Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Севастополь боронили представники різних національностей, проявляючи залізну стійкість, мужність і відвагу. Батьківщина високо оцінила їх подвиги. Тисячі воїнів нагороджені орденами і медалями, а 53 удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них керівники оборони адмірал П. С.
Октябрьський, його заступник генерал І. Ю. Петров, член Військової Ради Чорноморського флоту віце-адмірал М. М. Кулаков. У розпал червневих боїв Героями Радянського Союзу стали командир ескадрильї гвардії капітан М. В. Авдєєв, командир авіаланки старший лейтенант Г. В. Москаленко, що збили по 15 фашистських літаків кожний. Кільком льотчикам, у т. ч. генералові М. О. Острякову, це високе звання присвоєно посмертно. 20 червня Героями Радянського Союзу стали 7 піхотинців: єфрейтори І. І. Богатир та П. Д. Линник, політрук Г. К. Главацький, артилерійський розвідник А. С. Умеркін, старший лейтенант М. І. Спірін, політрук роти М. Л. Гахокідзе, розвідник М. К. Байда. Кожний захисник міста-героя з гордістю носить на грудях педаль «За оборону Севастополя». Нею нагороджено понад 39 тис. чоловік.
Кільце блокади поступово стискалося. Сили захисників танули. Не вистачало патронів і снарядів. 21 червня озвірілий ворог скинув на місто близько 3 тис. фугасних та кілька тисяч запалювальних бомб.
30 червня Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення про евакуацію Севастополя. З липня ворог вступив до міста. Але організований опір радянських військ тривав ще до 4 липня. Протягом цього часу проводилася евакуація військ. Частину їх через відсутність плавучих засобів не вдалося вивезти. Ті, хто лишилися, розрізненими групами билися з Птлерівцями в районі мису Херсонес до 9-12 липня.
Військове й політичне значення Севастопольської оборони у Великій Вітчизняній війні радянського народу - величезне. У повідомленні Радянського Інформбюро від 4 липня 1942 року підкреслювалося: «За всі 8 місяців оборони Севастополя ворог
Втратив до 300 тис. своїх солдатів убитими та пораненими. Сковуючи велику кількість німецько-румунських військ захисники міста сплутали і зруйнували плани німецького командування. Залізна стійкість севастопольців стала одим з найважливіших причин, що зірвали горезвісний «весняний наступ» німців. Птлерівці програли в часі, у темпах, зазнали великих людських втрат».
За час окупації міста фашисти розстріляли, спалили та втопили в морі понад 27 тис. чоловік, вигнали до Німеччини 42 тис. військовополонених, місцевих жителів їм евакуйованих з інших міст Криму й Краснодарського краю. Незважаючи на всі страхіття окупаційного режиму. севастопольці не припиняли впертої боротьби з ненависним ворогом. Сформований ще в серпні 1941 року Севастопольський партизанський загін, який входив до 5-го партизанського району Криму, одним з перших розгорнув бойові дії проти окупантів. Спершу в його складі налічувалося 215, згодом 257 чоловік - робітники Морського заводу, ДРЕС,. радгоспу ім. Софії Перовської, старшокласники. Командував ними уродженець Севастополя, член міськкому партії, директор радгоспу ім. Софії Перовської В. В. Красников, а коли 24 листопада його затвердили командиром 5-го партизанського району, Севастопольський загін очолив директор одного із підприємств міста К. Т. Підворко.
Під час оборони Севастополя народні месники не давали спокою окупантам, зривали перекидання техніки, боєприпасів та живої сили, вели розвідувальну роботу, доставляючи командуванню Севастопольського оборонного району необхідні відомості про ворога.
Велнкий бій витримали севастопольські партизани з переважаючими силами ворога 1 грудня 1941 року в районі Ай-Петрі. Загін втратив убитими 20 бійців, але ворогові не вдалося зломити стійкості партизанів. Важкі бої вів загін у лютому 1942 року, зазнавши великих втрат. Відірваних від продовольчих баз партизанів підстерігав голод. Випав глибокий сніг. Загін у складі 46 чоловік дістався до однієї із своїх баз у селі Алсу, але там зосереджувалися значні сили ворога. Три доби тривав нерівний бій. Більшість партизанів полягла в ньому, решта по глибокому снігу дооралася до Ай-Петрі й об'єдналася з бійцями Балаклавського загону. Тяжко пораненого командира К. Т. Підворка схопили вороги й закатували у Бахчисараї.
Тільки протягом чотирьох місяців партизанські загони 5-го району провели 44 бойові операції і здійснили 12 диверсійних актів. Для охорони шляхів Сімферополь-Севастополь, Ялта- Севастополь фашистське командування змушене було тримати значні сили.
В окупованому фашистами Севастополі незабаром після залишення його радянськими військами почали діяти три підпільні групи, якими керували комуністи - інженер П. Д. Сільников, колишній старшина 18-го гвардійського
Севастополь
Сторінка 30 з 42
фронту боєприпаси та спорядження, ремонтували кораблі, гармати, міномети. У критичні дні боїв 16-19 червня 550 севастопольців, організовані у бойові дружини, вирушили на передові позиції.Севастополь боронили представники різних національностей, проявляючи залізну стійкість, мужність і відвагу. Батьківщина високо оцінила їх подвиги. Тисячі воїнів нагороджені орденами і медалями, а 53 удостоєні звання Героя Радянського Союзу, серед них керівники оборони адмірал П. С.
Кільце блокади поступово стискалося. Сили захисників танули. Не вистачало патронів і снарядів. 21 червня озвірілий ворог скинув на місто близько 3 тис. фугасних та кілька тисяч запалювальних бомб.
30 червня Ставка Верховного Головнокомандування прийняла рішення про евакуацію Севастополя. З липня ворог вступив до міста. Але організований опір радянських військ тривав ще до 4 липня. Протягом цього часу проводилася евакуація військ. Частину їх через відсутність плавучих засобів не вдалося вивезти. Ті, хто лишилися, розрізненими групами билися з Птлерівцями в районі мису Херсонес до 9-12 липня.
Військове й політичне значення Севастопольської оборони у Великій Вітчизняній війні радянського народу - величезне. У повідомленні Радянського Інформбюро від 4 липня 1942 року підкреслювалося: «За всі 8 місяців оборони Севастополя ворог
Втратив до 300 тис. своїх солдатів убитими та пораненими. Сковуючи велику кількість німецько-румунських військ захисники міста сплутали і зруйнували плани німецького командування. Залізна стійкість севастопольців стала одим з найважливіших причин, що зірвали горезвісний «весняний наступ» німців. Птлерівці програли в часі, у темпах, зазнали великих людських втрат».
За час окупації міста фашисти розстріляли, спалили та втопили в морі понад 27 тис. чоловік, вигнали до Німеччини 42 тис. військовополонених, місцевих жителів їм евакуйованих з інших міст Криму й Краснодарського краю. Незважаючи на всі страхіття окупаційного режиму. севастопольці не припиняли впертої боротьби з ненависним ворогом. Сформований ще в серпні 1941 року Севастопольський партизанський загін, який входив до 5-го партизанського району Криму, одним з перших розгорнув бойові дії проти окупантів. Спершу в його складі налічувалося 215, згодом 257 чоловік - робітники Морського заводу, ДРЕС,. радгоспу ім. Софії Перовської, старшокласники. Командував ними уродженець Севастополя, член міськкому партії, директор радгоспу ім. Софії Перовської В. В. Красников, а коли 24 листопада його затвердили командиром 5-го партизанського району, Севастопольський загін очолив директор одного із підприємств міста К. Т. Підворко.
Під час оборони Севастополя народні месники не давали спокою окупантам, зривали перекидання техніки, боєприпасів та живої сили, вели розвідувальну роботу, доставляючи командуванню Севастопольського оборонного району необхідні відомості про ворога.
Велнкий бій витримали севастопольські партизани з переважаючими силами ворога 1 грудня 1941 року в районі Ай-Петрі. Загін втратив убитими 20 бійців, але ворогові не вдалося зломити стійкості партизанів. Важкі бої вів загін у лютому 1942 року, зазнавши великих втрат. Відірваних від продовольчих баз партизанів підстерігав голод. Випав глибокий сніг. Загін у складі 46 чоловік дістався до однієї із своїх баз у селі Алсу, але там зосереджувалися значні сили ворога. Три доби тривав нерівний бій. Більшість партизанів полягла в ньому, решта по глибокому снігу дооралася до Ай-Петрі й об'єдналася з бійцями Балаклавського загону. Тяжко пораненого командира К. Т. Підворка схопили вороги й закатували у Бахчисараї.
Тільки протягом чотирьох місяців партизанські загони 5-го району провели 44 бойові операції і здійснили 12 диверсійних актів. Для охорони шляхів Сімферополь-Севастополь, Ялта- Севастополь фашистське командування змушене було тримати значні сили.
В окупованому фашистами Севастополі незабаром після залишення його радянськими військами почали діяти три підпільні групи, якими керували комуністи - інженер П. Д. Сільников, колишній старшина 18-го гвардійського