Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ЦК РКП(б) уважно стежив за становищем у Криму. 23 квітня 1919 року на
Політбюро ЦК РКП(б) за участю В. І. Леніна обговорено питання про Крим і визнано бажаним створення Кримської Радянської Республіки. Згідно з цим рішенням Кримська обласна партконференція, що відбулася 28-29 квітня і в роботі якої брав участь представник ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У народний комісар внутрішніх справ України К. Є. Ворошилов, ухвалила постанову про створення Кримської РСР, рекомендувавши до складу її Ради Народних Комісарів Д. І. Ульянова, П. Ю. Дибенка, Я. Ф. Городецького, І. А. Назукіна Ю. П. Гавена та інших. Раду Народних Комісарів республіки фактично очолив брат В. І. Леніна - Д. І. Ульянов. Головою Президії обраного конференцією обкому партії, куди увійшли Д. І. Ульянов, О. X. Алексакіс, М. Субхі та ін., став Ю. П. Гавен.
У 1919 році радянське будівництво в Криму тривало 75 днів. Протягом цього короткого строку, в умовах воєнної блокади, в обстановці економічної розрухи, долаючи шалений опір буржуазії, поміщиків, куркульства, рішуче викриваючи меншовиків та есерів партійні й радянські організації краю втілили в життя ряд важливих заходів, спрямованих на відбудову промисловості й сільського господарства, на ліквідацію безробіття і голоду.
Для поліпшення продовольчого постачання населення вилучалися надлишки хліба у куркулів, виявлялися інші продовольчі ресурси, налагоджувався правильний облік та розподіл. Лише в Євпаторійському повіті в травні реквізовано понад 262,8 тис. пудів хліба. Братерську допомогу трудящим Криму подали робітничий клас і селянство України, звідки надійшло 420 тис. пудів борошна. Робітники Києва надіслали 109 вагонів цукру. Завдяки цій допомозі і мобілізації внутрішніх ресурсів вдалося забезпечити хлібом міста і виділити 100 тис. пудів хліба для Червоної Армії.
Комуністи проводили велику роботу, спрямовану на втілення в життя рішень VIII з'їзду РКП(б). Селянам було повернуто землю, відібрану у них поміщиками під час окупації. Біднякам і середнякам видавалося зерно для сівби. Організовувалися пункти прокату сільськогосподарських машин і знарядь.
Відновили роботу націоналізовані тютюнові фабрики, консервні заводи та деякі інші промислові підприємства. Налагоджувалася справа охорони здоров'я трудящих, робота шкіл.
Одним з перших наказів, виданих народним комісаром освіти, був наказ про звільнення неімущих громадян від плати за навчання дітей у школах. Для підготовки робітників і селян до вступу в Таврійський університет у Сімферополі організували робітфак.
Особлива увага приділялася формуванню нових частин Червоної Армії й військовому навчанню трудящих. Цим займалися П. Ю. Дибенко та І. Ф. Федько.
Але наприкінці червня 1919 року Крим удруге потрапив під владу білогвардійців. Улітку цього року новий похід на Країну Рад розпочав за допомогою імперіалістів Антанти генерал Денікін. Основною ударною силою контрреволюції стали цього разу три денікінські армії - «Добровольча», Донська та Кубанська. З Акмонайських позицій Керченського півострова почали наступ частини генерала Шіллінга, що загрожували водночас і Донбасу. Створилася загроза оточення в Криму частин Червоної Армії, які були змушені відступити з боями до Північної Таврії.
На всій загарбаній території денікінці запровадили кривавий режим розстрілів і шибениць. Тюрми Севастополя, Сімферополя, Керчі та інших міст були переповнені в'язнями, головним чином робітниками. У селах лютували каральні загони, які без суду й слідства катували, розстрілювали і вішали селян.
Проте жорстокі репресії не зломили волі трудящих. їх ненависть до білогвардійців та інтервентів зростала з кожним днем.
Керівництво боротьбою проти денікінців на Україні і в Криму ЦК РКП(б) в цей період здійснював через Зафронтове бюро при ЦК КП(6)У. Лише протягом липня-листопада 1919 року на підпільну роботу в Крим ЦК КП(б)У направив 5 працівників. Восени 1919 року в Сімферополі, Севастополі, Євпаторії, Ялті, Феодосії, Керчі і ряді сільських районів почали діяти підпільні більшовицькі організації. У грудні 1919 року було створено керівний партійний центр кримського підпілля - обласний комітет РКП(б) на чолі з С. Я. Бабаханяном (М. Бабаханом). До комітету увійшли також С. Я. Просмушкін, Б. М. Горелик, О. І. Бунаков,а. І. Федорова. Місцеві партійні організації розповсюджували в містах, селах і військових частинах прокламації, листівки, відозви, готували збройне повстання. На початку 1920 року створено Кримський військово-революційний комітеті ревкоми в Севастополі, Феодосії, Ялті. У профспілках і на підприємствах організовувалися бойові п'ятірки з комуністів і комсомольців, у гірсько-лісовій частині півострова - партизанські загони.
Кримська область
Сторінка 21 з 52
білогвардійців. У руках білих лишився тільки Керченський півострів, де їхні позиції з флангів прикривали англійські та французькі військові кораблі.ЦК РКП(б) уважно стежив за становищем у Криму. 23 квітня 1919 року на
У 1919 році радянське будівництво в Криму тривало 75 днів. Протягом цього короткого строку, в умовах воєнної блокади, в обстановці економічної розрухи, долаючи шалений опір буржуазії, поміщиків, куркульства, рішуче викриваючи меншовиків та есерів партійні й радянські організації краю втілили в життя ряд важливих заходів, спрямованих на відбудову промисловості й сільського господарства, на ліквідацію безробіття і голоду.
Для поліпшення продовольчого постачання населення вилучалися надлишки хліба у куркулів, виявлялися інші продовольчі ресурси, налагоджувався правильний облік та розподіл. Лише в Євпаторійському повіті в травні реквізовано понад 262,8 тис. пудів хліба. Братерську допомогу трудящим Криму подали робітничий клас і селянство України, звідки надійшло 420 тис. пудів борошна. Робітники Києва надіслали 109 вагонів цукру. Завдяки цій допомозі і мобілізації внутрішніх ресурсів вдалося забезпечити хлібом міста і виділити 100 тис. пудів хліба для Червоної Армії.
Комуністи проводили велику роботу, спрямовану на втілення в життя рішень VIII з'їзду РКП(б). Селянам було повернуто землю, відібрану у них поміщиками під час окупації. Біднякам і середнякам видавалося зерно для сівби. Організовувалися пункти прокату сільськогосподарських машин і знарядь.
Відновили роботу націоналізовані тютюнові фабрики, консервні заводи та деякі інші промислові підприємства. Налагоджувалася справа охорони здоров'я трудящих, робота шкіл.
Одним з перших наказів, виданих народним комісаром освіти, був наказ про звільнення неімущих громадян від плати за навчання дітей у школах. Для підготовки робітників і селян до вступу в Таврійський університет у Сімферополі організували робітфак.
Особлива увага приділялася формуванню нових частин Червоної Армії й військовому навчанню трудящих. Цим займалися П. Ю. Дибенко та І. Ф. Федько.
Але наприкінці червня 1919 року Крим удруге потрапив під владу білогвардійців. Улітку цього року новий похід на Країну Рад розпочав за допомогою імперіалістів Антанти генерал Денікін. Основною ударною силою контрреволюції стали цього разу три денікінські армії - «Добровольча», Донська та Кубанська. З Акмонайських позицій Керченського півострова почали наступ частини генерала Шіллінга, що загрожували водночас і Донбасу. Створилася загроза оточення в Криму частин Червоної Армії, які були змушені відступити з боями до Північної Таврії.
На всій загарбаній території денікінці запровадили кривавий режим розстрілів і шибениць. Тюрми Севастополя, Сімферополя, Керчі та інших міст були переповнені в'язнями, головним чином робітниками. У селах лютували каральні загони, які без суду й слідства катували, розстрілювали і вішали селян.
Проте жорстокі репресії не зломили волі трудящих. їх ненависть до білогвардійців та інтервентів зростала з кожним днем.
Керівництво боротьбою проти денікінців на Україні і в Криму ЦК РКП(б) в цей період здійснював через Зафронтове бюро при ЦК КП(6)У. Лише протягом липня-листопада 1919 року на підпільну роботу в Крим ЦК КП(б)У направив 5 працівників. Восени 1919 року в Сімферополі, Севастополі, Євпаторії, Ялті, Феодосії, Керчі і ряді сільських районів почали діяти підпільні більшовицькі організації. У грудні 1919 року було створено керівний партійний центр кримського підпілля - обласний комітет РКП(б) на чолі з С. Я. Бабаханяном (М. Бабаханом). До комітету увійшли також С. Я. Просмушкін, Б. М. Горелик, О. І. Бунаков,а. І. Федорова. Місцеві партійні організації розповсюджували в містах, селах і військових частинах прокламації, листівки, відозви, готували збройне повстання. На початку 1920 року створено Кримський військово-революційний комітеті ревкоми в Севастополі, Феодосії, Ялті. У профспілках і на підприємствах організовувалися бойові п'ятірки з комуністів і комсомольців, у гірсько-лісовій частині півострова - партизанські загони.