Сторінка 22 з 42
водночас освоїв виробництво бурів для нафтової промисловості. На ливарно-механічному заводі «Чорномор» протягом 1925-1927 рр. кількість робітників зросла з 68 до 350. Після реконструкції подвоїв випуск продукції шкірзавод. Налагоджувалося виробництво на Балаклавських консервному та рибному заводах. Рік у рік зростав попит на продукцію цегельно-черепичного заводу.
1921 року в Севастополі створено промисловий та комунальний трести: перший - «Млинхімпром» об'єднав два млини, три миловарні та крохмальний заводи, другий - «Водокат» - водопровід, пароплавство, трамвай,
каналізацію. 1927 року «Млипхімпром» відкрив макаронну фабрику, що забезпечувала продукцією не тільки місто, а й інші населені пункти Криму. «Водокат» проклав Чоргунський водопровід. Збільшилась потужність Інкермапської водокачки, розширювалася водопровідна мережа на окраїнах міста, ремонтувалися старі магістралі. Налагоджувалося енергетичне господарство. 1921 року запрацювали електростанції - міська та Морського заводу, а в липні 1922 - дала струм Балаклавська. У вересні 1923 року стала до ладу Північна електростанція. Важливу роль у налагодженні енергетичного господарства міста відіграли створений 1923 року міський трест «Електротранс», а згодом «Кримелектро». У травні 1927 року розпочато, а через рік завершено спорудження в Севастополі одного з найбільших у Криму холодильника, обладнаний новими машинами вітчизняного виробництва. Це мало велике значення для постачання свіжими продуктами міста, флоту, санаторіїв та будинків відпочинку Південного Криму.
Одним із найбільших перевалочних пунктів внутрішньої та зовнішньої торгівлі на півдні СРСР ставав Севастопольський торговельний порт, повністю відбудований до 1925 року. Тоді його ваптажооборот досяг 4180 тис. пудів і проти 1924 року зріс на 55 процентів.
Міська партійна організація, багато зробила для підвищення трудової активності робітників і службовців, зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції. На підприємствах створювалися осередки наукової організації праці, бюро раціоналізації та винахідництва, регулярно проводилися виробничі наради за участю робітників, декади робітничої ініціативи. Тільки протягом 1925 року продуктивність праці в місті подвоїлась. Передовим робітникам Морського заводу й військового порту П. Т. Стрегущенку, М. І. Бегасинському, О. М. Котку, П. І. Чєтуєву, П. О. Усачову, В. 3. Гусєву, О. 3. Назарову 1928 року присвоєно звання Героя Праці.
Наприкінці відбудовного періоду, що в умовах Севастополя, як і всього Криму, тривав до 1928 року, промисловість міста по випуску продукції наблизилася до довоєнного рівня, а частина підприємств перевищила його. Водночас розгорталася технічна реконструкція старих підприємств, будівництво нових.
Великим трудовим досягненням севастопольців було спорудження в 1924 - 1925 рр. трамвайної колії Севастополь-Балаклава протяжністю 18 км. У цій народній будові брали участь не тільки жителі Севастополя та Балаклави, а й селяни
з навколишніх сіл.
Поліпшувалися житлові умови трудящих. 1926 року загальний житловий фонд міста дорівнював 512,7 тис. кв. метрів. Але житлове господарство ще відставало від темпів розвитку промисловості й зростання населення. Дуже загострив житлову проблему землетрус 1927 року, під час якого зруйновано сотні будинків. Комунальне господарство зазнало збитків на 6,5 млн. крб. Для ліквідації наслідків землетрусу Радянський уряд тільки 1928 року виділив для Севастополя 1,4 млн. карбованців.
Уже 1923 року в місті працювало 3 лікарні на 210 ліжок (майже в півтора раза більше, ніж до революції), поліклініка, 3 лікувальні пункти на підприємствах.
4 аптеки, 3 дитячих ясел на 165 місць, консультація по охороні материнства й дитинства, молочна кухня для немовлят. 1928 року кількість поліклінік зросла до 7,
а ліжок у лікарнях - до 292. 1926 року створено курортний трест, що об'єднав санаторії, будинки відпочинку, готелі та лікувальні пляжі. Найбільшим лікувальним закладом був Центральний державний науково-дослідний інститут фізичних методів лікування ім. І. М. Сєченова. Трудящі міста повністю відновили головний морсммік госпіталь, пограбований інтервентами та білогвардійцями.
Особлива увага приділялася ліквідації неписьменності. Щорічно 3-4 тис. чоловік відвідували близько 50 груп лікнену та шкіл для неписьменних і малописьменних. Оскільки населення в основному поповнювалося за рахунок приїжджих з села, ліквідація неписьменності та малописьменності у місті затягнулася до 1934 року. Якщо 1922 року працювало 27 шкіл, то 1929 - їх стало 32, в т. ч. 11 середніх. Кількість учнів зросла з 5 тис. до 7,8 тисяч. 1921 року створено народний політехнікум, пролетарський університет,
Дивиться також інші населені пункти району: