Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
рота, а й солдати відмовилися стріляти в матросів. Незабаром повстання охопило всю флотську дивізію. До повсталих приєдналася бойова рота з броненосця «Синоп», яку Чухнін послав для «втихомирення» матросів. Між тим вибори до Ради тривали. Робітники порту та портового заводу (колишнього адміралтейства) обрали до неї 40 депутатів, у т. ч. довічним - П. П. Шмідта.
Перше засідання Севастопольської Ради матроських, робітничих і солдатських депутатів відбулося 12 листопада. Тривало воно довго і проходило бурхливо, бо єдиного погляду на дальший розвиток подій і єдиного керівництва не було. Якщо більшовики Сиротенко, Гладков, Докукін, Ушаков та інші закликали повсталих до сміливих, рішучих дій (захоплення зброї, кораблів, найважливіших пунктів міста, озброєння робітників), то меншовики пропонували обмежитися мирним страйком і маніфестаціями. І все ж повстання набирало дедалі організованішого характеру. Чухнін оголосив місто на воєнному стані, а фортецю - у стані облоги. Незважаючи на це, 13 листопада спалахнуло повстання на крейсері «Очаков». Командиром корабля матроси обрали боцмана І. Є. Уланського. Того ж дня до флотських казарм у повному складі зі зброєю прийшла з Північної сторони окрема саперна рота під командуванням унтер-офіцера більшовика М. Баришева. Революційні заворушення охопили також команди броненосця «Святой Пантелеймон», мінного крейсери «Гридень», учбових кораблів «Днестр» й «Прут», есмінців «Свирепый» та «Заветный», канонерського човна «Уралец» та інших суден.
На боці повсталих було 15 кораблів та кілька берегових частин. Повсюдно обиралися депутати до Ради. Загальна кількість їх досягала 200 чоловік. Командувати революційним флотом Рада запросил і лейтенанта П. П Шмідта. Вранці Шмідт прибув на крейсер «Очаков». Матроси віддали йому адміральські почесті. Під звуки оркестра й вигуки «Ура!» над кораблем звився сигнал «Командую флотом. Шмідт». Але все ще вірячи в царя, він надіслав йому телеграму: «Славний Чорноморський флот, свято зберігаючи вірність своєму народові, вимагає від Вас, государ, негайного скликання Установчих зборів і перестає коритися Вашим міністрам».
Трудівники Севастополя прагнули подати всебічну підтримку повсталим матро сам і солдатам. Страйкували робітники порту. Разом з матросами вони захололи арсенал, допомагали доставляти кулемети, гвинтівки і патрони в казарми. Щоб перешкодити перекиданню царських військ, залізничники припинили рух поїздів ніж Сімферополем і Севастополем. Страйкуючі моряки допоміжного і торговельного флотів не випускали в море жодного пароплава. До страйкарів приєдналися поштово- телеграфні службовці. 12-15 листопада все місто охопив загальний страйк, ллє робітники не мали зброї, її не вистачало навіть матросам і солдатам. Тим часом де Севастополя по шосе одна по одній підходили військові частини. Розправу над повсталими-цар доручив відомому своєю жорстокістю вішателеві генерал-лейтенантові Меллер-Закомельському.
15 листопада о 15 годині командування пред'явило повсталим ультиматум. Рада на нього не відповіла, готуючи маси до бою. Але контрреволюційні сили перейшли до наступу, не чекаючи закінчення строку ультиматуму. По повсталих кораблях, флотських казармах відкрили вогонь фортечна артилерія, польові гармати з Історичного бульвару, броненосець «Ростислав» та інші кораблі.
Першим вийшов з ладу есмінець «Свирепый». Його революційний командир І. Сиротенко героїчно загинув разом з багатьма матросами. Мінний транспорт «Буг»,
у трюмах якого було 300 бойових мін, ще до обстрілу зробив спробу вийти в море, але не встиг. Щоб не допустити величезного вибуху, небезпечного для міста, матроси затопили судно в бухті. Ураганний вогонь обрушили урядові війська на «Очаков». Діставши 52 пробоїни, охоплений полум'ям, крейсер на пропозицію Чухніна скласти зброю підняв сигнал: «Я не здаюсь!». Невдовзі снаряд розірвався в машинному відділенні. і корабель вийшов з ладу. З Приморського бульвару карателі відкрили вогонь по матросах, які рятувалися вплав. Поранений у ногу П. П. Шмідт перейшов з групою матросів на міноносець № 270, але і його незабаром було підбито, а Шмідта заарештували офіцери з «Ростислава».
Майже добу самовіддано захищалися повсталі у флотських казармах, де перебувала Рада. Вісім піхотних полків штурмували їх з трьох боків. Вранці 16 листопада контрреволюційні сили захопили шість напівзруйнованих чотириповерхових казарм. Всю ніч горів на рейді крейсер «Очаков».
Багато матросів загинуло в бухті і в казармах. Оскаженілі офіцери нещадно добивали поранених. Кількість заарештованих досягала 6 тис., у т. ч. матросів - близько і тис., що становило майже 40 проц. особового складу
Севастополь
Сторінка 11 з 42
Обурений цим підлим заміром, Петров, не роздумуючи, зарядив гвинтівку і одним пострілом убив Штейна, а другим - поранив Писаревського. Коли, опам'ятавшись під паніки, офіцери заарештували Петрова, матроси негайно звільнили його, роззброївши та побивши кількох офіцерів. Не тільки морська Перше засідання Севастопольської Ради матроських, робітничих і солдатських депутатів відбулося 12 листопада. Тривало воно довго і проходило бурхливо, бо єдиного погляду на дальший розвиток подій і єдиного керівництва не було. Якщо більшовики Сиротенко, Гладков, Докукін, Ушаков та інші закликали повсталих до сміливих, рішучих дій (захоплення зброї, кораблів, найважливіших пунктів міста, озброєння робітників), то меншовики пропонували обмежитися мирним страйком і маніфестаціями. І все ж повстання набирало дедалі організованішого характеру. Чухнін оголосив місто на воєнному стані, а фортецю - у стані облоги. Незважаючи на це, 13 листопада спалахнуло повстання на крейсері «Очаков». Командиром корабля матроси обрали боцмана І. Є. Уланського. Того ж дня до флотських казарм у повному складі зі зброєю прийшла з Північної сторони окрема саперна рота під командуванням унтер-офіцера більшовика М. Баришева. Революційні заворушення охопили також команди броненосця «Святой Пантелеймон», мінного крейсери «Гридень», учбових кораблів «Днестр» й «Прут», есмінців «Свирепый» та «Заветный», канонерського човна «Уралец» та інших суден.
На боці повсталих було 15 кораблів та кілька берегових частин. Повсюдно обиралися депутати до Ради. Загальна кількість їх досягала 200 чоловік. Командувати революційним флотом Рада запросил і лейтенанта П. П Шмідта. Вранці Шмідт прибув на крейсер «Очаков». Матроси віддали йому адміральські почесті. Під звуки оркестра й вигуки «Ура!» над кораблем звився сигнал «Командую флотом. Шмідт». Але все ще вірячи в царя, він надіслав йому телеграму: «Славний Чорноморський флот, свято зберігаючи вірність своєму народові, вимагає від Вас, государ, негайного скликання Установчих зборів і перестає коритися Вашим міністрам».
Трудівники Севастополя прагнули подати всебічну підтримку повсталим матро сам і солдатам. Страйкували робітники порту. Разом з матросами вони захололи арсенал, допомагали доставляти кулемети, гвинтівки і патрони в казарми. Щоб перешкодити перекиданню царських військ, залізничники припинили рух поїздів ніж Сімферополем і Севастополем. Страйкуючі моряки допоміжного і торговельного флотів не випускали в море жодного пароплава. До страйкарів приєдналися поштово- телеграфні службовці. 12-15 листопада все місто охопив загальний страйк, ллє робітники не мали зброї, її не вистачало навіть матросам і солдатам. Тим часом де Севастополя по шосе одна по одній підходили військові частини. Розправу над повсталими-цар доручив відомому своєю жорстокістю вішателеві генерал-лейтенантові Меллер-Закомельському.
15 листопада о 15 годині командування пред'явило повсталим ультиматум. Рада на нього не відповіла, готуючи маси до бою. Але контрреволюційні сили перейшли до наступу, не чекаючи закінчення строку ультиматуму. По повсталих кораблях, флотських казармах відкрили вогонь фортечна артилерія, польові гармати з Історичного бульвару, броненосець «Ростислав» та інші кораблі.
Першим вийшов з ладу есмінець «Свирепый». Його революційний командир І. Сиротенко героїчно загинув разом з багатьма матросами. Мінний транспорт «Буг»,
у трюмах якого було 300 бойових мін, ще до обстрілу зробив спробу вийти в море, але не встиг. Щоб не допустити величезного вибуху, небезпечного для міста, матроси затопили судно в бухті. Ураганний вогонь обрушили урядові війська на «Очаков». Діставши 52 пробоїни, охоплений полум'ям, крейсер на пропозицію Чухніна скласти зброю підняв сигнал: «Я не здаюсь!». Невдовзі снаряд розірвався в машинному відділенні. і корабель вийшов з ладу. З Приморського бульвару карателі відкрили вогонь по матросах, які рятувалися вплав. Поранений у ногу П. П. Шмідт перейшов з групою матросів на міноносець № 270, але і його незабаром було підбито, а Шмідта заарештували офіцери з «Ростислава».
Майже добу самовіддано захищалися повсталі у флотських казармах, де перебувала Рада. Вісім піхотних полків штурмували їх з трьох боків. Вранці 16 листопада контрреволюційні сили захопили шість напівзруйнованих чотириповерхових казарм. Всю ніч горів на рейді крейсер «Очаков».
Багато матросів загинуло в бухті і в казармах. Оскаженілі офіцери нещадно добивали поранених. Кількість заарештованих досягала 6 тис., у т. ч. матросів - близько і тис., що становило майже 40 проц. особового складу