Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Партійні та комсомольські організації підтримували бойовий патріотичний дух трудівників міста. На підприємствах, в установах, у бомбосховищах, в командах ППО працювало понад тисячу агітаторів. Активними організаторами цієї роботи були працівники міськкому та райкомів партії М. І. Петровський, Г. П. Подойніцина,
М. С. Кичатий. Велику допомогу подавала їм група працівників обкому партії на чолі з секретарем по прона.
ганді Ф. Д. Меншиковим. Справжніми ватажками молоді показали себе комсомольські працівники: секретар міськкому комсомолу О. В. Багрій, а також К. Є. Гармаш, Н. С. Крайова, секретар обкому ВЛКСМ Б. І. Домбровський, який тривалий час перебував у Севастополі.
Крім газети «Маяк Коммуни», в місті випускалися стінні газети-блискавки. Колектив театру ім. А. В. Луначарського організував концертну бригаду у складі 25 чоловік, яка силою художнього слова, бадьорою піснею запалювала севастопольців на бойові та трудові подвиги. Широко застосовувалася наочна агітація - плакати, листівки, що їх з натхненням виготовляли художники Ф. М. Решетников, М. Сойфертіс, К. Дорохов, П. Мальцев. Велике значення для севастопольців мали регулярні зустрічі з письменниками, які тривалий час перебували у місті,- Л. С. Соболевим, В. С. Кучером, С. Алимовим, О. М. Хамаданом, композиторами Ю. М. Слоновим, В. Макаровим, В. А. Мокроусовим, М. П. Чаплгіним.
29 квітня 1942 року захисники Севастополя надіслали вітальну телеграму ленінградцям, де, зокрема, писали: «Весь світ бачить, як стійко і мужньо ви переносите труднощі й важкі нестатки протягом багатьох місяців облоги. Подих великого міста на Неві відчуває вся наша країна, весь радянський народ. І тут, на березі Чорною моря, з першого дня облоги Севастополя нас запалював приклад героїчного Ленінграда». «Цілком упевнені в мужності й стійкості севастопольців,- відповідали на цю телеграму захисники Ленінграда.- Хай ще тісніше зв'яжуть нас узи дружби - запорука перемоги над ворогом».
Після того, як радянські війська залишили Керч, для захисників міста настали особливо важкі дні. Птлерівці стягнули сюди понад 200 тис. вояків. Маючи подвійну перевагу в живій силі, майже в 6 разів у літаках, і в 12 у танках фашисти різко посилили блокаду з моря. З 20 травня до 6 червня вони безперервно завдавали по місту та бойових порядках радянських військ повітряні удари. Тільки з 2 до 7 червня ворожа авіація скинула на місто понад 45 тис. бомб. Та Птлерівцям не вдалося зломити севастопольців. Коли 7 червня ворожа піхота, підтримувана танками, перейшла в наступ, її зустрів шквал вогню. Біля стін свого міста севастопольці сковували величезні сили Птлерівців.
Стійко билися воїни 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії під командуванпям генерал-майора Т. К. Коломійця, частини 7-ї бригади морської піхоти полковника Є. І. Жидилова та 8-ї бригади під командуванням полковника П. П. Горпищенка, артилеристи полковника М. В. Богданова.
Комуністична партія та Радянський уряд, уся країна продовжували допомагати місту-герою. У той важкий час 43 кораблі Чорноморського флоту здійснили сюди
103 походи. На деякі з них налітало по 100 ворожих літаків. 26 червня лідер «Ташкент», прийнявши у Севастополі на борт поранених та евакуйованих, а також 85 фрагментів врятованого моряками полотна славнозвісної панорами «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.», узяв курс на Новоросійськ. Наступного дня його атакували 86 пікірувальників. Протягом чотирьох годин на корабель було кинуто ЗЗ6 бобм та кілька торпед. І все ж він прибув до місця призначення. Після того, як кораблі не мали змоги пройти до Севастополя, їх завдання почали виконувати підводні човни. Здійснивши 78 рейсів, вони доставили сюди близько 4 тис. тонн боєприпасів, продовольства, пального, вивозили з міста багато поранених, жінок, дітей, людей похилого віку. Особливо відзначилися в боях з ворогами підводники-чорноморці під командуванням капітан-лейтенантів Д. І. Сурова, Н. А. Колтипіна, М. В. Грешилова, Н. П. Білорукова, капітанів 3-го рангу І. Ф. Фартушного та Є. П. Полякова і багатьох інших.
У другій половині червня становище в місті стало особливо небезпечним. Вийшов з ладу водопровід. Севастопольці почали використовувати старі колодязі, викопувати нові. Проте води не вистачало навіть пораненим. Різко зменшилися продовольчі пайки. Робітники одержували на добу по 400 г хліба, службовці та діти - по 200-300. З 18 червня населенню, що проживало на окраїнах міста, замість хліба видавали борошно.
Бомбардувальники фашистів налітали група за групою, не роблячи пауз навіть уночі. За кілька днів у місті зафіксовано близько 800 убитих. Польові госпіталі, розташовані в межах міста, заповнили поранені мирні жителі. Але місто продовжувало жити й боротися. Севастопольці виготовляли для
Севастополь
Сторінка 29 з 42
грядку». Саджала цибулю, часник, редьку, щавель, огірки, помідори. На Корабельній стороні ініціатором цього руху став корінний севастополець комуніст П. В. Горячко.Партійні та комсомольські організації підтримували бойовий патріотичний дух трудівників міста. На підприємствах, в установах, у бомбосховищах, в командах ППО працювало понад тисячу агітаторів. Активними організаторами цієї роботи були працівники міськкому та райкомів партії М. І. Петровський, Г. П. Подойніцина,
М. С. Кичатий. Велику допомогу подавала їм група працівників обкому партії на чолі з секретарем по прона.
ганді Ф. Д. Меншиковим. Справжніми ватажками молоді показали себе комсомольські працівники: секретар міськкому комсомолу О. В. Багрій, а також К. Є. Гармаш, Н. С. Крайова, секретар обкому ВЛКСМ Б. І. Домбровський, який тривалий час перебував у Севастополі.
Крім газети «Маяк Коммуни», в місті випускалися стінні газети-блискавки. Колектив театру ім. А. В. Луначарського організував концертну бригаду у складі 25 чоловік, яка силою художнього слова, бадьорою піснею запалювала севастопольців на бойові та трудові подвиги. Широко застосовувалася наочна агітація - плакати, листівки, що їх з натхненням виготовляли художники Ф. М. Решетников, М. Сойфертіс, К. Дорохов, П. Мальцев. Велике значення для севастопольців мали регулярні зустрічі з письменниками, які тривалий час перебували у місті,- Л. С. Соболевим, В. С. Кучером, С. Алимовим, О. М. Хамаданом, композиторами Ю. М. Слоновим, В. Макаровим, В. А. Мокроусовим, М. П. Чаплгіним.
29 квітня 1942 року захисники Севастополя надіслали вітальну телеграму ленінградцям, де, зокрема, писали: «Весь світ бачить, як стійко і мужньо ви переносите труднощі й важкі нестатки протягом багатьох місяців облоги. Подих великого міста на Неві відчуває вся наша країна, весь радянський народ. І тут, на березі Чорною моря, з першого дня облоги Севастополя нас запалював приклад героїчного Ленінграда». «Цілком упевнені в мужності й стійкості севастопольців,- відповідали на цю телеграму захисники Ленінграда.- Хай ще тісніше зв'яжуть нас узи дружби - запорука перемоги над ворогом».
Після того, як радянські війська залишили Керч, для захисників міста настали особливо важкі дні. Птлерівці стягнули сюди понад 200 тис. вояків. Маючи подвійну перевагу в живій силі, майже в 6 разів у літаках, і в 12 у танках фашисти різко посилили блокаду з моря. З 20 травня до 6 червня вони безперервно завдавали по місту та бойових порядках радянських військ повітряні удари. Тільки з 2 до 7 червня ворожа авіація скинула на місто понад 45 тис. бомб. Та Птлерівцям не вдалося зломити севастопольців. Коли 7 червня ворожа піхота, підтримувана танками, перейшла в наступ, її зустрів шквал вогню. Біля стін свого міста севастопольці сковували величезні сили Птлерівців.
Стійко билися воїни 25-ї Чапаєвської стрілецької дивізії під командуванпям генерал-майора Т. К. Коломійця, частини 7-ї бригади морської піхоти полковника Є. І. Жидилова та 8-ї бригади під командуванням полковника П. П. Горпищенка, артилеристи полковника М. В. Богданова.
Комуністична партія та Радянський уряд, уся країна продовжували допомагати місту-герою. У той важкий час 43 кораблі Чорноморського флоту здійснили сюди
103 походи. На деякі з них налітало по 100 ворожих літаків. 26 червня лідер «Ташкент», прийнявши у Севастополі на борт поранених та евакуйованих, а також 85 фрагментів врятованого моряками полотна славнозвісної панорами «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.», узяв курс на Новоросійськ. Наступного дня його атакували 86 пікірувальників. Протягом чотирьох годин на корабель було кинуто ЗЗ6 бобм та кілька торпед. І все ж він прибув до місця призначення. Після того, як кораблі не мали змоги пройти до Севастополя, їх завдання почали виконувати підводні човни. Здійснивши 78 рейсів, вони доставили сюди близько 4 тис. тонн боєприпасів, продовольства, пального, вивозили з міста багато поранених, жінок, дітей, людей похилого віку. Особливо відзначилися в боях з ворогами підводники-чорноморці під командуванням капітан-лейтенантів Д. І. Сурова, Н. А. Колтипіна, М. В. Грешилова, Н. П. Білорукова, капітанів 3-го рангу І. Ф. Фартушного та Є. П. Полякова і багатьох інших.
У другій половині червня становище в місті стало особливо небезпечним. Вийшов з ладу водопровід. Севастопольці почали використовувати старі колодязі, викопувати нові. Проте води не вистачало навіть пораненим. Різко зменшилися продовольчі пайки. Робітники одержували на добу по 400 г хліба, службовці та діти - по 200-300. З 18 червня населенню, що проживало на окраїнах міста, замість хліба видавали борошно.
Бомбардувальники фашистів налітали група за групою, не роблячи пауз навіть уночі. За кілька днів у місті зафіксовано близько 800 убитих. Польові госпіталі, розташовані в межах міста, заповнили поранені мирні жителі. Але місто продовжувало жити й боротися. Севастопольці виготовляли для