Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
мав підпільну друкарню. Коли незабаром багатьох підпільників було заарештовано, на зміну їм прибули більшовики, відряджені партійними організаціями Харкова, Києва, Катеринослава. Одеси. Революційна робота в місті й на флоті не припинялася в усі роки реакції.
У період нового революційного піднесення, у травні-червні 1912 року, військовий комітет РСДРП знову готував повстання, цього разу одночасно з матросами Балтики. У порту та на підприємствах міста відбулися страйки протесту проти Ленського розстрілу. Проте охранці вдалося розкрити революційні організації. Понад 500 матросів було заарештовано, 298 віддано до суду, 27 засуджено до смертної кари, з них
13 - розстріляно, решті страту замінено довічною каторгою. Крім того, близько
400 «неблагонадійних» матросів відправлено на інші флоти та флотилії.
Ці репресії викликали масові протести в країні. У Петербурзі на знак солідарності з севастопольцями страйкували 60 тис. робітників, у Москві - 40 тис., а всього по країн і - понад 250 тисяч. На Україні страйки відбулися в Києві, Харкові, Катеринославі, Миколаєві, Одесі.
На 1915 рік у Севастополі проживало 91,1 тис. чоловік, у т. ч. 47,7 тис. цивільного населення. Більшість жителів становили росіяни й українці. Налічувалося близько 6 тис. будинків. У 1897-1899 рр. тут побудували електростанцію і трамвайні колії. Не маючи коштів і не знайшовши кредитів у середині країни, міська управа звернулася по допомогу до бельгійського, акціонерного товариства «Компанія тяги та електрики» і надовго потрапила у фінансову кабалу до нього - договір було укладено на 40 років. Електростанція і трамвай приносили концесіонерам величезні прибутки. Севастополь мав телеграфний зв'язок з Москвою та Петербургом. Телефонна станція, відкрита тут 1894 року морським відомством, стала першою в Криму.
1868 року в місті відкрилася невеличка лікарня (на 12 ліжок) і при ній аптека. 1894 року кількість ліжок збільшилася до 80. Але з 68 лікарів 50 належали до морського чи поліцейського відомства. Багато хто займався «вільною практикою». Більшість трудящих, як і раніше, лікувалася «своїми засобами».
Щороку до міста приїздило понад 10 тис. курортників. 1899 року тут налічувалося 14 готелів, 5 пансіонатів, грязелікарня та кілька купалень. Збудована водолікарня прийняла хворих у 1914 році.
У перші п'ять років після Кримської війни відкрито училище для дітей «Чорноморського відомства» та парафіяльну щколу. 1866 року засновано при адміралтействі ремісниче училище «для виховання 40 хлопчиків переважно з дітей майстрових». Загалом 1869 року налічувалося 5 шкіл з 16 учителями та 174 учнями. 1875 року крився морехідний клас. Характерний склад його учнів через 23 роки: із 50 чоловік діти дворян становили половину а разом з іншими привілейованими верствами (купці. духівтіицтво, іноземці) - понад 80 проц. Таке ж становище було і в технічному залізничному училищі, де навчалося 68 чоловік. Більшість трудящих не володіла елементарною грамотою. 1915 року у 66 навчальних закладах Севастополя вчилося 7300 чоловік - більше, ніж у будь-якому іншому місті Таврійської губернії. Проте тільки 5 навчальних закладів мали власні приміщення. Губернський директор народних училищ визнавав, що «багато шкіл розміщені у тісних, темних, вологих, холодних і взагалі незручних приміщеннях». Дівчаток училося в 2,5 раза менше, ніж хлопчиків.
1890 року в Севастополі відкрито т. зв. машинну школу, де молоді матроси опановували професії машиніста, кочегара, електрика і т. п. Згодом створено мінну школу, учбово-артилерійську команду, школи машинних та стройових унтер-офіцерів. З 1893 року флот уже не посилав своїх новобранців для навчання в Кронштадт та Лібаву.
Значною подією в культурному житті міста стало відкриття з ініціативи молодого зоолога, згодом відомого природознавця і мандрівника М. Д. Миклухо-Маклая, при сприянні видатних учених І. І. Мечникова та І. М. Сєченова у вересні 1871 року однієї перших у світі науково-дослідної морської біологічної, станції Академії наук. Великий вклад у вивчення фауни моря, біології риб, розвитку південних морів, проток Босфору і Дарданелл внесли визначні учені В. Н. Ульянін, А. А. Остроумов, С. М. Переяславцева. Протягом 12 років директором станції працював видатний, російський вчений академік О. О. Ковалевський. З його ініціативи в 1898 році на березі
моря побудовано для станції спеціальне приміщення, на першому поверсі якого відкрили перший у країні морський акваріум.
Севастополь
Сторінка 13 з 42
В лютому 1908 року газета «Пролетарий» зазначала, що, незважаючи на численні репресії, висилки й воєнний стан, Севастополь став міцною базою більшовиків. Навесні того ж року тут діяли 3 районні організації РСДРП: міська, портова та військова. Міська мала два підрайони - Корабельний та Південний. Всі вони підпорядковувалися загальноміському комітетові, який У період нового революційного піднесення, у травні-червні 1912 року, військовий комітет РСДРП знову готував повстання, цього разу одночасно з матросами Балтики. У порту та на підприємствах міста відбулися страйки протесту проти Ленського розстрілу. Проте охранці вдалося розкрити революційні організації. Понад 500 матросів було заарештовано, 298 віддано до суду, 27 засуджено до смертної кари, з них
13 - розстріляно, решті страту замінено довічною каторгою. Крім того, близько
400 «неблагонадійних» матросів відправлено на інші флоти та флотилії.
Ці репресії викликали масові протести в країні. У Петербурзі на знак солідарності з севастопольцями страйкували 60 тис. робітників, у Москві - 40 тис., а всього по країн і - понад 250 тисяч. На Україні страйки відбулися в Києві, Харкові, Катеринославі, Миколаєві, Одесі.
На 1915 рік у Севастополі проживало 91,1 тис. чоловік, у т. ч. 47,7 тис. цивільного населення. Більшість жителів становили росіяни й українці. Налічувалося близько 6 тис. будинків. У 1897-1899 рр. тут побудували електростанцію і трамвайні колії. Не маючи коштів і не знайшовши кредитів у середині країни, міська управа звернулася по допомогу до бельгійського, акціонерного товариства «Компанія тяги та електрики» і надовго потрапила у фінансову кабалу до нього - договір було укладено на 40 років. Електростанція і трамвай приносили концесіонерам величезні прибутки. Севастополь мав телеграфний зв'язок з Москвою та Петербургом. Телефонна станція, відкрита тут 1894 року морським відомством, стала першою в Криму.
1868 року в місті відкрилася невеличка лікарня (на 12 ліжок) і при ній аптека. 1894 року кількість ліжок збільшилася до 80. Але з 68 лікарів 50 належали до морського чи поліцейського відомства. Багато хто займався «вільною практикою». Більшість трудящих, як і раніше, лікувалася «своїми засобами».
Щороку до міста приїздило понад 10 тис. курортників. 1899 року тут налічувалося 14 готелів, 5 пансіонатів, грязелікарня та кілька купалень. Збудована водолікарня прийняла хворих у 1914 році.
У перші п'ять років після Кримської війни відкрито училище для дітей «Чорноморського відомства» та парафіяльну щколу. 1866 року засновано при адміралтействі ремісниче училище «для виховання 40 хлопчиків переважно з дітей майстрових». Загалом 1869 року налічувалося 5 шкіл з 16 учителями та 174 учнями. 1875 року крився морехідний клас. Характерний склад його учнів через 23 роки: із 50 чоловік діти дворян становили половину а разом з іншими привілейованими верствами (купці. духівтіицтво, іноземці) - понад 80 проц. Таке ж становище було і в технічному залізничному училищі, де навчалося 68 чоловік. Більшість трудящих не володіла елементарною грамотою. 1915 року у 66 навчальних закладах Севастополя вчилося 7300 чоловік - більше, ніж у будь-якому іншому місті Таврійської губернії. Проте тільки 5 навчальних закладів мали власні приміщення. Губернський директор народних училищ визнавав, що «багато шкіл розміщені у тісних, темних, вологих, холодних і взагалі незручних приміщеннях». Дівчаток училося в 2,5 раза менше, ніж хлопчиків.
1890 року в Севастополі відкрито т. зв. машинну школу, де молоді матроси опановували професії машиніста, кочегара, електрика і т. п. Згодом створено мінну школу, учбово-артилерійську команду, школи машинних та стройових унтер-офіцерів. З 1893 року флот уже не посилав своїх новобранців для навчання в Кронштадт та Лібаву.
Значною подією в культурному житті міста стало відкриття з ініціативи молодого зоолога, згодом відомого природознавця і мандрівника М. Д. Миклухо-Маклая, при сприянні видатних учених І. І. Мечникова та І. М. Сєченова у вересні 1871 року однієї перших у світі науково-дослідної морської біологічної, станції Академії наук. Великий вклад у вивчення фауни моря, біології риб, розвитку південних морів, проток Босфору і Дарданелл внесли визначні учені В. Н. Ульянін, А. А. Остроумов, С. М. Переяславцева. Протягом 12 років директором станції працював видатний, російський вчений академік О. О. Ковалевський. З його ініціативи в 1898 році на березі
моря побудовано для станції спеціальне приміщення, на першому поверсі якого відкрили перший у країні морський акваріум.