Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перший тимчасовий скромний пам'ятник 19 серпня 1856 року відкрили на свої кошти моряки. Його встановили біля недобудованого Володимирського собору з написом; «Тут поховані: адмірал Лазарев, що помер в літо 1851 року, і убиті під час захисту м. Севастополя віце-адмірал Корнілов, контр-адмірал Істомін, адмірал Нахімов». Після добудови собору склеп забетоновано, замість тимчасового пам'ятника встановлено чотири меморіальні чавунні дошки на честь кожного з адміралів. В жовтні 1895 року, в 41 річницю з дня загибелі, відкрито пам'ятник адміралу В. О. Корнілову. 18 листопада 1898 року, в день 45-річчя Сінопської битви, на площі біля Графської пристані встановлено пам'ятник П. С. Нахімову. На прохання севастопольців та чорноморців 5 квітня 1869 року в Петербурзі створюється комітет для організації в Севастополі військового музею. Перші кошти на його створення внесли учасники оборони, згодом пожертвування збирали по всій країні. Чимало експонатів зібрали в самому місті. Музей відкрився 2 вересня 1869 року на нижньому поверсі будинку Е. І. Тотлебена, на центральній вулиці міста (нині вулиця ім. Леніна). 1895 року для нього спорудили спеціальне приміщення - одне з найкращих у місті.
Але основні роботи щодо увічнення героїчної оборони здійснено тільки в 1904-1905 рр., на ознаменування її 50-річчя, що широко відзначалося громадськістю країни. У ті роки по всій оборонній лінії споруджено з білого інкерманського каменю пам'ятнки та балюстради. Проти Приморського бульвару, за 10 м від берега, у морі, - за проектом естонського художника-академіка А. Г. Адамсона встановлено пам'ятник затопленим кораблям, що став своєрідною емблемою Севастополя. Проти пам'ятника на високій підпірній стіні набережної закріплено два великі корабельні якорі.
На Малаховому кургані частково реставровано оборонну башту, встановлено гармати часів оборони, а біля входу споруджено фундаментальні ворота з 4 колонами та написом «1854-1855». Було також упорядковано Історичний бульвар. 14 травня 1905 року тут в унікальному, круглому масивному приміщенні висотою близько 35 метрів відкрилася славнозвісна панорама «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.»,
Чудову картину для неї створив відомий художник-баталіст, уродженець Одеси, академік Ф. О. Рубо. Активно йому допомагали студенти Академії мистецтв, згодом відомі радянські художники М. Б. Греков та М. І. Авілов. На величезному поділці панорами площею 1010 кв. метрів з великою художньою силою відтворено один з найяскравіших епізодів оборони - відбиття ворожого штурму 6 червня 1855 року. Перед картиною та в експозиційному залі панорами було представлено багато речових експонатів, що знайомили глядачів з героїчною епопеєю. Панорама стала одним із найвидатніших творів батального живопису.
1909 року на Історичному бульварі з'явився ще один чудовий пам'ятник будівникам севастопольських укріплень під час оборони на чолі з Е. І. Тотлебеном.
Великі зміни у життя міста внесла перша світова війна, особливо після того як на боці Німеччини виступили Туреччина та Болгарія, й розгорнули воєнні дії на Чорному морі. 29 жовтня 1914 року Севастопольський порт було піддано несподіваному артилерійському обстрілу з німецького лінійного крейсера «Гебен», що його супроводжували турецькі міноносці.
За час війни особовий склад Чорноморського флоту збільшився з 15,5 тис. до 40 тис. чоловік. Поповнювався він в основному за рахунок призову запасних. Серед них було чимало учасників революційних подій 1905-1907 рр., які співчували більшовикам.
Війна погіршила і без того тяжке становище трудящих. Царські власті намагалися заарештувати чи віддати в солдати всіх причетних до минулих революційній подій. Проте це не припинило розвиток революційного руху. Вже в липні 1915 року начальник севастопольського жандармського управління доповідав департаменту поліції, що серед «матеріально незабезпечених і переважно бідних верств населення починає зароджуватися невдоволення війною». Поступово це невдоволення, що посилювалося внаслідок переслідувань усіх «інакомислячих», а також дорожнечі життя почало виливатися у відкриті форми протесту.
Гнів проти прогнилого царського ладу назрівав також серед матроських та солдатських мас. Нерідко матроси і молоді робітники били городових та особливо шпиків, відбирали у них зброю, жінки погрожували торговцям «своїм судом».
28 травня 1915 року унтер-офіцер 5-ї роти фортечної артилерії, колишній робітник С. Наумов був відданий до суду за те, що відіслав на фронт листа, де, зокрема, говорилося: «Дорогі друзі й товариші, взагалі всі військовослужбовці, подумайте, за що ви таке страшне кровопролиття
Севастополь
Сторінка 15 з 42
років. Царський уряд не відпустив коштів навіть на влаштування величезного Братського чи Стотисячного кладовища на Північній стороні, де поховано 127 583 захисників міста. Чимало зроблено на ньому на кошти і силами ветеранів, моряків, городян. Перший тимчасовий скромний пам'ятник 19 серпня 1856 року відкрили на свої кошти моряки. Його встановили біля недобудованого Володимирського собору з написом; «Тут поховані: адмірал Лазарев, що помер в літо 1851 року, і убиті під час захисту м. Севастополя віце-адмірал Корнілов, контр-адмірал Істомін, адмірал Нахімов». Після добудови собору склеп забетоновано, замість тимчасового пам'ятника встановлено чотири меморіальні чавунні дошки на честь кожного з адміралів. В жовтні 1895 року, в 41 річницю з дня загибелі, відкрито пам'ятник адміралу В. О. Корнілову. 18 листопада 1898 року, в день 45-річчя Сінопської битви, на площі біля Графської пристані встановлено пам'ятник П. С. Нахімову. На прохання севастопольців та чорноморців 5 квітня 1869 року в Петербурзі створюється комітет для організації в Севастополі військового музею. Перші кошти на його створення внесли учасники оборони, згодом пожертвування збирали по всій країні. Чимало експонатів зібрали в самому місті. Музей відкрився 2 вересня 1869 року на нижньому поверсі будинку Е. І. Тотлебена, на центральній вулиці міста (нині вулиця ім. Леніна). 1895 року для нього спорудили спеціальне приміщення - одне з найкращих у місті.
Але основні роботи щодо увічнення героїчної оборони здійснено тільки в 1904-1905 рр., на ознаменування її 50-річчя, що широко відзначалося громадськістю країни. У ті роки по всій оборонній лінії споруджено з білого інкерманського каменю пам'ятнки та балюстради. Проти Приморського бульвару, за 10 м від берега, у морі, - за проектом естонського художника-академіка А. Г. Адамсона встановлено пам'ятник затопленим кораблям, що став своєрідною емблемою Севастополя. Проти пам'ятника на високій підпірній стіні набережної закріплено два великі корабельні якорі.
На Малаховому кургані частково реставровано оборонну башту, встановлено гармати часів оборони, а біля входу споруджено фундаментальні ворота з 4 колонами та написом «1854-1855». Було також упорядковано Історичний бульвар. 14 травня 1905 року тут в унікальному, круглому масивному приміщенні висотою близько 35 метрів відкрилася славнозвісна панорама «Оборона Севастополя 1854-1855 рр.»,
Чудову картину для неї створив відомий художник-баталіст, уродженець Одеси, академік Ф. О. Рубо. Активно йому допомагали студенти Академії мистецтв, згодом відомі радянські художники М. Б. Греков та М. І. Авілов. На величезному поділці панорами площею 1010 кв. метрів з великою художньою силою відтворено один з найяскравіших епізодів оборони - відбиття ворожого штурму 6 червня 1855 року. Перед картиною та в експозиційному залі панорами було представлено багато речових експонатів, що знайомили глядачів з героїчною епопеєю. Панорама стала одним із найвидатніших творів батального живопису.
1909 року на Історичному бульварі з'явився ще один чудовий пам'ятник будівникам севастопольських укріплень під час оборони на чолі з Е. І. Тотлебеном.
Великі зміни у життя міста внесла перша світова війна, особливо після того як на боці Німеччини виступили Туреччина та Болгарія, й розгорнули воєнні дії на Чорному морі. 29 жовтня 1914 року Севастопольський порт було піддано несподіваному артилерійському обстрілу з німецького лінійного крейсера «Гебен», що його супроводжували турецькі міноносці.
За час війни особовий склад Чорноморського флоту збільшився з 15,5 тис. до 40 тис. чоловік. Поповнювався він в основному за рахунок призову запасних. Серед них було чимало учасників революційних подій 1905-1907 рр., які співчували більшовикам.
Війна погіршила і без того тяжке становище трудящих. Царські власті намагалися заарештувати чи віддати в солдати всіх причетних до минулих революційній подій. Проте це не припинило розвиток революційного руху. Вже в липні 1915 року начальник севастопольського жандармського управління доповідав департаменту поліції, що серед «матеріально незабезпечених і переважно бідних верств населення починає зароджуватися невдоволення війною». Поступово це невдоволення, що посилювалося внаслідок переслідувань усіх «інакомислячих», а також дорожнечі життя почало виливатися у відкриті форми протесту.
Гнів проти прогнилого царського ладу назрівав також серед матроських та солдатських мас. Нерідко матроси і молоді робітники били городових та особливо шпиків, відбирали у них зброю, жінки погрожували торговцям «своїм судом».
28 травня 1915 року унтер-офіцер 5-ї роти фортечної артилерії, колишній робітник С. Наумов був відданий до суду за те, що відіслав на фронт листа, де, зокрема, говорилося: «Дорогі друзі й товариші, взагалі всі військовослужбовці, подумайте, за що ви таке страшне кровопролиття