Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
надруковано останній, десятий). «Крымскую правду» розповсюджували не тільки в Ялті, але і в Севастополі, Керчі, Джанкої. Вона закликала радянських людей знищувати ворога, ліквідовувати його склади, боєприпаси, техніку, перешкоджати вивезенню населення до Німеччини. Якось підпільники надрукували газету на портреті Гітлера й вивісили її у найвидніших місцях. У вересні 1943 року близько 60 підпільників на чолі з А. І. Казанцевим пішли в ліс і влилися до складу 4-ї партизанської бригади Південного з'єднання. Згодом на базі цієї групи організовано десятий, Ялтинський, партизанський загін під командуванням А. І. Казанцева.
Частина підпільників залишалася в Ялті. Напередодні 26-ї річниці Великого Жовтня, у ніч на 7 листопада 1943 року, вони вивісили червоний прапор поблизу електростанції. Патріотична група на чолі з А. Р. Мицьком, що діяла на електростанції, спалила генератори. Незабаром підпільники були заарештовані. Від рук фашистів загинули С. Я. Донець, М. П. Клименко, А. Р. Мицько та інші.
Ще до вторгнення окупантів у місті було сформовано партизанський загін чисельністю понад 90 чоловік, командиром якого призначили Д. Г. Машкарина, комісаром С. М. Білобродського. 13 грудня 1941 року вони разом з начальником штабу М. М. Тамарли, лікарем загону А. Н. Фадеєвою та іншими загинули в нерівному бою з гітлерівцями. Поховані патріоти на вершині гори Ай-Петрі, на їх могилі встановлено пам'ятник. Після їх загибелі загін очолив М. П. Кривошта, комісаром став О. Д. Кучер. До кінця червня 1942 року загін провів 67 операцій, захопивши радіостанцію, знищивши 19 автомашин, кілька мостів, пошкодивши десятки кілометрів ліній зв'язку, вбивши 201 ворожого солдата й офіцера. У липні 1942 року ялтинські партизани влилися до Севастопольського загону і в його складі воювали до кінця вересня 1942 року.
15 квітня 1944 року перший батальйон 777-го полку 227-ї Темрюцької стрілецької дивізії під командуванням полковника Г. М. Преображенського вийшов до Ялти через перевал Ай-Петрі. Радянські воїни перенесли на собі кулемети, гармати. Стрімкий маневр радянських військ перешкодив фашистським мінерам і факельникам висадити в повітря і спалити багато палаців, здравниць, винозаводи «Масан6дри» та інші міські будівлі. 16 квітня жителі Ялти з радістю зустрічали воїнів Окремої Приморської армії (командуючий - генерал армії А. І. Єременко), що визволили їх від гітлерівських загарбників. До міста увійшли передові загони 383-ї дивізії під командуванням генерала В. Я. Горбачова, 2-ї гвардійської Таманської стрілецької дивізії під командуванням полковника М. С. Самохвалова, 339-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Г. Т. Василенка і партизани 7-ї бригади Південного з'єднання. Відбулися зустрічі представників частин, яким було присвоєно найменування «Ялтинських», з населенням.
Після визволення міста в ньому налічувалося трохи більше ніж 10 тис. мешканців. За час окупації житловий фонд Ялти скоротився на 105 тис. кв. метрів, тобто майже на 40 проц. Фашисти зруйнували та пограбували 20 санаторіїв, 29 промислових підприємств, 139 торговельно-складських приміщень, морський вокзал і портові споруди, будинок Інституту медичної кліматології та кліматотерапії туберкульозу, готелі, кінотеатр, пошту, радіовузол. Були виведені з ладу водогінна мережа, каналізація і морський глибоководний каналізаційний колектор. Ялті завдано збитків на суму близько 389 млн. карбованців.
18 квітня 1944 року створено бюро міськкому партії, відновили роботу міськвиконком, міськком комсомолу На початку травня в Ялті було 6 партійних організація. які об'єднували 69 членів ВКП(б) і 19 кандидатів. Під керівництвом комуністів трудящі міста почали загоювати рани, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками. 27 квітня міськком партії організував загальноміський недільник. Держава виділила на відродження житлово-комунального господарства Ялти близько 1,5 млн. карбованців. У травні 1944 року стали до ладу невелика електростанція, перший, другий і третій винозаводи у Масандрі. До 1 червня працювали хлібозавод, 17 майстерень міськпромкомбінату, 6 промартілей, 4 будівельні й автотранспортна контори, контора зв'язку, радіовузол, порт, а через рік -м'ясокомбінат, морзвіррибозавод, молокозавод, винозавод, заводи ферментаційний і безалкогольних напоїв, міськхарчокомбінат, торговельний порт, друкарня, кінофабрика. Уже влітку 1944
року перші 5 санаторіїв прийняли на лікування фронтовиків. Відкрилися Інститут кліматотерапії туберкульозу й переведений до Ялти з Севастополя Центральний науково-дослідний інститут фізичних методів лікування ім. І. М. Сеченова.
Ялта
Сторінка 11 з 18
Ялтинською підпільною організацією. З липня 1943 року в місті вийшло З її перших номери та 2 листівки - «До всього населення Криму» і «До народів Криму». У вересні друкарню перенесли в гори, до Ялтинського партизанського загону. Тут вийшло 7 номерів газети (2 березня 1944 року Частина підпільників залишалася в Ялті. Напередодні 26-ї річниці Великого Жовтня, у ніч на 7 листопада 1943 року, вони вивісили червоний прапор поблизу електростанції. Патріотична група на чолі з А. Р. Мицьком, що діяла на електростанції, спалила генератори. Незабаром підпільники були заарештовані. Від рук фашистів загинули С. Я. Донець, М. П. Клименко, А. Р. Мицько та інші.
Ще до вторгнення окупантів у місті було сформовано партизанський загін чисельністю понад 90 чоловік, командиром якого призначили Д. Г. Машкарина, комісаром С. М. Білобродського. 13 грудня 1941 року вони разом з начальником штабу М. М. Тамарли, лікарем загону А. Н. Фадеєвою та іншими загинули в нерівному бою з гітлерівцями. Поховані патріоти на вершині гори Ай-Петрі, на їх могилі встановлено пам'ятник. Після їх загибелі загін очолив М. П. Кривошта, комісаром став О. Д. Кучер. До кінця червня 1942 року загін провів 67 операцій, захопивши радіостанцію, знищивши 19 автомашин, кілька мостів, пошкодивши десятки кілометрів ліній зв'язку, вбивши 201 ворожого солдата й офіцера. У липні 1942 року ялтинські партизани влилися до Севастопольського загону і в його складі воювали до кінця вересня 1942 року.
15 квітня 1944 року перший батальйон 777-го полку 227-ї Темрюцької стрілецької дивізії під командуванням полковника Г. М. Преображенського вийшов до Ялти через перевал Ай-Петрі. Радянські воїни перенесли на собі кулемети, гармати. Стрімкий маневр радянських військ перешкодив фашистським мінерам і факельникам висадити в повітря і спалити багато палаців, здравниць, винозаводи «Масан6дри» та інші міські будівлі. 16 квітня жителі Ялти з радістю зустрічали воїнів Окремої Приморської армії (командуючий - генерал армії А. І. Єременко), що визволили їх від гітлерівських загарбників. До міста увійшли передові загони 383-ї дивізії під командуванням генерала В. Я. Горбачова, 2-ї гвардійської Таманської стрілецької дивізії під командуванням полковника М. С. Самохвалова, 339-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника Г. Т. Василенка і партизани 7-ї бригади Південного з'єднання. Відбулися зустрічі представників частин, яким було присвоєно найменування «Ялтинських», з населенням.
Після визволення міста в ньому налічувалося трохи більше ніж 10 тис. мешканців. За час окупації житловий фонд Ялти скоротився на 105 тис. кв. метрів, тобто майже на 40 проц. Фашисти зруйнували та пограбували 20 санаторіїв, 29 промислових підприємств, 139 торговельно-складських приміщень, морський вокзал і портові споруди, будинок Інституту медичної кліматології та кліматотерапії туберкульозу, готелі, кінотеатр, пошту, радіовузол. Були виведені з ладу водогінна мережа, каналізація і морський глибоководний каналізаційний колектор. Ялті завдано збитків на суму близько 389 млн. карбованців.
18 квітня 1944 року створено бюро міськкому партії, відновили роботу міськвиконком, міськком комсомолу На початку травня в Ялті було 6 партійних організація. які об'єднували 69 членів ВКП(б) і 19 кандидатів. Під керівництвом комуністів трудящі міста почали загоювати рани, заподіяні німецько-фашистськими загарбниками. 27 квітня міськком партії організував загальноміський недільник. Держава виділила на відродження житлово-комунального господарства Ялти близько 1,5 млн. карбованців. У травні 1944 року стали до ладу невелика електростанція, перший, другий і третій винозаводи у Масандрі. До 1 червня працювали хлібозавод, 17 майстерень міськпромкомбінату, 6 промартілей, 4 будівельні й автотранспортна контори, контора зв'язку, радіовузол, порт, а через рік -м'ясокомбінат, морзвіррибозавод, молокозавод, винозавод, заводи ферментаційний і безалкогольних напоїв, міськхарчокомбінат, торговельний порт, друкарня, кінофабрика. Уже влітку 1944
року перші 5 санаторіїв прийняли на лікування фронтовиків. Відкрилися Інститут кліматотерапії туберкульозу й переведений до Ялти з Севастополя Центральний науково-дослідний інститут фізичних методів лікування ім. І. М. Сеченова.