Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вирувало життя, а коли курортники виїздили, багато крамниць закривалося, місто ставало тихим, провінціальним.
Чимала заслуга у розвитку Ялти як першого в Росії кліматичного курорту належить видатним російським лікарям С. П. Боткіну і В. М. Дмитрієву. С. П. Боткін першим став направляти сюди хворих на туберкульоз і людей із захворюваннями дихальних шляхів. За його порадою 1867 року до Ялти приїхав лікуватися, а потім оселився і прожив у ній 35 років В. М. Дмитрієв - відомий російський кліматолог, бальнеолог і фтизіатр. Російське географічне товариство присудило В. М. Дмитрієву срібну медаль за оригінальну працю «Нариси кліматичних умов Південного берега Криму», видану 1890 року. Перший у Криму лікувальний заклад - Чукурларська кліматична станція, заснована лікарем М. П. Ограновичем,- проіснував лише 3 роки (з 1884 до 1887). 1900 року у приватному будинку в Аутці Ялтинське благодійне товариство за участю А. П. Чехова, Л. М. Толстого і О. М. Горького збудувало пансіонат «Яузлар» на 20 місць. 1903 року на його базі створено санаторій на 45 ліжок (тепер ім. А. П. Чехова). До 1915 року в місті працювали платні курортні заклади: 5 благодійних санаторіїв на 169 ліжок, клінічна дитяча колонія, притулок на 24 місця для хворих на туберкульоз, 3 приватні санаторії, 14 готелів на 800 номерів, понад 50 пансіонів. 1916 року відкрито Ялтинський клінічний туберкульозний інститут. У Ялті працювали лікарі Ф. Т. Штангеєв, який написав капітальну працю «Лікування легеневого туберкульозу в Ялті», С. Я. Єлпатьєвський (російський письменник-публіцист), О. М. Алексін, фтизіатр І. Н. Альтшуллер - один із засновників міжнародної ліги боротьби з туберкульозом, який лікував А. П. Чехова і Л. М. Толстого.
Великих промислових підприємств у Ялті не було, дрібні ж працювали для задоволення потреб курорту. Розвивалися ремесла. До кінця 1861 року тут налічувалося 47 ремісників, у т. ч. пекарі, кравці, шевці та мулярі. У двох долинах, що прилягали до Ялти, були фруктові сади й виноградники. Жителі орендували у сусідніх поміщиків землю під городи та посіви тютюну.
1904 року на 4 невеликих фабрично-заводських підприємствах працювало 55 робітників, у 59 ремісничих - 620. Того ж року споруджено електростанцію (потужність її двигунів 1910 року становила 700 кінських сил). Ще 1870 року при Магарацькому винопідвалі почала працювати енохімічна лабораторія. Під керівництвом відомих виноробів А. П. Сербуленка, О. Є. Саломона, С. Ф. Охріменка
і М. О. Ховренка тут створювалися еталони високоякісних російських десертних вин.
Напередодні першої світової війни стали до ладу тютюнова фабрика, два вапняні
заводи, три заводи штучних мінеральних вод і льоду. Транспортне обслуговування
здійснювало агентство Російського товариства пароплавства і торгівлі. Місцевий
флот складався з двох невеликих парових катерів. Діяла поштово-телеграфна контора.
Щороку у великі землевласницькі господарства Ялти та її околиць прибувало багато наймитів і сезонних робітників. Так, 1900 року в місті зареєстровано 3610 прийшлих робітників. Особливо виснажливою була праця на тютюнових плантаціях. Тут працювали дівчата, що приїздили з Північної Таврії, Катеринославської,
Харківської, Полтавської і Воронезької губерній. Серед них п'яту частину становили дівчатка віком до 15 років, у роботі «Розвиток капіталізму в Росії» В. І. Ленін вказував, що «становище на тютюнових плантаціях найтяжче». Робочий день тривав 16-18 годин. Вночі батрачки зривали тютюнові листки, а вдень нанизували їх, а також виривали бур'ян. За роботу протягом літнього сезону (звичайно з травня до вересня) чоловіки одержували всього 45-65 крб., жінки - 30-40 крб. Жили сезонники найчастіше в тісних бараках. Інколи приміщення, де оброблявся тютюновий лист, правили одночасно
за житло.
Жорстока експлуатація штовхала трудящих на шлях боротьби проти гніту й насильства. Дедалі частіше вони переходили від економічних вимог до політичних, засуджували поліцейський терор у Ялті, що різко посилювався під час приїздів царя, коли з міста сотнями виселялися
«підозрілі».
1900 року в Ялті виникла соціал-демократична організація, керівником якої став Г. В. Зуєв. Ялтинським соціал-демократам належала велика заслуга у зміцненні зв'язків кримських організацій з ленінською «Искрой». У місті було кілька явок агентів газети та адрес для листів. Весною член Ялтинського
Ялта
Сторінка 2 з 18
З 60-х років XIX ст. місто починає розвиватися як курорт. На Південному берозі Криму царська родина й придворна знать будували палаци й вілли. Заповзятливі ділки, скуповуючи маєтки в поміщиків, відкривали пансіонати, готелі, курортно-лікувальні заклади. Протягом літнього сезону в Ялті Чимала заслуга у розвитку Ялти як першого в Росії кліматичного курорту належить видатним російським лікарям С. П. Боткіну і В. М. Дмитрієву. С. П. Боткін першим став направляти сюди хворих на туберкульоз і людей із захворюваннями дихальних шляхів. За його порадою 1867 року до Ялти приїхав лікуватися, а потім оселився і прожив у ній 35 років В. М. Дмитрієв - відомий російський кліматолог, бальнеолог і фтизіатр. Російське географічне товариство присудило В. М. Дмитрієву срібну медаль за оригінальну працю «Нариси кліматичних умов Південного берега Криму», видану 1890 року. Перший у Криму лікувальний заклад - Чукурларська кліматична станція, заснована лікарем М. П. Ограновичем,- проіснував лише 3 роки (з 1884 до 1887). 1900 року у приватному будинку в Аутці Ялтинське благодійне товариство за участю А. П. Чехова, Л. М. Толстого і О. М. Горького збудувало пансіонат «Яузлар» на 20 місць. 1903 року на його базі створено санаторій на 45 ліжок (тепер ім. А. П. Чехова). До 1915 року в місті працювали платні курортні заклади: 5 благодійних санаторіїв на 169 ліжок, клінічна дитяча колонія, притулок на 24 місця для хворих на туберкульоз, 3 приватні санаторії, 14 готелів на 800 номерів, понад 50 пансіонів. 1916 року відкрито Ялтинський клінічний туберкульозний інститут. У Ялті працювали лікарі Ф. Т. Штангеєв, який написав капітальну працю «Лікування легеневого туберкульозу в Ялті», С. Я. Єлпатьєвський (російський письменник-публіцист), О. М. Алексін, фтизіатр І. Н. Альтшуллер - один із засновників міжнародної ліги боротьби з туберкульозом, який лікував А. П. Чехова і Л. М. Толстого.
Великих промислових підприємств у Ялті не було, дрібні ж працювали для задоволення потреб курорту. Розвивалися ремесла. До кінця 1861 року тут налічувалося 47 ремісників, у т. ч. пекарі, кравці, шевці та мулярі. У двох долинах, що прилягали до Ялти, були фруктові сади й виноградники. Жителі орендували у сусідніх поміщиків землю під городи та посіви тютюну.
1904 року на 4 невеликих фабрично-заводських підприємствах працювало 55 робітників, у 59 ремісничих - 620. Того ж року споруджено електростанцію (потужність її двигунів 1910 року становила 700 кінських сил). Ще 1870 року при Магарацькому винопідвалі почала працювати енохімічна лабораторія. Під керівництвом відомих виноробів А. П. Сербуленка, О. Є. Саломона, С. Ф. Охріменка
і М. О. Ховренка тут створювалися еталони високоякісних російських десертних вин.
Напередодні першої світової війни стали до ладу тютюнова фабрика, два вапняні
заводи, три заводи штучних мінеральних вод і льоду. Транспортне обслуговування
здійснювало агентство Російського товариства пароплавства і торгівлі. Місцевий
флот складався з двох невеликих парових катерів. Діяла поштово-телеграфна контора.
Щороку у великі землевласницькі господарства Ялти та її околиць прибувало багато наймитів і сезонних робітників. Так, 1900 року в місті зареєстровано 3610 прийшлих робітників. Особливо виснажливою була праця на тютюнових плантаціях. Тут працювали дівчата, що приїздили з Північної Таврії, Катеринославської,
Харківської, Полтавської і Воронезької губерній. Серед них п'яту частину становили дівчатка віком до 15 років, у роботі «Розвиток капіталізму в Росії» В. І. Ленін вказував, що «становище на тютюнових плантаціях найтяжче». Робочий день тривав 16-18 годин. Вночі батрачки зривали тютюнові листки, а вдень нанизували їх, а також виривали бур'ян. За роботу протягом літнього сезону (звичайно з травня до вересня) чоловіки одержували всього 45-65 крб., жінки - 30-40 крб. Жили сезонники найчастіше в тісних бараках. Інколи приміщення, де оброблявся тютюновий лист, правили одночасно
за житло.
Жорстока експлуатація штовхала трудящих на шлях боротьби проти гніту й насильства. Дедалі частіше вони переходили від економічних вимог до політичних, засуджували поліцейський терор у Ялті, що різко посилювався під час приїздів царя, коли з міста сотнями виселялися
«підозрілі».
1900 року в Ялті виникла соціал-демократична організація, керівником якої став Г. В. Зуєв. Ялтинським соціал-демократам належала велика заслуга у зміцненні зв'язків кримських організацій з ленінською «Искрой». У місті було кілька явок агентів газети та адрес для листів. Весною член Ялтинського