Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
наприкінці 1904 року, - намічала на більш пізній час, коли до Тепдри підійде вся ескадра, здійснити не вдалося.
Близько 1500 матросів, серед них 117 потьомкінців, було заарештовано, багатьох керівників повстання, у т. ч. О. М. Петрова, І. А. Чорного, Д. М. Титова й І. Ф. Адаменка, Д. П. Кашубу та С. П. ДейНегу, П. М. Матюшенка, страчено у Севастополі.
Розправи над революційними моряками викликали протести не тільки в Севастополі, а й в інших містах країни. У листівці «Суд над матросами» Севастопольськії іі комітет РСДРП закликав вимагати звільнення підсудних, «що сміливо приєдналися до тієї великої боротьби, яку давно вже веде робітничий клас». Листівка закінчувалася словами; «Честь і слава матросам - борцям за народну справу». Внаслідок протестів з боку громадськості смертну кару трьом матросам було замінено довічною каторгою.
Активну участь взяли трудящі Севастополя у Жовтневому всеросійському полі- пічпому страйку. 14 жовтня 500 робітників вийшли на демонстрацію. 3 революційними піснями пройшли вони проспектом Нахімова, але були розігнані поліцією
і козаками.
Настунпого дня після оголошення 17 жовтня царського маніфесту про «свободи» Севастополі відбулися масові мітинги та багатотисячна демонстрація. Біля тюрми, куди пришили демонстранти, щоб звільнити політичних в'язнів, солдати та поліцейські зустріли їх кулями. П'ятьох було вбито, близько 50 поранено, в т. ч. 16 -тяжко. 19 жовтня на багатолюдних мітингах севастопольці висловили рішучий протест проти цієї розправи. Тут же обиралися депутати від народу до міської думи. В числі обраних був лейтенант П. П. Шмідт.
Похорони 20 жовтня жертв розстрілу вилилися у нову, могутню демонстрацію, в якій узяли участь близько 40 тис. чоловік. Демонстрантів охороняла народна міліція створена робітниками Севастополя під керівництвом більшовиків. Лейтенант П. П. Шмідт виголосив на кладовищі революційну клятву, що стала відомою всій Росії. Заарештований 21 жовтня за наказом головного командира флоту адмірала Чухніні він звернувся з листом до населення міста, закликаючи його не припиняти боротьби за свободу. «Пам'ятайте, громадяни,-писав Шмідт, - що моя справа - це справа народу; моя перемога- це перемога свободи над свавіллям». На захист лейтенанта виступили не тільки севастопольці, але й демократичні сили усєї країни, про нього писали газети. Щоб не ускладнювати і без того напружену обстановку, цар 4 листопада наказав звільнити Шмідта із тюрми з увільненням його із флоту.
Нове піднесення революційного руху викликали звістки про повстання матросів
у Кронштадті 26-28 жовтня й про жорстоку розправу над ними. Робітники порту
оголосили страйк, висунувши не тільки економічні, а й політичні вимоги. У місті, біля флотських, казарм, на кораблях і в частинах проводилися мітинги та збори. 8 листопада Чухнін заборонив їх. Але це тільки активізувало рух. 8 листопада почалося заворушення на крейсері «Очаков», де революційну роботу вели більшовикики - машиніст О. І. Гладков, комендор М. Г. Антоненко та баталер С. П. Частник. Того ж дня відкрито організували мітинг революційні матроси броненосця «Святой Пантелеймон» (так перейменували царські власті «Потемкин»). Наступного дня на крейсер прибув військово-морський прокурор, а на броненосець - адмірал Чухнін, щоб «навести порядок». Проте в присутності адмірала матроси організували мітинг, на якому з палкою промовою виступив більшовик І. Сиротенко. Розлютований Чухнін наказав заарештувати матроса, але команда відмовилася видати його.
Вивівши через день «бунтівні кораблі» у море, Чухнін телеграфував в Петербург: «Чекаю заколоту. Потрібні надзвичайні заходи. Відчуваю, що повстане весь флот. Необхідно, не гаючи жодного дня, посилити війська, бо на тутешні покластися не можна».
Під впливом більшовицької пропаганди готовність мас до повстання наростала день у день. На пропозицію більшовиків комітет РСДРП погодився провести 11 листопада вибори депутатів і утворити з них Раду. Частково це вдалося здійснити. Нарада депутатів ухвалила роззброїти офіцерів і 12 листопада організувати демонстрацію. Але вже 11 листопада стихійно почалося повстання. Того дня, щоб не допустити мітингів біля флотських казарм, Чухнін наказав розмістити там дві бойові роти моряків Білостоцького полку. Матрос К. Петров випадково почув, як контр-адмірал Писаревський підмовляв командира піхотної роти штабс-капітана Штейна знайти «вірну людину», яка зробила б з натовпу провокаційний постріл по солдатах.
Севастополь
Сторінка 10 з 42
вийшли на демонстрацію солідарності з потьомкінцями. Робітники та матроси, чекаючи прибуття «Потемкина» у Севастополь, готувалися до збройного повстання. І все ж план загального повстання, який «Матроська централка» - Центральний комітет РСДРП Чорноморського флоту, створений Близько 1500 матросів, серед них 117 потьомкінців, було заарештовано, багатьох керівників повстання, у т. ч. О. М. Петрова, І. А. Чорного, Д. М. Титова й І. Ф. Адаменка, Д. П. Кашубу та С. П. ДейНегу, П. М. Матюшенка, страчено у Севастополі.
Розправи над революційними моряками викликали протести не тільки в Севастополі, а й в інших містах країни. У листівці «Суд над матросами» Севастопольськії іі комітет РСДРП закликав вимагати звільнення підсудних, «що сміливо приєдналися до тієї великої боротьби, яку давно вже веде робітничий клас». Листівка закінчувалася словами; «Честь і слава матросам - борцям за народну справу». Внаслідок протестів з боку громадськості смертну кару трьом матросам було замінено довічною каторгою.
Активну участь взяли трудящі Севастополя у Жовтневому всеросійському полі- пічпому страйку. 14 жовтня 500 робітників вийшли на демонстрацію. 3 революційними піснями пройшли вони проспектом Нахімова, але були розігнані поліцією
і козаками.
Настунпого дня після оголошення 17 жовтня царського маніфесту про «свободи» Севастополі відбулися масові мітинги та багатотисячна демонстрація. Біля тюрми, куди пришили демонстранти, щоб звільнити політичних в'язнів, солдати та поліцейські зустріли їх кулями. П'ятьох було вбито, близько 50 поранено, в т. ч. 16 -тяжко. 19 жовтня на багатолюдних мітингах севастопольці висловили рішучий протест проти цієї розправи. Тут же обиралися депутати від народу до міської думи. В числі обраних був лейтенант П. П. Шмідт.
Похорони 20 жовтня жертв розстрілу вилилися у нову, могутню демонстрацію, в якій узяли участь близько 40 тис. чоловік. Демонстрантів охороняла народна міліція створена робітниками Севастополя під керівництвом більшовиків. Лейтенант П. П. Шмідт виголосив на кладовищі революційну клятву, що стала відомою всій Росії. Заарештований 21 жовтня за наказом головного командира флоту адмірала Чухніні він звернувся з листом до населення міста, закликаючи його не припиняти боротьби за свободу. «Пам'ятайте, громадяни,-писав Шмідт, - що моя справа - це справа народу; моя перемога- це перемога свободи над свавіллям». На захист лейтенанта виступили не тільки севастопольці, але й демократичні сили усєї країни, про нього писали газети. Щоб не ускладнювати і без того напружену обстановку, цар 4 листопада наказав звільнити Шмідта із тюрми з увільненням його із флоту.
Нове піднесення революційного руху викликали звістки про повстання матросів
у Кронштадті 26-28 жовтня й про жорстоку розправу над ними. Робітники порту
оголосили страйк, висунувши не тільки економічні, а й політичні вимоги. У місті, біля флотських, казарм, на кораблях і в частинах проводилися мітинги та збори. 8 листопада Чухнін заборонив їх. Але це тільки активізувало рух. 8 листопада почалося заворушення на крейсері «Очаков», де революційну роботу вели більшовикики - машиніст О. І. Гладков, комендор М. Г. Антоненко та баталер С. П. Частник. Того ж дня відкрито організували мітинг революційні матроси броненосця «Святой Пантелеймон» (так перейменували царські власті «Потемкин»). Наступного дня на крейсер прибув військово-морський прокурор, а на броненосець - адмірал Чухнін, щоб «навести порядок». Проте в присутності адмірала матроси організували мітинг, на якому з палкою промовою виступив більшовик І. Сиротенко. Розлютований Чухнін наказав заарештувати матроса, але команда відмовилася видати його.
Вивівши через день «бунтівні кораблі» у море, Чухнін телеграфував в Петербург: «Чекаю заколоту. Потрібні надзвичайні заходи. Відчуваю, що повстане весь флот. Необхідно, не гаючи жодного дня, посилити війська, бо на тутешні покластися не можна».
Під впливом більшовицької пропаганди готовність мас до повстання наростала день у день. На пропозицію більшовиків комітет РСДРП погодився провести 11 листопада вибори депутатів і утворити з них Раду. Частково це вдалося здійснити. Нарада депутатів ухвалила роззброїти офіцерів і 12 листопада організувати демонстрацію. Але вже 11 листопада стихійно почалося повстання. Того дня, щоб не допустити мітингів біля флотських казарм, Чухнін наказав розмістити там дві бойові роти моряків Білостоцького полку. Матрос К. Петров випадково почув, як контр-адмірал Писаревський підмовляв командира піхотної роти штабс-капітана Штейна знайти «вірну людину», яка зробила б з натовпу провокаційний постріл по солдатах.