Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тютюновий, сільськогосподарський робітфак, школа для дорослих. У всіх шести середніх спеціальних навчальних закладах 1938 року навчалося 1320 чоловік.
Широко розгалуженого стала мережа бібліотек, клубів, музеїв. Велику роботу вели міський театр, філармонія курортів Південного берега Криму (створена 1939 року), де виступали на гастролях провідні музичні й театральні колективи країни, видатні співаки й музиканти. Напередодні війни у місті діяли 2 бібліотеки - центральна (50 тис. книжок) й дитяча (7,5 тис. книжок), будинок піонерів, 3 міські та б профспілкових клубів, 3 кінотеатри, курортний зал. При кожному санаторії і будинку відпочинку були свої кіноустановки й бібліотеки. Виходили 2 газети - міська «Сталинское знамя» (з серпня 1939 року) і районна «Ударник». Значну роль у культурному житті міста відігравала Ялтинська кіностудія.
Великою популярністю в жителів міста і приїжджих користувався Будинок музей ім. А. П. Чехова (1926 року його передано у відання Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, і відтоді будинок-музей є її філіалом). За 20 довоєнних років (з 1921 до 1941) його відвідало 300 тис. чоловік, у той час як за 13 років до Великої Жовтневої соціалістичної революції - близько 2 тис. У триповерховому палаці колишнього еміра бухарського розмістився Ялтинський краєзнавчий музей, що мав три відділи: природи й економіки, революційного руху, культурно-історичний. 1940 року в місті працювали також районний сільськогосподарський музей при будинку селянина Ялтинського райвиконкому та антирелігійний музей.
Ялту часто відвідували видатні громадські діячі, письменники, делегації із зарубіжних країн. У 20-х роках приїздили О. М. Горький і В. В. Махновський, який написав тут вірші «Севастополь-Ялта», «Ялта-Новоросійськ», «Товаришу Нетте - пароплаву і людині». У 30-х роках частим гостем будинку творчості письменників був А. П. Гайдар. Саме в Ялті він почав писати одне з кращих своїх оповідань «Блакитна чашка», повість про громадянську війну «Семен Бумбараш» тощо. Багато оповідань К. Г. Паустовського, написаних у Ялті, цілком або частково базуються на ялтинських зустрічах і враженнях: «Загублений день», «Жменя кримської землі», «Парусний майстер», роман «Дим Вітчизни». Протягом тривалого часу тут жили й працювали К. А. Треньов, В. О. Луговськой, К. М. Симонов, О. О. Жаров, Остап Вишня, В. Сосюра, П. Тичина, П. Панч та багато інших письменників.
Невпинно зростала політична активність трудящих. На 1 червня 1941 року в складі Ялтинської міської партійної організації налічувалося 896 членів ВКП(б) й 313 кандидатів у члени партії, об'єднаних у 100 первинних організаціях. 85 комсомольських організацій об'єднували 2180 членів ВЛКСМ.
Розвиток Ялти, її подальший розквіт як курорту були перервані віроломним нападом на Радянську країну німецько-фашистських загарбників. Уже 22 червня близько 200 ялтинців звернулися до міськвійськкомату з проханням зарахувати їх добровольцями до лав Червоної Армії.
У перші ж місяці війни на фронт пішло 374 комуністи (а всього проти гітлерівців воювали дві третини членів міської партійної організації), понад 800 комсомодьців. До народного ополчення вступило близько 7,5 тис. чоловік, до винищувального батальйону - 200. У переобладнаних під військові госпіталі санаторіях налічувалося 7530 ліжок. Трудящі міста самовіддано працювали на підприємствах. 17 серпня 1941 року понад тисяча юнаків і дівчат Ялти взяли участь у всесоюзному комсомольсько-молодіжному недільнику.
8 листопада 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до Ялти. Силою зброї вони насаджували свій кривавий режим - лише влітку 1942 року розстріляли у місті 150 чоловік, а всього за час окупації вбили й закатували 4 тис., вивезли на каторгу до Німеччини 5700 чоловік. Люди вмирали від голоду, зазнавали репресій.
У перші ж дні фашистської окупації секретар комсомольської організації 3-ї середньої школи Н. Лисанова створила підпільну групу. Її учасники розповсюджували серед населення одержані від партизанів листівки й радянські газети, а для народних месників збирали відомості про розташування ворожих частин та найважливіших комунікацій, про плани гітлерівців. У лютому 1942 року виказана зрадником Н. Лисанова потрапила до рук гестапо. 24 лютого, після страшних катувань, юну патріотку розстріляли у районі Масандри. Ім'я Н. Лисанової тепер носить школа № 7 (до війни школа № 3), у якій вона навчалася.
На початку 1943 року розпочала діяльність підпільна патріотична організація, що складалася з 6 груп. Вона об'єднувала 70 чоловік. Очолював їх офіцер Червоної Армії А. І. Казанцев, який вирвався з фашистського полону. Він же був редактором газети «Крымская правда», що видавалася
Ялта
Сторінка 10 з 18
На початку 40-х років Ялта перетворилася на центр підготовки кадрів із середньою спеціальною освітою для роботи в галузі охорони здоров'я й народної освіти, сільського господарства. Працювали технікуми педагогічний, фармацевтичний, медичний, південних спецкультур та Широко розгалуженого стала мережа бібліотек, клубів, музеїв. Велику роботу вели міський театр, філармонія курортів Південного берега Криму (створена 1939 року), де виступали на гастролях провідні музичні й театральні колективи країни, видатні співаки й музиканти. Напередодні війни у місті діяли 2 бібліотеки - центральна (50 тис. книжок) й дитяча (7,5 тис. книжок), будинок піонерів, 3 міські та б профспілкових клубів, 3 кінотеатри, курортний зал. При кожному санаторії і будинку відпочинку були свої кіноустановки й бібліотеки. Виходили 2 газети - міська «Сталинское знамя» (з серпня 1939 року) і районна «Ударник». Значну роль у культурному житті міста відігравала Ялтинська кіностудія.
Великою популярністю в жителів міста і приїжджих користувався Будинок музей ім. А. П. Чехова (1926 року його передано у відання Державної бібліотеки СРСР ім. В. І. Леніна, і відтоді будинок-музей є її філіалом). За 20 довоєнних років (з 1921 до 1941) його відвідало 300 тис. чоловік, у той час як за 13 років до Великої Жовтневої соціалістичної революції - близько 2 тис. У триповерховому палаці колишнього еміра бухарського розмістився Ялтинський краєзнавчий музей, що мав три відділи: природи й економіки, революційного руху, культурно-історичний. 1940 року в місті працювали також районний сільськогосподарський музей при будинку селянина Ялтинського райвиконкому та антирелігійний музей.
Ялту часто відвідували видатні громадські діячі, письменники, делегації із зарубіжних країн. У 20-х роках приїздили О. М. Горький і В. В. Махновський, який написав тут вірші «Севастополь-Ялта», «Ялта-Новоросійськ», «Товаришу Нетте - пароплаву і людині». У 30-х роках частим гостем будинку творчості письменників був А. П. Гайдар. Саме в Ялті він почав писати одне з кращих своїх оповідань «Блакитна чашка», повість про громадянську війну «Семен Бумбараш» тощо. Багато оповідань К. Г. Паустовського, написаних у Ялті, цілком або частково базуються на ялтинських зустрічах і враженнях: «Загублений день», «Жменя кримської землі», «Парусний майстер», роман «Дим Вітчизни». Протягом тривалого часу тут жили й працювали К. А. Треньов, В. О. Луговськой, К. М. Симонов, О. О. Жаров, Остап Вишня, В. Сосюра, П. Тичина, П. Панч та багато інших письменників.
Невпинно зростала політична активність трудящих. На 1 червня 1941 року в складі Ялтинської міської партійної організації налічувалося 896 членів ВКП(б) й 313 кандидатів у члени партії, об'єднаних у 100 первинних організаціях. 85 комсомольських організацій об'єднували 2180 членів ВЛКСМ.
Розвиток Ялти, її подальший розквіт як курорту були перервані віроломним нападом на Радянську країну німецько-фашистських загарбників. Уже 22 червня близько 200 ялтинців звернулися до міськвійськкомату з проханням зарахувати їх добровольцями до лав Червоної Армії.
У перші ж місяці війни на фронт пішло 374 комуністи (а всього проти гітлерівців воювали дві третини членів міської партійної організації), понад 800 комсомодьців. До народного ополчення вступило близько 7,5 тис. чоловік, до винищувального батальйону - 200. У переобладнаних під військові госпіталі санаторіях налічувалося 7530 ліжок. Трудящі міста самовіддано працювали на підприємствах. 17 серпня 1941 року понад тисяча юнаків і дівчат Ялти взяли участь у всесоюзному комсомольсько-молодіжному недільнику.
8 листопада 1941 року німецько-фашистські загарбники вдерлися до Ялти. Силою зброї вони насаджували свій кривавий режим - лише влітку 1942 року розстріляли у місті 150 чоловік, а всього за час окупації вбили й закатували 4 тис., вивезли на каторгу до Німеччини 5700 чоловік. Люди вмирали від голоду, зазнавали репресій.
У перші ж дні фашистської окупації секретар комсомольської організації 3-ї середньої школи Н. Лисанова створила підпільну групу. Її учасники розповсюджували серед населення одержані від партизанів листівки й радянські газети, а для народних месників збирали відомості про розташування ворожих частин та найважливіших комунікацій, про плани гітлерівців. У лютому 1942 року виказана зрадником Н. Лисанова потрапила до рук гестапо. 24 лютого, після страшних катувань, юну патріотку розстріляли у районі Масандри. Ім'я Н. Лисанової тепер носить школа № 7 (до війни школа № 3), у якій вона навчалася.
На початку 1943 року розпочала діяльність підпільна патріотична організація, що складалася з 6 груп. Вона об'єднувала 70 чоловік. Очолював їх офіцер Червоної Армії А. І. Казанцев, який вирвався з фашистського полону. Він же був редактором газети «Крымская правда», що видавалася