Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
радіоприймачі.
Патріоти звільняли полонених із таборів, зривали роботу підприємств, підпалювали транспорти і склади, висаджували в повітря склади з боєприпасами, влаштовували аварії залізничних ешелонів, доставляли Радянському командуванню цінні розвідувальні дані. За завданням штабу підпільної організації під керівництвом Г. В. Горлова та М. Г. Терещенка на станції Севастополь було підірвано три ворожі ешелони (38 вагонів) з боєприпасами, а потім і котли на Північній електростанції. За час своєї діяльності підпільна організація випустила 36 листівок, спершу їх розмножували від руки, а згодом - на друкарській машинці. У червні 1943 року підпільники розпочали видавати друковану газету «За Родину». Усього вишило 25 номерів, по 500-600 примірників кожний. Редагував газету Г. П. Гузов - колишній студент суднобудівного технікуму, який разом з Ревякіиим працюван у школі № 16.
Внаслідок зради основне ядро підпільної організації, в т. ч. В. Д. Ревякін, М. Г. Терещенко, В. Т. Прокопенко, Г. П. Гузов, Є. С. Захарова, Л. П. Нефедова та ін., були заарештовані і розстріляні 14 квітня 1944 року, за 25 днів до визволити міста радянськими військами. Комуністична партія та Радянський уряд високо оцінили їхні подвиги. У зв'язку з 20-річчям перемоги у Великій Вітчизняній війні керівнику севастопольського підпілля В. Д. Ревякіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Багатьох підпільників нагороджено орденами і медалями.
Залишаючи в липні 1942 року Севастополь, його захисники клялися помститися фашистським загарбникам за зруйноване місто, за кров своїх товаришів. Воші нещадно били ворога на фронтах війни, а в травні 1944 року повернулися до стін Севастополя.
Гітлерівці зосередили на севастопольському плацдармі величезні сили: понад 72 тис. солдатів та офіцерів, 2100 гармат та мінометів, 2400 кулеметів, 50 танків і 80 літаків. Використовуючи залізобетонні укріплення, що збереглися з часу оборони Севастополя 1941-1942 рр., вони значно їх зміцнили. На кожну нашу стрілецьку роту, що діяла в першому ешелоні наступу, припадало в середньому 32 кулемети та 15 мінометів ворога. Найсильнішим вузлом опору Птлерівців була Сапун-гора, що прикриває підступи до міста з південного сходу. Грізною перепоною на шляху наших військ стали також висота Сахарна голівка та Мекензієві гори. Птлерівське командування розраховувало довго утримувати місто. Однак ці плани було ророзбито рішучими діями Червоної Армії та Чорноморського флоту, 5 травня війська 2-ї гвардійської армії генерал-лейтенанта Г. Ф. Захарова повели наступ на Севастополь через Мекезієві гори, а частини 51-ї та Приморської армій 7 травня почали штурм укріплень на Сапун-горі. Кожний крок радянських воїнів під час цього штурму був справжнім подвигом. У першому ешелоні (51-ї армії) наступали три дивізії 63-го стрілецького корпусу, яким командував генерал-майор П. К. Кошовий, та 11-го гвардійського стрілецького корпусу під командуванням генерала С. С. Рождественського. У цих боях особливо відзначилися герої Сталінграда капітан Н. В. Шилов, старший лейтенант П. М. Калиниченко, лейтенант М. Я. Дзигунський, молодший-лейтенант В. Ф. Громаков, старшина А. М. Фисенко, старший сержант Ф. М. Спорятин, єфрейтор Дроб'язко, рядові С. П. Євглєвський та І. К. Яцуненко і багато інших солдатів та офіцерів.
Немеркнучою славою вкрили себе воїни 414-ї Червопопрапорної грузинської Анапської стрілецької дивізії, 89-ї тричі орденоносної Вірменської стрілецької та 128-ї гвардійської Туркестанської стрілецької дивізій, 85-го Червонопрапорного винищувального авіаполку. 8 травня головну оборонну смугу ворога було зламано, наступного дня окупантів вибито із Севастополя, а 12 травня остаточно розбито відтіснені до мису Херсонес залишки фашистських військ у Криму.
Тисячі відважних воїнів-визволителів нагороджені бойовими орденами та медалями, багатьом присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Серед них представники різних національностей: мічман І. С. Перов, майор Д. П. Панов - росіяни, лейтенант М. Я. Гужва, капітан В. П. Клименко, брати Гарам - українці, капітан В. Г. Карачун та Т. Г. Лобок - білоруси, старший лейтенант А. Т. Кананадзе, старший лейтенант А. А. Берідзе - грузини, старший сержант Абдурахман
Абдулаєв - калмик, старший сержант А. А. Арутюнян - вірмен, рядовий Додаш Бабажанов - узбек, гвардії майор М. Т. Гарєєв (двічі Герой Радянського Союзу) башкир, капітан-лейтенант О. Н. Кесаєв - осетин,
Севастополь
Сторінка 31 з 42
артилерійського полку В. Д. Ревякін, який вирвався з фашистського полону, та колишній працівник міськкому партії М. Г. Терещенко. У березні 1943 року перші дві групи об'єдналися в єдину «Комуністичну підпільну організацію в тилу німців». Керівником її став Ревякін. У травні до неї влилася і група М. Г. Терещенка. Організація налічувала близько 200 чоловік, яким допомагали багато патріотів. У спеціально викопаному приміщенні під будиночком, де жив Ревякін, підпільники створили друкарню. Вони мали також 4радіоприймачі.
Патріоти звільняли полонених із таборів, зривали роботу підприємств, підпалювали транспорти і склади, висаджували в повітря склади з боєприпасами, влаштовували аварії залізничних ешелонів, доставляли Радянському командуванню цінні розвідувальні дані. За завданням штабу підпільної організації під керівництвом Г. В. Горлова та М. Г. Терещенка на станції Севастополь було підірвано три ворожі ешелони (38 вагонів) з боєприпасами, а потім і котли на Північній електростанції. За час своєї діяльності підпільна організація випустила 36 листівок, спершу їх розмножували від руки, а згодом - на друкарській машинці. У червні 1943 року підпільники розпочали видавати друковану газету «За Родину». Усього вишило 25 номерів, по 500-600 примірників кожний. Редагував газету Г. П. Гузов - колишній студент суднобудівного технікуму, який разом з Ревякіиим працюван у школі № 16.
Внаслідок зради основне ядро підпільної організації, в т. ч. В. Д. Ревякін, М. Г. Терещенко, В. Т. Прокопенко, Г. П. Гузов, Є. С. Захарова, Л. П. Нефедова та ін., були заарештовані і розстріляні 14 квітня 1944 року, за 25 днів до визволити міста радянськими військами. Комуністична партія та Радянський уряд високо оцінили їхні подвиги. У зв'язку з 20-річчям перемоги у Великій Вітчизняній війні керівнику севастопольського підпілля В. Д. Ревякіну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Багатьох підпільників нагороджено орденами і медалями.
Залишаючи в липні 1942 року Севастополь, його захисники клялися помститися фашистським загарбникам за зруйноване місто, за кров своїх товаришів. Воші нещадно били ворога на фронтах війни, а в травні 1944 року повернулися до стін Севастополя.
Гітлерівці зосередили на севастопольському плацдармі величезні сили: понад 72 тис. солдатів та офіцерів, 2100 гармат та мінометів, 2400 кулеметів, 50 танків і 80 літаків. Використовуючи залізобетонні укріплення, що збереглися з часу оборони Севастополя 1941-1942 рр., вони значно їх зміцнили. На кожну нашу стрілецьку роту, що діяла в першому ешелоні наступу, припадало в середньому 32 кулемети та 15 мінометів ворога. Найсильнішим вузлом опору Птлерівців була Сапун-гора, що прикриває підступи до міста з південного сходу. Грізною перепоною на шляху наших військ стали також висота Сахарна голівка та Мекензієві гори. Птлерівське командування розраховувало довго утримувати місто. Однак ці плани було ророзбито рішучими діями Червоної Армії та Чорноморського флоту, 5 травня війська 2-ї гвардійської армії генерал-лейтенанта Г. Ф. Захарова повели наступ на Севастополь через Мекезієві гори, а частини 51-ї та Приморської армій 7 травня почали штурм укріплень на Сапун-горі. Кожний крок радянських воїнів під час цього штурму був справжнім подвигом. У першому ешелоні (51-ї армії) наступали три дивізії 63-го стрілецького корпусу, яким командував генерал-майор П. К. Кошовий, та 11-го гвардійського стрілецького корпусу під командуванням генерала С. С. Рождественського. У цих боях особливо відзначилися герої Сталінграда капітан Н. В. Шилов, старший лейтенант П. М. Калиниченко, лейтенант М. Я. Дзигунський, молодший-лейтенант В. Ф. Громаков, старшина А. М. Фисенко, старший сержант Ф. М. Спорятин, єфрейтор Дроб'язко, рядові С. П. Євглєвський та І. К. Яцуненко і багато інших солдатів та офіцерів.
Немеркнучою славою вкрили себе воїни 414-ї Червопопрапорної грузинської Анапської стрілецької дивізії, 89-ї тричі орденоносної Вірменської стрілецької та 128-ї гвардійської Туркестанської стрілецької дивізій, 85-го Червонопрапорного винищувального авіаполку. 8 травня головну оборонну смугу ворога було зламано, наступного дня окупантів вибито із Севастополя, а 12 травня остаточно розбито відтіснені до мису Херсонес залишки фашистських військ у Криму.
Тисячі відважних воїнів-визволителів нагороджені бойовими орденами та медалями, багатьом присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Серед них представники різних національностей: мічман І. С. Перов, майор Д. П. Панов - росіяни, лейтенант М. Я. Гужва, капітан В. П. Клименко, брати Гарам - українці, капітан В. Г. Карачун та Т. Г. Лобок - білоруси, старший лейтенант А. Т. Кананадзе, старший лейтенант А. А. Берідзе - грузини, старший сержант Абдурахман
Абдулаєв - калмик, старший сержант А. А. Арутюнян - вірмен, рядовий Додаш Бабажанов - узбек, гвардії майор М. Т. Гарєєв (двічі Герой Радянського Союзу) башкир, капітан-лейтенант О. Н. Кесаєв - осетин,