Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Події в Севастополі, як указував В. І. Ленін, знаменували собою «цілковитий крах старого, рабського порядку у військах». Свідомість необхідності
свободи в армії, відкреслював він, продовжує зростати, «підготовляючи нові вогнища повстання, нові Кронштадти і нові Севастополі».
У суворих умовах підпілля, жорстокої реакції, репресій та переслідувань, викриваючи зрадницьку роль дрібнобуржуазних угодовських партій меншовиків та есерів, поєднуючи легальні та нелегальні форми роботи, більшовики не припиняли безустанну боротьбу за маси, за згуртування всіх революційних сил.
Хоч місто залишалося на воєнному стані, 1906 року на багатьох підприємствах та кораблях знову виникли соціал-демократичні організації, військовий та міський комітети РСДРП, діяли бойові робітничі дружини, випускалися прокламації, дні нелегальні більшовицькі газети «Солдат» та «Рабочий» (першої вийшло 13 номерів, другої - два). Тричі для випуску «Солдата» захоплювалися друкарні буржуазних ні зет. у т. ч. - один раз у Сімферополі.
Побоюючись нових масових виступів, царські власті першу групу учасників листопадового повстання - П. П. Шмідта та його товаришів - судили в Очакові в лютому - березні 1906 року, другу - 93 чоловіка - в Севастополі в липні, третю - 260 чоловік - у листопаді, а решту - в 1907 році.
Коли в Севастополі дізналися про смертний вирок П. П. Шмідту, О. І. Гладкову, М. Г. Антоненку та С. П. Частнику, в районі Херсонеса зібралося близько 3 тис. робітників, моряків і солдатів на мітинг протесту, що тривав дві години і був розігнаний козаками та поліцією. Військовий комітет РСДРП організував у ті дні кілька втеч політичних в'язнів із плавучих тюрем «Саратов» та «Прут». За допомогою революційно настроєних вартових вдалося звільнити 35 матросів.
Уся країна дізналася про сміливі дії севастопольських підпільників: викрадення військово-морського суду й знищення 12 томів слідчих матеріалів, а також речових доказів, звільнення з міської тюрми 21 в'язня. Серед них був і В. О. Антонов-Овсієнко, засуджений до смертної кари, з наступною заміною її 20 роками каторги.
Більшовикам доводилося стримувати матросів, робітників і солдатів від стихійних виступів. У червні застрайкувала рота мінерів, обурених сваволею офіцерів.
Їх приклад наслідували артилеристи Першого батальйону (Південна фортеця). Вночі артилеристів оточили і роззброїли козаки та солдата Брестського полку з кількома кулеметами. А вранці весь батальйон під посиленою охороною перевезли на Північну сторону, в Михайлівську батарею. Проте артилеристи зірвали замки зі складу, забрали гвинтівки і за допомогою двох рот 2-го батальйону без єдиного пострілу захопили майже всю Північну фортецю. Було заряджено й наведено на палац головного командира флоту три важкі гармати. З них намічалось зробити залп, що послужив би сигналом до початку масового повстання. Проте план керівників артилеристів унтер-офіцера Б. Мельникова та солдата 3. Басова зірвали провокатори. Під суд пішло понад 200 солдатів. Мельникова та Басова засудили до довічної каторги, багатьох - до 15 років каторжних робіт, понад 100 чоловік віддали до арештантських рот та дисциплінарного батальйону.
Про становище в Севастополі у березні-квітні 1907 року свідчить донесення в Петербург головного командира флоту: «Страйки, постійні мітинги в майстерних, насильства, погрози ..., що знизили продуктивність праці до мінімуму, примусили мене закрити порт ... Закриття триватиме не більш, як 10 днів, необхідних для вилучення, хоча б частини революційного елементу… В командах ведеться посилена
пропаганда, прокламації розкидаються у великій кількості. За даними агентури, стан нижчих чинів збуджений». Внаслідок «чистки» порту в багатьох майстернях та цехах залишилася тільки чверть колишнього складу робітників.
Проте вже у травні 1907 року матроси броненосців «Синоп», «Три святителя». «Святой Пантелеймон» та інших суден разом з артилеристами готували нове повстання. Передбачалося захопити найпотужніші кораблі, Південну та Північну фортеці, після того поширити повстання на інші порти Чорного моря, а в разі невдачі - за прикладом потьомкіпців піти в Румунію. Проте на успішне здійснення такого плану не доводилося розраховувати - почався спад революційного руху. Охранка знову вдалася до масових арештів.
Революційне хвилювання тривало і в піхотних військах. Відбулися заворушення в Білостоцькому полку, 15 вересня 1907 року - спроба підняти повстання в Брестському полку.
Севастополь
Сторінка 12 з 42
флоту. До суду віддано понад 100 матросів, близько 1 тис. покарано без суду. Крім того, засуджено 31 солдата та понад 20 робітників порту.Події в Севастополі, як указував В. І. Ленін, знаменували собою «цілковитий крах старого, рабського порядку у військах». Свідомість необхідності
У суворих умовах підпілля, жорстокої реакції, репресій та переслідувань, викриваючи зрадницьку роль дрібнобуржуазних угодовських партій меншовиків та есерів, поєднуючи легальні та нелегальні форми роботи, більшовики не припиняли безустанну боротьбу за маси, за згуртування всіх революційних сил.
Хоч місто залишалося на воєнному стані, 1906 року на багатьох підприємствах та кораблях знову виникли соціал-демократичні організації, військовий та міський комітети РСДРП, діяли бойові робітничі дружини, випускалися прокламації, дні нелегальні більшовицькі газети «Солдат» та «Рабочий» (першої вийшло 13 номерів, другої - два). Тричі для випуску «Солдата» захоплювалися друкарні буржуазних ні зет. у т. ч. - один раз у Сімферополі.
Побоюючись нових масових виступів, царські власті першу групу учасників листопадового повстання - П. П. Шмідта та його товаришів - судили в Очакові в лютому - березні 1906 року, другу - 93 чоловіка - в Севастополі в липні, третю - 260 чоловік - у листопаді, а решту - в 1907 році.
Коли в Севастополі дізналися про смертний вирок П. П. Шмідту, О. І. Гладкову, М. Г. Антоненку та С. П. Частнику, в районі Херсонеса зібралося близько 3 тис. робітників, моряків і солдатів на мітинг протесту, що тривав дві години і був розігнаний козаками та поліцією. Військовий комітет РСДРП організував у ті дні кілька втеч політичних в'язнів із плавучих тюрем «Саратов» та «Прут». За допомогою революційно настроєних вартових вдалося звільнити 35 матросів.
Уся країна дізналася про сміливі дії севастопольських підпільників: викрадення військово-морського суду й знищення 12 томів слідчих матеріалів, а також речових доказів, звільнення з міської тюрми 21 в'язня. Серед них був і В. О. Антонов-Овсієнко, засуджений до смертної кари, з наступною заміною її 20 роками каторги.
Більшовикам доводилося стримувати матросів, робітників і солдатів від стихійних виступів. У червні застрайкувала рота мінерів, обурених сваволею офіцерів.
Їх приклад наслідували артилеристи Першого батальйону (Південна фортеця). Вночі артилеристів оточили і роззброїли козаки та солдата Брестського полку з кількома кулеметами. А вранці весь батальйон під посиленою охороною перевезли на Північну сторону, в Михайлівську батарею. Проте артилеристи зірвали замки зі складу, забрали гвинтівки і за допомогою двох рот 2-го батальйону без єдиного пострілу захопили майже всю Північну фортецю. Було заряджено й наведено на палац головного командира флоту три важкі гармати. З них намічалось зробити залп, що послужив би сигналом до початку масового повстання. Проте план керівників артилеристів унтер-офіцера Б. Мельникова та солдата 3. Басова зірвали провокатори. Під суд пішло понад 200 солдатів. Мельникова та Басова засудили до довічної каторги, багатьох - до 15 років каторжних робіт, понад 100 чоловік віддали до арештантських рот та дисциплінарного батальйону.
Про становище в Севастополі у березні-квітні 1907 року свідчить донесення в Петербург головного командира флоту: «Страйки, постійні мітинги в майстерних, насильства, погрози ..., що знизили продуктивність праці до мінімуму, примусили мене закрити порт ... Закриття триватиме не більш, як 10 днів, необхідних для вилучення, хоча б частини революційного елементу… В командах ведеться посилена
пропаганда, прокламації розкидаються у великій кількості. За даними агентури, стан нижчих чинів збуджений». Внаслідок «чистки» порту в багатьох майстернях та цехах залишилася тільки чверть колишнього складу робітників.
Проте вже у травні 1907 року матроси броненосців «Синоп», «Три святителя». «Святой Пантелеймон» та інших суден разом з артилеристами готували нове повстання. Передбачалося захопити найпотужніші кораблі, Південну та Північну фортеці, після того поширити повстання на інші порти Чорного моря, а в разі невдачі - за прикладом потьомкіпців піти в Румунію. Проте на успішне здійснення такого плану не доводилося розраховувати - почався спад революційного руху. Охранка знову вдалася до масових арештів.
Революційне хвилювання тривало і в піхотних військах. Відбулися заворушення в Білостоцькому полку, 15 вересня 1907 року - спроба підняти повстання в Брестському полку.