Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Островську, Ю. П. Гавена, К. Я. Зедіна, матросів М. А. Пожарова, В. В. Роменця, А. П. Шерстобитова. У травні - червні, серпні та листопаді до Севастополя приїздили три делегації революційних балтійських моряків.
Більшовики міста і флоту наполегливо викопували наказ партії про перетворення Севастополя на «Кронштадт Півдня», розгортаючи велику організаторську та агітаційно-пропагандистську роботу в масах.
Незважаючи на есеро-меншовицьке засилля, робітники, матроси та солдати незмінно йшли за більшовиками, коли вирішувалися важливі питання. Так було на початку червня при роззброєнні реакційного офіцерства і вигнанні з флоту адмірала Колчака, під час липневого руху за скасування напровадженої Тимчасовим урядом смертної кари на фронті, у дні боротьби проти корніловщини.
30 серпня в Севастополі створено Центрофлот (Центральний Комітет Чорноморського флоту). Він, хоч і перебував спочатку під впливом меншовиків та есерів, був значно лівішим, ніж Рада. Вже і і вересня Цептрофлот висловився за негайний перехід усієї влади у країні до рук Рад. А 12 жовтня більшістю голосів він ухвалив більшовицький наказ делегатам Севастополя на II Всеросійський з'їзд Рад.
Після одержання звістки про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції та утворення Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним багато кораблів підняли червоні прапори. 27 жовтня в місті відбулася багатотисячна демонстрація.
Під тиском революційних мас Рада вирішила взяти владу в свої руки. Але есери та меншовики, які ще становили у ній більшість, саботували декрети II Всеросійського з'їзду Рад, Ради Народних Комісарів, вимоги більшовиків про боротьбу з контрреволюцією.
6-19 листопада представники багатьох портів Чорного та Азовського морів з'їхалися до Севастополя на І Чорноморський флотський з'їзд. З усіх основних питань з'їзд підтримав більшовиків. У дні його роботи сформовано військову флотилію та перший революційний загін для боротьби проти генерала Каледіна, що підняв антирадянський заколот на Дону. Великою перемогою більшовиків стало обрання 18 листопада головним, комісаром флоту матроса-більшовика В. В. Роменця.
Побоюючись появи під Ростовом флотилії чорноморців, Каледін надіслав революційному Севастополю ультиматум з вимогою не втручатися у внутрішні справи Дону. 26 листопада В. В. Роменець телеграфував Раді Народних Комісарів при обстановку на півдні. Незабаром надійшла відповідь: «Дійте з усією рішучістю проти ворогів народу, не чекаючи ніяких вказівок зверху. Каледіни, Корнілови, Дутови - поза законом. Переговори з вождями контрреволюційного повстання безумовно заборонено. На ультиматум відповідайте сміливою революційною дією. Хай живе революційний Чорноморський флот! Рада Народних Комісарів».
Ленінська вказівка запалила севастопольців на дальшу боротьбу за владу Рад, за утвердження її в місті. Під керівництвом більшовиків розгорнулася робота по формуванню нових червоногвардійських загонів. Учасники багатотисячного мітингу.
скликаного більшовиками 12 грудня, рішучо зажадали роззброєння офіцерів та перевиборів Ради. Їх підтримали делегатські збори представників 67 кораблів і частин гарнізону.
В той час до Севастополя повернулися флотилія та загін, послані на боротьбу проти Каледіна та Корнілова. Похорон загиблих бійців вилився в могутню демонстрацію під лозунгом
«Вся влада Радам!». Революційні матроси роззброювали офіцерів, розстріляли кількох найреакційніших з них.
В ніч на 10 грудня на екстреному засіданні виконкому Ради та Центрофлоту спільно з представниками берегових і суднових комітетів утворено військово-революційний комітет (10 більшовиків та 2 лівих есерів) на чолі з більшовиком Ю. П. Гавеном. Військово-революційний комітет одразу ж випустив відозву до населення міста, матросів та солдатів повідомленням про перехід до його рук усієї влади і з закликом суворо дотримування революційного порядку.
Вдень 16 грудня на масових зборах революційних організацій, делегацій і кораблів та військових частин до складу військово-революційного комітету обрано додатково 8 більшовиків, а також вирішено негайно переобрати депутатів, «бо Рада
цього складу втратила довір'я революційної демократії». З великим політичним піднесенням проходили 18 грудня вибори нового складу Ради. До виконавчого комітету увійшло 11 більшовиків, 3 ліві есери та 5 безпартійних. Головою виконкому одностайно обрано секретаря комітету РСДРП(б) М. А. Пожарова, секретарем - матроса-більшовика П. 3. Марченка.
Севастополь
Сторінка 17 з 42
Волику допомогу місцевим більшовикам в боротьбі за завоювання мас на бік соціалістичної революції подав Центральний Комітет РСДРП(б), який відрядив сюди для роботи професіональних революціонерів П. І. Більшовики міста і флоту наполегливо викопували наказ партії про перетворення Севастополя на «Кронштадт Півдня», розгортаючи велику організаторську та агітаційно-пропагандистську роботу в масах.
Незважаючи на есеро-меншовицьке засилля, робітники, матроси та солдати незмінно йшли за більшовиками, коли вирішувалися важливі питання. Так було на початку червня при роззброєнні реакційного офіцерства і вигнанні з флоту адмірала Колчака, під час липневого руху за скасування напровадженої Тимчасовим урядом смертної кари на фронті, у дні боротьби проти корніловщини.
30 серпня в Севастополі створено Центрофлот (Центральний Комітет Чорноморського флоту). Він, хоч і перебував спочатку під впливом меншовиків та есерів, був значно лівішим, ніж Рада. Вже і і вересня Цептрофлот висловився за негайний перехід усієї влади у країні до рук Рад. А 12 жовтня більшістю голосів він ухвалив більшовицький наказ делегатам Севастополя на II Всеросійський з'їзд Рад.
Після одержання звістки про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції та утворення Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним багато кораблів підняли червоні прапори. 27 жовтня в місті відбулася багатотисячна демонстрація.
Під тиском революційних мас Рада вирішила взяти владу в свої руки. Але есери та меншовики, які ще становили у ній більшість, саботували декрети II Всеросійського з'їзду Рад, Ради Народних Комісарів, вимоги більшовиків про боротьбу з контрреволюцією.
6-19 листопада представники багатьох портів Чорного та Азовського морів з'їхалися до Севастополя на І Чорноморський флотський з'їзд. З усіх основних питань з'їзд підтримав більшовиків. У дні його роботи сформовано військову флотилію та перший революційний загін для боротьби проти генерала Каледіна, що підняв антирадянський заколот на Дону. Великою перемогою більшовиків стало обрання 18 листопада головним, комісаром флоту матроса-більшовика В. В. Роменця.
Побоюючись появи під Ростовом флотилії чорноморців, Каледін надіслав революційному Севастополю ультиматум з вимогою не втручатися у внутрішні справи Дону. 26 листопада В. В. Роменець телеграфував Раді Народних Комісарів при обстановку на півдні. Незабаром надійшла відповідь: «Дійте з усією рішучістю проти ворогів народу, не чекаючи ніяких вказівок зверху. Каледіни, Корнілови, Дутови - поза законом. Переговори з вождями контрреволюційного повстання безумовно заборонено. На ультиматум відповідайте сміливою революційною дією. Хай живе революційний Чорноморський флот! Рада Народних Комісарів».
Ленінська вказівка запалила севастопольців на дальшу боротьбу за владу Рад, за утвердження її в місті. Під керівництвом більшовиків розгорнулася робота по формуванню нових червоногвардійських загонів. Учасники багатотисячного мітингу.
скликаного більшовиками 12 грудня, рішучо зажадали роззброєння офіцерів та перевиборів Ради. Їх підтримали делегатські збори представників 67 кораблів і частин гарнізону.
В той час до Севастополя повернулися флотилія та загін, послані на боротьбу проти Каледіна та Корнілова. Похорон загиблих бійців вилився в могутню демонстрацію під лозунгом
«Вся влада Радам!». Революційні матроси роззброювали офіцерів, розстріляли кількох найреакційніших з них.
В ніч на 10 грудня на екстреному засіданні виконкому Ради та Центрофлоту спільно з представниками берегових і суднових комітетів утворено військово-революційний комітет (10 більшовиків та 2 лівих есерів) на чолі з більшовиком Ю. П. Гавеном. Військово-революційний комітет одразу ж випустив відозву до населення міста, матросів та солдатів повідомленням про перехід до його рук усієї влади і з закликом суворо дотримування революційного порядку.
Вдень 16 грудня на масових зборах революційних організацій, делегацій і кораблів та військових частин до складу військово-революційного комітету обрано додатково 8 більшовиків, а також вирішено негайно переобрати депутатів, «бо Рада
цього складу втратила довір'я революційної демократії». З великим політичним піднесенням проходили 18 грудня вибори нового складу Ради. До виконавчого комітету увійшло 11 більшовиків, 3 ліві есери та 5 безпартійних. Головою виконкому одностайно обрано секретаря комітету РСДРП(б) М. А. Пожарова, секретарем - матроса-більшовика П. 3. Марченка.