Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящих.
Але соціалістичне будівництво знову було перервано навалою білогвардійців та інтервентів. Прорвавши Акмонайський фронт, денікіпці при підтримці інтервентів 23 червня захопили місто. І цього разу під керівництвом більшовиків трудящим довелося веси нерівну героїчну боротьбу проти ворога. Підпільний міськком партії мав друкарню і поширював серед населення та солдатів білої армії тисячі листівок, водночас він добував зброю та вибухівку в такій кількості, що міг постачати її підпільникам Сімферополя та Бахчисарая.
На початку 1920 року більшовицька організація міста мала 14 осередків. Створений за завданням обкому партії ревком готував збройне повстання. Проте в ніч на 21 січня всі члени міськкому партії були заарештовані. Під час арешту у них було вилучено зброю, вибухівку та обладнання для друкарні.
Незабаром підпільники сформували новий міськком, але в березні він був заарештований. Десять його членів 9 березня стали перед військово-польовим судом. За наказом генерала Слащова 11 березня усіх їх розстріляно в Джанкої. Ці злодіяння викликали гнів та обурення трудящих не тільки Севастополя, але й інших міст Криму. Відбулися страйки протесту. В Севастополі такий страйк тривав три дні. Незважаючи на звірства білогвардійців, заохочувані англо-фрапцузькими інтервентами, революційна боротьба тривала. В травні на підпільній більшовицькій конференції в Коктебелі (нині Планерське) представник Севастополя І. Сєров доповідав, що в місті знову працюють підпільний комітет та ревком, готується збройне повстання, добре налагоджено друкування листівок, щотижня випускається «летючка». Партійні осередки створено майже в усіх профспілках, на військових кораблях та у військових частинах.
Під впливом більшовицької пропаганди матроси лінійного корабля «Воля», посланого для бомбардування фортеці Очакова, відмовилися воювати проти робітничо-селянської влади. Після повернення корабля до Севастополя білогвардійці розстріляли близько 100 матросів. На лінкорі «Ростислав» та есмінці «Грозный» за участь у підпільній роботі розстріляно 75 матросів.
У червні 1920 року газета «Правда» повідомляла також, що севастопольські підпільники підірвали 20 тис. снарядів і велику кількість патронів, вивели з ладу багато вагонів та хімічну лабораторію, висадили в повітря прибулий з Константинополя транспорт «Дон». Не раз руйнувалися залізничні колії.
Чимало підпільників загинуло від рук денікінської та врангелівської контррозвідок, зокрема голова міськкому В. В. Макаров, члени комітету А. П. Бунаков, А. І. Севастьянов, М. С. Киянченко, С. С. Ключников (Крючков), М. Йоффе, X. Шулькіна, Н. Шестаков (Крилов), С. Глаголєв, Н. Авдєєв, Ф. Петров, Н. Фокін, І. Наливайко; Т. Лакота, Т. Кряжев, П. Сивчук, Я. Рябов (Цвітков), Р. Торговицький, В. Циганков, Д. Юртаєв, Т. Левченко, А. Румянцев та інші. На честь героїв підпілля на кладовищі Комунарів у Севастополі встановлено пам'ятник,
За три дні до вступу в місто частин Червоної Армії більшовицька підпільна організація створила ревком. Він випустив звернення до всіх трудящих Криму, закликаючи їх вступати до партизанських загонів, щоб завдати врангелівцям останнього рішучого удару. «Збирайте зброю,- говорилося в листівці,- будьте готові до того, щоб не дати ворогові втекти й вивезти народне майно».
15 листопада 1920 року до Севастополя вступила Червона Армія. У телеграмі В. І. Леніну К. С. Ворошилов та С. М. Будьонний повідомляли: «Серед трудящого населення велике піднесення та радість з приводу визволення Криму від білогвардійців».
Під керівництвом більшовиків севастопольці з великою енергією приступили до будівництва нового життя, налагодження промислового виробництва, комунального господарства, відродження Чорноморського флоту. Після виходу з підпілля партійна організація міста значно зросла і в травні 1921 року налічувала 2100 комуністів, які працювали у тісному контакті з партійними організаціями Чорноморського флоту.
У червні 1921 року обрано міську Раду, якій передав свої повноваження ревком. ЦК РКП(б) та ЦК КП(б)У направили для роботи до Севастополя досвідчених комуністів - С. М. Крилова, обраного головою міської Ради, Р. М. Гордон, І. С. Імханицького, І. П. Носова, О. І. Кондракова, В. А. Вашкевича, І. А. Богданова. Вони очолили відповідальні ділянки партійної та радянської роботи.
Севастополь
Сторінка 20 з 42
дійові заходи, щоб забезпечити населення придовольством, водою, освітленням. Особлива увага приділялася ліквідації безробіття. У центрі уваги створеної в ті дні міської Ради народного господарства бук пуск Морського заводу. Націоналізовувалися банки, заводи і фабрики, торговельним та риболовецький флот, конфісковувались та передавалися селянам і наймитам поміщицькі й монастирські землі, сади та виноградники, вживалися заходи до своєчасного їх обробітку. Велика увага приділялася питанням охорони здоров'я, народної освіти, культурного обслуговування Але соціалістичне будівництво знову було перервано навалою білогвардійців та інтервентів. Прорвавши Акмонайський фронт, денікіпці при підтримці інтервентів 23 червня захопили місто. І цього разу під керівництвом більшовиків трудящим довелося веси нерівну героїчну боротьбу проти ворога. Підпільний міськком партії мав друкарню і поширював серед населення та солдатів білої армії тисячі листівок, водночас він добував зброю та вибухівку в такій кількості, що міг постачати її підпільникам Сімферополя та Бахчисарая.
На початку 1920 року більшовицька організація міста мала 14 осередків. Створений за завданням обкому партії ревком готував збройне повстання. Проте в ніч на 21 січня всі члени міськкому партії були заарештовані. Під час арешту у них було вилучено зброю, вибухівку та обладнання для друкарні.
Незабаром підпільники сформували новий міськком, але в березні він був заарештований. Десять його членів 9 березня стали перед військово-польовим судом. За наказом генерала Слащова 11 березня усіх їх розстріляно в Джанкої. Ці злодіяння викликали гнів та обурення трудящих не тільки Севастополя, але й інших міст Криму. Відбулися страйки протесту. В Севастополі такий страйк тривав три дні. Незважаючи на звірства білогвардійців, заохочувані англо-фрапцузькими інтервентами, революційна боротьба тривала. В травні на підпільній більшовицькій конференції в Коктебелі (нині Планерське) представник Севастополя І. Сєров доповідав, що в місті знову працюють підпільний комітет та ревком, готується збройне повстання, добре налагоджено друкування листівок, щотижня випускається «летючка». Партійні осередки створено майже в усіх профспілках, на військових кораблях та у військових частинах.
Під впливом більшовицької пропаганди матроси лінійного корабля «Воля», посланого для бомбардування фортеці Очакова, відмовилися воювати проти робітничо-селянської влади. Після повернення корабля до Севастополя білогвардійці розстріляли близько 100 матросів. На лінкорі «Ростислав» та есмінці «Грозный» за участь у підпільній роботі розстріляно 75 матросів.
У червні 1920 року газета «Правда» повідомляла також, що севастопольські підпільники підірвали 20 тис. снарядів і велику кількість патронів, вивели з ладу багато вагонів та хімічну лабораторію, висадили в повітря прибулий з Константинополя транспорт «Дон». Не раз руйнувалися залізничні колії.
Чимало підпільників загинуло від рук денікінської та врангелівської контррозвідок, зокрема голова міськкому В. В. Макаров, члени комітету А. П. Бунаков, А. І. Севастьянов, М. С. Киянченко, С. С. Ключников (Крючков), М. Йоффе, X. Шулькіна, Н. Шестаков (Крилов), С. Глаголєв, Н. Авдєєв, Ф. Петров, Н. Фокін, І. Наливайко; Т. Лакота, Т. Кряжев, П. Сивчук, Я. Рябов (Цвітков), Р. Торговицький, В. Циганков, Д. Юртаєв, Т. Левченко, А. Румянцев та інші. На честь героїв підпілля на кладовищі Комунарів у Севастополі встановлено пам'ятник,
За три дні до вступу в місто частин Червоної Армії більшовицька підпільна організація створила ревком. Він випустив звернення до всіх трудящих Криму, закликаючи їх вступати до партизанських загонів, щоб завдати врангелівцям останнього рішучого удару. «Збирайте зброю,- говорилося в листівці,- будьте готові до того, щоб не дати ворогові втекти й вивезти народне майно».
15 листопада 1920 року до Севастополя вступила Червона Армія. У телеграмі В. І. Леніну К. С. Ворошилов та С. М. Будьонний повідомляли: «Серед трудящого населення велике піднесення та радість з приводу визволення Криму від білогвардійців».
Під керівництвом більшовиків севастопольці з великою енергією приступили до будівництва нового життя, налагодження промислового виробництва, комунального господарства, відродження Чорноморського флоту. Після виходу з підпілля партійна організація міста значно зросла і в травні 1921 року налічувала 2100 комуністів, які працювали у тісному контакті з партійними організаціями Чорноморського флоту.
У червні 1921 року обрано міську Раду, якій передав свої повноваження ревком. ЦК РКП(б) та ЦК КП(б)У направили для роботи до Севастополя досвідчених комуністів - С. М. Крилова, обраного головою міської Ради, Р. М. Гордон, І. С. Імханицького, І. П. Носова, О. І. Кондракова, В. А. Вашкевича, І. А. Богданова. Вони очолили відповідальні ділянки партійної та радянської роботи.