. З утворенням Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди було обрано Зуйський волвиконком. Він вжив заходів щодо зміцнення Радянської влади. Біднякам подали допомогу продовольством, виділили землю для посіву.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Білогірський район
- Цвіточне
- Русаківка
- Новожилівка
- Муромське
- Мічурінське
- Мельничне
- Курське
- Криничне
- Зибине
- Зеленогірське
- Вишенне
- Багате
- Ароматне