Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
відкрилося театрально-концертне бюро, створено першу музичну школу на 40 учнів. Працювали 3 кінотеатри на 1770 місць. Тоді у Севастополі підвідділом мистецтв відділу народної освіти завідував уславлений оперний співак Л. В. Собінов.
На повій, розширеній основі, почала функціонувати біологічна станція Академії наук СРСР з єдиним у країні морським акваріумом. На значний науково-дослідний центр перетворилася Морська обсерваторія. Під керівництвом академіка Ю. М. Шокальського вона вже 1924 року організувала наукову експедицію для вивчення Чорного й Азовського морів на суднах «Ингул» та «Первое мая». 1925 року відновив роботу Херсонеський державний історико-археологічіний музей, а на базі музею оборони Севастополя створено військово-історичний музей - нині музей Червоно- прапорного Чорноморського флоту. У 1927-1929 рр. відкрилися музей революції та картинна галерея. Великою популярністю користувалася панорама «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.».
Докорінно змінилося економічне та культурне обличчя Севастополя в період технічної реконструкції народного господарства та індустріалізації країни. 19 березня 1930 року Рада Праці й Оборони СРСР ухвалила постанову про реконструкцію Морського заводу. На підприємстві розширювалися цехи, встановлювалося нове обладнання. Якщо 1925 року завод випускав продукції на 3,1 млн. крб., то через сім років - на 20 млн. (у цінах 1927 року), а до 1938 року випуск продукції заводу збільшився в 2,5 раза проти 1932 року. Завод не тільки реконструював та ремонтував, але й будував нові великі морські судна.
За роки першої п'ятирічки в Севастополі споруджено кілька нових підприємств, у т. ч. хлібозавод, трикотажну фабрику, здано в експлуатацію Балаклавський рудник, що забезпечував вапняками-флюсами металургійні заводи півдня країни. Почав працювати мармурово-дробарний завод у селі Пригородньому Балаклавського- району. В Інкермані налагоджувався видобуток будівельного каменю. Став до ладу великий вапняний завод. Для централізованого керівництва усіма підприємствами будівельних матеріалів 1932 року в Севастополі створено спеціальний трест «Надротранс».
Перший п'ятирічний план севастопольці виконали достроково. Однією з найважливіших умов цього було велике трудове піднесення. На честь XVI з'їзду ВКП(б) оголосили себе ударними всі підприємства «Водокату». Їхній приклад наслідували залізничники. На Морському заводі в 1931 році соціалістичне змагання охопило близько 90 проц. робітників, а на хлібозаводі - увесь колектив. За ініціативою комсомольців макаронної фабрики створювалися ударні бригади. Діяли школи підвищення кваліфікації робітників, гуртки техмінікуму. На масові рейди оволодіння новою технікою перетворилися т. зв. технічні походи. Робітники Морського заводу 1933 року виступили ініціаторами Всекримського технічного походу. Активно включилися трудівники Севастополя в соціалістичне змагання з колективами Керченського металургійного, Одеського суднобудівного, Сімферопольського машинобудівного заводів.
1930 року в місті проживало близько 75 тис. чоловік. Тоді ж в окремий район виділено Балаклавський. До Севастопольського району входило 17 сільських Рад, 76 населених пунктів із загальною кількістю населення 194 тис. чоловік.
В обстановці гострої класової боротьби відбувалася колективізація сільського господарства в Севастопольському районі. На допомогу трудовому селянству із Севастополя виїхало багато робітників-комуністів, зокрема, 1929 року тільки з Морського заводу - З0 робітників, а всього з міста - понад 200. Незважаючи на жорстокий опір куркульства, на території району було створено кілька колгоспів та 8 радгоспів, з них найбільші - Інкерманський, ім. Профінтерну, ім. Софії Перовської.
Активну роботу щодо залучення трудящих до участі в соціалістичному змаганні розгорнула Севастопольська міська Рада, яка перебудувала свою роботу відповідно до вересневого звернення ЦК ВКП(б) 1930 року про необхідність «повернутися лицем до виробництва». 1931 року в 12 секціях, крім 450 членів та кандидатів у члени Ради, працювало близько 500 активістів.
Партійна організація Севастополя налічувала 1931 року 2027 членів партії та 1808 кандидатів, об'єднаних у 77 партосередках, одному партколективі
Севастополь
Сторінка 23 з 42
робітфак. Через 4 роки на базі політехнікуму відкрилися кораблебудівний та залізничний будівельний технікуми. 1929 року прийняв учнів вечірній медичний робітфак (згодом, медичне училище). Для підготовки кваліфікованих робітничих кадрів ще 1922 року організовано 4 профтехшколи і через 6 років їх стало 7, де навчалося 400 чоловік. Чимало молоді здобувало кваліфікацію безпосередньо на підприємствах. Швидко зростала кількість загально-доступних бібліотек; уже в перші роки Радянської влади в Севастополі виникло багато клубів та червоних кутків. На початку 1921 року відновив роботу міський драматичний театр, На повій, розширеній основі, почала функціонувати біологічна станція Академії наук СРСР з єдиним у країні морським акваріумом. На значний науково-дослідний центр перетворилася Морська обсерваторія. Під керівництвом академіка Ю. М. Шокальського вона вже 1924 року організувала наукову експедицію для вивчення Чорного й Азовського морів на суднах «Ингул» та «Первое мая». 1925 року відновив роботу Херсонеський державний історико-археологічіний музей, а на базі музею оборони Севастополя створено військово-історичний музей - нині музей Червоно- прапорного Чорноморського флоту. У 1927-1929 рр. відкрилися музей революції та картинна галерея. Великою популярністю користувалася панорама «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.».
Докорінно змінилося економічне та культурне обличчя Севастополя в період технічної реконструкції народного господарства та індустріалізації країни. 19 березня 1930 року Рада Праці й Оборони СРСР ухвалила постанову про реконструкцію Морського заводу. На підприємстві розширювалися цехи, встановлювалося нове обладнання. Якщо 1925 року завод випускав продукції на 3,1 млн. крб., то через сім років - на 20 млн. (у цінах 1927 року), а до 1938 року випуск продукції заводу збільшився в 2,5 раза проти 1932 року. Завод не тільки реконструював та ремонтував, але й будував нові великі морські судна.
За роки першої п'ятирічки в Севастополі споруджено кілька нових підприємств, у т. ч. хлібозавод, трикотажну фабрику, здано в експлуатацію Балаклавський рудник, що забезпечував вапняками-флюсами металургійні заводи півдня країни. Почав працювати мармурово-дробарний завод у селі Пригородньому Балаклавського- району. В Інкермані налагоджувався видобуток будівельного каменю. Став до ладу великий вапняний завод. Для централізованого керівництва усіма підприємствами будівельних матеріалів 1932 року в Севастополі створено спеціальний трест «Надротранс».
Перший п'ятирічний план севастопольці виконали достроково. Однією з найважливіших умов цього було велике трудове піднесення. На честь XVI з'їзду ВКП(б) оголосили себе ударними всі підприємства «Водокату». Їхній приклад наслідували залізничники. На Морському заводі в 1931 році соціалістичне змагання охопило близько 90 проц. робітників, а на хлібозаводі - увесь колектив. За ініціативою комсомольців макаронної фабрики створювалися ударні бригади. Діяли школи підвищення кваліфікації робітників, гуртки техмінікуму. На масові рейди оволодіння новою технікою перетворилися т. зв. технічні походи. Робітники Морського заводу 1933 року виступили ініціаторами Всекримського технічного походу. Активно включилися трудівники Севастополя в соціалістичне змагання з колективами Керченського металургійного, Одеського суднобудівного, Сімферопольського машинобудівного заводів.
1930 року в місті проживало близько 75 тис. чоловік. Тоді ж в окремий район виділено Балаклавський. До Севастопольського району входило 17 сільських Рад, 76 населених пунктів із загальною кількістю населення 194 тис. чоловік.
В обстановці гострої класової боротьби відбувалася колективізація сільського господарства в Севастопольському районі. На допомогу трудовому селянству із Севастополя виїхало багато робітників-комуністів, зокрема, 1929 року тільки з Морського заводу - З0 робітників, а всього з міста - понад 200. Незважаючи на жорстокий опір куркульства, на території району було створено кілька колгоспів та 8 радгоспів, з них найбільші - Інкерманський, ім. Профінтерну, ім. Софії Перовської.
Активну роботу щодо залучення трудящих до участі в соціалістичному змаганні розгорнула Севастопольська міська Рада, яка перебудувала свою роботу відповідно до вересневого звернення ЦК ВКП(б) 1930 року про необхідність «повернутися лицем до виробництва». 1931 року в 12 секціях, крім 450 членів та кандидатів у члени Ради, працювало близько 500 активістів.
Партійна організація Севастополя налічувала 1931 року 2027 членів партії та 1808 кандидатів, об'єднаних у 77 партосередках, одному партколективі