Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після націоналізації радянськими органами промислових підприємств 229 заводів і фабрик міста стали загальнонародним добром. Але багато з них були зруйновані або працювали нерегулярно. Севастополь більше за інші міста Криму потерпів від грабежів інтервентів та білогвардійців. 1921 року в числі діючих були тільки два металургійні заводи, 7 миловарних заводів,
харчові підприємства, кілька майстерень. Не вистачало сировини, палива, мало залишилося кваліфікованих кадрів. Становище ускладнив голод 1921 - 1922 рр. До того ж у місті осіло чимало ворожих елементів, недавніх білогвардійців. Вони влаштовували змови, розпалювали бандитизм, чинили опір заходам Радянської влади.
Величезну увагу відбудові Севастополя приділяли ЦК РКП(б), Радянським уряд, особисто В. І. Ленін. Ще 1919 року Спілка металістів Севастополя відрядила в Москву до В. І. Леніна свого делегата, робітника Морського заводу П. В. Горянка, який розповів Іллічу про життя робітників, їх потреби. Рада Народних Комісарів виділила для севастопольських робітників близько 21 млн. крб. Ці гроші вони одержали вже після розгрому врангелівщини, в грудні 1920 року.
У важкому 1921 році морзаводівці знову відрядили у Москву, до В. І. Леніна. П. В. Горячка, який за розпорядженням Ілліча привіз до Севастополя 1 млн. крб. та два вагони продовольства. Ця допомога врятувала багатьох робітників від голодної смерті. Надаючи величезного значення відбудові Морського заводу, Радянським уряд виділив для нього 1923 року понад 1,3 млн. карбованців.
Відповідаючи на турботу партії та уряду самовідданою працею, трудівники міста відроджували зруйновану інтервентами та білогвардійськими бандами промисловість. У авангарді робітничих колективів ішли морзаводівці. У травні 1921 року партійна організація міста оголосила мобілізацію комуністів-металістів на Морський завод. Для підготовки кваліфікованих робітників було відкрито фабрично- заводське училище. Вже до кінця 1921 року випуск продукції на підприємстві рося гав 70 проц. довоєнного рівня. До кінця 1922 року для Чорноморського флоту були відбудовано 2 есмінці, 5 канонерських, 2 підводні човни, кілька тральщиків та мінних загороджувачів. Радянський уряд високо оцінив доблесну працю колект игд Морського заводу, нагородивши його 19 листопада 1923 року орденом Трудовою Червоного Прапора РРФСР. Пліч-о-пліч з морзаводівцями по-ударному працювала
робітники військового порту. Тільки до осені 1921 року вони капітально відремонтували
80 рівних суден.
Після 5 з'їзду РКСМ, який ухвалив рішення про шефство комсомолу над флотом, шефами чорноморців стали комсомольські організації Уралу, України, Білорусії, Грузії, Киргизії, до кінця 1922 року понад 6,5 тис. чоловік прибули за комсомольськими путівками у Севастополь, на Чорноморський флот. Наступного року склад флоту оновився на 70 проц. Виконуючи вказівки ЦК РКП(б), політуправліпня флоту багато робило для політичного виховання молотих моряків, ліквідації серед них неписьменності та малописьменності. У цій роботі всебічну допомогу флотським організаціям подавали партійні та радянські організації міста.
Всі трудівники Севастополя давали кошти на відбудову бойових кораблів, у січні 1923 року за рішенням ЦК РКП(б) по всій країні проводився «Тиждень Червоного флоту». У Севастополі з 15 до 21 січня тільки комсомольці зібрали 1,5 млрд.
карбованців.
Велику допомогу у відбудові Чорноморського флоту подавали трудящі України. Значний вклад у цю справу внесли миколаївські суднобудівники. VII Всеукраїнський з'їзд Рад доручив ВУЦВКу взяти шефство над крейсером «Червона Україна» і якнайшвидше добудувати його за рахунок бюджету республіки та добровільних відрахувань трудящих. Незаможні селяни Оріхівського повіту Харківської губернії взяли шефство над відродженням ескадреного міноносця «Занте». Цей недобудованим міноносець, затоплений під Одесою в роки громадянської війни, піднято 1921 року й переведено до Миколаївської верфі. 1923 року корабель став до ладу, найменували його «Незаможником».
За ініціативою комсомольців Корабельного району до 1 травня 1923 року відбудовано крейсер «Коминтерн» (колишній «Память Меркурия»). До кінця року було в основному завершено відбудову флоту, почалося його технічне переозброєння. Відбудовувався торговельний флот. Багато зробив для цього колектив Морського заводу. 1926-27 господарського року він уперше перевиконав план. Кількість робітників на заводі перевищила 4тис. 1928 року завод здав перший серійний океанський лісовоз «Михаил Фрунзе»,
Севастополь
Сторінка 21 з 42
У грудні 1920 року створено оргбюро повітового комітету РКСМ та 4 районні комсомольські організації. Через рік у місті налічувалося 600 комсомольців, а через 5 років - понад 2 тисячі.Після націоналізації радянськими органами промислових підприємств 229 заводів і фабрик міста стали загальнонародним добром. Але багато з них були зруйновані або працювали нерегулярно. Севастополь більше за інші міста Криму потерпів від грабежів інтервентів та білогвардійців. 1921 року в числі діючих були тільки два металургійні заводи, 7 миловарних заводів,
Величезну увагу відбудові Севастополя приділяли ЦК РКП(б), Радянським уряд, особисто В. І. Ленін. Ще 1919 року Спілка металістів Севастополя відрядила в Москву до В. І. Леніна свого делегата, робітника Морського заводу П. В. Горянка, який розповів Іллічу про життя робітників, їх потреби. Рада Народних Комісарів виділила для севастопольських робітників близько 21 млн. крб. Ці гроші вони одержали вже після розгрому врангелівщини, в грудні 1920 року.
У важкому 1921 році морзаводівці знову відрядили у Москву, до В. І. Леніна. П. В. Горячка, який за розпорядженням Ілліча привіз до Севастополя 1 млн. крб. та два вагони продовольства. Ця допомога врятувала багатьох робітників від голодної смерті. Надаючи величезного значення відбудові Морського заводу, Радянським уряд виділив для нього 1923 року понад 1,3 млн. карбованців.
Відповідаючи на турботу партії та уряду самовідданою працею, трудівники міста відроджували зруйновану інтервентами та білогвардійськими бандами промисловість. У авангарді робітничих колективів ішли морзаводівці. У травні 1921 року партійна організація міста оголосила мобілізацію комуністів-металістів на Морський завод. Для підготовки кваліфікованих робітників було відкрито фабрично- заводське училище. Вже до кінця 1921 року випуск продукції на підприємстві рося гав 70 проц. довоєнного рівня. До кінця 1922 року для Чорноморського флоту були відбудовано 2 есмінці, 5 канонерських, 2 підводні човни, кілька тральщиків та мінних загороджувачів. Радянський уряд високо оцінив доблесну працю колект игд Морського заводу, нагородивши його 19 листопада 1923 року орденом Трудовою Червоного Прапора РРФСР. Пліч-о-пліч з морзаводівцями по-ударному працювала
робітники військового порту. Тільки до осені 1921 року вони капітально відремонтували
80 рівних суден.
Після 5 з'їзду РКСМ, який ухвалив рішення про шефство комсомолу над флотом, шефами чорноморців стали комсомольські організації Уралу, України, Білорусії, Грузії, Киргизії, до кінця 1922 року понад 6,5 тис. чоловік прибули за комсомольськими путівками у Севастополь, на Чорноморський флот. Наступного року склад флоту оновився на 70 проц. Виконуючи вказівки ЦК РКП(б), політуправліпня флоту багато робило для політичного виховання молотих моряків, ліквідації серед них неписьменності та малописьменності. У цій роботі всебічну допомогу флотським організаціям подавали партійні та радянські організації міста.
Всі трудівники Севастополя давали кошти на відбудову бойових кораблів, у січні 1923 року за рішенням ЦК РКП(б) по всій країні проводився «Тиждень Червоного флоту». У Севастополі з 15 до 21 січня тільки комсомольці зібрали 1,5 млрд.
карбованців.
Велику допомогу у відбудові Чорноморського флоту подавали трудящі України. Значний вклад у цю справу внесли миколаївські суднобудівники. VII Всеукраїнський з'їзд Рад доручив ВУЦВКу взяти шефство над крейсером «Червона Україна» і якнайшвидше добудувати його за рахунок бюджету республіки та добровільних відрахувань трудящих. Незаможні селяни Оріхівського повіту Харківської губернії взяли шефство над відродженням ескадреного міноносця «Занте». Цей недобудованим міноносець, затоплений під Одесою в роки громадянської війни, піднято 1921 року й переведено до Миколаївської верфі. 1923 року корабель став до ладу, найменували його «Незаможником».
За ініціативою комсомольців Корабельного району до 1 травня 1923 року відбудовано крейсер «Коминтерн» (колишній «Память Меркурия»). До кінця року було в основному завершено відбудову флоту, почалося його технічне переозброєння. Відбудовувався торговельний флот. Багато зробив для цього колектив Морського заводу. 1926-27 господарського року він уперше перевиконав план. Кількість робітників на заводі перевищила 4тис. 1928 року завод здав перший серійний океанський лісовоз «Михаил Фрунзе»,