Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поліцейсько-каральний режим посилювався. Найсуворіший нагляд вівся за більшовиками. В роки війни у фортечному госпіталі старшим ординатором працював лікар Д. І. Ульянов, молодший брат В. І. Леніна, який проводив революційну роботу серед солдатів.
Наприкінці 1915 - на початку 1916 року знову виникають соцїал-демократичпі організації у воєнному порту, на портовому (Морському) заводі, лінійних кораблях «Императрица Мария», «Синоп», «Святой Пантелеймон», «Екатерина II», «Евстафий». крейсерах «Память Меркурия», «Кагул», у ряді берегових частин. У березні 1910 року відбувся страйк на будівництві морського кадетського корпусу. 350 робітників припинили роботу і через три дні добилися задоволення своїх вимог. Хоч поліція арештувала «призвідників», успіх страйку справив велике враження не тільки на робітників, а й на моряків.
Улітку 1916 року власті розкрили севастопольські соціал-демократичнї організації й групи. Кількість заарештованих досягала 500 чоловік. Крім того, командуючий флотом віце-адмірал Колчак відіслав близько тисячі «політично неблагонадійних матросів на інші флоти і флотилії.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції робітники, матроси й солдати на мітингу 5 березня, що відбувся у дворі флотських казарм, створили тимчасовії військово-виконавчий комітет у складі 20 чоловік. Того ж дня майстрові та службовці порту й портового заводу обрали 44 делегатів «для представлення та захисту інтересів робітничого класу в новостворюваному виконавчому комітеті при севастопольському міському самоврядуванні». Фактично ці делегати й утворили Раду робітничих депутатів, яка поступово поповнювалася представниками інших підприємств. Незабаром виникли Рада солдатських депутатів та Рада селянських депутатів армії і флоту. 8 березня створено місцевий орган Тимчасового уряду, т. зв. міський виконавчий комітет.
Адмірал Колчак, який протягом двох днів приховував від народних мас звістку про повалення царя, прагнув тепер спрямувати їх рух по потрібному йому руслу. За його розпорядженням до військово-виконавчого комітету було введено кондукторів (надстроковиків) та офіцерів, включаючи полковника та капітана 1-го рангу. Після цього комітет називався об'єднаним центральним. 22 березня Ради робітничих і солдатських депутатів утворили єдину Раду. Почалися вибори депутатів і на кораблях, бо через офіцерське засилля солдати й матроси вже не довіряли об'єднаному центральному військово-виконавчому комітету. Боючись втратити вплив на маси, особливо на моряків та робітників, комітет та міський виконком 29 березня об'єдналися з Радою. Нова організація почала називатися Севастопольським центральним виконавчим комітетом Ради депутатів армії, флоту та робітників. Але спершу більшість депутатів Ради йшла за меншовиками та есерами, комітет проводив нерішучу, угодовську політику. Не тільки військова, а й цивільна влада, як і раніше, перебувала в руках адмірала Колчака. Залишалася також буржуазна міська дума. У ті дні в Севастополі, як і по всій країні після повалення самодержавства, громадсько-політичне життя вбирало у свій потік найширші маси. Зростали професійні спілки - на початку травня їх налічувалося 18. Об'єднували вони понад 7 тис. чоловік. Вже через тиждень після повалення самодержавства виникли перті в Криму спілки молоді.
Відмітники флоту й міста вели наполегливу боротьбу за згуртування народних мас рівних національностей під прапором пролетарської революції. У той час на флоті з'явилися українська громада та український військовий комітет, білоруська, молдавська, вірменська, польська, грецька та інші спілки чи партії буржуазного або дрібнобуржуазного націоналістичного характеру. Це, природно, вносило розкол у маси, затримувало зростання їх революційної самосвідомості й об'єднання на класових позиціях пролетаріату. Українські буржуазні націоналісти висунули навіть лозунг «українізації» Чорноморського флоту.
В таких складних і важких умовах розгортали боротьбу за маси більшовики. Спершу вони входили до складу об'єднаної соціал-демократичної організації, але у кипні 1917 року, порвавши з меншовиками, створили першими в Криму самопливний більшовицький комітет. Головою його став матрос С. Г. Сапронов, секретарем - матрос І. Л. Сюсюкалов, скарбником робітник військового порту І. К. Ржанников. Незабаром вони встановили зв'язки з більшовицькими організаціями Донбасу та Катеринослава, почали отримувати звідти політичну літературу.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна, більшовицька організація стала на шлях боротьби за передачу влади Радам робітничих і солдатських депутатів, за переростапня буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. В другій половині травня більшовики створюють у Раді свою фракцію під головуванням солдата А. І. Калича.
Севастополь
Сторінка 16 з 42
чините. Досить воювати, і так уже не має числа сиротам та калікам. Розпочинаймо карати своїх високих начальників».Поліцейсько-каральний режим посилювався. Найсуворіший нагляд вівся за більшовиками. В роки війни у фортечному госпіталі старшим ординатором працював лікар Д. І. Ульянов, молодший брат В. І. Леніна, який проводив революційну роботу серед солдатів.
Наприкінці 1915 - на початку 1916 року знову виникають соцїал-демократичпі організації у воєнному порту, на портовому (Морському) заводі, лінійних кораблях «Императрица Мария», «Синоп», «Святой Пантелеймон», «Екатерина II», «Евстафий». крейсерах «Память Меркурия», «Кагул», у ряді берегових частин. У березні 1910 року відбувся страйк на будівництві морського кадетського корпусу. 350 робітників припинили роботу і через три дні добилися задоволення своїх вимог. Хоч поліція арештувала «призвідників», успіх страйку справив велике враження не тільки на робітників, а й на моряків.
Улітку 1916 року власті розкрили севастопольські соціал-демократичнї організації й групи. Кількість заарештованих досягала 500 чоловік. Крім того, командуючий флотом віце-адмірал Колчак відіслав близько тисячі «політично неблагонадійних матросів на інші флоти і флотилії.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції робітники, матроси й солдати на мітингу 5 березня, що відбувся у дворі флотських казарм, створили тимчасовії військово-виконавчий комітет у складі 20 чоловік. Того ж дня майстрові та службовці порту й портового заводу обрали 44 делегатів «для представлення та захисту інтересів робітничого класу в новостворюваному виконавчому комітеті при севастопольському міському самоврядуванні». Фактично ці делегати й утворили Раду робітничих депутатів, яка поступово поповнювалася представниками інших підприємств. Незабаром виникли Рада солдатських депутатів та Рада селянських депутатів армії і флоту. 8 березня створено місцевий орган Тимчасового уряду, т. зв. міський виконавчий комітет.
Адмірал Колчак, який протягом двох днів приховував від народних мас звістку про повалення царя, прагнув тепер спрямувати їх рух по потрібному йому руслу. За його розпорядженням до військово-виконавчого комітету було введено кондукторів (надстроковиків) та офіцерів, включаючи полковника та капітана 1-го рангу. Після цього комітет називався об'єднаним центральним. 22 березня Ради робітничих і солдатських депутатів утворили єдину Раду. Почалися вибори депутатів і на кораблях, бо через офіцерське засилля солдати й матроси вже не довіряли об'єднаному центральному військово-виконавчому комітету. Боючись втратити вплив на маси, особливо на моряків та робітників, комітет та міський виконком 29 березня об'єдналися з Радою. Нова організація почала називатися Севастопольським центральним виконавчим комітетом Ради депутатів армії, флоту та робітників. Але спершу більшість депутатів Ради йшла за меншовиками та есерами, комітет проводив нерішучу, угодовську політику. Не тільки військова, а й цивільна влада, як і раніше, перебувала в руках адмірала Колчака. Залишалася також буржуазна міська дума. У ті дні в Севастополі, як і по всій країні після повалення самодержавства, громадсько-політичне життя вбирало у свій потік найширші маси. Зростали професійні спілки - на початку травня їх налічувалося 18. Об'єднували вони понад 7 тис. чоловік. Вже через тиждень після повалення самодержавства виникли перті в Криму спілки молоді.
Відмітники флоту й міста вели наполегливу боротьбу за згуртування народних мас рівних національностей під прапором пролетарської революції. У той час на флоті з'явилися українська громада та український військовий комітет, білоруська, молдавська, вірменська, польська, грецька та інші спілки чи партії буржуазного або дрібнобуржуазного націоналістичного характеру. Це, природно, вносило розкол у маси, затримувало зростання їх революційної самосвідомості й об'єднання на класових позиціях пролетаріату. Українські буржуазні націоналісти висунули навіть лозунг «українізації» Чорноморського флоту.
В таких складних і важких умовах розгортали боротьбу за маси більшовики. Спершу вони входили до складу об'єднаної соціал-демократичної організації, але у кипні 1917 року, порвавши з меншовиками, створили першими в Криму самопливний більшовицький комітет. Головою його став матрос С. Г. Сапронов, секретарем - матрос І. Л. Сюсюкалов, скарбником робітник військового порту І. К. Ржанников. Незабаром вони встановили зв'язки з більшовицькими організаціями Донбасу та Катеринослава, почали отримувати звідти політичну літературу.
Керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна, більшовицька організація стала на шлях боротьби за передачу влади Радам робітничих і солдатських депутатів, за переростапня буржуазно-демократичної революції в соціалістичну. В другій половині травня більшовики створюють у Раді свою фракцію під головуванням солдата А. І. Калича.