Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перемога Радянської влади в Севастополі мала величезне значення для
всього Причорномор'я. Протягом короткого часу в складі багатьох бойових загонів звідси пішло понад 10 тис. революційних моряків, які допомагали встановлювати владу Рад не тільки трудящим Криму, але й ряду міст та районів Дону, Кубані, Кавказу, південної України та Молдавії. 10 тис. гвинтівок і 10 кулеметів севастопольці надіслали робітникам Новоросійська. 2 тис. гвинтівок - в Темрюк для революційних загонів, що боролися з контрреволюційними військами «кубанського отамана», генерала Филимонова.
З ініціативи Севастопольської Ради 28-З0 січня 1918 року в місті скликано надзвичайну губернську конференцію військових ревкомів, яка проголосила себе І Таврійським з'їздом Рад. Перед з'їздом Рада ухвалила та опублікувала важливе рішення про перетворення Рад губернії, за прикладом центру, в органи диктатури пролетаріату, в органи управління. Делегатам, які виїздили в губернію, пропонувалося неухільно керуватися цим рішенням. З'їзд обрав Таврійський ЦВК, визначивши ііого місцезнаходження в Сімферополі, та обласний військово-революційний штаб, що залишався у Севастополі.
В січні-лютому більшість членів губкому партії перебувала в Севастополі, тут же з 21 січня почав виходити орган губкому газета «Таврическая правда», одним Редакторів якої був Д. І. Ульянов.
Найважливішим і найневідкладнішим завданням Рада ставила захист завоювань революції, боротьбу з контрреволюційними силами в Криму. 28 грудня створено військово-революційний штаб, куди увійшли по два представники від військревкому, виконкому Ради та Центрофлоту.
Коли нависла загроза вторгнення у Крим німецьких загарбників, створюється Севастопольський обласний військревком, до якого входили представники від ревкомів та Рад Сімферополя, Керчі, Одеси, Маріуполя, Мелітополя, Новоросійська й інших міст півдня. Він утворив «Південний комітет захисту соціалістичної революції», або «Раду п'яти», якою керували Ю. П. Гавен, М. А. Пожаров, В. О. Басенко. Декретом Таврійського ЦВК від 22 березня 1918 року комітет перетворено на Верховний військово-революційний штаб республіки Тавріди. Із 7 його членів було 5 севастопольців.
Революційні загони чорноморців Та севастопольців на 8 днів затримали На річці Альмі просування німецьких військ до міста. Водночас, незважаючи на протидію антирадянськи настроєного офіцерства, українських буржуазних націоналістів, есерів та меншовиків, севастопольські більшовики відвели значну частину Чорноморського флоту до Новоросійська і, за вказівкою В. І. Леніна, затопили там бойові кораблі, щоб вони не дісталися ворогові.
Німецькі окупанти захопили Севастополь 1 травня 1918 року. За 8 місяців вони завдали місту й флотові величезних збитків, вивезли народного добра майже на З млрд. крб. За браком сировини й палива більшість підприємств не працювало, кількість безробітних за час окупації зросла з 2 тис. до 10 тис. чоловік.
У надзвичайно важких умовах більшовицька організація, що значно зміцніла в підпіллі, вела безупинну роботу щодо мобілізації трудящих на боротьбу з іноземними загарбниками та білогвардійцями. Так, у травневому страйку 1918 року першому в Криму масовому політичному виступі проти німецьких окупантів - взяло участь понад 5 тис. робітників. У липні севастопольські залізничники приєдналися до Всеукраїнського страйку залізничників.
Велику допомогу севастопольським більшовикам подавало Закордонне бюро ЦК КП(б)У. В серпні прибув до Севастополя направлений В. І. Леніним на Україну для підпільної роботи П. Ю. Дибенко. Під його керівництвом місцеві підпільники розгорнули велику роботу серед населення, а також німецьких матросів та солдатів. Через місяць він був виказаний провокатором і заарештований. Підпільники влаштували Дибенку втечу з тюрми, але його незабаром знову схопили, закували в кайдани, відправили до Сімферополя й засудили до смертної кари. В жовтні Радянський уряд обміняв П. Ю. Дибенка на групу полонених німецьких офіцерів.
На зміну німецьким загарбникам 23 листопада до міста прийшли англо-французькі, американські, грецькі та інші інтервенти. Тільки за 5 місяців перебування військ Антанти в Севастополі зареєстровано 1243 арешти, 267 розстрілів без суду і слідства. Інтервенти вивезли з міста та порту матеріальних цінностей майже на 5 млрд. крб., вивели 138 кораблів.
Разом з інтервентами в місті безчинствували білогвардійці. Їх всіляко підтримували українські й татарські буржуазні націоналісти, есеро-меншовицькі елементи.
Севастополь
Сторінка 18 з 42
Рада розгорнула енергійну діяльність щодо встановлення революційного порядку в місті, налагодження роботи підприємств та установ. Сім'ї робітників з халуп і підвалів переселялися в будинки багатіїв та офіцерів.Перемога Радянської влади в Севастополі мала величезне значення для
З ініціативи Севастопольської Ради 28-З0 січня 1918 року в місті скликано надзвичайну губернську конференцію військових ревкомів, яка проголосила себе І Таврійським з'їздом Рад. Перед з'їздом Рада ухвалила та опублікувала важливе рішення про перетворення Рад губернії, за прикладом центру, в органи диктатури пролетаріату, в органи управління. Делегатам, які виїздили в губернію, пропонувалося неухільно керуватися цим рішенням. З'їзд обрав Таврійський ЦВК, визначивши ііого місцезнаходження в Сімферополі, та обласний військово-революційний штаб, що залишався у Севастополі.
В січні-лютому більшість членів губкому партії перебувала в Севастополі, тут же з 21 січня почав виходити орган губкому газета «Таврическая правда», одним Редакторів якої був Д. І. Ульянов.
Найважливішим і найневідкладнішим завданням Рада ставила захист завоювань революції, боротьбу з контрреволюційними силами в Криму. 28 грудня створено військово-революційний штаб, куди увійшли по два представники від військревкому, виконкому Ради та Центрофлоту.
Коли нависла загроза вторгнення у Крим німецьких загарбників, створюється Севастопольський обласний військревком, до якого входили представники від ревкомів та Рад Сімферополя, Керчі, Одеси, Маріуполя, Мелітополя, Новоросійська й інших міст півдня. Він утворив «Південний комітет захисту соціалістичної революції», або «Раду п'яти», якою керували Ю. П. Гавен, М. А. Пожаров, В. О. Басенко. Декретом Таврійського ЦВК від 22 березня 1918 року комітет перетворено на Верховний військово-революційний штаб республіки Тавріди. Із 7 його членів було 5 севастопольців.
Революційні загони чорноморців Та севастопольців на 8 днів затримали На річці Альмі просування німецьких військ до міста. Водночас, незважаючи на протидію антирадянськи настроєного офіцерства, українських буржуазних націоналістів, есерів та меншовиків, севастопольські більшовики відвели значну частину Чорноморського флоту до Новоросійська і, за вказівкою В. І. Леніна, затопили там бойові кораблі, щоб вони не дісталися ворогові.
Німецькі окупанти захопили Севастополь 1 травня 1918 року. За 8 місяців вони завдали місту й флотові величезних збитків, вивезли народного добра майже на З млрд. крб. За браком сировини й палива більшість підприємств не працювало, кількість безробітних за час окупації зросла з 2 тис. до 10 тис. чоловік.
У надзвичайно важких умовах більшовицька організація, що значно зміцніла в підпіллі, вела безупинну роботу щодо мобілізації трудящих на боротьбу з іноземними загарбниками та білогвардійцями. Так, у травневому страйку 1918 року першому в Криму масовому політичному виступі проти німецьких окупантів - взяло участь понад 5 тис. робітників. У липні севастопольські залізничники приєдналися до Всеукраїнського страйку залізничників.
Велику допомогу севастопольським більшовикам подавало Закордонне бюро ЦК КП(б)У. В серпні прибув до Севастополя направлений В. І. Леніним на Україну для підпільної роботи П. Ю. Дибенко. Під його керівництвом місцеві підпільники розгорнули велику роботу серед населення, а також німецьких матросів та солдатів. Через місяць він був виказаний провокатором і заарештований. Підпільники влаштували Дибенку втечу з тюрми, але його незабаром знову схопили, закували в кайдани, відправили до Сімферополя й засудили до смертної кари. В жовтні Радянський уряд обміняв П. Ю. Дибенка на групу полонених німецьких офіцерів.
На зміну німецьким загарбникам 23 листопада до міста прийшли англо-французькі, американські, грецькі та інші інтервенти. Тільки за 5 місяців перебування військ Антанти в Севастополі зареєстровано 1243 арешти, 267 розстрілів без суду і слідства. Інтервенти вивезли з міста та порту матеріальних цінностей майже на 5 млрд. крб., вивели 138 кораблів.
Разом з інтервентами в місті безчинствували білогвардійці. Їх всіляко підтримували українські й татарські буржуазні націоналісти, есеро-меншовицькі елементи.