Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1920 року на нелегальних зборах у місті створено підпільний комітет більшовицької партії та ревком на чолі з П. М. Ословським, якого ще
в серпні 1919 року відрядив сюди ЦК партії. Через санітарку лікарні О. Череватенко більшовики здійснювали зв'язок з командуванням кримських партизанів. Діяла також молодіжна підпільна група. У ніч на 5 липня 1920 року контррозвідка заарештувала 18 підпільників. На світанку 12 вересня 1920 року Я. Бронштейн, О. Череватенко, М. Любич, Ю, Задорожний, Ф. Трофимов і В. Кисельов були розстріляні поблизу Ялти у Чекурларській балці (через декілька років на місці їх загибелі комсомольці міста встановили обеліск). Але боротьба проти ворога не припинялася. 15 листопада 1920 року частини Першої Кінної та 6-ї армій визволили Ялту. Наступного дня командуючий Першою Кінною армією С. М. Будьонний і член реввіійськради армії К. Є. Ворошилов повідомляли В. І. Леніну: «...Зараз одержано омограму з Ялти про утворення там ревкому. У місті встановлюється революційний порядок». Розгорнув роботу Ялтинський ревком.
Повітовий партійний комітет, створений через п'ять днів після визволення міста, здійснив облік і перевірку членів партії. У міській партійній організації на 17 грудня 1920 року перебувало 43 члени партії та 13 кандидатів у члени партії.
Приступаючи до відбудови господарства міста, партійна організація зіткнулася з величезними труднощами. Майже всі заводи і фабрики, за винятком окремих майстерень та невеликих підприємств, стояли через відсутність сировини й палива. Красноармійський ревком (з 20 січня до серпня 1921 року Ялта називалася Красноармійськом) здійснив реєстрацію усіх кваліфікованих робітників, інженерів і техніків. Уже в січні 1921 року курортне управління організувало кравецько-швацьку, взуттєву, деревообробну, матрацну, бляхарську, слюсарно-ковальсько-механічну майстерні. Введення в дію електростанції дало змогу електрифікувати курортні райони Південного берега.
До кінця відбудовного періоду в Ялті стали до ладу хімічний завод, друкарня, кінофабрика. Рибалки об'єдналися у кооперативне рибопромислове товариство «Ялтрибалка». Велику роботу щодо відновлення народного господарства вели профспілки. У жовтні 1921 року повітове профбюро об'єднувало майже 5,5 тис. членів профспілок, серед них - 172 члени РКП(б), 9 кандидатів у члени РКП(б) і 22 комсомольці. У міському споживчому товаристві «Товариш» налічувалося близько тисячі членів.
У місті відчувалася гостра нестача продовольства й промислових товарів. Становище ще більше погіршилося через неврожай 1921 року. За вказівкою обкому партії опродком Криму відправив до Ялти 4 тис. пудів хліба. Розподілялися пайки, видані Центральною комісією робітничого постачання. Велику допомогу партійним і радянським органам Ялти у боротьбі з голодом подали голова ВЦВК й голова Центральної комісії допомоги голодуючим М. І. Калінін та голова ЦВК Рад України, Г. І. Петровський. Незважаючи на тяжке продовольче становище в країні, населенню Ялти було відпущено 50 тис. пудів борошна. Відкривалися їдальні. У березні 1922 року з Новоросійська до Ялти прибув пароплав з італійською соціалістичною місією допомоги голодуючим, який доставив 1800 пудів продовольчих вантажів.
Налагодження господарського й культурного життя міста гальмували наскоки банд колишніх білогвардійців, махновців і татарських буржуазних націоналістів, які переховувалися в горах. Боротьбу проти бандитизму очолила четвірка - секретар повіткому партії, голови ревкому й НК, воєнком. Діяли загін особливого призначення й політгрупа. До кінця 1922 року околиці Ялти були очищено від бандитів.
На початку 1926 року в місті налічувалося 18,7 тис. жителів. У відання міськкомунгоспу перейшли житлові будинки, електростанція, водогін, будівельно-ремонтна майстерня та інші комунальні підприємства, 709 торговельних закладів. Став до ладу новий водогін від Масандрівського джерела. Особлива увага приділялася охороні здоров'я. У 1925-1926 рр. мережа медичних закладів міста складалася а трьох лікарень - центральної (75 ліжок), інфекційної (40 ліжок), пологового будинку (20 ліжок), поліклініки, чотирьох амбулаторій. Працювали 8 дитячих садків. У 1923 році М. О. Семашко і Д. І. Ульянов стали організаторами першого в Криму протитуберкульозного диспансера.
З перших днів встановлення Радянської влади партійна організація розгорнула боротьбу за суцільну письменність та піднесення рівня культури широких народних мас. Уже 1922 року в повіті було 94 школи першого і 6 - другого ступеня, які охоплювали 60 проц. дітей шкільного віку. 16 шкіл для дорослих відвідувало 1100 чоловік. У 1925/26 навчальному році в Ялті налічувалося 9 шкіл першого ступеня (в них 1414 учнів, тобто 85 проц. дітей шкільного віку), 4 школи другого ступеня в семирічні (1168 учнів), вечірня
Ялта
Сторінка 7 з 18
Але 25 червня 1919 року Ялту захопили денікінці. До молу знову підійшли англійські військові кораблі. Білогвардійський терор супроводжувався диким розгулом реакційних сил. Ялтинська в'язниця була переповнена.На початку 1920 року на нелегальних зборах у місті створено підпільний комітет більшовицької партії та ревком на чолі з П. М. Ословським, якого ще
Повітовий партійний комітет, створений через п'ять днів після визволення міста, здійснив облік і перевірку членів партії. У міській партійній організації на 17 грудня 1920 року перебувало 43 члени партії та 13 кандидатів у члени партії.
Приступаючи до відбудови господарства міста, партійна організація зіткнулася з величезними труднощами. Майже всі заводи і фабрики, за винятком окремих майстерень та невеликих підприємств, стояли через відсутність сировини й палива. Красноармійський ревком (з 20 січня до серпня 1921 року Ялта називалася Красноармійськом) здійснив реєстрацію усіх кваліфікованих робітників, інженерів і техніків. Уже в січні 1921 року курортне управління організувало кравецько-швацьку, взуттєву, деревообробну, матрацну, бляхарську, слюсарно-ковальсько-механічну майстерні. Введення в дію електростанції дало змогу електрифікувати курортні райони Південного берега.
До кінця відбудовного періоду в Ялті стали до ладу хімічний завод, друкарня, кінофабрика. Рибалки об'єдналися у кооперативне рибопромислове товариство «Ялтрибалка». Велику роботу щодо відновлення народного господарства вели профспілки. У жовтні 1921 року повітове профбюро об'єднувало майже 5,5 тис. членів профспілок, серед них - 172 члени РКП(б), 9 кандидатів у члени РКП(б) і 22 комсомольці. У міському споживчому товаристві «Товариш» налічувалося близько тисячі членів.
У місті відчувалася гостра нестача продовольства й промислових товарів. Становище ще більше погіршилося через неврожай 1921 року. За вказівкою обкому партії опродком Криму відправив до Ялти 4 тис. пудів хліба. Розподілялися пайки, видані Центральною комісією робітничого постачання. Велику допомогу партійним і радянським органам Ялти у боротьбі з голодом подали голова ВЦВК й голова Центральної комісії допомоги голодуючим М. І. Калінін та голова ЦВК Рад України, Г. І. Петровський. Незважаючи на тяжке продовольче становище в країні, населенню Ялти було відпущено 50 тис. пудів борошна. Відкривалися їдальні. У березні 1922 року з Новоросійська до Ялти прибув пароплав з італійською соціалістичною місією допомоги голодуючим, який доставив 1800 пудів продовольчих вантажів.
Налагодження господарського й культурного життя міста гальмували наскоки банд колишніх білогвардійців, махновців і татарських буржуазних націоналістів, які переховувалися в горах. Боротьбу проти бандитизму очолила четвірка - секретар повіткому партії, голови ревкому й НК, воєнком. Діяли загін особливого призначення й політгрупа. До кінця 1922 року околиці Ялти були очищено від бандитів.
На початку 1926 року в місті налічувалося 18,7 тис. жителів. У відання міськкомунгоспу перейшли житлові будинки, електростанція, водогін, будівельно-ремонтна майстерня та інші комунальні підприємства, 709 торговельних закладів. Став до ладу новий водогін від Масандрівського джерела. Особлива увага приділялася охороні здоров'я. У 1925-1926 рр. мережа медичних закладів міста складалася а трьох лікарень - центральної (75 ліжок), інфекційної (40 ліжок), пологового будинку (20 ліжок), поліклініки, чотирьох амбулаторій. Працювали 8 дитячих садків. У 1923 році М. О. Семашко і Д. І. Ульянов стали організаторами першого в Криму протитуберкульозного диспансера.
З перших днів встановлення Радянської влади партійна організація розгорнула боротьбу за суцільну письменність та піднесення рівня культури широких народних мас. Уже 1922 року в повіті було 94 школи першого і 6 - другого ступеня, які охоплювали 60 проц. дітей шкільного віку. 16 шкіл для дорослих відвідувало 1100 чоловік. У 1925/26 навчальному році в Ялті налічувалося 9 шкіл першого ступеня (в них 1414 учнів, тобто 85 проц. дітей шкільного віку), 4 школи другого ступеня в семирічні (1168 учнів), вечірня