Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З початком першої світової війни, незабаром після вступу в неї Туреччини на
боці Німеччини, Ялта опинилася у прифронтовій зоні. Війна тяжко відбилася на становищі народних мас. Багато безробітних за шматок хліба працювали по 18 годин на добу на виноградних і тютюнових плантаціях. Водночас ялтинський курорт переповнювали багачі, що марнували життя, витрачали гроші на розваги.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції у Ялті створено повітову Раду робітничих і солдатських депутатів. 24 червня 1917 року почали виходити «Известия Ялтинского Совета рабочих и солдатских депутатов». Більшість у Ялтинській Раді становили представники есерів і меншовиків. Вони діяли в контакті з міською й земською управами, які цілком підтримували Тимчасовий уряд і його комісара по Ялтинському градоначальству й повіту. Діяв орган влади Тимчасовою уряду - комітет громадської безпеки. З березня 1917 року в місті почали створюватися профспілки, але керівництво в них також захопили есери й меншовики.
У квітні спалахнув страйк швейників, які вимагали запровадження восьмигодинного робочого дня й підвищення заробітної плати. Його очолив більшовик Ю. І. Дражинський (І. М. Ашевський). На початку червня страйкували складичі з друкарень - протягом восьми днів у місті не виходила жодна газета.
Влітку 1917 року в складі об'єднаної Ялтинської соціал-демократичної організації виникла більшовицька група, ядром якої стали звільнені з в'язниць після Лютневої революції політкаторжани й засланці, які прибули сюди для лікування. Значна частина їх мешкала в Аутці, де влаштовувалися збори, бесіди з робітничою молоддю, обговорювалися чергові завдання організації. Серед них був Я. Ю. Тарвацький польський робітник-металіст, революціонер з 1898 року. Він став організатором і першим керівником Ялтинської більшовицької організації, що оформилася напри кінці вересня 1917 року. Було обрано комітет РСДРП(б) у складі 7 членів і 2 кандидатів, головою його був професіональний революціонер Я. С. Булевський.
З радістю зустріли трудящі Ялти звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, ленінські декрети про мир і землю. 4 листопада 1917 року відбулися урочисті збори міської партійної організації. на них з промовами виступили Я. С. Булевський, Я. Ю. Тарвацький та інші більшовики. Для підготовки збройного повстання наприкінці листопада 1917 року більшовики створили військово-революційний комітет. В останиіх числах грудня більшовицька організація скликала мітинг, на якому були присутні близько 500 робітників і солдатів. У прийнятій резолюції висувалися вимоїн негайного втілення в життя декретів Ради Народний Комісарів, створення фонду допомоги безробітним, переобрання міської думи, закриття контрреволюційної газети «Ялтинский голос», видання робітничої соціалістичної газети тощо. Наприкінці грудня військово-револіоційний комітет сформував загін Червоної гвардії, у якому налічувалося близько 200 чоловік. Вороги Радянської нлади (тікаючи з центральних районів країни, на Південному березі скупчилося багато капіталістів і поміщиків, царських чиновників, офіцерів та генералів), меншовики та есери, що перейшли на їх бік, всіляко підтримували контрреволюційну Таврійську губернську «Раду народних представників». Активізували свою діяльність і татарські буржуазні націоналісти.
З січня 1918 року вони, спираючись на дислокований у Ялті татарський ескадрон. оголосили про перехід влади до мусульманського комітету. Їх підтримали контрреволюційні офіцери. Почалися розправи, обшуки й переслідування.
Більшовики звернулися по допомогу до революційних моряків Чорноморського флоту і трудящих Севастополя, де вже була встановлена Радянська влада. 8 січня 1918 року пізно ввечері у Народному будинку відбулися збори більшовиків, солдатів - членів «Спілки фронтовиків» - і робітників. Я. С. Булевський, що їздив до Севастополя на переговори, повідомив присутніх про рішення партійного комітету негайно розпочати збройне повстання. Опівночі в Ялту прийшов з Севастополя ренолюційний міноносець «Гаджибей» з десантом у складі 200 матросів та зброєю для червоногвардійців. Тієї ж ночі червоногвардійці й матроси-десантники роззброїли офіцерів у Масандрівських казармах, дві комендантські роти солдатів, заарештували коменданта, захопили пошту й телеграф, роззброїли команду т. зв. ескадронців, що охороняли Лівадійський палац. До ранку Ялта була в руках повсталих.
Але «Кримський штаб» надіслав ескадронцям та білогвардійцям підкріплення. 11 січня чотири ескадрони мусульманських військ намагалися захопити місто. Та до Ялти з революційного Севастополя підійшли міноносці «Керчь», «Гневный», «Счастливый». Революційний загін, що прибув на міноносці «Керчь», очолювали член Севастопольського ревкому матрос П. І.
Ялта
Сторінка 5 з 18
подовжено кам'яний мол. Бібліотека О. Л. Бертьє-Делагарда під назвою «Тавріка», що налічує близько 40 тис. томів, зберігається у Кримському обласному краєзнавчому музеї.З початком першої світової війни, незабаром після вступу в неї Туреччини на
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції у Ялті створено повітову Раду робітничих і солдатських депутатів. 24 червня 1917 року почали виходити «Известия Ялтинского Совета рабочих и солдатских депутатов». Більшість у Ялтинській Раді становили представники есерів і меншовиків. Вони діяли в контакті з міською й земською управами, які цілком підтримували Тимчасовий уряд і його комісара по Ялтинському градоначальству й повіту. Діяв орган влади Тимчасовою уряду - комітет громадської безпеки. З березня 1917 року в місті почали створюватися профспілки, але керівництво в них також захопили есери й меншовики.
У квітні спалахнув страйк швейників, які вимагали запровадження восьмигодинного робочого дня й підвищення заробітної плати. Його очолив більшовик Ю. І. Дражинський (І. М. Ашевський). На початку червня страйкували складичі з друкарень - протягом восьми днів у місті не виходила жодна газета.
Влітку 1917 року в складі об'єднаної Ялтинської соціал-демократичної організації виникла більшовицька група, ядром якої стали звільнені з в'язниць після Лютневої революції політкаторжани й засланці, які прибули сюди для лікування. Значна частина їх мешкала в Аутці, де влаштовувалися збори, бесіди з робітничою молоддю, обговорювалися чергові завдання організації. Серед них був Я. Ю. Тарвацький польський робітник-металіст, революціонер з 1898 року. Він став організатором і першим керівником Ялтинської більшовицької організації, що оформилася напри кінці вересня 1917 року. Було обрано комітет РСДРП(б) у складі 7 членів і 2 кандидатів, головою його був професіональний революціонер Я. С. Булевський.
З радістю зустріли трудящі Ялти звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, ленінські декрети про мир і землю. 4 листопада 1917 року відбулися урочисті збори міської партійної організації. на них з промовами виступили Я. С. Булевський, Я. Ю. Тарвацький та інші більшовики. Для підготовки збройного повстання наприкінці листопада 1917 року більшовики створили військово-революційний комітет. В останиіх числах грудня більшовицька організація скликала мітинг, на якому були присутні близько 500 робітників і солдатів. У прийнятій резолюції висувалися вимоїн негайного втілення в життя декретів Ради Народний Комісарів, створення фонду допомоги безробітним, переобрання міської думи, закриття контрреволюційної газети «Ялтинский голос», видання робітничої соціалістичної газети тощо. Наприкінці грудня військово-револіоційний комітет сформував загін Червоної гвардії, у якому налічувалося близько 200 чоловік. Вороги Радянської нлади (тікаючи з центральних районів країни, на Південному березі скупчилося багато капіталістів і поміщиків, царських чиновників, офіцерів та генералів), меншовики та есери, що перейшли на їх бік, всіляко підтримували контрреволюційну Таврійську губернську «Раду народних представників». Активізували свою діяльність і татарські буржуазні націоналісти.
З січня 1918 року вони, спираючись на дислокований у Ялті татарський ескадрон. оголосили про перехід влади до мусульманського комітету. Їх підтримали контрреволюційні офіцери. Почалися розправи, обшуки й переслідування.
Більшовики звернулися по допомогу до революційних моряків Чорноморського флоту і трудящих Севастополя, де вже була встановлена Радянська влада. 8 січня 1918 року пізно ввечері у Народному будинку відбулися збори більшовиків, солдатів - членів «Спілки фронтовиків» - і робітників. Я. С. Булевський, що їздив до Севастополя на переговори, повідомив присутніх про рішення партійного комітету негайно розпочати збройне повстання. Опівночі в Ялту прийшов з Севастополя ренолюційний міноносець «Гаджибей» з десантом у складі 200 матросів та зброєю для червоногвардійців. Тієї ж ночі червоногвардійці й матроси-десантники роззброїли офіцерів у Масандрівських казармах, дві комендантські роти солдатів, заарештували коменданта, захопили пошту й телеграф, роззброїли команду т. зв. ескадронців, що охороняли Лівадійський палац. До ранку Ялта була в руках повсталих.
Але «Кримський штаб» надіслав ескадронцям та білогвардійцям підкріплення. 11 січня чотири ескадрони мусульманських військ намагалися захопити місто. Та до Ялти з революційного Севастополя підійшли міноносці «Керчь», «Гневный», «Счастливый». Революційний загін, що прибув на міноносці «Керчь», очолювали член Севастопольського ревкому матрос П. І.